Загальна база тестів 3 страница

А. Актиномікоз нижньої щелепи.

В. Одонтогенний остеомієліт.

С. Еозинофільна гранульома нижньої щелепи.

D. Остеобластокластома. Е. Остеорадіонекроз.

120. У хворого в підщелепній ділянці великі лімфатичні вузли, що не зменшуються протягом 5 місяців. У біоптатах лім­фовузлів — епітеліоїдні та гігантські клі­тини Пирогова-Ланґганса, ділянки сир­нистого некрозу. Це:

А. Туберкульоз.

В. Сифіліс.

С. Актиномікоз.

В. Гострий серозний лімфаденіт.

Е. Хронічний гіперпластичний лімфа­деніт.

121. У хворого зроблено біопсію інфільт­рату дерев’янистої щільності, що з’явив­ся в привушній ділянці. Шкіра над інфільтратом синюшна, є дві нориці з мі­зерним водянистим виділенням. В грануляційних ткани­нах гісто­логічно виявлено лімфоідні, плазматичні епітеліоїдні клітини, фібробласти, ксантомні клітини з ліпоїдними включеннями. Який діаг­ноз хворого?

А. Туберкульоз.

В. Одонтогенна флегмона.

С. Нейродерміт.

D. Біогенна гранульома.

Е. Актиномікоз.

122. У хворого на бічній поверхні язи­ка виразка овальної форми з нерівними краями, червоного кольору, блискуча, з мізерним серозним виділенням, болісна, в основі хрящоподібний інфільтрат. За­стосування противірусних мазей пози­тивних результатів не дало. Що необхід­но здійснити:

А. Виключити туберкульозний процес.

В. Виключити рак, зробити біопсію.

С. Виключити травматичну виразку.

D. Виключити сифіліс, зробити сероло­гічне дослідження.

Е. Почати місцеве лікування.

123. Хворий, який кашляє, користується повним знімним протезом нижньої ще­лепи і скаржиться на болісну виразку в ділянці лівого щелепно-язикового жо­лобка. Виразка з підритими краями, до 1,5 см, вкрита жовто-сірим нальотом. У лівій піднижньощелепній ділянці вияв­ляють кілька збільшених лімфатичних вузлів. Поставте діагноз.

А. Туберкульозна виразка дна порож­нини рота.

В. Рак слизової оболонки дна порож­нини рота.

С. Декубітальна виразка дна порожни­ни рота.

D. Третинний сифіліс (гумозна виразка).

Е. Актиномікоз дна порожнини рота.

124. У хворого, 58 років, на шкірі пра­вої щоки визначається щільний дрібний безболісний вузлик рожево-синюшно­го кольору, що повільно збільшується в розмірах, представлений грануляційною тканиною й складається з трьох зон: по периферії — запальний обідок, інфіль­трованим віночком і ділянками зрогові­лих бородавчастих розростань у центрі. Поставте попередній діагноз.

А. Бородавчастий туберкульоз.

В. Первинний сифіліс.

С. Вторинний сифіліс.

D. Базаліома.

Е. Пігментний невус.

125. У хворого, 58 років, на шкірі правої щоки визначається безліч дрібних жов­то-червоних болісних при пальпації вуз­ликів, які періодично виразкуються, част­ково злилися між собою. Поверхня їх ви­разкова, місцями кровоточить, місцями визначаються зерна Треля. Який імовір­ний діагноз?

А. Вторинний сифіліс.

В. Міліарно-виразковий туберкульоз.

С. Первинний сифіліс.

D. Системна склеродермія.

Е. Системний червоний вовчак.

126. У хворого, 50 років, м’який слабко болісний при пальпації горбик на шкірі лівої щоки. Визначається позитивний симптом зонда й феномен яблучного желе. Який імовірний діагноз?

А. Актиномікоз.

В. Вторинний сифіліс.

С. Первинний сифіліс.

D. Туберкульозний вовчак.

Е. Системний червоний вовчак.

127. У хворого, 58 років, болісна при паль­пації округлої форми з підритими м’я­кими навислими краями виразка на біч­ній поверхні язика, дно виразки незнач­но кровоточить, покрито жовтуватими вузликами. Який діагноз?

