Ббк 38. 115

Черкаси ЧДТУ 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНЖЕНЕРНА ГЕОДЕЗІЯ

Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

для студентів напряму підготовки 6.060101«Будівництво»

заочної форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри БК

протокол № 7 від 27.01.2010 р.

Черкаси ЧДТУ 2010

УДК 624.131 (07)

ББК 38.115

Н 15

Укладач Марущак Михайло Петрович, к.т.н., доцент

Рецензент - Битько М.М., к.т.н., доцент

Інженерна геодезія. Методичні вказівки. / Укл. М.П. Марущак. – Черкаси: ЧДТУ, 2010. – 30 с. Табл. 8. Рис.13. Бібліогр.: 5 назв.

Подано теоретичний і практичний матеріал для виконання контрольної роботи за темами: визначення координат і висот пунктів знімальної мережі, складання топографічного плану, побудова поздовжнього і поперечного профілів під’їзної дороги, вертикальне планування майданчика. Для студентів вузів та коледжів напряму підготовки 6.060101 «Будівництво».

С Черкаський державний технологічний університет

З М І С Т

1. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ............................................................4

2. ТОПОГРАФІЧНІ ЗЙОМКИ.............................................................6

2.1. Визначення координат пунктів знімальної мережі…..…..……6

2.2. Визначення висот пунктів знімальної мережі………..………..9

2.3. Оброблення журналу тахеометричної зйомки.…….................11

2.4. Складання топографічного плану……………………………..13

2.5. Визначення загальної площі ділянки………………………….16

3. ТРАСУВАННЯ ЛІНІЙНИХ СПОРУД................................................17

3.1. Оброблення журналу нівелювання траси……………..............17

3.2. Визначення основних елементів колової кривої.……………..19

3.3. Побудова профілів під’їзної дороги…………………………...20

4. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ МАЙДАНЧИКІВ…………………… 23

4.1. Оброблення журналу нівелювання поверхні……….................23

4.2. Визначення проектних висот вершин квадратів……………...24

4.3. Складання картограми земляних робіт………………………..26

4.4. Обчислення об’ємів земляних мас ………………….................26

Додаток А. Зразок оформлення титульної сторінки звіту.…..……27

Додаток Б. Зразок оформлення змісту звіту..................…….……..28

Додаток В. Зразок оформлення сторінок звіту...……………..........29

Література…………………………………………………………….30

1. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Загальні відомості з геодезії

Предмет геодезії. Форма та розміри Землі, рівнева поверхня, геоїд. Абсолютні та відносні висоти, перевищення. Ортометричні, нормальні та динамічні висоти. Горизонтальні прокладення ліній. Вплив кривизни Землі на визначення довжини ліній і перевищень. Географічна, прямокутна та просторова системи координат. Орієнтування ліній. Азимути, румби, дирекційні кути, зв’язок між ними. Зближення меридіанів, схилення магнітної стрілки. Пряма та обернена геодезичні задачі.

Топографічні карти і плани

Поняття про карту план та профіль. Класифікація карт. Загально–географічні і тематичні карти. Масштаби: числовий, лінійний і поперечний. Номенклатура топографічних карт і планів різних масштабів. Географічна та кілометрова сітка на планах і картах. Рельєф земної поверхні та його зображення на топографічних картах і планах. Основні форми, характерні точки і лінії рельєфу. Зображення рельєфу горизонталями на картах і планах. Висота перерізу рельєфу, закладання та ухили ліній. Умовні топографічні знаки. Цифрові та електронні карти. Способи вимірювання площ на картах і планах: аналітичний, графічний та механічний. Планіметр, його будова та робота з ним. Роз’язування задач на топографічних картах і планах.

Теорія похибок

Предмет і задачі теорії похибок. Види вимірювань. Грубі, систематичні та випадкові похибки. Властивості випадкових похибок. Оцінка точності результатів рівноточних вимірювань. Оцінка точності функції виміряних величин. Вага виміру. Оцінка точності результатів нерівноточних вимірювань.

Лінійні вимірювання

Прилади для безпосереднього вимірювання відстаней – стрічки, рулетки, базисні прилади. Еталонування приладів. Процес вимірювання довжин ліній стрічками та рулетками. Точність лінійних вимірювань, Поняття про топографічні світловіддалеміри. Вимірювання довжин ліній світловіддалемірами. Визначення довжин ліній недоступних для вимірювання.

Кутові вимірювання

Типи теодолітів, їх розподіл за призначенням, точністю, основними конструктивними особливостями. Огляд нових конструкцій теодолітів, Електронні теодоліти. Частини теодоліта: осі приладу, зорова труба, горизонтальний та вертикальний круги, компенсатор, рівні, відлікові пристрої, закріпні та навідні гвинти. Дослідження і повірки теодолітів.

Способи вимірювання горизонтальних кутів: спосіб прийомів, спосіб кругових прийомів. Вимірювання вертикальних кутів, формули для обчислення зенітних кутів і кутів нахилу.

