Резерви підвищення продуктивності праці

Визначення шляхів зростання продуктивності праці є важливим етапом аналітичної роботи кожного підприємства. Тому у вітчизняній практиці набула поширення конкретна класифікація резервів підвищення продуктивності праці.

Підвищення технічного рівня виробництва. Серед його основних напрямів - механізація та автоматизація виробництва, впровадження нових технологічних процесів, поліпшення конструктивних властивостей виробів, підвищення якості сировини і нових конструктивних матеріалів, впровадження нових джерел енергії, "обнаучуванням" виробництва.

Поліпшення організації виробництва і праці. Воно передбачає вдосконалення існуючої та формування нової робочої сили, підвищення норм і зон обслуговування, зменшення числа робітників, які не виконують норми, запобігання плинності кадрів, спрощення структури управління, механізацію облікових і обчислювальних робіт; зміна робочого періоду; підвищення рівня спеціалізації виробництва.

Зміна зовнішніх, природних умов. Мова йде про соціалізацію, пристосуванні до потреб сучасного трудівника, про досягнення екологічної рівноваги. При цьому зміни потрібні не тільки в умовах видобутку вугілля, нафти, газу, руд, торфу, у змісті корисних речовин, а й сільського господарства, транспорту та інших галузей.

Структурні зміни у виробництві. Вони включають зміна частки окремих видів продукції, трудомісткості виробничої програми, питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, зростання ваги нової продукції.

Створення та розвиток необхідної соціальної інфраструктури. Вона покликана вирішувати фінансові проблеми, проблеми своєчасної оплати праці і багато інших питань, спрямованих на задоволення потреб підприємств, трудових колективів та їх сімей.

Отже, керівництво підприємства виходячи з необхідності оптимізації всіх залучених ресурсів буде застосовувати або витісняти працю, досягаючи рівня граничної продуктивності. Справа в тому, що важко змусити підприємство вчинити інакше, тому що під загрозою опиняється інтерес його виживання в конкурентному середовищі. У такій ситуації можливі різні варіанти.

Для підприємства-аутсайдера ринку можна запропонувати кілька напрямків підвищення конкурентоспроможності:

· радикальну реорганізацію шляхом перегляду використовуваних базових стратегій конкуренції;

· збільшення доходу за рахунок підвищення цін і витрат на маркетинг;

· зниження витрат і всебічну економію;

· скорочення активів;

· комбінування різних методів.

Підприємство, що має слабку конкурентну позицію, має в своєму розпорядженні, по суті, трьома основними виходами з такої ситуації.

Йому належить підвищити свою конкурентоспроможність на основі роботи з дешевою продукцією або шляхом використання нових методів диференціації. Ефективний метод збереження і утримання обсягів продажів, частки ринку, рентабельності і конкретної позиції на існуючих рівнях. Нарешті, важливі реінвестиції в бізнес на рівні ледь достатнього мінімуму. Їх мета - отримати короткострокові прибутки і (або) максимізувати короткостроковий приплив коштів.

Підприємство, що має сильну конкурентну позицію, покликане займатися подальшим пошуком вільної ринкової ніші і сконцентрувати зусилля на тому, щоб вона дозволяла нарощувати власний потенціал. Для такого роду підприємств можливо також пристосування до конкретної групи споживачів. Ще один шлях - створення кращого товару. Не виключається і проходження за лідером. Іноді практикується захоплення невеликих фірм. І нарешті, не можна скидати з рахунків створення позитивного іміджу відмітного даного підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства, під якою розуміють його здатність брати участь в економічному змаганні товаровиробників за найбільш вигідні сфери застосування капіталу, ринку збуту, джерела сировини, вимагає її підтримки, а іноді навіть поліпшення.

Для цього лідеру необхідні як мінімум продовження наступальної економічної політики, збереження поточних позицій, конфронтація з конкурентами.

У будь-якому випадку, яку б позицію підприємство ні займало в ринковому середовищі, важливою умовою його виживання і підвищення конкурентоспроможності є зростання продуктивності праці. Саме більш висока продуктивність праці завжди забезпечувала і забезпечує переваги, а в кінцевому рахунку перемогу не тільки окремим підприємствам, їх об'єднанням, галузям, але й країнам.