А. Туберкульоз.

В. Сифіліс.

С. Травматична виразка.

D. Актиномікоз.

Е. Трофічна виразка.

128. У хворого, 38 років, виразка в ділян­ці лівої щоки, із запальним обідком і піднятими краями, безболісна при паль­пації, м’яка. Підлеглі тканини набряклі, злегка гіперемовані. Близько 2 днів то­му хворий вживав яловичину в напівготовому вигляді. Який імовірний діагноз?

А. Туберкульоз.

В. Сибірська виразка.

С. Сифіліс.

D. Актиномікоз.

Е. Рак шкіри.

129. У хворого, 42 років, оніміння верх­ньої губи й утруднене носове дихання справа, при пухлість правої підочноямкової ділянки. Місяць тому отримав трав­му правої верхньої щелепи. Визначаються згладженість перехідної складки правої верхньої щелепи, нориці з гнійними ви­діленнями по перехідній складці, зни­ження прозорості правої гайморової па­зухи. Поставте діагноз.

А. Посттравматичний остеомієліт верх­ньої щелепи, правобічний гайморит.

В. Гострий одонтогенний остеомієліт верхньої щелепи.

С. Загострення хронічного гаймориту справа.

D. Гострий посттравматичний остеоміє­літ верхньої щелепи.

Е. Гострий гнійний правобічний гаймо­рит.

130. У хворого, 47 років, припухлість лівої піднижньощелепної ділянки, температура тіла 37,9°С. Отримав травму 5 днів тому. Прикус порушений, є рана слизо­вої оболонки між 36 і 37 зубами, з рани виділяється гнійний ексудат. На рентґе­нограмі — лінія перелому між 36 і 37 зу­бами, хронічний гранулюючий періодонтит 36 зуба. Яке ускладнення перелому щелепи відбулося?

А. Нагноєння кісткової рани.

В. Посттравматичний остеомієліт ниж­ньої щелепи.

С. Загострення хронічного остеомієліту нижньої щелепи.

D. Гострий одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи.

Е. Загострення хронічного періодонтиту 36 зуба.

131. У хворого посттравматичний остео­мієліт нижньої щелепи в ділянці 46 зуба. Травма відбулася 1,5 міс. тому. По лінії перелому є тінь секвестру, на шкі­рі є нориця з гнійними виділеннями. Визначите тактику лікування.

А. У хірургічному лікуванні не має по­треби.

В. Висічення нориці, секвестректомія.

С. Остеосинтез нижньої щелепи, місце­ва ферментотерапія.

D. Фізіотерапевтичне лікування.

Е. Висічення нориці, антибактеріальна терапія.

132. У хворого оніміння правої полови­ни верхньої губи, утруднене носове дихання, припухлість правої підочноямкової ділянки. Місяць тому отримав трав­му обличчя. Є згладженість перехідної складки правої верхньої щелепи, нори­ці із гноєм по перехідній складці, зни­ження прозорості правої гайморової па­зухи. Діагноз: посттравматичний остео­мієліт правої верхньої щелепи, гайморит. Визначите тактику лікування хворого.

А. У хірургічному лікуванні немає по­треби, лікування консервативне.

В. Радикальна правобічна гайморотомія, секвестректомія.

С. Секвестректомія.

D. Правобічна гайморотомія.

Е. Антибактеріальна терапія, фізіотера­певтичне лікування.

133. У хворого, 43 років, на слизовій обо­лонці альвеолярного відростка нижньої щелепи й підщелепній ділянці виявле­но нориці з гноєм, запальна припухлість нижніх відділів правої щоки й підщелеп­ної ділянки. Між 45, 46 зубами лінія пе­релому, в якій є тіні секвестрів різної величини. Поставте діагноз.

А. Хронічний посттравматичний остео­мієліт нижньої щелепи.

В. Абсцес правої підщелепної ділянки від 46 зуба.

С. Гострий посттравматичний остеоміє­літ нижньої щелепи від 46 зуба.

