Аторнейська служба Сполучених Штатів Америки

Сполучені Штати Америки пройшли свій специфічний історичний шлях зародження, становлення і розвитку. В США уже на наступний день після завоювання незалежності почав діяти принцип, за яким законодавство входить у компетенцію штатів, а компетенція федеральної влади — виняток. Цей принцип навіть був закріплений в 10-й поправці до Конституції США і діє до нашого часу. У цій поправці сказано:

«Повноваження, що не передаються цією конституцією Сполученим Штатам і не заборонені нею окремим штатам, належать відповідно штатам або народові». Тобто діє правило залишкової компетенції, яке наклало свій відбиток і на принципи системи державного механізму. Відомо, наприклад, що у США відсутня прокуратура у тому вигляді, в якому вона відома європейським державам. По суті функції прокуратури виконує аторнейська служба, яка для США є типовим інститутом державної виконавчої влади у сфері застосування права. Аторней — Іде посадова особа, схожа за своїми функціями на прокурора, завданням якого є забезпечення виконання законів у межах своєї предметної і територіальної юрисдикції.

Аторнейська служба в США існує майже півтора століття, їй передували поліцейські підрозділи Міністерства фінансів США, що діяли в період 1789—1865 рр. і своїми функціями нагадували сучасну аторнейську службу. Основним завданням новоствореної служби була боротьба з фальшивомонетниками, а у період першого «нафтового буму» їй було доручено розслідування кримінальних справ, пов’язаних із сумнівними фінансовими угодами, протиправною діяльністю Ку-Клус-Клану, махінаціями з розподілом державних земель,»брудними» банківськими операціями тощо1. Сьогодні основні і найбільш загальні обов’язки аторнейської служби полягають у консультуванні виконавчої влади з юридичних питань, її представництво в судах. На аторнейську службу покладено також функцію державного обвинувачення. Ця служба іменем держави порушує кримінальне переслідування, розслідує порушення закону, вирішує питання про віддання обвинуваченого до суду, підтримання обвинувачення в суді. Прокурор повинен представляти інтереси народу як в цивільних, так і в кримінальних справах. Його обов’язком є провадження кримінальних справ, рішучий захист прав окремих громадян. Але на перше місце він повинен ставити права суспільства і з цієї точки зору підходити до вирішення питань удосконалення законодавства і забезпечення його відповідності суспільним потребам. При здійсненні нагляду за додержанням законів прокуратурі дозволяється витребовувати будь-які документи та перевіряти діяльність посадових осіб будь-якого рангу, заявляти позови до суду, займатися аналітичною роботою.

У США існує і посада незалежного прокурора з його чималим апаратом, який призначається на конкурсній основі на чотири роки зі згоди сенату США. До його обов’язків входить нагляд за виконанням закону вищими посадовими особами, в тому числі президентом США та його адміністрацією. (Як приклад можна згадати відому справу щодо президента Клінтона, пов’язану з сексуальними стосунками зі своєю співробітницею Мошкою Левінські.) Для звільнення з посади незалежного прокурора застосовується процедура імпічменту.

Аторнейська служба виходячи з принципу розподілу влади організаційно не пов’язана ані з судом, ані з законодавцем, а представляє виконавчу владу. Федералізм США зумовив систему аторнейської служби, яку складають федеральна, штатна та місцева ланки цієї служби.

Федеральну ланку очолює генеральний аторней, який призначається на чотири роки президентом США за порадою і згодою сенату. Генеральний аторней є одночасно і керівником департаменту юстиції США і частіше називається «міністром юстиції». Він же є також членом Кабінету міністрів США.

функції генерального аторнея – комплексні й за своїм обсягом різноманітністю не схожі з функціями генеральних прокурор в чи міністрів юстиції інших держав. Він має як власно прокурорські функції, так і функції міністерства внутрішніх справ органів контррозвідки, кримінального розшуку І тюремного відомства. У безпосередньому підпорядкуванні генерального аторнея США перебуває федеральне бюро розслідувань (ФБР). А як відомо, ФБР забезпечує не тільки розслідування справ щодо складних економічних злочинів, фальшивомонетників і підробки кредитних карток, а й безпеку держави, охорону президента, державних діячів та їхніх сімей, виконує також функції контррозвідки. Федеральна служба аторнея функціонує на основі законів, що приймає Конгрес США.

