Знос та амортизація основних засобів

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного і економічного спрацювання, а також техніко - економічного старіння.

Знос ОВЗ – об’єктивний процес втрати ними споживчої вартості та вартості.

Під фізичним спрацюванням основних фондів розуміють поступове втрачання ними своїх первісних техніко - експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зниження їх реальної вартості - економічного спрацювання.

Розрізняють усувне та неусувне фізичне спрацювання.

Ступінь фізичного спрацювання можна визначити двома розрахунковими методами;

1. За строками експлуатації;

КЗф1 = Тф / Тн

2. За даними обстежень технічного стану.

КЗф2 = Тф / (Тф + То)

Тф – фактичний строк служби обладнання

Тн – нормативний строк служби обладнання

То - залишковий строк служби обладнання (за даними оцінки експертів)

Моральний знос - це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково - технічного прогресу.

Моральний знос 1-го виду має місце тоді, коли знижуються витрати на виробництво засобів праці, подібних діючим, унаслідок зростання продуктивності праці. Він враховується при переоцінки ОФ і відзначається за формулою:

КЗм1 = (Сп – Св) / Сп

Сп – первісна вартість

Св – відновна (переоцінена) вартість

Моральний знос 2-го виду має місце тоді, коли знов винайдені продуктивніші засоби праці витісняють діючи основні фонди до закінчення строку її служби.

КЗм2 = (Пн – Пу) / Пн

Пн – продуктивність нового обладнання

Пу – продуктивність застарілого обладнання

Фізичне спрацювання та техніко - економічне старіння можна усунути частково, або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Просте і розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається у безпосередньому процесі здійснення різних його взаємопов'язаних форм:

ü ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці

ü технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництва і підприємств у цілому;

ü а також спорудження нових об'єктів.

Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральній формі, є поступове відшкодування їх вартості, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції з метою її повного відшкодування.

Згідно з П(С)БО №7, амортизація - систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів який підлягає амортизації, на протязі строку його корисної експлуатації.

Амортизаційні відрахування зупиняються під час проведення реконструкції, модернізації, консервації ОС

Не підлягають амортизації:

- Земельні ділянки;-

- Вартість придбання і відгодівлі продуктивної худоби;

- Витрати на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- Витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- Утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Норма амортизації – це відсоток або частка вартості ОЗ, що підлягає перенесенню на вартість готової продукції підприємства за розрахунковий період.

Стандартом визначено 5 методів нарахування амортизації.
1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням суми, що амортизується на очікуваний період експлуатації:

Ар = (Сперв – Слікв)/ Тк,

або Ар =(Сперв – Слікв)*Нам

де Сперв – первісна вартість ОЗ

Слікв – ліквідаційна вартість ОЗ

Тк – термін корисного використання

Нам – норма амортизації, яка дорівнює

Нам = 1/Тк

2. Кумулятивний метод – річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт – це відношення кількості років експлуатації, що залишається, до суми числа років експлуатації.

3. Метод зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості на початок року і річної норми амортизації.

Норма амортизації визначається за формулою

4. Метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості на початок року і подвоєної норми амортизації.

Норма амортизації визначається виходячи з терміну експлуатації, тобто Нам=100%/Тк. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то амортизація в останній рік нараховується в сумі залишкової вартості на початок року.

5. Виробничий метод – місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації - це відношення вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виготовити з використанням цього об'єкта ОЗ, тобто:

Нам=(Сперв-Слікв)/Розрахунковий обсяг виробництва.