D. Нагноєння кісткової рани.

Е. Хронічний одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи.

134. У хворого, 42 років, поганий загальний стан, температура тіла 41°С, блювання, нудота, задишка, виражене почервонін­ня шкіри обличчя з чіткими у вигляді язиків полум’я краями, лімфатичні вуз­ли збільшені. Поставте діагноз.

А. Стрептодермія.

В. Бешиха.

С. Флебіт лицевої вени.

Б. Вовчак шкіри.

Е. Сибірська виразка.

135. У хворого, 49 років, постійний біль у ділянці нижньої щелепи, що іррадіює у вухо, припухлість м’яких тканин, під­вищення температури тіла до 39°С. Сли­зова оболонка альвеолярного відростка в ділянці 45, 46 зубів гіперемована й на­брякла з орального і вестибулярного бо­ків. Коронка 46 зуба зруйнована, корені рухомі. Симптом Венсана позитивний. Поставте діагноз.

А. Загострення хронічного остеомієліту нижньої щелепи від 46 зуба.

В. Флегмона підщелепної ділянки від 46 зуба.

С. Гострий остеомієліт нижньої щеле­пи від 46 зуба.

D. Гострий серозний періостит нижньої щелепи.

Е. Гострий гнійний періостит нижньої щелепи від 46 зуба.

136. Які клітини є характерними для актиномікозу при мікроскопічному дослідженні патологічних тканин?

А. Мастоцити (тучні клітини).

В. Гігантські клітини Пирогова-Ланґганса.

С. Онкоцитоподібні клітини.

D. Ксантомні клітини.

Е. Зірчасті епітеліальні клітини.

137. У хворого, 37 років, хронічний одон­тогенний остеомієліт нижньої щелепи від видаленного 47 зуба, через норицю визначається оголена шорсткувата ділянка кістки, що зміщується при на­тисненні. На рентґенограмі — вогнище деструкції, у центрі якого розташована тінь розміром 1 × 1,5 см, відділена від здорової кістки. Виберіть метод лікуван­ня хворого:

А. Антибіотикотерапія, ензимотерапія.

В. Стимулювальна терапія, ензимоте­рапія.

С. Санація порожнини рота, ензимоте­рапія.

D. Секвестректомія.

Е. Секвестректомія з видаленням 46 і 48 зубів.

138. У хворого в привушно-жувальній ділянці відзначається припухлість. Пальпаторно — малоболісний інфільтрат дерев’янистої щільності, шкіра має ціанотичний відтінок. Яке захворювання най­імовірніше у хворого?

А. Актиномікоз привушно-жувальної ділянки

В. Несправжній паротит Герценберґа

С. Флегмона привушно-жувальної ді­лянки.

D. Хронічний паротит

Е. Одонтогенна гранульома обличчя

139. Які клітини вогнища ураження є спе­цифічними для туберкульозу?

А. Клітини Пирогова-Ланґганса

В. Шванківські клітини.

С. Клітини Яворського.

D. Клітини Паппенгайма.

Е. Клітини сполучної тканини.

140. У хворого, 32 років, нориці в підще­лепній ділянці, припухлість лівої щоки ущільнення м’яких тканин, у проекції 35, 36 зубів на яснах — нориця з гноєм і грануляціями; слизова оболонка гіпер­емована, 35, 36 зуби рухомі. На рентґе­нограмі — деструкція кістки, наявність секвестру. Поставте діагноз.

А. Сифіліс.

В. Актиномікоз нижньої щелепи.

С. Хронічний остеомієліт нижньої ще­лепи.

D. Саркома.

Е. Остеома.

141. У пацієнта набряк правої защелеп­ної ділянки утримується протягом 2–3 місяців. Пройшов курс антибактеріальної терапії, однак стан не поліпшився. Дещо болісний інфільтрат правої защелепної ділянки дерев’янистої щільності, шкіра червоно-синюшно-фіолетового відтінку, є нориці, з них періодично виділяється гній з крупинками; щільні, втягнуті руб­ці, безболісне обмеження відкривання рота. Якому захворюванню відповідає клінічна картина?

А. Флегмона защелепної ділянки.

