Пластинчаста кісткова тканина. Гістогенез, перебудова та регенерація кісткової тканини

Для пластинчастої кісткової тканини характерним є паралельне розташування пучків колагенових волокон з формуванням, так званих, кісткових пластинок. Залежно від їх орієнтації поділяють на компактну (відсутні порожнини) та губчасту (кісткові пластинки утворюють трабекули з формуванням характерної губчастої структури).

Розрізняють 2 способи розвитку кісткової тканини:

- безпосередньо з мезенхіми – формування у складі мезенхіми остеогенного острівця, куди вростають кровоносні судини; остеогенні клітини виділяють у міжклітинний простір колаген і високомолекулярні біополімери (ліпіди, протеоглікани); звапнування міжклітинної речовини (необхідна наявність лужної фосфатази та остеонектину); заміщення грубих різнонаправлених пучків осеїнових волокон на кісткові пластинки;

- на місці хрящового зачатка – формування хрящової моделі кістки; перихондральне окостеніння (навколо хряща виникає кісткова манжетка); енхондральне окостеніння (утворення діафізарного центру окостеніння); вростання в епіфізарну частину хрящової моделі кровоносних судин та утворення епіфізарного центру окостеніння (утворюється три зони метаепіфізарної пластинки росту: зона незміненого хряща, зона стовпчастого хряща, зона пухирчастих клітин).

Фізіологічна регенерація = безперервна заміна старих кісткових пластинок новоутвореними, формуванні нових остенів на місці резорбованих (концентрація остеобластів і процеси апозиційного новоутворення кістки пов’язані з від’ємними зарядами, а концентрація остеокластів і процес резорбції – з позитивними зарядами на поверхні кісткової тканини).