Переможці Олімпійських ігор та їх нагородження

Агоністика у Стародавній Греції багато в чому визначала той успіх, який супроводжував старогрецькі Ігри й інші великомасштабні змагання.

Стародавній грек намагався бути кращим у всьому. В Іграх міг бути лише один переможець, а всі інші вважалися переможеними.

Участь в Іграх не заради перемоги вважалася богохульством.

Чотири найбільших змагання в Стародавній Греції вважалися священними і були безпосередньо пов’язані з визначенням культу богів – Зевса в Олімпії; Апполона в Дельфах на Піфійських іграх; Посейдона в Істмії, на Істмійських іграх; культом Зевса в Немеї, на Немейських іграх. Коли атлет отримував перемогу на усіх чотирьох Іграх, його возвеличували як періодоніка – «переможця кола (циклу)», як героя, а його ім’я викликало захоплення впродовж багатьох років.

Перемога на ОІ розглядалася греками як знак доброго ставлення богів до атлета, а також до міста, звідки він був родом. Особливо достойною вважалася перемога на стадіодромі. Ім’ям атлета, який став абсолютним переможцем, називали наступну Олімпіаду. Олімпіоніків (переможців Ігор) вінчали в храмі Зевса оливковою гілкою, зрізаною золотим ножем в Священному гаю.

За традицією гілку зрізав молодий юнак, батьки якого були ще живими. Кількість зрізаних гілок дорівнювала кількості видів змагань. Гілки розкладалися у храмі Гери, на столі із золота і слонової кістки, звідки їх брали судді для возвеличення переможців.

В часи Олександра Македонського переможці Ігор одразу ж після змагань отримували пальмову гілку, яку вони тримали у руці на п’ятий день – день урочистого нагородження оливковим вінком.

Наїзники колісниць, які отримали перемогу отримували шерстяні пов’язки, якими вони обв’язували голови на рівні лоба. Вінки з оливи отримували власники колісниць і коней.

Нагороди призначали і роздавали судді. На Іграх створювали три суддівські колегії: для пентатлону, для змагань на колісницях, для інших видів змагань. Коли Ігри закінчувалися і судді приймали рішення, оголошувалися результати, ім’я переможця і назва місцевості, звідки він прибув в Олімпію.

В останній день ОІ проходила офіційна церемонія нагородження переможців. Вранці усі переможці з пурпуровими пов’язками на голові, руках і ногах, йшли до храму Зевса. В руках вони несли пальмові гілки. По дорозі до храму глядачі осипали їх квітами і листям. Вручення олімпіонікам оливкових вінків відбувалося у храмі Зевса.

Олімпіоніки мали право принести дари Зевсу на його вівтар у Священному гаю, а також поставити від свого імені статую в Олімпії, яка алегорично змальовувала той вид спорту, в якому особливо виділявся переможець; йому дозволялося і увіковічнити на статуї своє ім’я.

В Спарті переможців ОІ вшановували на свій лад – по військовому: під час війни олімпіоніки боролися в перших рядах пліч о пліч зі спартанським царем. В Афінах після 500 р. до н.е. для олімпіоніків встановили додаткову грошову нагороду.