Монтажна оснастка

Монтажна оснастка – сукупність пристроїв і пристосувань для виконання операцій: захоплень, підйому, переміщення, наведення, орієнтування, установлення, вивіряння, тимчасово і постійного закріплення різних будівельних елементів конструкцій. Вона є складовою загальної системи допоміжних технічних засобів праці, яка забезпечує: потрібне положення відправних елементів і конструкцій у просторі і в процесі монтажу і транспортування на будівельний майданчик; Складання на об’єкті,укрупнення(стенди,стелажі, конвеєри); необхідна жорсткість і міцність в процесі монтажу; потрібну форму в процесі утворення стикових з’єднань; надійне і зручне положення робітників у просторі для виконання монтажних робіт.

Оснастка для вивіряння та тимчасового закріплення конструкцій:

· Точково-з’єднувальні елементи являють собою розпірні клинові пристрої, клини і вкладиші (клини бувають бетонні, металеві та дерев’яні)

· Вкладиші виготовляються з обрізків кутової сталі з гвинтовими пристроями, які дозволяють точніше виконувати монтаж.

· Розтяжки гнучкі являють собою стальні канати, які мають на кінцях спеціальні захватиі стяжки для натягнення

· Жорсткі з’єднувальні елементи (в’язі, стійки та розкоси) при відстані до 6 метрів. Її виготовляють зі стальних або дюралюміневих труб, а при відстані від 6 до 12 метрів з чотирьох складених трикутників або трьох труб. Вони повинні бути телоскопичними і мати гвинтові муфти.

· Плоскі з’єднувальні елементи (рами, плоскі кондуктори) використовуються для монтажу ферм, балок, ригелів та перегородок.

· Об’ємні з’єднувальні елементи (просторові рами і кондуктори) використовуються для монтажу колон, одноповерхових та багатоповерхових споруд. Стійкість кондукторів забезпечується кріпленням їх до плит перекриття або навантаження баластом. Колони стикуються вище перекриття 0,7-0,8метрів.

Кондуктори бувають:

a) Одиночні з жорстким корпусом.(для кріплення колон перерізом не більше 0,6х0,9 метра висотою до 12 метрів)

b) Одиночний кондуктор з напівавтоматичним закріпленням колон.

c) Одиночний кондуктор для монтажу колон на колони.

d) Звичайний кондуктор складається з П- подібної рами і призначений для вивірки колон.

e) Одиночний напівавтоматичний кондуктор.

f) Груповий кондуктор з верхньою рухомою рамою.(вивірка колон висотою до 17 метрів з чарункою 7х7 метрів).

g) Плоскі групові кондуктори (застосовуються для монтажу колон вздовж одного ряду)

Допоміжні пристосування

Допоміжні пристосування призначені для створення безпечних умов для виконання монтажних робіт. До них належить риштування і складання підмостів. Риштування діляться:

ü За типами конструкцій на стоякові, блокові, вишки,колиски,площадки.

ü За способом установлення на вільностоячи,переставні, пересувні, приставні, підвісні,навесні.

ü За наявністю і типом приводу - на ті, що мають ручний, або машинний привід;

ü За несучою здатністю на легкі, середні, важкі;

ü За можливістю перенесення робочого місця на висоті – з робочим місцем, що переміщується та з робочим місцем, що не переміщується.

Колиски бувають:

a) Навісна

b) Навісна на крані

c) Пересувна

Вишки бувають:

a) На базі автомобіля (АГП)

b) Причіпна

c) Переставна

d) На стрілі крану

Драбини вільно стоячі бувають:

а) секційно-приставна з площадкою;

б) секційно-приставна з канатним захватом.

Драбини навісні:

a) Приставна, секційна з напівавтоматичним захватом;

b) Навісна з дугами огорожі;

c) Навісна (до 4 метрів);

d) Демонтажу циліндричних резервуар

Вимоги до монтажної оснастки:

1) Випробування вантажопідйомних пристроїв пристроїв полягає в підйомі вантажу, маса якого перевищує проектну вантажопідйомність пристрою при його статичному випробуванні на 25%, а на динамічному на 10%;

2) Пристроїв типу траверса повинні підлягати періодичному огляду – кожних 6 місяців, стропи – кожних 10 днів, а захвати – 1 раз на місяць. Результати огляду заносяться в журнал обліку;

3) Піднімання колиски необхідно випробування на статичне навантаження перевищує на 50% і динамічне, що перевищує на 10%;

4) Риштування колиски і драбини, що застосовуються на монтажних роботах повинні відповідати вимогам ДСТУ.

