Видача авансу

Порядок надання коштів на відрядження регулюється підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/ 94-ВР, постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» (із змінами і доповненнями) (далі – Постанова № 663), Інструкцією про службові відрядження.

А сам порядок видачі коштів під звіт регулюються постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами і доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за № 237/5428 (далі – Положення про ведення касових операцій).

Відповідно до пункту 4 Ухвали № 663 підприємства, що направляють працівників у відрядження в межах України й за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами у вигляді авансу на поточні й добові витрати в розмірах, що відповідають установленим нормам. Також цим пунктом передбачено, що у випадку відрядження за кордон кошти видаються в національній валюті країни, куди направляється працівник, або у вільно конвертованій валюті.

Чинним законодавством не встановлено, за скільки днів до качану відрядження підприємство має видати працівникові грошовий аванс. На думку Нацбанку України, викладену в листі від 3 серпня 2004 р. № 11-113/2603-7748, грошовий аванс працівникові, який відбуває у відрядження, видається не раніше дати підписання керівником підприємства наказу (розпорядження) про відрядження.