На федерального генерального аторнея покладено обов’язки представництва інтересів уряду США у Верховному суді США та інших судах, у тому числі і за кордоном, особисто чи через солісіторів (голів управлінь департаменту юстиції), дача консультацій рекомендацій з юридичних питань, що виникають у президента чи міністрів США; тлумачення законів для інших департаментів; забезпечення виконання федерального законодавства через органи юстиції, представників генерального аторнея на місцях; розслідування і розкриття, в основному з допомогою ФБР, посягань проти федеральних законів; нагляд за кримінально-виправними установами, дача висновків щодо помилування; санкцій на виклик для допиту журналісті», винесення їм обвинувачення; з метою захисту свідка дає ДОЗВІЛ на надання йому і його сім’ї житла у приміщенні, що охороняється національною гвардією, тощо.

Генеральний аторней США як «головний адвокат федерації» і як вища посадова особа в системі правозастосовчих органів виконавчої влади, як член уряду суттєво впливає не тільки на кримінальну і карну політику, а й на політичний курс правлячої адміністрації країни у цілому. Цьому певною мірою сприяють консультації генерального аторнея США, що даються президенту і уряду США з правових проблем, вони є офіційним тлумаченням норм права стосовно конкретних обставин і мають юридичну силу, якщо не змінені рішенням суду. Ці «думки» аторнея, як правило, публікуються і ними можна користуватися. Неофіційні «думки» аторнея у вигляді листів надсилаються до зацікавлених відомств штату і теж можуть мати обов’язкове значення.

Генеральний аторней США як політик-професіонал працює у тісному контакті з президентом, розробляє, проводить І відстоює політичний курс своєї партії. Міністерство юстиції США має своїх прокурорів у всіх штатах. У своїх політичних цілях часто президенти США на пост генерального аторнея призначають наближених до себе осіб, наприклад, організаторів своїх виборчих компаній. Так зробили президенти Гардіж, Трумен, Ейзенхауер, Дж. Кеннеді, Ніксон.

Значну безпосередню допомогу генеральному прокуророві США надають аторнеї округів (один на 2 – 3 штати), федеральні прокурори районів. Представники генерального аторнея США призначаються на посаду президентом країни на чотири роки, за поданням генерального аторнея США. Окружні, районні аторнеї входять до складу Аторнейської служби США. Федеральна прокуратура та її органи на місцях складають централізовану організацію зі значною кількістю чиновників.

Дещо інші організація та діяльність прокуратур штатів і місцевих прокуратур (окружні, районні прокуратури, прокуратури міст, графств та інших адміністративно-територіальних одиниць). Часто функції місцевих прокурорів здійснюють адвокати, які тільки-но розпочинають свою кар’єру, хоча влада районного аторнея величезна — населення ввірило на його розсуд багато зі своїх найсуттєвіших справ. Його роль у системі кримінальної юстиції є вирішальною. Відомство районного аторнея вивчає зібрані поліцією факти і вирішує, чи є підстави для кримінального переслідування. Колишній міністр юстиції в адміністрації президента Джонсона пише, що сьогодні в більшості районів аторнейське відомство просто приймає те, що йому видає поліція, діючи чи бездіючи при цьому цілковито не критично. Автор листа також звертає увагу на пресу, зневагу до всієї системи юстиції і особливо щодо платні, політичного тиску на службу районного аторнея, тому тут і працюють люди, котрі не знайшли собі іншої роботи; зазначається і велика плинність кадрів. Наводиться приклад, що серед помічників аторнеїв тільки 18% займалися юридичною практикою протягом п’яти років.

На рівні штатів діє генеральний аторней штату зі своїми помічниками — усього в середньому по 100 чоловік. Він виступає насамперед як правовий радник губернатора і органів управління штату і має статус «головної посадової особи штату у сфері правозастосовчої діяльності». Генеральний аторней керує також діяльністю маршалів (судових чиновників типу наших судових виконавців).

Поради, консультації, думки генеральних аторнеїв штатів і США стосовно вирішення правових задач мають два рівні: 1) офіційні думки, стосовно інтересів штату в цілому. Ці думки публікуються, наприклад, у штаті Каліфорнія, окремими збірниками; 2) неофіційні думки, пов’язані з проблемами окремого відомства управління штату, оформляються як листи, що направляються зацікавленому органу. Копії цих документів зберігаються у генерального аторнея і ними теж можна користуватися.

Ці думки генерального аторнея не мають сили судового рішення, але заслуговують на велику увагу як документи урядового характеру.