5) Змонтовані підвісні риштування приймають для експлуатації тільки після того, як вони витримають випробування протягом 1 години статичним навантаженням, що більше від нормативного на 20%, а динамічне на 10%;

6) Риштування під час експлуатації оглядається майстрами або виконробом кожних 10 днів і результати заповнюються в журнал обліку.

6. Постачання, складування і розкладання конструкцій.

Будівельні конструкції доставляються на будівельний майданчик автомобільним (до
200 км), залізничним і водним транспортом. При відвантаженні завод-виготовник видає
паспорт-накладну, в якому обов'язково вказується відмітка про правильність вкладання і
закріплення будівельних конструкцій на період транспортування.

При завантаженні і перевезенні конструкцій основна вимога — це розташування і
закріплення їх в положенні близькому до проектного (окрім колон).

При перевезенні автотранспортом конструкції зазнають значного динамічного впливу,
що необхідно врахувати при виборі транспортного засобу і способу закріплення.

Максимальна висота завантаження не більше 4 м від рівня дорожнього покриття.
Перевезення негабаритних вантажів має бути погоджено в ДАІ. Основною умовою
постачання будівельних конструкцій є комплексне і ритмічне їх подання згідно
технологічної послідовності монтажу.

При складуванні будівельних конструкцій влаштовуються центральні склади (при
значних об'ємах будівельно-монтажних робіт і значної кількості об'єктів) або приоб'єктні
склади (в зоні дії монтажних кранів). Площа приоб'єктного складу визначається:

де S_скл - площа складу;

Q_i - маса конструкції кожного виду, що підлягають складуванню;
q_ni, - питоме навантаження на 1м² складського приміщення для певного виду
конструкцій (Довідник під редакцією В.Н. Палила).

k_ni - коефіцієнт, що враховує проїзди і проходи на території приоб'єктного складу.

k_ni = 1,75...2.

Складання і розкладання конструкцій. Приоб’єктні склади.

При визначенні площі приоб’єктних складів і майданчиків укрупнювального зберігання слід враховувати наявність двотижневого запасу сталевих і 5-ти денного запасу залізобетонних конструкцій. Проходи між штабелями влаштовують не менше 1м завширшки та через 2 штабелі у повздовжньому напрямку. Проїзди між штабелями роблять не рідше ніж 100м завширшки.

Ширина складу має бути такою, щоб вантажо -розвантажувальні операції виконувалися краном без додаткового перекатування і перекочування.

Вимоги:

При розкладанні будівельних конструкцій безпосередньо біля місця монтажу
застосовують роздільний і груповий спосіб.

Фундаментні блоки, як правило, розкладають рідко. Монтаж ведеться „з коліс". Колони
розкладають із врахуванням способу монтажу. Розкладка колон здійснюється таким чином,
щоб був вільний доступ для їх оснащення монтажним обладнанням. Крім того, колони розкладають не плазом, а таким чином, щоб згинальний момент в процесі піднімання діяв в площині найбільшої жорсткості (особливо це стосується двохвіткових колон).

Якщо застосовується спосіб повороту — нижній кінець колони кріпиться до
спеціального шарніра на опорній поверхні фундаменту (для металевих). Якщо спосіб
монтажу із ковзанням — то обладнують візком.

Підкранові балки, підкроквяні ферми розкладають в зоні дії монтажного крану для
монтажу з однієї стоянки. Кроквяні конструкції (ферми або балки) монтують або з
транспортних засобів або розкладають в спеціальних касетах в прорізі, що монтуються таким
чином щоб кран міг з однієї стоянки без підтягування встановити цю конструкцію.

Плити перекриття або покриття складають штабелями, при цьому число штабелів і їх
розташування в прорізі, що монтується, визначається з огляду на покриття однієї комірки
(максимальна висота 2,5м).

Стінові панелі довжиною до 12 м, як правило, монтують з транспортних засобів.

