Припинення права природокористування

1. Закінчення строку;

2. Вилучення природного об’єкта для державних або суспільних потреб;

3. Добровільна відмова від використання природного об’єкта;

4. Систематичне невнесення плати за використання природного об’єкта;

5. Ліквідація підприємства, організації, установи;

6. Смерть громадянина природокористувача;

7. Порушення вимог цільового використання природних об’єктів.

Висновок по першому питанню:

Право природокористування – система юридичних норм і засобів спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення і охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб’єктів природокористування.

Ознаки права природокористування:

- персоніфіковане право особи, щодо використання природних ресурсів;

- юридичний титул суб’єктів природокористування;

- правовий гарант захисту законних прав(повноважень) суб’єктів природокористування;

- формально-визначена форма виникнення, зміни та припинення правосуб’єктності природо користувачів;

- механізм правового забезпечення ефективного використання, відтворення і захисту природних ресурсів на основі внутрішньо біологічної цінності та видової диференціації.

2. Раціональне природокористування в системі екологічних відносин

Як ми зазначили в першому питанні об'єкти природи є матеріальною основою розвитку народ­ного господарства, підвищення матеріального і культурного рівня життя людей. Суспільство не може існувати, не вико­ристовуючи землю, воду, деревину, повітря, корисні копали­ни, тваринний світ тощо. Однак природокористування повинно бути раціональним, тобто науково обґрунтованим, економним і невиснажливим для природи. Під природокористуванням ро­зуміється використання корисних властивостей навколишньо­го природного середовища для задоволення потреб народного господарства і громадян.

Використовуючи природні багатства, людина забезпечує себе всім необхідним для життя і виробничої діяльності. Тому використання природних ресурсів передбачається в річних і перспективних планах економічного та соціального розвитку держави. Це дозволяє використовувати їх раціонально, по-господарськи, не спричиняючи великих збитків природі й її багатствам. На жаль, є ще багато людей, психологія яких за­лишається на споживацькому рівні - аби більше взяти від природи. Підхід до природи як до невичерпного джерела спричиняє багато різних екологічних правопорушень.

Раціональне природокористування вимагає комплексного підходу до використання природних багатств. Це обумовлю­ється тим, що вони залежать одне від одного і неправильне використання одних може нанести шкоду іншим. Наприклад, відомо чимало випадків, коли вирубування лісу проводилося без урахування його впливу на стан клімату, фунтів і водного балансу.

Така сама ситуація складається із використанням водних ресурсів, коли це робиться у вузьковідомчих цілях, без ураху­вання їх значення для інших галузей народного господарства.

Відсутній комплексний підхід при видобуванні корисних ко­палин, коли одні видобуваються, а інші при цьому «йдуть» у відвали разом з породою.

Проблема раціонального використовування природних ре­сурсів багатогранна і складна. Вона пов'язана з правильним, науково обґрунтованим розміщенням виробничих сил, забез­печенням рівних можливостей для розвитку народного госпо­дарства, задоволенням матеріальних і природних потреб гро­мадян, покращанням екологічної обстановки.

Практика свідчить, що відсутність уваги до цієї проблеми призводить до грубих помилок у розміщенні виробничих сил, погіршення екологічної ситуації, зменшення обсягів вироб­ництва продуктів і товарів. Тому необхідним є чітке і деталь­не правове регулювання раціонального природокористування, яке займає провідне місце в екологічних відносинах. Раціо­нальне природокористування дає можливість задовольнити економічні, екологічні, культурно-оздоровчі, естетичні потреби людини і суспільства; будь-яку безгосподарність у використан­ні природних ресурсів, певною мірою забезпечує їх охорону; сприяє відтворенню природних ресурсів.

Право природокористування - один з головних інститутів екологічного права, який містить правові норми, що регулю­ють раціональне використання природних об'єктів. Природо­користування має свої певні види, зокрема: землекористу­вання, водокористування, лісокористування, користування надрами, атмосферним повітрям, тваринним світом та при­родно-заповідним фондом.

У свою чергу кожний з цих видів має свою мету, яка ви­значена земельним, водним, лісним законодавством, законо­давством про надра, про охорону тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Землі використовуються для ведення сільського господар­ства, розміщення і розвитку населених пунктів, підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та інших цілей.

Водні об'єкти надаються в користування для задоволення питних та побутових потреб населення, для виробничих по­треб промисловості, сільського господарства, спортивно-оздо­ровчих цілей, риборозведення і рибальства.

Ліси за своїм призначенням та місцем розташування ви­конують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітар­но-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, задовольняють певні потреби в деревині тощо.