Органи прокуратури штатів не підпорядковані федеральній прокуратурі, а генеральний аторней штату, своєю чергою, як правило, не керує аторнеями на місцях і не контролює їхню роботу. Тут діє принцип децентралізації. Генеральні аторнеї штатів підзвітні губернатору.

У більшості штатів генеральний аторней обирається населенням за партійними списками на чотири роки. У момент балотування на посаду прокурора претендент повинен бути членом місцевої асоціації юристів (до якої входять окрім прокурорів адвокати, судді та юристи, що працюють в державних установах) мати добру репутацію і проживати на території округу.

Виборність прокурорів нерідко призводить до залежності обраних прокурорів від місцевих політиків, політичних угруповань, що забезпечили їм перемогу на виборах. У той же час відносини прокурора з іншими прокурорами мають підтримуватися не на партійній основі. Дії в інтересах тієї чи іншої політичної партії, що не виходять за межі закону й етики, не є чинниками, котрі бралися б до уваги при відстороненні прокурора від обійманої ним посади.

У багатьох випадках генеральному аторнею дозволяється займатися поряд з прокурорською діяльністю адвокатською приватною практикою. Заборонено лише бути захисником у кримінальних справах.

Більш як у 32 штатах територія дії місцевого прокурора збігається з адміністративною одиницею штату. В інших штатах виділяються спеціальні райони (округи) за напрямками діяльності (наприклад, освіта, водопостачання тощо), на які поширюється компетенція районного прокурора.

У деяких штатах поряд з прокурором графства працюють і районні прокурори, адміністративне незалежні один від одного. І, як правило, їхня компетенція, наприклад, щодо підтримання обвинувачення розділяється так: районний прокурор підтримує обвинувачення у справах про фелонії (тяжкі злочини), а прокурор графства чи помічник прокурора району — у справах про місдімінори (менш тяжкі злочини).

У кожному штаті діє асоціація прокурорів, до якої входять уже і не працюючі прокурори (НАОП). Ця організація не є комерційною і була створена для покращення ефективності боротьби зі злочинністю. НАОП здійснює спеціальні заходи, представництво перед законодавчими органами, надає професійну страховку, веде пошук необхідних спеціалістів для державних структур.

Для сприяння досягненню цілей, що стоять перед прокуратурою, покращення ефективності правосуддя прокурор повинен брати участь у роботі місцевих юридичних асоціацій, а також в організаціях, створених і функціонуючих з метою підвищення ефективності, дієвості і справедливості здійснення правосуддя в окрузі. Таким організаціям прокурор зобов’язаний надавати консультації, необхідну інформацію і відомості, що мають відношення до існуючих в окрузі проблем, повинен зважати на важливість реалізації їхніх пропозицій, спрямованих на вирішення цих проблем.

Визнаючи загальність цілей усіх прокурорів, прокурори штатів і місцеві прокурори повинні співпрацювати з відповідними федеральними органами прокуратури, прокуратурою інших штатів і округів, сприяти їм у проведенні слідства, пред’явленні обвинувачення, зняття обвинувачення, а також судового переслідування у справах, що мають інтерес для цих організацій. Прокурор зобов’язаний надавати ресурси і слідчу інформацію в розпорядження інших органів прокуратури.

Якщо прокурору стане відомо про порушення або про випадок прояву некомпетентності, що мали місце в інших органах прокуратури, він зобов’язаний повідомити про це у відповідний орган нагляду і вжити заходів до того, щоб порушення було покарано, а наслідки некомпетентності виправлені.

Втручатися в судове переслідування, що ведеться на місцях, генеральний прокурор штату може лише у випадках, коли про це просить місцева прокуратура, і надати свої ресурси для допомоги в роботі цієї прокуратури.

На окрему увагу заслуговують повноваження прокурорів стосовно розслідування злочинів, притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності і участі їх в судових розглядах кримінальних справ. Усі ці повноваження невід’ємні одне від одного і взаємозумовлені.