Важкі конструкції розташовують ближче до монтажного крана, легші — на більшій
відстані. Місця складування не повинні наближатись ближче 1м до дороги.

7.Методи і способи монтажу будівельних конструкцій.

Методи монтажу класифікують в залежності

I. Від рівня укрупнення конструкцій

1) дрібноелементний

Полягає в монтажі окремих конструктивних частин або деталей будівельних
конструкцій. Цей метод найбільш трудомісткий і тривалий через велику кількість підйомів і
з'єднань конструктивних частин, і потреби у високій кваліфікації монтажників.

2) поелементний

Полягає в монтажі будівель і споруд з окремих конструктивних елементів. Найбільш
поширений в будівництві.

3) блоковий монтаж

Полягає в монтажі будівель і споруд плоскими або просторовими блоками. Різновидом
блокового монтажу є монтаж блоками повної заводської готовності.

На рівні монтажного горизонту збирають плоский або просторовий блок з кроквяних
конструкцій, прогонів або плит покриття з одночасним виконанням супутніх робіт.

Монтаж цілими спорудами є найбільш досконалою формою блокового монтажу, тобто
споруду повністю збирають на нульових відмітках і після цього встановлюють в проектне
положення методом повороту (наприклад щогли, лінії ЛЕП).

II. В залежності від організації подання елементів під монтаж.

1) Монтаж з попереднім розкладанням будівельних конструкцій або елементів.

2) Монтаж з транспортних засобів („з коліс").

Цей метод більш прогресивний, але потребує чіткої організації подання транспортних
засобів чітко по графіку.

Ш. Залежно від послідовності зведення будівель або споруд за висотою.

1) Метод нарощування.

Полягає в тому, що спочатку монтують конструкції, що розташовані нижче, або нижні
поверхи і після цього продовжують процес нарощування у вертикальному напрямку.

Найбільш поширений.

2) Метод підрощування.

Полягає в тому, що на рівні 1^го поверху монтують останній поверх. Після цього за
допомогою спеціальних пристроїв піднімають змонтований ярус на висоту дещо вищу
висоти 1^го поверху і монтують нижче розташований поверх або ярус. Після чого з'єднують з
верхнім і знову піднімають на висоту вище 1^го поверху.

IV. В залежності від напрямку руху монтажного крана.

1) Поперечний

2) Поздовжній

V. В залежності від прийомів, що забезпечують точність встановлення конструктивних елементів.

1) Вільний метод монтажу.

Забезпечення вільним переміщенням конструкції в просторі і встановленням в просторі
за допомогою геодезичних приладів. Потребує високої кваліфікації монтажників.

2) Примусовий метод монтажу.

Забезпечується декількома способами:

- спеціальною конструкцією з'єднань;

- спеціальними оснащенням і упорами;

- спеціальними монтажними пристроями.

3) Обмежено-вільний.

Полягає в поєднанні вище приведених методів.

VI. В залежності від послідовності встановлення окремих конструктивних елементів.

1) Диференційований (роздільний).

Полягає в монтажі окремих конструктивних елементів одного виду в межах будівлі в
цілому, температурного блоку або захватки.

2) Комплексний або зосереджений.

Полягає в тому, що монтаж конструктивних елементів різного виду ведеться в межах
монтажного осередку.

3) Комбінований.

Полягає в тому, що монтаж конструктивних елементів певного виду (колон,
підкранових балок, підкроквяних ферм) вести в межах будівлі, температурного блоку або захватки, а
монтаж конструктивних елементів іншого виду (типу перекриють) вести в межах монтажного
осередку.

Способи монтажу конструкцій:

I. Піднімання із складним переміщенням в просторі.

Полягає в стропуванні, підніманні, переміщенні в просторі в підвішеному стані з
розвертанням і в деяких випадках кантуванням конструктивного елемента.

II. Полягає в тому, що конструкція нижчою частиною спирається на попередньо
підготовлену основу, а піднімання здійснюється поворотом відносно грані спирання
(наприклад колони).

III. Спосіб повороту із ковзанням.

Полягає в тому, що конструкція закріплюється нижньою частиною на спеціальному опорному візку і в процесі повороту переміщається з допомогою візка в напрямку
основи (наприклад колони великих розмірів).

