Змащення зубчастого зачеплення і підшипників. Тепловий розрахунок черв’ячного редуктора

Зубчасте зачеплення в більшості редукторів змащується розбризкуванням мінерального масла, яке заливається в картер редуктора. Глибина занурювання зубчастого колеса в масло встановлена в п. 10.11.

Об’єм масляної ванни встановлюється із розрахунку 0,35…0,7 дм² на 1 кВт потужності, що передається редуктором.

V = (0,35…0,7) · Р₁ (л)

Для вибору марки масла за табл. Д13 (с. 82), чи Д14 (с. 83) встановити в’язкість масла.

З табл. Д15 (с. 83) вибрати марку мінерального масла.

Якщо підшипники змащуються пластичним мастилом (п. 7.4), то необхідно встановити марку мастила. Для підшипникових вузлів з робочою температурою до 50…60 º С рекомендуються солідоли УС-1, УС-2, при температурі до 110 º С можна застосо-вувати консталіни УТ-1, УТ-2, при температурі до 120 º С застосо-вують ЦИАТИМ-201, ЦИАТИМ-202, ЦИАТИМ-221 та інші.

Для черв’ячних редукторів в цьому розділі також необхідно виконати тепловий розрахунок.

Під час роботи редуктора через тертя в зачепленні і підшипниках, через перемішування і розбризкування масла втрачається частина потужності. В результаті деталі редуктора та масло нагріваються. При нагріванні різко знижується в’язкість масла і порушується режим змащування. Так як циліндричні та конусні редуктори мають високий ККД, то нагрівання редуктора не значне. Для черв’ячних редукторів слід проводити тепловий розрахунок.

Температуру масла в редукторі можна визначити за формулою:

Р₁ – потужність на валу черв’яка, підставляти у ватах;

η – ККД черв’ячної передачі;

k_t – коефіцієнт тепловіддачі, k_t = 11…17 Вт/м²·ºС. Більші значення приймати для редукторів, що встановлюються на лапах.

А – площа редуктора без дна. Можна визначити за формулою

А ≈ 20 · а_ω (м²)

а_ω – міжосьова відстань редуктора, підставляти в м.

t_п – температура повітря, приймається t_п = 20ºС.

[t_м] – допустима температура масла. Для більшості масел [t_м] = 70…90 ºС, для авіаційних масел [t_м] = 100…120 ºС.

Якщо редуктор перегрівається, то можна зробити корпус ребристим. При цьому площа поверхні збільшується на 20…25 %.

Якщо цього не достатньо, то вал черв’яка приймають з двома вихідними кінцями, на один з яких встановлюють вен- Рис. 13.1. Профіль

тилятор. При цьому коефіцієнт тепловідда- ребер корпусу:

чі збільшиться до k_t = 21…28 Вт/м²·ºС. Н = (4…5)·δ; а = δ;

Більші значення коефіцієнта для більшої b= 2·δ; r = 0,5·δ;

частоти обертання вала черв’яка. R₁ = 0,25·δ

Якщо застосування ребристого корпусу

та установка вентилятора не дали ефекту, то в картер редуктора монтують змійовик з охолодною водою.