Протоколи прикладного рівня. Три верхні рівні еталонної моделі взаємодії відкритих систем — сеансовий, представни­цький і прикладний — визначають протоколи

Три верхні рівні еталонної моделі взаємодії відкритих систем — сеансовий, представни­цький і прикладний — визначають протоколи, орієнтовані на додатки. Протоколи верхніх рівнів установлюють стандартні для комп'ютерної мережі процедури виконання приклад­них функцій.

Так, протокол передачі, доступу і управління файлом (File, Transfer, Access and Manage­ment — FT AM) і відповідна йому прикладна служба визначається стандартом ISO 8571 Міжнародної організації стандартів. Стандартизація забезпечує взаємодію користувачів файлових систем у процесі передачі, доступу або управління інформацією, що зберігається, такі ніби файли зберігаються в самих цих системах. Користувачем файлових систем висту­пає прикладний процес, названий процес-клієнт. Процес, за допомогою якого організуєть­ся доступ до віддаленого накопичувача файлів (файл-сервера), одержав назву процес файл-сервер. Постачальником засобів, за допомогою яких процес-клієнт одержує доступ до віддаленого накопичувача файлів, виступає спеціальний елемент прикладної служби пере­дачі, доступу і управління файлом.

З метою забезпечення можливості підключення різних терміналів до комп'ютерної ме­режі була розроблена концепція віртуального терміналу. Віртуальним називають термі­нал, що узагальнює в собі характерні властивості певного класу пристроїв (терміналів). Вір­туальний термінал реалізується за допомогою спеціального елемента прикладної служби, визначеного в документі ISO/DIS 9040.2 Міжнародної організації стандартів. При цьому кі­нцева сторона (користувач мережі) перетворює кінцеву інформацію свого терміналу у фор­мат віртуального термінала для її передачі в комп'ютерну мережу. Правила перетворення задаються за допомогою протоколу віртуального термінала (Virtual Terminal Protocol — VTP), викладеного в документі ISO/DIS 9041.2. Метою цього стандарту є визначення алго­ритмів взаємодії протокольних модулів для забезпечення базового класу служби віртуаль­ного термінала. Стандарт визначає такі основні функції протоколу віртуального терміналу: установлення і завершення асоціації віртуального термінала, узгодження, управління діало­гом, передача даних, управління доставкою, опрацювання помилок. Крім того, стандарт специфікує: набори процедур для орієнтованої на з'єднання передачі даних і управляючої інформації; синхронний і асинхронний режими роботи; засоби узгодження процедур і па­раметрів служби, а також формати і правила формування блоків даних.

Особливе місце серед служб прикладного рівня займає система опрацювання повідом­лень (Massage Handling Systems — MHS), призначена для забезпечення надійної передачі інформації між абонентами комп'ютерної мережі. Основною особливістю цієї системи є асинхронність, коли передача інформації здійснюється з її проміжним накопиченням. У цьому функціонування системи опрацювання повідомлень нагадує роботу поштової служ­би. Тому таку систему називають ще службою електронної пошти. Модель та елементи служби електронної пошти визначені рекомендаціями серії Х.400 МККТТ і прийняті Між­народною організацією стандартів за основу системи опрацювання повідомлень. Рекомен­дація Х.400 визначає правила взаємодії абонента (користувача) з системою при підготовці і редагуванні, а також прийомі повідомлень. Наступна рекомендація серії — Х.401. Вона ви­значає послуги базових служб, що забезпечують передачу повідомлень і підтримку роботи системи опрацювання повідомлень. Зокрема, рекомендація Х.408 описує правила перетво­рення кодів і форматів, а Х.409 — визначає синтаксис і систему позначень переданих даних. Найбільшою за обсягом є рекомендація Х.410, яка містить опис загальних методів системи опрацювання повідомлень. Рекомендація Х.411 містить опис протоколів служб передачі по­відомлень.

Користувач може бути відправником або одержувачем повідомлень. Щоб послати по­відомлення, користувач повинен подати його у відповідному вигляді і синтаксисі. Для цього використовуються поштові програми, які є у більшості сучасних комп'ютерних мереж. По­відомлення, сформоване за допомогою спеціального прикладного процесу, названого аген­том користувача, пересилається підключеному до нього агенту передачі повідомлень; для цього використовуються стандартні примітиви служби опрацювання повідомлень. Аге­нтом передачі повідомлень є деякий віртуальний поштовий сервер. Використовуючи стандартні протоколи обміну, агенти передачі повідомлень забезпечують передачу інфор­мації між агентами користувача. Повідомлення, що передаються, складаються з так званого конверта і вмісту повідомлення. Конверт містить адресну і управляючу інформацію, не­обхідну для передачі повідомлень. Вміст повідомлення фактично є тією інформацією, яку відправник хоче передати одержувачу.

Сукупність усіх агентів користувача й агентів передачі повідомлень складає систему опрацювання повідомлень. Одночасно, система опрацювання повідомлень разом з користу­вачами утворює середовище опрацювання повідомлень. Функціонування системи опрацю­вання повідомлень підтримується службою передачі повідомлень. Розрізняють п'ять кате­горій послуг, що надаються службою передачі повідомлень. Насамперед — це базова слу­жба передачі повідомлень, яка здійснює індикацію і управляє передачею повідомлень. Наступна категорія послуг визначає послуги передачі і доставки, користувач має можли­вість вибрати категорію доставки і певні сервісні послуги. Категорія послуг перетворення надає можливість перетворення або заборони перетворення для конкретних повідомлень. Послуги запитів дозволяють агенту користувача запитувати інформацію стосовно управління роботою системи передачі повідомлень. Категорія послуг статусів та і інформування до­зволяє переназначати одержувача, а також змінювати час відстрочки доставки повідомлень. Це дозволяє передавати й опрацьовувати інформацію в найбільш зручний час як для ком­п'ютерної мережі, так і її абонентів, значно знижуючи вартість передачі повідомлень.

Розглянуті вище протоколи прикладного рівня є базовими і дозволяють організувати взаємодію комп'ютерної мережі практично з будь-якими користувацькими системами.