IV. Спосіб насування.

Полягає в тому, що конструкція збирається в жорсткий блок збоку на спеціальному майданчику на рівні землі і після цього переміщається в проектне положення за
допомогою домкратів або тягових поліспастів.

V. Спосіб вертикального піднімання.

Полягає в тому, що конструкція встановлюється в проектне положення без
горизонтальних переміщень або з незначним відхиленням (наприклад оболонки).

8. Монтаж збірних залізобетонних конструкцій.

Монтаж фундаментів.

При монтажі фундаментів проводять підготовчі роботи і монтажно-вкладальні роботи.
До підготовчих робіт відносять:

1) Розбиття і закріплення осей будівлі.

2) Перевірка позначок основи (за допомогою нівеліра).

3) Вимірювання і підготовка основи.

Для забезпечення точності встановлення фундаменту стаканного типу осі переносять в
котлован або траншею до місця встановлення фундаменту і закріплюють з чотирьох боків
металевими штирями безпосередньо біля місця встановлення.

Стакан фундаменту обов'язково очищають і закривають інвентарними дерев'яними або
металевими щитами. Після цього стакан з допомогою теплових захватів переносять до
проектного місця і на висоті 8-10 см суміщають риски, нанесені масляними фарбами на
бокових поверхнях фундаменту з металевими штирями. Правильність розташування осей
перевіряється і якщо вони встановлені невірно, то процес монтажу повторюють заново.

Після монтажу проводиться часткове засипання.

Фундаменти стрічкового типу складаються з блок-подушки трапецевидної або
прямокутної форми і стінові блоки або панелі.

Блок-подушка вкладається на піщану підготовку товщиною 100 мм, яка влаштовується
по ущільненому гравію. Осі переносяться на дно котловану. Спочатку влаштовують маякові
подушки у строгій відповідності до осей будівлі в кутах будинку, в місцях примикання
поперечних стін, але не частіше, ніж через 20 м (за винятком місць примикання). По
внутрішньому обрису блок-подушки натягується шнур-причалка після чого встановлюють
рядові блоки після чого встановлюють рядові блоки. В місцях проектних комунікацій
залишають проміжки. Стінові фундаментні балки встановлюють на цементно-піщаному
розчину або по армованому шву по блок-подушках. Влаштовують за допомогою шнура-
-причалки строго прив'язуючи до осей. Вертикальні шви заповнюються цементно-піщаним
розчином одразу після монтажу чергового блоку.

Фундаментні балки (рант-балки).

Монтують одразу після монтажу у фундаменті на спеціальні фундаментні столики або
обрізки фундаменту з ретельним вивірюванням висотних відміток з допомогою нівеліра.

Монтаж колон.

Здійснюється або з транспортних засобів або з безпосереднім розкладанням. Якщо
монтаж з транспортних засобів, то використовують балансові траверси (або жорсткі
маніпулятори — гідравлічна важільна система).

Якщо монтаж з попереднім розкладанням, то застосовують фрикційні захвати,
штирьові захвати і рамкові захвати для колон з консолями. На вибір монтажного оснащення
впливає маса колон:

— до 10 т фрикційні захвати;

— > 10 т штиреві захвати.

Після розкладання перед монтажем колону оглядають, перевіряють цілісність, розміри і
позначку стакана фундаменту. Після цього колону обладнують навісними драбинами,
хомутами для навішування підмостків, струбцинами для навішування розчалок. З
врахуванням способу монтажу колону піднімають, встановлюють в проектне положення з
вивіренням, шляхом суміщення рисок на бокових поверхнях колони і стакана.
Вертикальність колони перевіряють за допомогою двох теодолітів, встановлених на взаємо
перпендикулярних осях або за допомогою виска.

Тимчасове закріплення колон висотою до 12 м здійснюють за допомогою дерев'яних (з
твердого породистого дерева), металевих або залізобетонних клинів довжиною 250-300 мм з
конусністю 1:10, які забивають між поверхнею колони і внутрішньою гранню стакана. При
ширині колони до 400 мм встановлюють один клин з бокової поверхні, при більшій ширині
не менше двох клинів. При висоті > 12м найраціональніше застосовувати кондуктори на
одну або декілька колон.

