Принципи та особливості діяльності небанківських фінансово-кредитних установ

У суч. ек. літер-рі небанк. фін. установи дістали назву парабанківкьких фін. установ за їхню схожість з банківськими за номенклатурою операцій та певні важливі відмінності у діяльності та правилах регулювання. Парабанківські установи нагромаджують грошові кошти підприємств, установ, організацій та населення, зобов’язання яких не є платіжними засобами, а типові пасивні операції не містять депозитів до запитання юридичних і фізичних осіб, не є об’єктом кредитного регулювання і не впливають на пропозицію грошей. Вони не проводять розрахункових операцій від імені своїх клієнтів. Депозити будь-якої парабанківської установи в чистому вигляді не входять до складу грошової маси, зокрема, не створюючи мультиплікаційного ефекту. До основних небанківських фінансово-кредитних установ в У. належать: інвестиційні, лізингові, факторингові, страхові та фінансові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, кредитні товариства та спілки, біржі тощо. До складу парабанківської системи входять:

· Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути - спеціалізується на обслуговуванні певних типів клієнтів або певних сфер, які надмірно ризикові для банків.

· Поштово-ощадні установи — акумулюють грошові кошти широких верств населення через свою розгалужену с-ма.

Специфіка небанківських кредитно-фін. установ полягає в тому, що вони здійснюють діяльність на фін ринку та не випускають власних боргових зобов’язань. Усі зміни у вартості активів і пасивів розподіляються серед акціонерів, а єдиними емітованими парабанками цінними паперами — є інструменти власності. На відміну від них, усі банк. установи випускають власні боргові зобов’язання для додаткового залучення коштів. Оскільки мета парабанків полягає у збиранні грошей і забезпеченні потреб клієнтів, вони не мають можливості покривати свої боргові зобов’язання інакше, ніж через додаткове залучення коштів акціонерів або отримання зовнішніх кредитів. Проте останнє є малоприйнятним, оскільки такий спосіб погіршує фінансовий стан і авторитет установи.