Порушення і здійснення кримінального переслідування у США по суті є монопольним правом аторнеїв. Рішення про переслідування за скоєний злочин приймається на підставі матеріалів розслідування, яке проводять: поліція, ФБР, Бюро по боротьбі з наркотиками, Податкове управління, Таємна служба (розслідування шахрайств з кредитними картками, випуск фальшивих грошей тощо), поштові інспектори, слідча служба з оборонних контрактів — самостійно чи з Військовим офісом Генерального Котролера, Бюро алкоголю, тютюну і вогнепальної зброї, Митна служба США, Служба міграції і натуралізації, Агентство захисту навколишнього середовища. Служба шерифа (типу нашого дільничного інспектора, який діє в основному в сільській місцевості та у великих містах, але з більш широкими повноваженням порівняно з нашими дільничними). А всього в США тільки федеральних органів розслідування існує п’ятдесят. У графствах органом попереднього розслідування є коронер, виборна посадова особа з розслідування обставин насильницької смерті, у деяких штатах — пожеж при сумнівних обставинах.

Прокурор може не прийняти висновки поліції чи іншого органу і провести своє власне розслідування злочину. Управління аторнеїв великих міст та інших густонаселених адміністративно – територіальних одиниць мають також свої спеціальні підрозділи, котрі називаються «детективами аторнея», і комплектуються із працівників поліції, що тимчасово передаються у розпорядження аторнея для розслідування злочинів у галузі торгового обороту, корупції тощо. У таких випадках до складу місцевих прокуратур входять також державні обвинувачі – прозек’ютори.

Національними стандартами встановлено, що, приймаючи рішення про розслідування чи переслідування у судовому порядку, прокурор не повинен бути упередженим: проявляти дискримінаційну поведінку ні проти, ні на користь будь – яких осіб на основі їх раси, релігії, сексуальної орієнтації чи етнічної належності; свідомо користуватися незаконними методами для отримання доказів, заохочувати інших на ці методи; відмовляти свідків від зустрічі з представниками захисту, перешкоджати цьому, давати обіцянки утримуватися від переслідування за сплановані злочинні дії; зустрічатися з майбутніми свідками наодинці тощо.

Прокурор наділений широкими дискреційними повноваженнями, тобто він на свій розсуд може вирішувати такі важливі питання: порушувати чи не порушувати або зовсім закрити кримінальне переслідування, визначення кваліфікації злочину, обсяг обвинувачення, укладання угоди з обвинуваченим, його захисником стосовно умов визнання вини, чи направляти справу до суду і таким чином вирішити справу по суті. Поширена практика «угод про зізнання» в США насамперед ґрунтується на позовній формі американського кримінального процесу.

Укладання угоди прокурором з обвинуваченим або його захисником може мати різні умови: заявити про закриття прокурором переслідування з інших злочинів чи епізодів або це може торкатися і родичів обвинуваченого, котрі теж скоїли злочин.

Докладніше з цією проблемою можна ознайомитися в літературі. Але до загальних положень можна віднести те, що генеральний дистрикт — аторней і адвокат обвинуваченого чи сам обвинувачений (коли він виступає сам у своїх інтересах, можуть вступити в переговори з метою заявити про визнання себе винуватим, або про небажання заперечувати обвинуваченню по інкримінованому злочину, або по менш серйозному чи однорідному злочину. А генеральний дистрикт — аторней здійснить що – небудь із наступного:

1) офіційно заявить про закриття переслідування за інший злочин; або

2) запропонує конкретне покарання, чи дасть згоду не виступати проти запропонованого обвинуваченим, за умови, що суд не буде пов’язаний такими пропозиціями; або

3) погодиться з конкретним покаранням як таким, що відповідає належному вирішенню справи.

Суд у таких переговорах участі не бере, а вирішує справу по суті. Практика показує, що понад 90 відсотків кримінальних справ у США не проходять процедури судового розслідування через компроміс «визнання вини»: сьогодні без «угоди про визнання вини» механізм кримінальної юстиції США, насамперед суди, не подужали б усіх справ. Але відмова у розслідуванні справи на підставі «угоди визнання вини» — не є обов’язком, а є лише правом судді й на особливо тяжкі обвинувачення не поширюється.

Якщо ж прокурор прийме рішення дати кримінальній справі процесуальний хід, то він, як правило, надає докази вини підозрюваного Великому журі, що складається в основному з 12—23 присяжних, які і вирішують питання про пред’явлення обвинувачення і направлення справи до суду. У разі необхідності Велике журі має право провести і власне розслідування злочину, пропонувати прокурору вжити заходів щодо заповнення прогалин слідства.

Якщо у штаті відсутнє Велике журі чи по менш серйозному злочину, обвинувач складає обвинувальний акт — інформацію — і передає справу через секретаря суду судді для розгляду магістратом, тобто одноособово суддею. Правами магістрату наділені не тільки колишні мирові судді, а й усі судді федеральних судів.