При висоті 12-18м їх додатково закріплюють розчалками (3 взаємно перпендикулярних
напрямках або 2 у площині найменшої жорсткості).

При висоті більше 18 м — 4 розчалки у взаємно перпендикулярних напрямках.
Допустиме відхилення +- 5 мм. Після вивірювання і тимчасового закріплення колони
забетоновують проміжок між поверхнею колони і стаканом фундаменту і засоби
попереднього закріплення знімають після набору міцності бетоном 70% від проектної (через
три доби).

Монтаж підкранових балок.

Здійснюється за допомогою спеціальних або універсальних траверс або двохвітковим
стропом при довжині балки 6 м. Для монтажу підкранових балок з полицями часто
застосовують кліщові захвати. Балки монтують або з коліс або з попередньо розкладених.
Вивірювання підкранових балок здійснюється з приставних драбин при висоті консолей до
6 м, з навісних драбин при більшій висоті відміток консолі, або з допомогою котючих
підмостків з огорожею (шляхом суміщення рисок нанесених на торцях балок з рисками на
консолях колон). Висотні відмітки розташування підкранових балок регулюються шляхом
додавання тонких металевих пластин-підкладок.

Рейки для мостових кранів встановлюються або на проектних відмітках після
монтажу підкранових балок або попередньо на нульових відмітках.

Монтаж ферм і плит покриття.

Здійснюється або з коліс або з попереднім розкладом.

Перед монтажем ферм або кроквяних конструкцій їх обладнують монтажними
пристосуваннями (хомути і струбцини). Ферми, як правило, монтують траверсами стропи
яких обладнані замками з дистанційним розстропуванням. Ферми стропують у двох або
чотирьох точках у вузлах верхнього пояса. Найбільш широко використовуються штиреві
захвати. Розвертання ферми в просторі здійснюється з допомогою двох конопляних відтяжок
або застосовують гнучкий маніпулятор (з кабіни машиніста).

Вивірювання ферм здійснюється шляхом суміщення рисок в торцях ферми і на
верхньому обрізі колони. Для тимчасового закріплення ферм використовують розпірки і
розчалки. Для ферм прольотом до 18 м одна розпірка, від 24м — дві розпірки. При кроку
колон до 6 м розпірка виконується із труб (до початку монтажу). При кроці колон 12 м
розпірка виконується у вигляді легкого гратчастого прогону. Розпірка знімається після
завару закладних деталей.

До монтажу плит покриття їх обладнують спеціальними монтажними огородженнями,
що кріпляться до монтажної плити. Монтують за допомогою чотиривіткових стропів, траверс і траверс з гірляндним підвішуванням (одночасно декілька плит). Кожна наступна плита
(окрім першої) кріпиться шляхом заварювання у трьох точках закладних. Після цього
знімається загородження окрім крайніх плит.

Монтаж стінових панелей.

Монтаж конструкцій з транспортних засобів.

Монтаж конструкцій з транспортних засобів є більш економічним у порівнянні з
розкладанням конструкцій за рахунок скорочення витрат на утримання складів,
розвантаження/завантаження.

Існують наступні схема подання конструкцій з транспортних засобів:

1) Маятникова (при відстані перевезення конструкцій більше ніж на 10ікм без
відчіплювання тягачів). Передбачається використання трьох тягачів. Для підвищення
ефективності доцільно передбачати монтаж декількома кранами.

2) Човникова схема (застосовується при відстані перевезення конструкцій менше 10 км;
передбачає відчіплювання/зачіплювання тягачів на заводі і в зоні монтажу).

3) Напівчовникова (відчіплювання і зачіплювання тягачів тільки в зоні монтажу).

4) Комбінована.

При перевезенні конструкцій під монтаж з транспортних засобів складають
транспортно-монтажні графіки, в яких вказують: номер рейсу, назву заводу-виготовлювача,
місце доставки конструкцій, марку транспортного засобу, час прибуття під завантаження,
виїзду в рейс і прибуття на об'єкт, тривалість монтажу, час звільнення транспортних засобів,
перелік комплекту конструкцій та схему розташування і закріплення конструкцій на
транспортних засобах.

Укрупнювальне збирання конструкцій на будівельному майданчику.