В. Одонтогенна гранульома обличчя.

С. Хронічний остеомієліт нижньої ще­лепи.

D. Актиномікоз защелепної ділянки.

Е. Хронічний лімфаденіт защелепної ді­лянки.

142. У хворого рухомість 24, 26, 27 зубів, виділення гною з ямки відсутнього 25 зуба, який півтора місяці тому ви­далено і зроблено розтин по перехід­ній складці. У підочноямковій ділянці визначається припухлість м’яких тканин, збільшені слабоболісні ліві підщелепні лімфовузли, слизова оболонка альвеолярного відростка в ділянці 24, 26, 27 зу­бів набрякла, ціанотична. По перехідній складці — нориця з грануляціями. З ямки видаленого 25 зуба — гнійні гра­нуляції. Який вірогідний діагноз?

А. Хронічний остеомієліт верхньої ще­лепи від 25 зуба.

В. Гострий остеомієліт верхньої щеле­пи.

С. Загострення хронічного гаймориту від 25 зуба.

D. Альвеоліт.

Е. Загострення обмеженого пародонтиту.

143. Хворому встановлено діагноз: акти­номікоз м’яких тканин шиї. Які пато-морфологічні зміни характерні для ак­тиномікозу?

А. Виразка.

В. Гранульома.

С. Папула.

D. Горбик.

Е. Ерозія.

144. У хворого, 48 років, субфебрильна температура, виразка на слизовій оболо­нці у ділянці молярів, яка збільшується; розхитаність зубів у зоні ураження, ка­шель. У ділянці нижніх лівих молярів є дві поверхневі, різко болючі виразки з підритими краями. Дно виразок зернят­кового вигляду, вкрите жовтуватими й рожевими грануляціями. Виразки оточе­ні горбиками. Шийки зубів оголені, зуби патологічно рухомі. Регіонарні лімфа­тичні вузли збільшені, утворюють щіль­ні пакети. Який попередній діагноз?

А. Сифіліс.

В. Туберкульоз.

С. Гострий афтозний стоматит.

D. Інфекційний мононуклеоз.

Е. Декубітальна виразка.

145. У чоловіка хронічний запальний про­цес на шиї, є нориці, грануляції. М’які тканини інфільтровані, щільні. Шкіра стоншена, ціанотичного кольору. На шкі­рі нориця і кілька крапель гною. Діаг­ноз — актиномікоз м’яких тканин шиї. Яка це форма актиномікозу?

А. Підшкірно-м’язова.

В. Шкірна.

С. Підшкірна.

D. Підслизова.

Е. Кісткова.

146. У хворого тяжкий загальний стан, температура тіла 39°С, хворіє на серце­во-судинні та шлунково-кишкові розла­ди. Місцево: однобічний некроз пра­вої щоки, верхньої та нижньої губ, на­бряк прилеглих тканин, з ран — різкий гни­лісний запах. Яке, на Вашу думку, за­хворювання в пацієнта?

А. Карбункул.

В. Нома.

С. Сибірка.

D. Бешихове запалення.

Е. Фурункул.

147. У пацієнта набряк тканин лівої при­вушної ділянки, погане відкривання ро­та, інфільтрат має дерев’янисту щільність і горбкову поверхню, у його межах є но­риця із серозно-гнійним вмістом з до­мішками крихтоподібного гною. Шкіра навколо нориці червоно-фіолетова, м’я­ка. Відкривання рота до 2 см, безболіс­не. Призначте дослідження.

А. Мікроскопія, шкірно-алергійна реакція на актиномікоз.

В. Рентґенографія нижньої щелепи, бактеріологічне дослідження.

С. Сіалограма привушної слинної зало­зи.

D. Рентґенографія привушної слинної залози та її протоки.

Е. Термографія, аналіз крові, мокротин­ня, алергійні реакції на туберкульоз.

148. У чоловіка припухлість тканин біля нижньої щелепи, нориці з гнійними виділеннями. Три місяці тому почав боліти 36 зуб, потім з’явилася щільна припухлість. 36 зуб був видалений, але інфільтрат не зник, з’явилася нориця. Якому захворюванню відповідає описа­на клінічна картина?