Прокурор, за наявності підстав, має право клопотати про відвід судді.

Обвинувальний акт аторнея (прокурора) США значною мірою відрізняється і за формою і за змістом від обвинувальних висновків, що складаються, наприклад, відповідно до статей 223, 224 КПК України. Про це я знаю з особистого досвіду експерта з українського законодавства по кримінальній справі громадянина України Л., що розглядалася 2004 року у Федеральному окружному суді США північного округу Каліфорнії у Відділенні Сан – Франциско.

Окружний суддя Сполучених Штатів окремо видав ґрунтовне розпорядження щодо застосування іноземного закону у відношенні до доказу уряду в судовому розгляді. Це розпорядження судді, мабуть, не позбавлене висловів, положень судді, що можуть тлумачитись як винуватість Л. у конкретних діяннях, а це не зовсім відповідає принципу про невирішення судом наперед питання про винуватість обвинуваченого.

Суду було представлено подання з експертними оцінками прийнятих урядом професорів у галузі українського законодавства щодо обвинувачення Л. Це судове подання починається прізвищами прокурора Сполучених Штатів, начальника кримінального відділу, трьох помічників прокурора Сполучених Штатів, судового адвоката департаменту Сполучених Штатів. Далі вказується поштова адреса суду та телефон і офіційна назва суду, номер справи — СК. 00 – 0284 М.П та назва самої справи — Сполучені Штати Америки — позивач проти Л. — відповідача.

У кінці подання зазначена дата, прізвище прокурора Сполучених Штатів, що надав експертні оцінки, його підпис. Потім — прізвища трьох помічників прокурора Сполучених Штатів і судового адвоката департаменту юстиції США.

Матеріали експертиз американською стороною були названі експертними звітами (речовими доказами) з відповідними літерами — А, В, С... щодо кожного такого речового доказу.

До розгляду справи судом присяжних були допитані під присягою з піднесенням правої руки у змагальному процесі як експерти з обвинувальної сторони, так і з боку захисту, по два від кожної сторони. Допит експертів провадився у дводенних засіданнях при активній участі двох прокурорів і двох адвокатів (перехресний допит). Експертам у суді було запропоновано давати показання російською мовою. Коли експерти захисту побажали виступати державною мовою України, суддя і сторона обвинувачення дуже прискіпливо тривалий час з’ясовували компетенцію запропонованого перекладача з української мови, хоча він мав відповідні документи перекладача з вищою освітою та практику перекладацької роботи після закінчення відповідного факультету в м. Одесі. Зазначаємо також, що принцип гласності розгляду цієї справи був обмежений тим, що вхід до будівлі, де розташована зала судового засідання, відбувалася суворо за перепустками та технічним і фізичним доглядом. Суддя забезпечував високу дисципліну в залі засідання.

Щодо самого обвинувального акта, то в ньому не зазначаються докази, зібрані у справі, показання обвинуваченого по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист і результати їх перевірок; наявність обставин, які обтяжують і пом’якшують його покарання. До обвинувального висновку ніякі додатки не додаються.

Пункти, епізоди обвинувачення не конкретизуються ні за фабулою, ні за кваліфікацією щодо кримінального злочину. Наприклад, загалом зазначається така протизаконна діяльність, як вимагательство та шахрайство (обман), по 53 пунктах і заява про конфіскацію. Але невідомо, в якому випадку ці звинувачення стосуються самостійних складів злочинів, а в якому — як кваліфікуючі ознаки інших злочинів.

На обвинувальному акті зазначено прізвище федерального аторнея, підписи керівника відділу кримінальних правопорушень і помічника прокурора Сполучених Штатів, що затвердив обвинувальний акт стосовно форми.

Прокурор може відмовитися від обвинувачення, що автоматично тягне за собою закриття кримінальної справи. При цьому мотиви такої відмови за правилами багатьох штатів вказувати не обов’язково. (На наш погляд, це може призводити до зловживань.)

Після пред’явлення обвинувального акта відмова від обвинувачення можлива лише з дозволу суду, а під час розгляду справи по суті — за згодою обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор «відкриває обвинувачення», проголошуючи промову. Він повинен оприлюднити і характер обставин, котрі можуть бути використані для виправдання обвинуваченого. Ще 1935 року Верховний суд США заявив, що прокурор США не є звичайним учасником змагального процесу. До його повноважень входить неупереджений вплив на хід судочинства.

