Оmже, трансnортне право має свiй nредмет nравового регулювання, якuй харакmерuзує його як окрему компллексну галузь nравової cucmeми України

Звичайно, чистих явищ у природi не iснує, тому якщо деякi юристи говорять про транспортне право як iнститут цивiльного права, то таке твердження абсолютно неправильне. По-nерше, доrовip перевезення (статтi 909, 910 ЦК України) - це лише частина тих суспiльних вiдносин, якi передують його укладенню i виникають та розвиваються в процесі користування шляхами сполучень і транспортними засобами. Не випадково, мабуть, провiднi цивiлiсти в юридичнiй лiтературi обмежуються лише аналiзом договору перевезення як зобов'язання з надання послуг [ ][17]. Kpiм цього, є ще iнша думка щодо договору перевезень, i мабуть не безпiдставна, «що i сам договiр перевезення є особливим видом господарського договору» [ ][18]. До речi, договiр перевезень вантажiв здебiльшого ви­пливає iз планового акта [ ][19] (Частина 2 статтi 6 Закону України «Про транспорт»). По-друге, транспорт - це специфiчна галузь eкономiки, корисний ефект якоiї виступає у виглядi сполучної ланки мiж товаровиробниками, а тому потребує особливого правового регу­лювання та контролю з боку держави. По-mреmе, транспортнi правовідносини регулюються окремими кодексами, статутами та іншими кодифiкованими актами, якi вносять в правову тканину новi нормативно-правовi узагальнення, що вiдокремлюють їx вiд ycix інших і виділяються в окрему галузь права.

Норми транспортного права мають тiсний зв'язок з нормами цивiльного, адмiнiстративного, трудового, земельного та iнших галузей права, що є iстотною характеристикою правової системи i правової науки в цiлому.

Методом правового регулюваня у транспортному правi України є поєднання (сукупнiсть) прийомiв, способiв та операцiй юридичного впливу на суспiльнi вiдносини. У загальнiй теорії права всі галузі права в регулятивних цілях використовують єдині засоби, як-от: приписи, заборони, дозволи. Проте кожна галузь права використовує все-таки сукупнiсть засобiв правового впливу, якi притаманнi тiльки для цієї галузi [ ] [20].

Вивчення норм транспортного права дає змогу стверджувати, що регулювання суспiльних вiдносин у сферi транспортної дiяль­ностi здiйснюється переважно за допомогою приписiв i заборон, що мiстяться у транспортно-правових нормах. Наприклад, частиною другою ст. 2 Закону України «Про транспорт» встановлено, що нормативні акти, які визначають умови і порядок перевезень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони працi, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, caнітарні норми, є обов'язковими для вcix юридичних i фiзичних осiб на територiї України [ ] [21].

Зазначеними законодавчими актами забороняється втручання мiсцевих opraнів влади в господарську дiяльнiсть пiдприємств транспорту (ст. 5), закрiплено право транспортних opraнів вимага­ти вiд пасажирiв, вантажовiдправникiв i вантажоодержувачiв безумовного додержання вимог i норм, передбачених законодавством і нормативними актами, що регулюють діяльність транспорту (ст. 12). Отже, наявно встановлено юридичне владне i юридичне пiдвладне становище суб'ектiв у правовiдносинах, незалежно вiд того, чи є пряма органiзацiйна пiдлеглiсть або вона вiдсутня. З метою забезпечення державних i суспiльних iнтepeciв, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища органи транспорту діють від імені держави, наділені юридично-владними повноваженнями.

