Бібліографічний опис опублікованих джерел та літератури

У кінці кожної роботи подається список використаних джерел та (чи) літератури– елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Список ілюструє самостійну творчу роботу автора, свідчить про рівень проведеного дослідження.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні наукової роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які внесені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи.

Об’єктами опису є всі види опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях. Джерелом інформації для складання бібліографічного опису є документ в цілому. Головним джерелом інформації є елемент документа, який уміщує основні вихідні та аналогічні їм відомості — титульний аркуш, титульний екран, етикетка, наклейка тощо. Наприклад, джерелом для області назви і відомостей про відповідальність для газет є перша і остання полоса, для книг – титульна сторінка, а за її відсутності – альтернативне джерело: обкладинка, суперобкладинка, задній бік палітурки.

Новий стандарт вміщує тільки універсальні правила, спільні для всіх видів документів. Більшість нововведень пояснюється прагненням максимально точно слідувати базовому принципу Міжнародного стандартного бібліографічного опису (ISBD) – подавати інформацію в бібліографічному описі в тому вигляді, в якому вона представлена в об’єкті опису.

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 має суттєві відмінності від попередніх стандартів. Відповідно до нового стандарту, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків (пунктуація) та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного опису (знаки приписаної пунктуації).

У всіх областях бібліографічного опису, крім основної та паралельної назв допускається скорочення слів, яке має відповіти правилам та умовам їх застосування, встановленим ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

У новому стандарті вперше підкреслено, що для розрізнення приписаної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписаного знака. Виняток – крапка та кома – проміжки залишають тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятку не відносяться.

C	Гончар О. Собор: роман (приписаний знак відокремлюється проміжками з обох сторін знаку). Київ: історія і сучасність (граматичний знак, який є у назві книги).

Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. При повторенні окремих областей повторюють крапку і тире.

У ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 введено новий елемент – загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент, який доцільно зазначати в описі для інформаційних масивів, що вміщують відомості про документи різних видів. Загальне позначення матеріалу приводиться після основної назви у квадратних дужках з великої літери.

C	[Текст], [Електронний ресурс], [Карти] та ін.

Особливу увагу необхідно приділити змінам, що стосуються відомостей про відповідальність. Тільки у відомостях про відповідальність є можливість зазначити, в якому об’ємі особа, що несе інтелектуальну чи іншу відповідальність за документ, представлена в документі.

В області відомостей про відповідальність наводять інформацію про всіх осіб та організації, що відповідають за видання. Першим відомостям передує скісна риска. Наступні групи відомостей відокремлюються крапкою з комою, однорідні відомості однієї групи – комою або зазначають першого із групи з додаванням у квадратних дужках [та ін.]. Порядок наведення відомостей визначається їх послідовністю в приписаному джерелі, незалежно від ступеня відповідальності.

C	/ за ред. І. Петрова; художн. О. Іванюк. / О. С. Іванов; ред. В. Д. Петров; НАН України [та ін.]

Відомості про відповідальність – обов’язковий елемент опису, тому ці відомості обов’язково зазначають, навіть якщо вони збігаються із заголовком.

C	Козляковський П. А. Психологічні особливості профілактики злочинності неповнолітніх: монографія / П. А. Козляковський. – Миколаїв: Дизайн і поліграфія, 2010. – 192 с.

Якщо відомості про відповідальність зазначені не на титульній сторінці, а на її звороті, вони подаються у квадратних дужках.

C	/ [упор. С. В. Ульяновська; вст. ст. І. М. Дзюби; перед. слово М. Антоновича; додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського]

Область видання в описі подають так, як у джерелі інформації:

C	– Вид. 5-те, доповн. – 7-ме вид. стер. – 2-ге вид. переробл. та доповн.

Відомості про видавця за новим стандартом мають статус обов’язкового елемента, при цьому відомості про видавничі функції, форму власності випускають.

C	Джерело інформації:	Опис:
Видавництво "Дніпро" ВАТ "Рівненська друкарня" ТОВ "Літопис" Видавництво ім. Олени Теліги	Дніпро Рівненська друк. Літопис Вид-во ім. О. Теліги

Необхідно відзначити, що в новому стандарті змінені правила вживання великої та малої літер. Їхнє вживання продиктоване тепер не тільки нормами мови, а й розділенням областей бібліографічного опису. Перші слова відомостей, що відносяться до назви та відомостей про відповідальність записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви у всіх областях опису.

C	Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права [Текст]: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 30 листопада 2012 р.) / відп. за випуск д. ю. н., проф. В. М. Дрьомін; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса: Фенікс, 2012. – 823 с.

Відомості, що запозичені не з приписного джерела інформації, наводять у квадратних дужках. Необхідно відзначити, що квадратні дужки застосовуються у межах однієї області. Якщо суміжні елементи відносяться до різних областей, то кожен елемент береться в окремі квадратні дужки.

C	Культурологія [Текст]: навч. посіб. / [М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.]. – [2-ге вид., стер.]. – К.: Знання, 2006. – 267 с.

Отже, можемо запропонувати таку схему бібліографічного опису:

C	Заголовок бібліографічного запису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу]: підназва / Відомості про відповідальність, що стосуються видання, додаткові відомості про видання. – Зона специфічних відомостей. – Місце видання: ім'я видавця, дата видання. – Специфічне позначення матеріалу і обсяг.