Сировина в промисловості

Сировина є одним з найважливіших елементів усякого технологічного процесу. Якість сировини, її доступність і вартість у значній мірі визначають основні якісні і кількісні показники промислового виробництва.

Сировиною називають речовини природного і синтетичного походження, використовувані у виробництві промислової продукції.

У міру розвитку промисловості розширюється сировинна база, з'являються нові види сировини, міняється саме поняття «сировина». Усе більше зростають можливості використання численних відходів промислових виробництв. Вихідними матеріалами багатьох виробництв є сировина, яка була в промисловій переробці; яку називають напівпродуктом або напівфабрикатом.

По агрегатному ста ну сировина ділиться на тверду, рідку газоподібну. Найпоширенішою є тверда сировина - вугілля, торф, руди, сланці, деревина. Найпоширенішими видами рідкої природної сировини є: вода, соляні розсоли, нафта; газоподібного: повітря, природні й промислові гази. По складу сировину ділять на органічну і неорганічну. По походженню розрізняють сировина мінеральна, рослинне й тварина. Особливістю викопної мінеральної сировини в порівнянні з рослинною і твариною є її невідновлюваність, а також нерівномірність розподілу по поверхні землі і її надр.

Мінеральна сировина. Сьогодні відомо майже 2500 різних мінералів, що відрізняються один від одного по хімічному складі, фізичним властивостям, кристалічній формі і іншим ознакам. Мінеральну сировину ділять на рудну, нерудну і пальне.

Рудною мінеральною сировиною називають гірські породи або мінеральні агрегати, що містять метали, які можуть бути економічно вигідно виняті в технічно чистому виді.

Нерудним (або неметалічним) називають усю сировину, яку використовують у виробництві хімічних, будівельних і інших неметалічних матеріалів і не є джерелом одержання металів. Однак більша частина нерудної сировини містить метали (наприклад, фосфорити, апатити, алюмосилікати).

До горючої мінеральної сировини відносяться органічні корисні копалини: вугілля, торф, сланці, нафта й ін., використовувані як паливо або сировина для хімічної промисловості.

Земна кора (99,5 %) складається з 14 хімічних елементів: кисню - 49,13%, кремнію - 26,00, алюмінію - 7,45, заліза - 4,20, кальцію - 3,25, натрію - 2,40, магнію - 2,35, калію - 2,35, водню - 1,00 % і ін.

До найбільш застосовуваних у народному господарстві еліментів відносяться свинець, ртуть, бром, йод і ін. Деякі елементи, що перебувають у достатній кількості в земній корі, надзвичайно розсіяні в межах доступного для розробки шарі земної кори, у той час як інші сконцентровані у вигляді окремих скупчень. Масштаби промислового використання багатьох елементів перебувають у різкій невідповідності з їхньою поширеністю в земній корі.

Наприклад, титану майже у два рази більше, ніж вуглецю в земній корі, у те час як добувається його щорічно приблизно в 10⁵ разів менше. Однак з розвитком науково-технічного прогресу в провідних галузях, підвищує попит на рідкі і розсіяні метали.

Найбільш загальними й розповсюдженими видами сировини є вода й повітря. Сухе повітря містить: азоту, - 78 про. %, кисню - 21, аргону - 0,94, вуглекислого газу - 0,03 % і незначна кількість водню й інертних газів, а також водяного пару, пилу і т.д. Кисень повітря знаходить широке застосування в багатьох галузях промисловості: у металургії, машинобудуванні, хімічної й паливної промисловості. Велике застосування знаходить азот (наприклад, у синтезі аміаку, а також для створення інертних середовищ у багатьох хімічних реакціях).