Разом з тим здебiльшого застосовуються не тiльки методи пря­мих приписiв, а й засоби непрямого впливу, дозволiв (наприклад, узгодження, спiльний розгляд та обговорення тих чи iнших питань, урахування майнових iнтepeciв тощо), розрахованi на piність сторін. Це яскраво проявляється, коли орган транспорту виконує функції тосподарюючого суб'екта, регулювання виробничо-господарської дiяльностi, укладання цивiльно-правових угод, надання транспортних послуг, договору перевезення тощо. Тут, як i в iнших галузях права, недостатньо аналiзу найпростiших прийомiв регулювання, оскiльки кожний галузевий метод є специфiчним комплексом прийомiв i засобiв, тісно пов' язаний з вiдповiдною групою сумiжних вiдносин. В. К. Колпаков справедливо вважає, що дослiдження даного питання свiдчить, що для одних галузей найбiльш притаманнi риси, властивi цивiльно-правовому методу, ряду iнших - адмiнiстративно-правовому [ ][22]. Транспортному праву Укpaїни бiльш властивий адмiнiстративно-правовий метод регулювання суспiльних вiдносин. Поєднання в деяких випадках дозволiв iз заборонами i приписами ще раз свiдчить про окрему комплексну га­лузь права в правовiй системi України.

Транспортне право як галузь законодавства України - це система (вся сукупнiсть) нормативно-правових aктів, що мiстять норми транспортного права, уособленi у виглядi законiв як коди­фiкованих, так i поточних, указiв Президента України, cтатутів, настанов, постанов уряду, iнструкцiй, правил, технiчних умов, інших нормативних aктів.

Транспортне право Укpaїни як галузь юрuдuчної науки - це сукупність теоретичних понять, тлумачень та уявлень про транспортне. право, його правовi iнститути, iсторичнi аспекти становлення і перспективи розквіту, предмет і метод правового регулю­вання та сферу застосування. Предметом транспортного права як науки є належне визначення поняття i змiсту основних категорiй, всебiчне дослiдження механiзму правового регулювання суспiль­них відносин, розкриття і пояснення складних процесів, визначення правового статусу суб'ектiв транспортних вiдносин тощо.

Як навчальна дисциплiна транспортне право України є системним викладенням теоретичного та прикладного матеіралу відповiдно до навчальної програми з курсу цієї галузi права. Такий матеріал утворює відповідну систему практичного та теоретичного засвоєння норм транспортного права як соціального явища, а також пiдготовку квалiфiкованих кадрiв, здатних вирiшувати питання на належному рівні.

Методологiя науки транспортного права. Пiд методологiєю науки розумiють вчення про методи пiзнання, теоретичне обrрунтування методiв i способiв пiзнання, якi використовуються в науцi; певних теоретичних принципiв, логiчних прийомiв i конкретних способiв дослiдження правових явищ.

Методологiчнi аспекти транспортно-правових дослiджень ста­новлять тi загальнi питання, без вирiшення яких не можна вивчати окремо взятi аспекти. Методологiчна культура юриста - це його i свiтоглядна зрiлiсть, i соцiологiчна грамотнiсть, i правова iнформованiсть, i професiйна майстернiсть. Значення методологiї не обме­жується тiльки вивченням транспортного права, інших правових наук, вона необхідна і в повсякденній практичній діяльності [ ][23].

Розглянемо основнi методи, що застосовуються в транспортному праві.

Порiвняльнuй метод. Biн дaє змогу вивчати транспортно-правовi явища, порiвнюючи та визначаючи їx тотожнiсть або рiз­нiсть як на державному piвнi, так i на piвнi рiзних кpaїн. Так, за допомогою порiвняння можна пiзнати одиничне, особливе i загаль­не в транспортно-правових явищах. Слiд зазначити, що науковості порiвняння набуває лише тодi, коли порiвнюються типовi факти, а випадковi виключаються з цього процесу, тут мають враховувати­ся конкpeтнi обставини та їхнiй взаємозв'язок, причини виникнен­ня і динаміка розвитку відносин.

Статuстuчнuй метод. Його призначенням є вивчення кiлькiсних показникiв i їхнix змiн у транспортно-правовому процесi та оброблення цих результатiв для наукових i практичних цiлей.

Спецiально-юрuдuчнuй метод. Цьому методу притаманний опис транспортно-правової науки, юридичних норм, якi стосуються транспортної сфери тощо. Даний метод дaє можливiсть встановлю­вати зовнiшнi ознаки транспортно-правових явищ, виробляти як поняття, так i їхнє формулювання. Завданням цього методу є аналiз змісту чинного законодавства, яке стосується транспорту, та практики застосування цього законодавства державними органами.