Металеві конструкції перевозять, як правило, у вигляді відправних марок.

Укрупнения конструкцій здійснюється на стаціонарних майданчиках або стендах, які
розташовані в зоні дії монтажного крана або на переставних стендах безпосередньо на місці
монтажу.

Стаціонарні майданчики мають вигляд стелажів заввишки 80см і виконуються із стійок,
по яких укладено двотаври, рейки і стелажі. Переставні стенди мають вигляд... кліток
висотою 30-80см.

9.Антикорозійний захист та герметизація стиків.

1) Антикорозійний захист

Металеві та збірні залізобетонні конструкції надходять до будівельного майданчика, як правило з антикорозійним покриттям закладних деталей. В умовах будівельного майданчика захисні покриття наносять лише на зварні шви і окремі місця закладних деталей, які були пошкоджені при монтажі або зварюванні.

Види антикорозійних покриттів:

a) Металізаційне покриття;

b) Полімерне покриття;

c) Комбіноване покриття.

Для металізаційних покриттів застосовують цинкові порошки або дріт із цинку чи цинково-алюмінієвого сплаву. Металізаційно- полімерні покриття складаються з цинку і полімерів. А у металізаційно- лако- фарбових покриттях використовують цинк,ґрунти,лаки. Широко використовують ще цинкові протекторні ґрунти на основі ебонітових смол.

Антикорозійні обмазки бувають:

a) Цементно- полістирольні;

b) Цементно- поліхлорвінілові;

c) Цементно- казеїнові.

Способи нанесення анти корозійних покриттів:

a) Газо- полум’яне напилення;

b) Ектрометалізація.

2) Герметизація стиків

Герметизацію стиків здійснюють після виконання зварювальних та антикорозійних робіт.

Матеріали для герметизації стиків:

a) Мастики;

b) Пористі прокладки;

c) Герметизуючи стрічки.

- Мастики поділяються на не твердіючи та таки, що вулканізують.

- Пористі прокладки використовують як ущильнюваний матеріал і пружну під основу під мастичних герметик.

- Герметизуючи стрічки використовуються для водо- і повітря захисного оклеювання вертикальних стиків і зовнішніх стінових панелей.

Установлення герметизуючих прокладок виконують в процесі монтажу.

10.Замонолічування стиків залізобетонних конструкцій.

Клас бетону і марка розчину для замонолічування стиків і швів зазвичай вказується в проекті. Стики, які сприймають розрахункові зусилля замонолічують бетоном або розчином суміщу більш високого класу, марки у порівнянні з бетоном елементів, що стикуються на 20% і більше.

Замонолічування в зимових умовах.

Методи прогріву бетонів та розчинів, які використовують для замонолічування стиків:

1. Метод термоса;

2. Без обігрівальний метод(використання проти морозних домішок);

3. Комбінований метод(термообробка + добавки);

4. Електрообігрів (електродами);

5. Попередній електрообігрів бетонної суміші;

6. Індукційний метод(котушка на стик);

7. Обігрів бетонного стику інфра- червоним випромінюванням;

Бетон повздовжніх стиків великої довжини обігрівають,гріючи полотном з вуглеграфітної тканини. Заморожувати розчин на ранній стадії твердіння дозволяється лише в стиках, які не сприймають розрахункових зусиль.

11. Технологія монтажу збірних залізобетонних конструкцій багатоповерхових
промислових споруд.

При будівництві промислових споруд застосовують наступні методи:

1) Диференційований або роздільний. Для монтажу каркасу легких споруд.

2) Комплексний метод. Для монтажу каркасу важких споруд.

Монтують, як правило, баштовими або стріловими монтажними кранами, при цьому
споруду поділяють на захватки, які по довжині обмежені температурними блоками або
монтажними осередками. По висоті поділяють на яруси, які визначаються висотою колони
(на 1 або на 2 поверхи).

Колони 1^го ярусу встановлюють на оголовки фундаментів і закріплюють кондукторами
(одиночними або груповими (4-6 шт)). При висоті колон більше 18м, крім кондукторів
їх закріплюють жорсткими підкосами в площині найменшої жорсткості. Кожен кондуктор має
по 3 хомути: нижній для закріплення кондуктора до оголовка фундаменту або колони
нижнього ярусу; два верхні хомути для тимчасового закріплення і вивірювання.

