Неминучі похибкиподіляються на систематичні і випадкові

Систематична похибка вимірювання - складова похибки, що залишається сталою або прогнозовано змінюється в ряді вимірювань тієї ж величини.

Для виявлення і виключення з процесу вимірювання систематичних похибок здійснюють повірку засобів вимірювання в органах державної чи галузевої метрологічних служб, виконують повторні вимірювання більш точними вимірювальними засобами, застосовують особливі методи вимірювання, тощо.

Складовими систематичної похибки вимірювання можуть бути:

інструментальна похибка вимірювання -складова похибки вимірювання, зумовлена властивостями засобів вимірювальної техніки (похибками використовуваних засобів вимірювання);

методична похибка вимірювання - складова похибки вимірювання, що зумовлена неадекватністю об'єкта вимірювання та його моделі, прийнятою при вимірюванні. Методична похибка виникає через недосконалість методу вимірювання або неправильно вибраного методу для даного вимірювання;

суб'єктивна похибка вимірювання - зумовлена індивідуальними особливостями оператора (робітника, контролера), що виконує вимірю­вання.

Вплив систематичних похибок на результати вимірювання може бути виключений шляхом введення відповідних поправок. Прикладом систематичних похибок можуть бути похибки вимірювального засобу, зумовлені неправильним градуюванням шкали, неправильним налагодженням вимірювального засобу на нуль, похибкою мір, за якими налагоджують вимірювальні засоби, тощо.

Випадкова похибка вимірювання - складова похибки, що не про­гнозовано змінюється в ряді вимірювань тієї ж величини (розміру).

Випадкові похибки вимірювання не є сталими за величиною і знаком. Вони складаються з окремих похибок вимірювального засобу і методу вимірювання, які сумуються як випадкові величини, їх не можна наперед передбачити, враховувати чи виключити з процесу вимірювання. Випадкові похибки вимірювання, як і випадкові похибки виготовлення, підлягають законові нормального розподілу випадкових величин (законові Гауса).

Прикладом випадкових похибок вимірювання можуть бути похибки округлення результатів вимірювання, похибки, що виникають внаслідок розсіювання (варіації) показів вимірювального засобу, тощо. Від систематичних похибок залежить правильність вимірювань, від випадкових похибок - точність вимірювань, а від грубих похибок (промахів) - придатність вимірювань.

Причини виникнення похибок: недосконалість методів вимірювання, технічних засобів, органів чуттів спостерігача, зміна умов проведення експерименту. Зміна умов проведення досліджень може впливати на ФВ, технічні засоби і самого спостерігача.

Кожна із наведених причин виникнення похибок зумовлена багатьма чинниками, під впливом яких формується загальна похибка вимірювання, їх можна об'єднати у дві великі групи.

1. Чинники, що з'являються нерегулярно і зникають несподівано або проявляються з непередбачуваною інтенсивністю. До них належать: перекоси елементів приладів за їх напрямними, нерегулярні зміни моментів в опорах, зміна зовнішніх умов та умов навколишнього середовища, послаблення уваги спостерігача тощо. Складова сумарної похибки, яка виникає під впливом цих чинників, - випадкові похибки вимірювань.

2. Чинники постійні або такі, що закономірно змінюються у процесі вимірювання ФВ. До них належать методичні похибки, зміщення стрілки приладу та недосконалість елементів (пружних) 3В. Складові сумарної похибки, що виникають під дією чинників другої групи, - систематичні похибки вимірювань.

При проведенні будь-яких вимірювань завжди прагнуть отримати точний результат. Точність вимірювання відображає близькість отриманого (дійсного) результату до істинного значення вимірю­вальної фізичної величини. Чим менша різниця між дійсним та істинним значенням фізичної величини, тим вище точність вимірю­вання. Точність і правильність вимірювання визначають якість вимірювання. Якість вимірювання висвітлює близькість до нуля систематичної похибки вимірювань. Важливою характеристикою якості вимірювання є їх достовірність, яка характеризує ступінь дові­ри до отриманих результатів вимірювання.