Іcторuчнuй метод. Суть даного методу полягає у вивченнi транспортно-правових явищ в їхньому iсторичному розвитку.

Метод аналізу. Забезпечується вивчення юридичних особливо­стей транспортно-правових явищ, проводиться їхня класифiкацiя, а також вивчається взаємозв' язок з iншими явищами суспiльного життя.

Сuстемно-функцiоншльнuй метод. Суть цього методу полягає в тому, що транспортне право вивчається за допомогою та iз за­стосуванням системно-функцiонального пiдходу.

Отже, розробка та оволодiння новими методами в транспорт­ному правi є проблемним питанням, але починати розгляд розвит­ку транспортного права слiд саме з системи методiв науки «транс­портного права».

3.Система, функціїта принципи транспортного права

Система транспортного права - це структура галузi, її внутрiш­ня побудова, яка вiдображає єднiсть i певнi послiдовностi розмi­щення норм права та правових інститутів, що утворюють дану га­лузь. Будуючи систему права, законодавець користується науково­-об'єктивними критерiями. У цьому зв'язку норми та iнститути ycix галузей права подiляються на загальнi та особливi (iнколи їх нази­вають спецiальними). Не є винятком в цьому планi i транспортне право, норми якого також подiляють на загальнi та особливi, що зумовлено сутнiстю i специфiкою транспортної дiяльностi, його значенням у суспiльному виробництвi й необхiднiстю постiйного вдосконалення забезпечення процесу перевезень. Система транс­портного права вiдображає особливостi суспiльних вiдносин, якi воно регулює.

3агальна частина транспортного права об'єднує норми, що закрiплюють його принципи, правове становище субєктів, opraнiзацiйно-правовi засади дiяльностi транспорту, форми i методи управління транспортом, юридичну відповідальність за правопо­рушення на транспортi. У загальнiй частинi також розглядаються основнi теоретичнi аспекти транспортного права щодо його поняття, предмета та методу, системи функцiй.

Особлива частина транспортного права мiстить норми, що регулюють діяльність:

- автомобiльного транспорту;

- залізничного транспорту;

- морського транспорту;

- повітряного транспорту;

- річково транспорту;

- трубопровiдного транспорту.

Змiст загальної i особливої частин транспортного права є взаємозалежним i складається не тiльки з окремих норм, й з транспорт­но-правових пiдгалузей (наприклад, залiзничний транспорт), iн­ститутiв (наприклад, планування та органiзацiя перевезення ван­тажiв) - груп норм, що регулюють тicно пов'язанi, однорiднi су­спiльнi вiдносини.

Однiєю з основних категорiй транспортного права є його функ­ції. Через функцiї проявляються змiст i сутнiсть транспортного права, його завдання i мета як юридичної науки. Caмi функції визначаються осо6ливостями предмета транспортного права, його мiсцем i роллю в системi правових наук.

Пiд функцiями транспортного права розумiються основнi напрями науково-пізнавальної тa навчальної дiяльностi, що харак­ теризують сутність, зміст, соціальне призначення транспортного права, його завдання і мету в системі правових наук.

Функцiї транспортного права мають такі ознаки:

· Є основними напрямами навчальної та науково-пiзнавальної діяльності;

· в них проявляється сутнiсть i змiст транспортного права;

· дають визначення соціального призначення транспортного права в системі правових наук;

· зазначають мету i завдання транспортного права як правової науки.

Можна видiлити такi функцiї транспортного права.

Евристична - наукова дiяльнiсть у сферi транспортного права 6а­зується на значнiй кiлькостi теоретичних положень, сукупнiсть яких дaє змогу спрямовувати цю діяльність на відкриття нових закономірностей, якi виникають у процесi розвитку транспорту i транспортного права. Водночас цi вiдкриття дають можливiсть роздивитися сучасне, оцiнити минуле та зазирнути в май6утнє.