А. Раку нижньої щелепи.

В. Гострому одонтогеному остеомієліту від 36 зуба.

С. Актиномікозу.

D. Хронічному періоститу від 36 зуба.

Е. Хронічному одонтогеному остеоміє­літу від 36 зуба.

149. У хворого, 37 років, діагностовано гострий одонтогенний остеомієліт ниж­ньої щелепи. З чим пов’язана паресте­зія половини нижньої губи?

А. З перетисканням запальним інфіль­тратом нижньоальвеолярного нерва.

В. З перетисканням запальним інфіль­тратом нижньощелепного нерва.

С. З перетисканням запальним інфіль­тратом щічного нерва.

D. З перетисканням запальним інфіль­тратом язикового нерва.

Е. З гнійним розплавленням кісткової тканини нижньої щелепи.

150. У хворого через 1,5 міс. після ліку­вання одонтогенної флегмони підниж-ньощелепного простору виникло обме­ження відкривання рота, нориці в ді­лянці кута нижньої щелепи. Незначна інфільтрація прищелепних м’яких тка­нин, шкіра стоншена, визначаються два норицевих ходи з грануляціями й гноєм. Слизова оболонка в ділянці 46, 47 зубів ціанотична, зуби рухомі. На рентґеногра­мі: вогнища деструкції тіла й гілки ниж­ньої щелепи. Якому патологічному ста­ну відповідає клінічна картина?

А. Загостренню хронічного одонтогенного остеомієліту нижньої щелепи.

В. Хронічному одонтогенному остеоміє­літу нижньої щелепи.

С. Актиномікозу нижньої щелепи.

D. Гострому одонтогенному остеомієлі­ту нижньої щелепи.

Е. Одонтогенній гранульомі обличчя.

151. Що лежить в основі теорії патогене­зу остеомієліту Г. І. Семенченка?

А. Тромбоз судин.

В. Фактор попередньої специфічної се­нсибілізації.

С. Нейротрофічні порушення.

D. Патогенна мікрофлора від зуба.

Е. Переохолодження організму, неспе­цифічна сенсибілізація.

152. Що лежить в основі теорії патогене­зу остеомієліту Дерижанова-Снєжка? А. Сенсибілізація організму.

В. Порушення судинного живлення кістки.

С. Патогенна мікрофлора, специфічна сенсибілізація.

В. Нейротрофічні порушення.

Е. Переохолодження організму, неспе­цифічна сенсибілізація.

153. У чоловіка діагноз: актиномікоз м’я­ких тканин шиї. Який збудник актино­мікозу?

А. Актиноміцети.

В. Стрептококи.

С. Актиноміцети і стафілококи.

D. Бліда трепонема.

Е. Актиноміцети і синьогнійна паличка.

154. Для якої локалізації гострого одонтогенного остеомієліту характерний симп­том парестезії половини нижньої губи (симптом Венсана)?

А. При локалізації процесу в ділянці мо­лярів, кута і тіла нижньої щелепи.

В. При локалізації процесу в ділянці премолярів нижньої щелепи.

С. При локалізації процесу в ділянці гіл­ки нижньої щелепи.

D. Виникає незалежно від локалізації процесу.

Е. При локалізації процесу у фронталь­ній ділянці нижньої щелепи.

155. У хворого виразка на спинці язика, до її появи був наявний горбковий ін­фільтрат, який поступово збільшувався і утворилась виразка. Курить, кашляє, має знімний протез. Виразка видовже­на, неглибока, болюча, оточена горбиками, з підритими краями. Який найвірогідніший діагноз?

А. Абсцес язика.

В. Первинний сифіліс.

С. Актиномікоз язика.

D. Туберкульозна виразка.

Е. Декубітальна виразка.