Допуски:
- зміщення колон нижнього ярусу відносно розбивочних осей +- 5мм;

- зміщення колони по вертикалі у верхньому перерізі при висоті колон до 4,5м і до 15м
відповідно +- 10мм і +- 15мм.

Монтаж ригелів 1^го ярусу можна почати після досягнення бетоном у з'єднанні колон не
менше 50% від проектної міцності (в літніх умовах), зимою — 100%.

Для монтажу колон на 2 поверхи застосовують рамно-шарнірні індикатори — це
груповий кондуктор на 4 колони з шарнірно закріпленою на них рамою, з кутовими упорами
для закріплення оголовків 4-ох колон.

Рамно-шарнірні індикатори ставляться через крок колон (тобто через комірку) і
з'єднується калібрувальними тягами. При використанні рамно-шарнірних індикаторів
будівлю монтують у наступній послідовності:

- встановлюють, і вивіряють індикатор і двохярусні колони;

- монтують ригелі і розпірні плити над кожним поверхом;

- зварюють закладні деталі, з'єднання колон, з'єднання ригелів;

- монтують стіни жорсткості нижнього поверху для двохярусних колон;

- монтують рядові плити перекриття, сходові марші і повторюють монтажний процес
на верхньому ярусі.

Зовнішні стінові панелі монтують одночасно із монтажем кожного ярусу або окремими
потоками.

Технологічне обладнання при монтажі багатоповерхових будинків рекомендується
монтувати одночасно з монтажем кожного ярусу.

Проекти деяких промислових будівель висотою до чотирьох поверхів передбачають
ведення монтажних робіт без замонолічування з'єднань, але це передбачає зниження
жорсткості каркасу.

12. Особливості монтажу металевих конструкцій.

1. Монтаж металевих конструкцій одноповерхових промислових будівель.

Загальні положення

Монтажними елементами промислових будівель зі сталевими каркасами є колони, підкранові балки, підкроквяні і кроквяні ферми, елементи фахверка, зв'язки, сталевий профільований настил.

Габаритні розміри відправляються на будівництва конструкцій залежить від умов перевезення. Часто маса конструкції виявляється менше вантажопідйомності монтажного крана і перед монтажем конструкцій укрупнюють. Це дозволяє скоротити кількість підйомів крана, а значить прискорити монтаж. При монтажі укрупнених конструкцій досягається головне - скорочення часу роботи на висоті, більш раціональне використання монтажного обладнання і поліпшення умов роботи.

Сталеві конструкції надходять із заводів-виготовлювачів частинами (відправних марками). Будівельні конструкції ділять на окремі частини, якщо вони не поміщаються на залізничну платформу або на спеціально обладнані напівпричепи до тягачів. Для укрупнення металоконструкцій у монтажні блоки на будівельному площадці обладнають майданчики укрупнювального складання на складі конструкцій або в безпосередній близькості від зони монтажу.

Сталеві ферми, балки й колони, що мають у стиках складальні отвори, що фіксують взаємне розташування частин укрупнюється елементів, збирають на стелажах у горизонтальному положенні з застосуванням болтів і пробок, які фіксують взаємне положення елементів і запобігають їх зрушення. Якщо немає складальних отворів в місцях з'єднання конструкцій, то до стелажів кріплять фіксатори, за якими визначають основні розміри елемента, який укрупнюється. Коли в конструкції, яка збирається в місцях примикання до фіксаторів є монтажні отвори, то в фіксаторах також свердлять отвори і конструкції кріплять до фіксаторів болтами.

Сталеві підкранові балки для крайніх рядів колон укрупнюють у вертикальному положенні разом з гальмівними конструкціями. Одночасно з складанням конструкції монтуються драбини, люльки, натягують запобіжні канати. На конструкції прикріплюють деталі, необхідні для монтажу і збирання безпосередньо в проектному положенні.

Для одноповерхових будинків з металевим каркасом рекомендується комплексний монтаж, коли в окремій монтажній чарунці(ячейке) послідовно встановлюються колони, підкранові, підкроквяні і кроквяні ферми, монтується покрівельне покриття.