Онтологiчна - цiй функцiї властиве те, що вона призначена пi­знати транспортно-правовi явища, т06то здiйснити дослiдження предмета транспортного права.

Прогностична - охоплюючи певну систему знання, оволодi­ваючи певними закономірностями розвитку суспільних відносин. У сферi транспорту, наука транспортного права визначає тен­денції розвитку цих явищ, перед6ачаючи напрями розвитку цих явищ.

Комунiкативна - дaє можливiсть використати такий пiдхiд, як застосування нових знань i досягнень iнших галузей знання у сфе­рі юридичних наук та навпаки.

Сuстемоутворювальна - визначає мiсце, роль i значення транс­портного права в системi правових наук та зазначає певну побудову самого транспортного права як системи.

Цей перелiк функцiй не є вичерпним, їх значно 6iльше; цi функцiї. виявляються i в iнших правових науках, що є iстотним для загально правової науки.

З'ясування структури транспортного права неможливе 6ез роз' яснення такої категорiї, як його принципи.

Пiд nринциnамu транспортного права розумiються кepiвнi засади, теоретичнi iдеї, яким притаманнi унiверсальнiсть, загальна значущiсть i якi вiдображають суттєвi положення транспортного права. Cутність принципiв полягає в тому, що вони виражають ос­нову органiзацiї i дiяльностi у сферi транспорту, визначають сут­нiсть складних взаємовiдносин усерединi цiєї системи. Iншими словами, принципи надають транспортнiй сферi правову стабiль­нiсть i стiйкiсть.

Принципи транспортного права становлять злагоджену систе­му, що складається із елементiв, які перебувають у взаємозв'язку та створюють визначену цілісність і єдність.

Система принципiв транспортного права включає такi:

- nрuнцun вiдnовiдальностi полягає в тому, що за невиконання чи неналежне виконання обов'язкiв учасники транспортного про­цесу несуть відповідальність;

- nринциn планування заснований на вpaxуваннi об'єктивного закону, планомiрного пропорцiйного розвитку транспортного про­цесу цiлеспрямована дiяльнiсть iз визначення пропорцiй у галузi транспорту, розробки, затвердження планiв, доведення їх до вико­навців тощо;

-nрuнцun законностi полягає в тому, щоб кожний cy6'єкт - учас­ник транспортного процесу дiяв у межах наданих йому прав, ви­конував перед6аченi обов'язки, суворо керувався приписами зако­нів та інших нормативних aктів;

- nрuнцun доцiльностi. Його сутнiсть полягає в тому, що транспортний процес має за6езпечувати своєчасне, повне i якiсне задоволення потреб населення та суспiльного виробництва в пере­везеннях.

Принципи транспортного права можна класифiкувати за де­якими аспектами. Так, наприклад, залежно вiд функцiонального призначення їх можна подiлити на:

- загально-правовi (якi дiють в 6удь-якiй дiлянцi транспортно­го права);

- принципи iнститутiв (притаманнi окремим iнститутам транс­портного права, їх дiя вiдповiдно обмежена предметом регулю­вання).

Наведена класифiкацiя принципiв транспортного права не є вичерпною. Вона нинi перебуває у стадiї становлення й пошуку, формується як складний синтез осмислення 6агатьох проблем, пов'язаних з полiтичними, економiчними, управлiнськими й iншими процесами. Їx класифiкацiя значною мiрою залежить вiд критерiїв цiєї класифiкацiї. Головне, що принципи права мають розглядатися не тiльки як основоположнi iдеї, кepiвнi засади права, а й як вiдображення у правi головних зв' язкiв, реально iснуючих у правовiй системi [ ] [24].

Питання для самоперевiрки

1. Яку роль відirpaє транспортна система у народно-господарському комплексi?

2. Дайте визначення основної, спецiальної та комплексноi талузi права.

3.Дайте визначення поняття предмета та методу транспортного права.

4. Дайте визначення системи транспортного права.

5. Назвiть основнi принципи транспортного права.