Ефективність використання оборотних коштів

Оборотні кошти протягом процесу виробництва і реалізації продукції здійснюють певний обіг.

Оборотність обігових коштів – постійно відновлювальний рух обігових коштів підприємства у сфері виробництва та обігу. У кругообігу коштів розрізняють чотири стадії (рис. 1)[7]:

1) грошові кошті;

2) виробничі запаси;

3) незавершене виробництво;

4) готова продукція.

Рис. 1. Оборотність обігових коштів

Перша стадія – грошові кошти.

На другій стадії грошові кошти використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, тобто переходять з грошової у матеріальну форму, формують необхідні виробничі запаси.

Третя стадія – виробнича. На стадії незавершеного виробництва спрямовані у виробничий процес матеріальні ресурси, шляхом обробки перетворюються у готову продукцію. На цій стадії формується виробнича собівартість продукції: різні категорії персоналу одержують заробітну плату за виконану роботу і виготовлену продукцію, нараховується амортизація тощо.

На четвертій стадії кругообігу виготовлена продукція реалізується. Підприємство має одержати грошові кошти, які повністю відшкодують витрати на виготовлення та збут продукції, а також будуть вміщувати додаткову частку – прибуток.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:

- по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

- по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Для визначення ефективності використання оборотних коштів використовуються наступні показники: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження та тривалість обороту.

1. Коефіцієнт оборотності – це кількість оборотів, які здійснюють оборотні кошти за відповідний період.

,

де - обсяг реалізованої продукції за відповідний проміжок часу;

- середній рівень нормативу оборотних коштів.

2. Коефіцієнт завантаження (обернений до коефіцієнта оборотності) – показує скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

3. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той самий період.

,

де - кількість днів у розрахунковому періоді (для місяця – 30, кварталу – 90 днів, року – 360 днів).

Чим більше оборотів здійснили оборотні засоби, чим менша тривалість одного обороту, тим ефективніше використовуються оборотні засоби на підприємстві. При поліпшенні показників ефективності використання оборотних засобів виникає абсолютне і відносневивільнення оборотних засобів з обороту.

Абсолютне вивільнення – це зменшення оборотних засобів порівняно з запланованими.

Відносне вивільнення полягає у реалізації більшого обсягу продукції за фіксовану чи меншу суму оборотних засобів завдяки поліпшенню їх використання.

Напрями підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства:

- оптимізація запасів і незавершеного виробництва;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- поліпшення організації матеріального забезпечення;

- прискорення реалізації товарної продукції.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

- зменшення маси виробів;

- зниження питомих витрат ресурсів;

- скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;

- використання відходів і побічних продуктів;

- утилізація вторинних ресурсів.

Напрями економії матеріальних ресурсів:

1. Виробничо-технічні заходи:

- первинна обробка і збагачення сировини;

- комплексна переробка сировини;

- застосування ресурсозберігаючих технологій;

- запровадження маловідходних та безвідходних технологій.

2. Організаційно-економічні заходи:

- удосконалення матеріальних нормативів;

- поліпшення організації матеріального забезпечення;

- упорядкування системи ціноутворення;

- застосування дієвої системи економічного стимулювання.

[1] Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001 – 848 с. ISBN 966-580-074-4. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2).

[2] Там само.

[3] Там само.

[4] Там само.

[5] Там само.

[6] Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е Розенплентера. – К.: Знання, 2007. – 678 с. – (Вища освіта ХХІ століття). ISBN 966-346-214-0.

[7] Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001 – 848 с. ISBN 966-580-074-4. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2).