Надра використовуються для видобування корисних копа­лин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'я­заних з видобуванням корисних копалин, задоволення інших потреб.

Об'єкти тваринного світу використовуються для мислив­ства, рибальства, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

Атмосферне повітря використовується для дихання і для виробничих цілей. Різними цілями характеризується викорис­тання об'єктів природо-заповідного фонду.

Раціональне використання природних ресурсів - катего­рія насамперед економічна. Воно спрямоване на досягнення певних економічних інтересів і стосується всіх галузей народ­ного господарства. Якщо раціональне природокористування знаходить правове закріплення і регулювання, воно стає юридичною категорією.

Правовий аспект раціонального природокористування має велике значення. Його духовні й моральні переваги не завж­ди реалізуються автоматично, в силу своєї об'єктивної при­роди. Велику роль тут відіграють організуючі фактори права, як одного з найефективніших засобів управління суспільством і регулювання екологічних відносин. Йдеться про правове за­безпечення раціонального використання природних ресурсів. Цю проблему в сфері екології наша держава ставить на одне з перших місць.

Зміст правового забезпечення раціонального використан­ня природних багатств складають законодавча діяльність у га­лузі природокористування й організація належного виконання відповідних правових актів та норм.

В еколого-правових актах закріплені права і обов'язки природокористувачів, підстави виникнення, зміни та припи­нення права природокористування, визначені суб'єкти й об'­єкти права природокористування, врегульовані інші важливі питання щодо використання природних ресурсів.

Суб'єктами права природокористування є громадяни, під­приємства, установи й організації. У випадках, передбачених законом, природокористувачами можуть бути також іноземні організації й особи.

Об'єктами права природокористування виступають певні природні ресурси.

Природокористування буває постійним і тимчасовим, платним та безплатним. Постійним вважається природокорис­тування, що надається на невизначений строк. Тимчасове природокористування поділяється на короткострокове - до трьох років і довгострокове - здебільшого до 25 років. У разі необхідності строк природокористування може бути продов­жено на період, що не перевищує відповідно короткостроко­вого і довгострокового природокористування.

Право природокористування поділяється на право загаль­ного і право спеціального природокористування.

Загальне природокористування здійснюється громадянами без спеціальних дозволів і безплатно (користування водою для купання, любительська риболовля, водопій тварин, корис­тування атмосферним повітрям тощо).

Спеціальне природокористування здійснюється юридични­ми і фізичними особами на підставі дозволу компетентних державних органів. Цей вид природокористування є платним.

Раціональне використання природних багатств базується на таких засадах: а) проведення обліку природних ресурсів; б) планування їх використання і відновлення; в) науково-об­грунтоване залучення природних ресурсів до господарського обороту; г) дотримання екологічних вимог під час використан­ня природних ресурсів; д) зростання рівня свідомості й еколого-правової культури громадян.

Раціональне природокористування забезпечує максималь­ний ефект за мінімальних витратах. Це досягається, по-пер­ше, шляхом науково обґрунтованого нормування використан­ня природних ресурсів і, по-друге, шляхом заощадження кош­тів на природоохоронні заходи. За раціонального використан­ня природних багатств значно зменшуються витрати на їх охорону. Чим раціональніше природокористування, тим мен­ше потерпає природа, що сприяє заощадженню коштів на її відновлення.

Раціональне природокористування сприяє поліпшенню екологічних відносин у державі. Вони стають більш гармоній­ними завдяки чуйному ставленню громадян до природи і роз­витку еколого-правового світогляду та мислення.

Значення раціонального природокористування постійно зростає, що вимагає визнання його завданням першочергової державної ваги та його правового регулювання, закріпленого окремим законом.

Забезпечення раціонального природокористування - проблема планетарного масштабу. Щоденно в результаті не­раціональної діяльності людини 44 га земель перетворюються на пустелю, за одну хвилину знищується більше 20 га лісів, щоденно зникає по одному виду тварин і рослин. Одні й ті самі природні багатства використовуються не однією держа­вою, а багатьма, як наприклад, атмосферне повітря, моря, тваринний світ. Навіть річки нерідко перетинають території декількох країн. Про чисту воду в цих річках повинні дбати всі держави. Отже, проблему раціонального природокористу­вання треба вирішувати не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Правовою основою забезпечення раціо­нального використання природних ресурсів на такому рівні можуть бути міжнародні договори.

Раціональне природокористування - теоретична і прак­тична основа вирішення багатьох проблем в екологічних від­носинах. Тому глибоке вивчення цього провідного інституту екологічного права і його дослідження в наукових роботах має особливе значення.