Оцінювання звичайних акцій

Базове рівняння визначення ринкової вартості простих (звичайних) акцій полягає в тому, що дійсна ринкова вартість акції (Vs) – це поточна вартість очікуваних у майбутньому дивідендів. Оцінка вартості простої акції здійснюється за формулою:

∞ D1

Vs = ∑ ────, (6.5)

k=1 (1 + rs)^t

де D1 – розмір дивідендів, виплачуваних в t-році,

rs – прибутковість простих акцій, які використовуються в якості показника дисконту для приведення дивідендних виплат до теперішнього моменту часу.

Далі вся послідовність дивідендів розбивається на дві групи:

1-а група – дивіденди протягом оглядного часу горизонту.

2-а група – нескінченна послідовність дивідендів, що залишилися, які замінюють термінальним значенням (T).

Нехай N – кількість років в оглядному горизонті, тоді з урахуванням вартості грошей у часі отримаємо:

D1 D2 DN T

Vs = ─── + ──── + L + ──── + ──── (6.6)

(1 + r) (1 + r)² (1 + r)^N (1 + r)^N

В межах оглядного горизонту дивіденди прогнозуються для кожного року окремо.

Для другої групи дивідендів робиться припущення у відношенні темпу росту:

- незмінне значення D', або нульовий темп росту (g = 0).

- деякий позитивний темп росту дивідендів (g > 0).

Отже, розрахунок термінального значення може здійснюватись в одному з двох варіантів:

Якщо g = 0, то

D'

T = ──.

r

Якщо g > 0, то використовується формула Гордона:

D'1

T = ───.

r -g

В цих формулах в якості дивіденду використовується перша після закінчення оглядного горизонту величина дивіденду, що планується до виплати.

Якщо інвестор збирається продати акцію через декілька років, в залежності від кількості років, через які буде продано акцію, потік дивідендів припиняється, і відкинута частина дивідендів замінюється новим термінальним значенням.

З наведеного інструментарію оцінювання фінансових інструментів інвестування, розглянутого на окремих прикладах, слід узагальнити ряд висновків. Зокрема, менеджерам корпорації особливу увагу необхідно звертати на такі характеристики цінного паперу, як встановлена по ньому прибутковість грошового потоку, рівень ризику, пов’язаного з даним цінним папером, а також прибутковість, яку можна досягти при інших альтернативних вкладеннях. При виборі оптимальних параметрів даних показників слід керуватися набутим світовим досвідом та практикою функціонування фінансових ринків.

Так, прибутковість облігацій (відсотки за облігаціями) не повинні формувалися хаотично, без урахування всього аспекту процесів, що відбуваються на фінансовому ринку України. Відсотки за облігаціями мають, з однієї сторони, стимулювати інвесторів і заохочувати їх до нових інвестицій, а з іншої – вони не повинні ставати фінансовим тягарем для емітентів.

Природу відсотків, що сплачуються за цінними паперами, дослідив свого часу Джон Р. Хікс у своїй праці «Вартість та капітал». Виходячи із наукових міркувань, він зробив висновок, що такі відсотки формуються під впливом двох найважливіших чинників: ризику і вартості послуг з трансформації коштів у цінні папери та навпаки.

Зокрема, на рівень ризику суттєво впливає збільшення терміну обігу облігацій. Адже у разі більш тривалого періоду часу інвестори невпевнені щодо майбутньої вартості відсотків за облігаціями. І навпаки, якщо термін обігу облігацій короткий, то рівень ризику при оцінці відсотків за облігаціями фактично прогнозований, і для інвестора фактор невпевненості або відсутній, або не суттєвий.

Трансфертні витрати, навпаки, у разі збільшення часового інтервалу менше впливають на відсотки за облігаціями. Якщо витрати на цінні папери були за короткий проміжок часу, то їх вартість суттєво впливає на загальну вартість інвестицій. Водночас витрати на купівлю або продаж цінних паперів на тривалий проміжок часу менш суттєво впливають на загальну вартість відсотка за облігаціями.

Проте, теорія Хікса в умовах українського фондового ринку поки що не діє, так як трансфертні витрати – вартість послуг посередників (торговців цінними паперами) з купівлі та продажу цінних паперів – є неадекватно високими по відношенню до їх дохідності без урахування часового фактору емісії.

Емітентові облігацій слід враховувати, що при бажанні отримати поточні доходи та захистити тимчасово вільні кошти від інфляції, інвестор обирає, як правило, короткострокові грошові або довгострокові фондові інструменти інвестування, реальний рівень прибутковості яких не нижчий норми прибутку, що склалася і відповідає шкалі «прибутковість–ризик».

Вадливим показником для інвестора є ринкова вартість цінного паперу, яка залежить від поточного розміру відсоткової ставки прибутковості по аналогічних фінансових інструментах. Така закономірність проявляється наступним чином: якщо ринкова відсоткова ставка прибутковості збільшується, поточна вартість цінного паперу зменшується і навпаки – при зниженні ринкової відсоткової ставки прибутковості вартість цінного паперу зростає.

Зазначена ситуація має логічне пояснення: так як по аналогічних цінних паперах інвестори отримуватимуть більше доходів, то власники даної облігації чи акції намагатимуться її позбавитися. Це створить на ринку підвищений попит, внаслідок чого ціна угод буде знижуватись.

Контрольні запитання та завдання

1. Які основні підходи до оцінювання цінних паперів Ви знаєте?

2. За якою схемою здійснюється оцінювання первинних цінних паперів?

3. Як розрахувати поточну вартість купонної облігації?

4. Які фактори впливають на ціну облігації?

5. За якою моделлю здійснюється оцінювання безкупонних облігацій?

6. У чому полягають особливості оцінювання привілейованих акцій?

7. Яка базова модель ринкової вартості акцій?

8. Розкрийте алгоритм визначення поточної вартості простої акції.