156. У хворого рухомість 24, 26, 27 зубів, виділення гною з ямки видаленого пів­тора місяці тому 25 зуба, було зроблено розтин по перехідній складці. У правій підочноямковій ділянці відзначають при­пухлість м’яких тканин, лімфовузли лі­вої підщелепної ділянки збільшені, сла­боболісні, носове дихання вільне. Сли­зова оболонка в ділянці 24, 26, 27 зубів набрякла, ціанотичного, кольору, по пе­рехідній складці — нориця з грануляція­ми. З ямки 25 зуба — грануляції. Якому захворюванню вірогідно відповідає ця клінічна картина?

А. Гострому остеомієліту верхньої ще­лепи від 25 зуба.

В. Хронічному обмеженому остеомієлі­ту верхньої щелепи від 25 зуба.

С. Загостренню обмеженого пародонтиту.

D. Загостренню хронічного гаймориту від 25 зуба.

Е. Хронічному альвеолітові.

157. Хворій, 39 років, три доби тому був видалений 47 зуб, після чого стан її по­гіршився: хвора бліда, температура ті­ла 38,1°С, нижня щелепа муфтоподіб-но потовщена, м’які тканини біля неї набряклі, відкривання рота утруднене. Перехідна складка на рівні 48, 47, 46 на­брякла, слизова оболонка гіперемована, з комірки 47 зуба виділяється гній, пер­кусія 48, 46, 45 зубів болісна. У ділянці нижньої губи — парестезія. Який діаг­ноз вірогідний?

А. Флегмона підщелепного трикутника від 47 зуба.

В. Гострий остеомієліт тіла нижньої ще­лепи від видаленого 47 зуба.

С. Гострий періостит альвеолярного від­ростка від 47 зуба.

D. Гострий періостит тіла щелепи.

Е. Гострий остеомієліт альвеолярного відростка від 47 зуба.

158. Які клітини є характерними для ту­беркульозу при мікроскопічному дослі­дженні патологічних тканин?

А. Ксантомні клітини.

В. Гігантські клітини Пирогова-Ланґганса.

С. Крупні онкоцитоподібні клітини.

D. Мастоцити (тучні клітини).

Е. Зірчасті епітеліальні клітини.

159. В юнака, 15 років, припухлість пра­вої щоки. Хворий три дні, напередодні лікувався з приводу дизентерії. Набряк охоплює всю товщу м’яких тканин пра­вої щоки, у його центрі на шкірі плями темно-синього кольору, шкіра навколо патологічного вогнища має блідо-воско­ве забарвлення з перламутровим відтін­ком, а по периферії склоподібного ви­гляду, гіперемія відсутня. При пальпації на шкірі залишаються пальцеві відбитки. На слизовій оболонці щоки плями темно-синього кольору, та явища ви­разково-гангренозного стоматиту. Який найімовірніший діагноз?

А. Актиномікоз.

В. Сибірська виразка.

С. Бешиха.

D. Карбункул щоки.

Е. Нома.

160. У хворого припухлість у ділянці лі­вої гілки нижньої щелепи, нориці в під-щелепнійділянці, обмежене відкривання рота. Три місяці тому атипово було ви­далено 38 зуб, спостерігалося нагноєння ямки зуба. Нориця відкрилася місяць то­му, з неї вибухають грануляції, рот від­кривається на 1,5 см. На рентґеногра­мі — розрідження кістки в ділянці ямки 38 зуба й кута щелепи, дрібні фрагмен­ти кістки з фестончастими краями. Ана­ліз крові — формула крові зміщена влі­во, ШОЕ — 20 мм/год. Поставте діагноз.

А. Актиномікоз підщелепної ділянки.

В. Одонтогенна флегмона підщелепної й масетеріальної ділянки.

С. Хронічний гнійний лімфаденіт.

D. Одонтогенний хронічний остеоміє­літ нижньої щелепи.

Е. Гострий одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи.

161. У чоловіка, 45 років, після перене­сеного грипу захворів 26 зуб, коронка його зруйнована. З’явилася припухлість м’яких тканин, температура тіла 38°С, рухомість та гноєтеча із зубо-ясенних ки­шень 25, 26 та 27 зубів. Погіршився за­гальний стан. Який діагноз можна по­ставити хворому?

А. Гострий періостит від 26 зуба.

В. Гострий гнійний періодонтит 26 зуба.

