Теорії зайнятості і відтворення суб'єктивного фактора виробництва

Неокласична теорія зайнятості. Представники неокласичної школи (Д. Гілдер, А. Лаффер) уважають, що регулятором ефективної зайнятості і в сучасних умовах повинен служити тільки ринковий механізм. На їх думку, ціна праці через рівень заробітної плати впливає на попит і пропонування робочої сили, регулює їх співвідношення та необхідну рівновагу між ними.

Аналогічну позицію займають прихильники теорії раціональних сподівань. Ця теорія передбачає, що крива сукупного пропонування праці вертикальна, а заробітна плата та інші ціни —-гнучкі.. Зниження заробітної плати і цін, якщо таке станеться, не приведе до вимушеної незайнятості робочої сили через певний час зайнятість швидко відновиться на новому (нижчому) рівні цін.

Кейнсіанська теорія зайнятості. Протилежну позицію займає кейнсіанська теорія зайнятості. Кейнс звернув увагу на те, що за капіталізму просто не існує ніякого механізму, що гарантує повну зайнятість. Повна зайнятість скоріше випадкова, а не закономірна. Крім того, ціни на продукцію і заробітна плата стійки щодо зниження, тобто негнучкі.

Досвід показує, що з різних причин зарплата і ставки змінюються, щоб відбити нестачу чи надлишок робочої сили на ринках лише післятривалого проміжку часу.