Сучасна структура прикладної екології та застосування її методів для розв’язання екологічних проблем природокористування

Мета: з’ясувати зміст і сучасну структуру прикладної екології та ознайомитися з основними принципами вивчення і розв’язання конкретних ресурсно-екологічних проблем, спричинених діяльністю людини.

До недавнього часу розвиток людського суспільства і самоочищення навколишнього природного середовища від техногенних забруднень перебували в динамічній екологічній рівновазі. Проте на останніх етапах розвитку інтенсивне зростання населення планети, надзвичайно інтенсивний розвиток промисловості, сільського й комунального господарства та інші чинники антропогенної дії на НПС призвели до різних негативних наслідків. Незважаючи на колосальні екологічні резерви біосфери, межу стійкості багатьох природних екосистем вже пройдено і вони почали деградувати. Це зумовило актуальність регулювання діяльності людини з урахуванням особливостей структурно-функціональної діяльності біосфери. Базовим принципом, прийнятим світовою спільнотою щодо гармонізації системи «суспільство – природа», є обмеження інтенсивності природокористування екологічними, насамперед, природоохоронними нормами (Ріо-1992; Ріо+5; Ріо+10).

Прикладна екологія – дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. Прикладна екологія базується на системі законів, правил та принципів екології та природокористування.

Прикладна екологія як наука ґрунтується, перш за все, на знаннях у різних галузях біології – фізіології, генетиці, біофізиці, але вона також пов’язана з іншими природничими науками – фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Прикладна екологія, крім того, не може бути відділена від моралі, права, економіки, оскільки лише в союзі з ними може докорінно змінити ставлення людини до природи. Сучасна структура прикладної екології наведена на рис. 1.