Неспецифічні захисні механізми

Неспецифічними чинниками захисту є анатомічні бар'єри — шкіра і слизові обо­лонки. Шкіра має бактерицидні властивості завдяки речовинам, що містяться в секретах потових і сальних залоз. На поверхні слизових оболонок знаходяться сек­рет слізних і слинних залоз, слиз, соляна кислота (у шлунку) тощо. Порушення дії цихчинників зумовлює проникнення і розвиток інфекції.

Наступним чинником є нормальна мікрофлора, яка проявляє антагоністичну активність щодо екзогенних мікроорганізмів.

Клітинні механізми неспецифічного захисту представлені запальною реак­цією і фагоцитозом. Запалення є провідною реакцією організму при гострій гній­ній інфекції, ознакою доброї пристосовності організму. Реакція організму на пот­рапляння мікробів супроводжується місцевими і загальними проявами. Перш за все утворюється лейкоцитарний вал, який відгороджує осередок інфекції від внут­рішнього середовища організму. Певним бар'єром для генералізованої інфекції є лімфатичні судини і вузли. У процесі розвитку тканинної реакції довкола гнійного осередку утворюється грануляційний вал, який ще надійніше його обмежує. При тривалому існуванні обмеженого гнійного процесу з оточуючого грануляційного валу утворюється піогенна оболонка, яка є надійною перешкодою для поширення інфекції.

При високовірулентній інфекції і слабкій реакції організму захисні бар'єри утворюються повільно, що нерідко призводить до проникнення інфекції через лім­фатичні шляхи (судини, вузли) у кровоносне русло. У таких випадках можливий розвиток загальної інфекції.

В осередку запалення особливо ефективний процес фагоцитозу. Фагоцити — це нейтрофільні лейкоцити і монокулярні фагоцити. В основі захисної функції фа­гоцитарної системи лежить здатність її елементів поглинати і руйнувати мікробні тіла та інші чужорідні агенти. Фагоцити характеризуються хемотаксисом, вони здатні руйнувати й інактивувати мікробні клітини. У фагоцитозі беруть участь такі чинники, як опсоніни, комплемент. Вони готують мікроорганізми до погли­нання фагоцитами.