Перспективи

З розвитком 3G-мережі в Україні кількість продуктів інтернету речей буде збільшуватись. Фото з Flickr.com (by William Murphy)

Спеціалісти з Internet Business Solutions Group стверджують, що вибухове зростання кількості смартфонів і планшетів призвело до зростання числа пристроїв, які підключені до інтернету, до 12,5 млрд в 2010 році, в той час як число людей, що живуть на Землі, збільшилось до 6,8 млрд. Тобто кількість підключених пристроїв складала 1,84 одиниць на людину. Автори дослідження вважають, що кількість підключених пристроїв на одну людину у 2020 році складе 6,58 штук, адже загальна кількість девайсів, що будуть підключені до інтернету перевищить 50 млрд.

Особливу роль у розвитку інтернету речей відіграють рішення програмного забезпечення, створення нових продуктів та розвиток сфер застосування. За прогнозами аналітиків RnR Market, ринок Internet of Things до 2019 року досягне більше $947 млрд. Сама ж концепція припускає інтеграцію комунікаційного устаткування і різних пристроїв.

З розвитком 3G-мережі в Україні кількість продуктів інтернету речей буде збільшуватись. Потенціал цієї сфери справді вражає. Запит на цю концепцію вже існує. Технології - на підході.

Формати опису мережевих інформаційних ресурсів

Копанєва, В. О. Формати опису мережевих інформаційних ресурсів / В. О. Копанєва // Документо­знавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: Зб. матеріалів VIII Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 17-19 травня 2011 р. — К., 2011. — С. 187-189.

Упровадження «Ініціативи відкритих архівів» сприяє формуванню суспільства знань, надає можливості оперативного та безкоштовного доступу до новітніх результатів наукових досліджень, а також підхід до створення розподілених електронних репозиторіїв інформаційних ресурсів. Ключова мета — концепція відкритого архіву. Відкритий архів — це розподілена сукупність доступних у середовищі Інтернет інформаційних об'єктів, що ідентифікуються. Для яких підтримується репозиторій стандартизованих метаданих для опису, що надається засобами мови розмітки XML. Репозиторії метаданих відкритих архівів повинні бути доступні для авторизованих збирачів метаданих, що функціонують відповідно до розробленого в межах ініціативи протоколу Open Archives Initiative Protocol for Metadata Harvesting (OAI-PMH).

Завдяки стандартизації подання метаданих у репозиторіях і стандартизації протоколу OAI-PMH, що визначає взаємодії відкритих архівів, забезпечується інтероперабельність відкритих архівів. У результаті цей відкритий архів виступає в якості своєрідного інформаційного хаба — системи інтеграції даних, що базується на матеріалізованій інтеграції метаданих із зареєстрованих у ньому джерел — відкритих архівів.
Зі створенням в 60-ті роки в США формату MARC у бібліотеках почався перехід на електронну форму каталогізації. Вивчення можливості опису електронних ресурсів мережі Інтернет спочатку ґрунтувалося на застосуванні традиційного у бібліотечній практиці інструментарію для каталогізації (тобто MARC -форматів і діючих правил каталогізації).

Оскільки каталогізація ресурсів Інтернет традиційними методами виявилася складною, вихід стали шукати у застосуванні нових форм орієнтованих саме на опис інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Вихід знайшли у використанні метаданих (поняття «метадані» з'явилося в середині 1990-х років). Метадані вважаються універсальним форматом, їх пропонують використовувати для каталогізації всіх електронних ресурсів.
На сьогоднішній день існують різні категорії метаданих (метадані для опису, у тому числі бібліографічні; метадані про структури та формати; адміністративні метадані, що містять дані для керування доступом; ідентифікаційні метадані, які однозначно ідентифікують об'єкти зовнішнього світу тощо). Класифікація метаданих може враховувати й ступінь деталізації. Найпростішим варіантом є теги у файлах HTML. Цей варіант широко відомий користувачам мережі Інтернет.

У число загальних форматів метаданих входять: Дублінське ядро метаданих (для основних мережевих ресурсів, Dublin Core Metadata Element Set), vCard (для персоналій і обміну даними про них), iCalendar (для обміну даними про послідовності подій тощо), Z39.87 (для нерухомих цифрових зображень), PDM (для опису проектів як інформаційних об'єктів), CC/PP (для адаптації контенту Інтернета до апаратної платформи користувача), EAGLES (для зв'язків між змістом слів, для принципів EAGLES -стандартів у галузі лексики та семантики), ISO 6523 (для створення набору даних, пов'язаних з організаціями), ISO 810 (транспортний протокол OSI), ISO 11179 (для опису елементів даних у базах даних і документах), MODS (схема опису метаданих об'єктів, Metadata Object Description Schema), OAIS (еталонна модель для відкритих архівних інформаційних систем, Reference Model for an Open Archival Information System), METS (для обміну метаданими між бібліотеками, Metadata Encoding and Transmission Standard), MREG-7 (для опису мультимедійних даних), MPEG-21 (для ідентифікації та керування об'єктами мультимедійних презентацій), OIM (для моделювання метаданих) та багато інших.

У цілому слід зробити наступні висновки:

· мережеві інформаційні ресурси стають вагомою складовою фонду сучасної бібліотеки, що потребує активізації її інформаційно-комунікаційної діяльності та необхідності адаптації до вимог електронного середовища процесів бібліотечної технології. Ці питання вимагають розв'язання низки завдань, зокрема, термінологічного визначення мережевих ресурсів як відносно нового виду об'єктів каталогізації й особливостей методики складання бібліографічного опису, а також узгодження бібліографічних форматів для забезпечення сумісності мережевих і традиційних інформаційних ресурсів. Дана ситуація обумовлена «плутаниною» в методологічних підходах до їхнього визначення і, зокрема, відсутністю чіткого виокремлення мережевих ресурсів;

· необхідно розвивати підходи до класифікації електронних ресурсів з позицій бібліотечної технології. Насамперед, диференціювати їх розподіл на «локальні» й «мережеві»: перші — це наявні у фондах бібліотек електронні ресурси на компакт-дисках; другі — інтернет-ресурси. У межах цього підходу слід виділити як вид інтернет-ресурси або інтернет-публікації, що не вписуються в традиційні класифікації документних ресурсів. Частину з них можна віднести до знайомих видів документів (книга, журнал, препринт тощо). Але багато з них не має аналогів у традиційному книжковому світі. Усвідомлюючи специфіку кожного виду електронних ресурсів, необхідно розробляти науково обґрунтовану класифікації інтернет-ресурсів для вирішення питань каталогізації, зберігання, обслуговування користувачів;

· сьогодні не існує єдиної методології універсального опису інформаційних масивів. Її ще потрібно побудувати шляхом комбінування вже відомих способів опису в межах загальнішого подання, будувати не абстрактно, а виходячи із практичних завдань керування інформаційними ресурсами. Вивчення світового досвіду показує, що значна увага приділяється опису та каталогізації інтернет-ресурсів на базі Дублінського ядра метаданих (Dublin Core Metadata Element Set);

· основними проблемами, що виникають у процесі обліку й інвентаризації цифрових масивів, є відсутність координації та керування діяльністю із обліку й інвентаризації ресурсів; відсутність методичного центру з інвентаризації та метаданих; відсутність стандартів. Стає очевидною необхідність створення єдиної державної системи метаданих, а надалі — організації на її базі мережі порталів, що містять каталоги, навігаційні та пошукові системи. Частина таких порталів могла б бути державною та відображати державні ресурси в управлінні, науці, культурі тощо.