С. Хронічний періодонтит 26 зуба у ста­дії загострення.

D. Гострий одонтогений остеомієліт від 26 зуба.

Е. Абсцес піднебіння.

162. У хворого, 28 років, виразка на язи­ці, щільний інфільтрат, ерозія червоного кольору з гладким блискучим дном, діаметром близько 1,5 см, чітко окрес­лена, з рівними краями, безболісна. По­ставте найвірогідніший діагноз.

А. Туберкульозна виразка.

В. Первинний сифіліс.

С. Актиномікоз язика.

D. Абсцес язика.

Е. Декубітальна виразка.

163. У хворої, 53 років, припухлість щік, сухість у ротовій порожнині і в очах, відчуття потрапляння піску в очі, біль у суглобах. Привушні слинні залози збіль­шені, щільні, горбисті, трохи болісні при пальпації. Відкривання рота вільне. Сли­зова оболонка ротової порожнини суха. Під час масажу залоз — виділення сли­ни відсутнє. Множинний карієс, керато-кон’юнктивіт. Поставте діагноз.

А. Хвороба Мікуліча.

В. Вірусний паротит.

С. Саркоїдоз слинних залоз.

D. Синдром Шеґрена.

Е. Актиномікоз привушних слинних за­лоз.

164. У хворого, 24 років, слиннокам’яна хвороба з локалізацією каменю у прото­ці піднижньощелепної слинної залози. Оберіть тактику лікування.

А. Хірургічне видалення каменю.

В. Видалення слинної залози.

С. Марсупелізація.

D. Літотрипсія.

Е. Консервативне лікування.

165. У хворої діагностують калькульозний сіалоаденіт підщелепної залози з локалі­зацією каменю в передньому відділі про­токи. Яку тактику повинен вибрати хі­рург після видалення каменю з протоки?

А. Зашити рану за ходом розтину.

В. Рану і протоку не зашивати і не дре­нувати.

С. Рану за ходом розтину зашити і дре­нувати.

D. Провести пластику вивідної протоки.

Е. Зашити вивідну протоку і рану.

166. Хворий, 46 років, скаржиться на пе­ріодичну появу припухлості в правій під­щелепній ділянці під час вживання їжі, сухість у роті. При пальпації середнього відділу під’язикової ділянки виявлено по­мірноболісний щільний утвір. З устя вивідної протоки підщелепної слинної залози виділяється слиз і гній. Яке рентґенологічне дослідження потрібно при­значити хворому?

А. Рентґенографію дна порожнини рота.

В. Панорамну рентґенографію щелеп.

С. Рентґенографію нижньої щелепи в бічній проекції.

D. Оглядову рентґенографію кісток ли­цевого черепа.

Е. Прицільну рентґенографію альвео­лярного відростка.

167. У хворого, 30 років, на 7-й день піс­ля операції на черевній порожнині ви­никли біль і припухлість у ділянці лівої привушної слинної залози, температура тілд 39°С, тризм II ступеня, сухість у роті при масажі залози з’являється гній з протоки. Яке захворювання можна діаг­ностувати?

А. Флегмону субмасетеріального прос­тору.

В. Гострий епідемічний паротит.

С. Гострий неепідемічний паротит.

D. Паренхіматозний паротит.

Е. Флегмону привушно-жувальної ді­лянки.

168. У 12-річного хлопчика температура ті­ла 39°С, дещо болісна припухлість при­вушно-жувальних ділянок, випинання мочок вух, гіпосалівація. Біль посилю­ється під час їжі, при пальпації спере­ду від козелка вуха. Яка інфекція могла спричинити дану патологію?

А. Вірус герпесу.

В. Золотистий стафілокок.

С. Гемолітичний стрептокок.

D. Фільтрівний вірус.

Е. Кишкова паличка.

169. Хвора, 68 років, через 3 дні після про­веденої їй операції з приводу виразки шлунка скаржиться на припухлість і біль у привушно-жувальних ділянках з обох боків. Шкіра над припухлістю не зміне­на в кольорі, збирається в складку. Паль­пація в ділянці привушних залоз різко болісна, з проток виділяється застійна слина. Укажіть діагноз.

