Державне регулювання страхової діяльності в Україні

1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою:

а) дотримання вимог законодавства України про страхування;

б) ефективного розвитку страхових послуг;

в) запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

3. Ліцензування страхової діяльності здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Міністерство фінансів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

4. Ліцензії на страхову діяльність, пов’язану зі страхуванням життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

5. Ліцензії на види страхування, інші, ніж страхування життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

6. Системою обліку, збору, нагромадження та вилучення даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності - є:

а) Єдиний державний реєстр страховиків;

б) Єдиний державний реєстр підприємців;

в) Єдиний державний реєстр фінансових організацій.

7. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

а) Конституцією України;

б) Цивільним кодексом України;

в) Законом України «Про страхування»;

г) Господарським кодексом України.

8. На орган нагляду за страховою діяльністю покладено функції:

а) реєстрація страхових договорів;

б) контроль за платоспроможністю страховиків;

в) опрацювання страхових тарифів;

г) затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній.

9. Методи регулювання страхової діяльності включають:

а) адміністративні;

б) економічні;

в) правові.

10. Заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду, якщо:

а) вона подана невчасно;

б) заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

в) документи оформлені з порушенням Ліцензійних вимог.

11. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

12. У разі втрати або пошкодження ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Державної комісії з урегулювання ринків фінансових послуг та надати:

а) заяву про видачу дубліката ліцензії;

б) інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;

в) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

13. До економічних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

14. До адміністративних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

15. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) закони, кодекси, нормативи, методичні документи;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

16. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється такими гілками влади:

а) законодавчою;

б) виконавчою;

в) судовою.

17. Центральним органом виконавчої влади, що здійснює правове регулювання страхової діяльності, є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Міністерство фінансів України;

в) НБУ.

18. Неприбуткове об’єднання учасників страхового ринку, метою якого є захист інтересів його членів та інших учасників ринку страхових послуг – це:

а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

б) Ліга страхових організацій України;

в) страхова організація.

19. Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

а) сприяння розвитку страхового ринку;

б) захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами ЛСОУ;

в) сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності.

20. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена у:

а) 1996р.;

б) 2002р.;

в) 2008р.

21. Основними завданнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України є:

а) проведення єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг;

б) розробка і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

в) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

г) захист прав споживачів фінансових послуг.

22. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України була створена згідно із:

а) Законом України «Про страхування»;

б) Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

в) Законом України «Про господарські товариства».