У США діє стандарт, згідно з яким прокурор не повинен ані робити, ані дозволяти поза судовою обстановкою таких висловлювань, котрі, як йому відомо, вплинуть або з достатньо великою вірогідністю можуть вплинути на хід розгляду кримінальної справи, якщо відносно такого висловлювання є розумні підстави вважати, що воно буде поширене в засобах масової інформації.

Прокурор також повинен вживати розумні засоби запобігання тому, щоб слідчі, співробітники органів правопорядку, службовці прокуратури та інші особи, які надають допомогу йому або пов’язані з ним по роботі, не допускали поза судовою обстановкою висловлювань, заборонених стандартом самому прокуророві.

Представник обвинувачення має право внести апеляційну скаргу на вирок чи судове рішення протягом 30 днів з моменту їх офіційної реєстрації.

Більш конкретні повноваження прокурорів залежать від статусу прокурора, від того чи іншого штату, в яких діє своє законодавство.

Розглянемо деякі повноваження, викладені у зводі законів штату Алабама.

До обов’язків кожного окружного прокурора або його помічника у межах дії їхньої компетенції, наприклад, належать:

1) сприяти роботі Великого журі, консультувати присяжних з правових питань, приводити до присяги свідків і допитувати їх у присутності присяжних;

2) складати всі обвинувальні висновки й порушувати обвинувачення з усіх злочинів, з яких це можливо;

3) виступати в ролі позивача або захисника в кожній цивільній справі в окружному суді, в результатах яких зацікавлена держава;

4) бути присутнім на кожній спеціальній сесії виїзного окружного суду, де розглядаються справи з обвинувачення осіб у кримінальних злочинах. За порушення цієї норми передбачається санкція у вигляді штрафу;

5) відвідувати всі слухання у своєму окрузі з питань про дострокове звільнення на поруки, і надавати головуючому судді чи судді, котрий проводить слухання, всю інформацію, яка є в їх розпорядженні і яка торкається клопотання особи, що звільняється;

6) на вимоги генерального прокурора штату Алабама подавати короткі меморандуми з усіх кримінальних справ, з яких подані апеляції з виїзних окружних судів їх району в апеляційний суд з кримінальних справ або Верховний суд штату Алабама;

7) представляти раду реєстраторів свого округу або округів з усіх цивільних позовів, що є результатом виконання ними своїх службових обов’язків, в будь – якому окружному суді Сполучених Штатів;

8) відвідувати всі слухання за проханням про помилування, що подаються на ім’я губернатора штату Алабама, в усіх справах, що розглядаються в їх округах, і надавати губернатору по ходу цих слухань усю, що знаходиться в їх розпорядженні, інформацію стосовно даного прохача про помилування;

9) відвідувати всі слухання з питань дострокового звільнення на поруки в своєму окрузі, і надавати суду по ходу цих слухань усю інформацію, що знаходиться в їх розпорядженні і стосується даної справи;

10) за весь час засідання Великого журі викликати на його засідання осіб для дачі присяги;

11) просити суд відбирати від свідків у кримінальних справах зобов’язання прибути в суд для дачі показань у випадках, коли у них є інформація, що цей свідок має намір покинути штат;

12) на відповідний запит представляти начальника поліції будь – якого міста округу, з усіх справ про недоторканість особи, що подані у виїзні суди їхніх округів;

13) на запит генерального прокурора сприяти йому в кримінальному переслідуванні у справах про відсторонення від посади будь – якої посадової особи на території їхнього округу, які генеральний прокурор зобов’язаний порушувати перед Верховним судом штату Алабама.

У США передбачені й деякі стандарти стосовно соціального захисту прокурорів. Наприклад, вартість захисту прокурора або службовців прокуратури в суді у справі цивільного позову, враховуючи вартість послуг адвоката, має бути повністю покрита організацією, що фінансує роботу прокуратури.

Страхування прокурора і службовців прокуратури від цивільних позовів, пов’язаних з виконанням прокуратурою своїх обов’язків, повинно сплачуватися організацією, що фінансує роботу прокуратури.

Організації, що відповідають за свої власні страхування, гарантують прокуророві і службовцям прокуратури відшкодування прямих збитків у зв’язку з цивільними позовами.

Службові прокуратури мають достатнє матеріальне і соціальне забезпечення та належні умови праці і престижне житло. Американські аторнеї, на відміну від наших прокурорських працівників, не мають форменого одягу і класних чинів.