А. Сіалодохіт.

В. Епідемічний паротит.

С. Гострий післяопераційний паротит.

D. Загострення хронічного паренхіма­тозного паротиту.

Е. Загострення інтерстиціального паро­титу.

170. Хворий скаржиться на біль та припух­лість у лівій піднижньощелепній ділян­ці, біль під час їжі. Слизова оболонка під’язикового валика зліва гіперемована, з протоки піднижньощелепної слинної залози виділяється гній. На рентґенограмі ви­являється тінь овальної форми. Встано­віть діагноз.

А. Калькульозний сіалоаденіт.

В. Хронічний інтерстиціальний паротит.

С. Остеома нижньої шелепи.

D. Пухлина піднижньощелепної залози.

Е. Гострий піднижньощелепної сіало­аденіт.

171. У хворого, 42 років, припухлість та іррадіюючий біль у правій підщелепній слинній залозі, відчуття збільшення за­лози під час вживання їжі. Підщелепна слинна залоза збільшена, болюча, вивідна протока пальпується у вигляді тяжа, слина з протока не виділяється. Який діагноз?

А. Гострий сіалоаденіт.

В. Калькульозний сіалоаденіт.

С. Склерозивний сіалоаденіт.

D. Кіста слинної залози.

Е. Сіалоз.

172. У чоловіка, 60 років, колючий біль у корені язика справа. З’являється під час вживання їжі, особливо кислої. Права підщелепна слинна залоза збільшена, щіль­на. Устя її вивідної протоки розширене, з нього виділяється слизово-гнійний сек­рет. Який діагноз можна припустити?

А. Гострий сіалодохіт.

В. Калькульозний сіалоаденіт під’язико­вої слинної залози.

С. Гострий гнійний лімфаденіт.

D. Слинно-кам’яна хвороба піднижньо­щелепної слинної залози.

Е. Аденофлегмона правої підщелепної ділянки.

173. У хворого, 42 років, біль у підщелеп­ній ділянці та під язиком посилюється під час їжі, температура до 37,6°С. Хворіє два місяці. За ходом правого під’язи­кового валика інфільтрація, гіперемія, набряк м’яких тканин, різкий біль при пальпації. З протоки правої піднижньо­щелепної слинної залози виділяється ка­ламутна слина з гноєм. Поставте діаг­ноз.

А. Абсцес щелепно-язикового жолобка.

В. Гострий гнійний лімфаденіт підще­лепної ділянки.

С. Аденофлегна підщелепної ділянки.

В. Загострення слинно-кам’яної хвороби.

Е. Ретенційна кіста під’язикової слинної залози.

174. У хворого, 38 років, наявна тріада: ксеростомія, ксерофтальмія і ревматоїд­ний поліартрит. Для якого захворюван­ня характерні ці симптоми?

А. Синдром Шеґрена.

В. Епідемічний паротит.

С. Фіброзна дисплазія.

D. Хвороба Мікуліча.

Е. Доброякісне лімфо-епітеліальне ура­ження.

175. У хворого 3 дні тому виник біль і припухлість тканин лівої привушної ді­лянки, температура 37,8°С. Інфільтрат у межах лівої привушної залози, пальпа­ція різко болюча, відкривання рота віль­не, слизова оболонка порожнини рота і устя протоки лівої привушної слинної залози без змін, виділяється мала кіль­кість чистої слини. Поставте діагноз.

А. Хронічний паротит.

В. Епідемічний паротит.

С. Гострий серозний лімфаденіт.

D. Хронічний лімфаденіт.

Е. Гострий серозний паротит.

176. У пацієнта головний біль, сухість у роті, температура тіла 38,4°С, збільше­ні болісні привушні ділянки. Хворіє 4–5 днів, відзначив почергове збільшення цих ділянок. З проток привушних слин­них залоз слина не виділяється. Біль по­силюється при відкриванні рота, ковтан­ні та розмові, іррадіює у вухо, шию, ко­рінь язика. Мочки вушних раковин під­няті. Поставте вірогідній діагноз.