Власність як економічна категорія

Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Розвиток людського суспільства і виникнення держави зумовили необхідність суспільного регулювання відносин привласнення. Власність з часів римської епохи розглядалась у трьох атрибутах: праві володіння, розпорядження і користування.

Не підлягає сумніву, що поняття власності виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Отже, власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продуктів праці. Власність існує також там, де існує й сукупна праця -— суспільне виробництво, бо й тут у єдиному процесі суспільної праці люди вступають у відносини між собою з приводу як виробництва, так і присвоєння результатів спільної праці.

Суб'єкти та об'єкти власності. Відносини власності виникають лише за наявності принаймні двох суб'єктів. Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були суб’єкти та об’єкти відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення.

Суб'єкти власності — це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва — окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства.

Об'єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.

Економічний зміст і юридична форма власності. Категорію власності необхідно розглядати з двох боків: економічного змісту та юридичної форми. Економічний зміст власності, як уже зазначалося, полягає у відособленому присвоєнні результатів економічної діяльності людей і реалізується як соціально-економічні відносини між людьми

Відносини власності виступають і у юридичній формі, яка реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння, права розпорядження і права користування.

Так, володіння визначають як категорію, що характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження — це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.

Користування означає процес виробничого застосування і спо­живання корисних властивостей об'єкта власності.