Вимірювання перевищень

Загальні відомості. Види нівелювання: геометричне, тригонометричне, гідростатичне, стереофотограмметричне, супутникове. Основні типи нівелірів і рейок. Будова нівелірів. Дослідження і повірки нівелірів. Дослідження нівелірних рейок. Способи геометричного нівелювання. Точність нівелювання. Електронні нівеліри. Лазерні нівеліри.

Тригонометричне нівелювання, формули для обчислення перевищень, точність. Будова приладів для гідростатичного нівелювання. Вимірювання перевищень між точками гідростатичним нівелюванням, точність.

Геодезичні мережі

Класифікація геодезичних мереж. Основні типи центрів, реперів і зовнішніх знаків. Методи побудови планової геодезичної мережі 1–3 класів: тріангуляція, трилатерація, полігонометрія. Визначення координат пунктів за допомогою супутникових систем «GPS NAVSTAR», «ГЛОНАС». Методи побудови висотної мережі: геометричне нівелювання 1-1У класів, технічне нівелювання. Побудова знімальних мереж: прокладання теодолітних і нівелірних ходів, обробка польових журналів, обчислення координат і висот пунктів.

Топографічні зйомки

Види топографічних зйомок. Способи знімання ситуації та рельєфу. Горизонтальна зйомка: склад і порядок проведення польових робіт, прилади, оброблення матеріалів зйомки та складання плану місцевості. Вертикальна зйомка: нівелювання територій, оброблення журналів зйомки, складання плану, способи проведення горизонталей. Тахеометрична зйомка: суть знімання, прилади: номограмні тахеометри, електронні тахеометри, порядок роботи на станції, оброблення матеріалів знімання, складання плану. Мензульна зйомка: суть знімання, прилади, порядок роботи на станції, оформлення плану. Поняття про фототеодолітну зйомку. Аерофотозйомка: суть знімання, трансформування знімків, дешифрування знімків, складання плану. Знімання місцевості лазерним скануванням. Поняття про космічну зйомку.

Інженерно – геодезичні роботи

Трасування лінійних споруд. Розрахунок і позначення кривих на місцевості. Поперечники. Нівелювання траси. Побудова поздовжнього і поперечного профілів. Проектування на профілях інженерних споруд.

Позначення на місцевості сітки квадратів. Нівелювання вершин квадратів. Оброблення польових журналів. Складання топографічного плану. Вертикальне проектування. Планування територій.

2. ТОПОГРАФІЧНІ ЗЙОМКИ

2.1. Визначення координат пунктів знімальної мережі

Завдання: обчислити координати пунктів знімальної мережі (рисунок 1). Прийняти: + Rº,

Х₁ = 1000,00 м; Y₁ = 1000,00 м.

R^о – варіант (три останні цифри номера залікової книжки в градусах).

Рисунок 1 – Схема теодолітного ходу

Обчислення координат пунктів теодолітного ходу виконують у такій послідовності.

Визначають кутову нев’язку ходу

,

де – сума виміряних кутів; – для замкнутого ходу; – для розімкнутого ходу; – кількість кутів;

– дирекційні кути відповідно початкової і кінцевої ліній.

Обчислюють допустиму кутову нев’язку

.

Якщо , то виміряні кути виправляють поправками

,

Поправки округлюють до десятої частини мінути, але їх сума має дорівнювати нев’язці з протилежним знаком.

Визначають дирекційні кути ліній

,

де – дирекційні кути відповідно попередньої і наступної ліній; – виправлений горизонтальний кут між цими лініями, праворуч розміщений.

Обчислюють прирости координат:

де – горизонтальне прокладення лінії.

Визначають лінійні нев’язки в приростах координат:

,

,

де – практичні суми приростів координат.

Теоретичні суми приростів координат для замкнутого ходу дорівнюють нулю, тобто

,

а для розімкнутого –

,

де – координати відповідно початкового і кінцевого пунктів.

Обчислюють абсолютну та відносну допустимі лінійні нев’язки:

м,

,

де – довжина ходу.

Виправляють прирости координат:

,

,

,

.

Координати пунктів теодолітного ходу обчислюють за формулами:

,

.

Відомість обчислення координат пунктів замкнутого ходу

Таблиця 1

Номер пунктів	Кути	d, м	Прирости, м	Координати, м
				X	Y
	+ 0,5¢ 85°12,0¢	150º59,0¢	171,34	+0,01 -149,83	-0,04 83,11	1000,00	1000,00
	+0,5¢ 101°13,0¢	850,18	1083,07
229º45,5¢	164,71	+0,00 -106,40	-0,03 -125,73
	+0,5¢ 88°36,0¢	743,78	957,31
321º09,0¢	189,82	+0,01 147,83	-0,04 -119,07
	+0,5¢ 84°57,0¢	891,62	838,20
56º11,5¢	194,77	+0,01 108,37	-0,04 161,84
		1000,00	1000,00

= 359°58,0¢, =720,64м, -0,03 м, +0,15 м, 360°00,0¢, , , 0,15 м, = 1/4800.

Відомість обчислення координат пунктів розімкнутого ходу

Таблиця 2

Номер пунктів	Кути	d, м	Прирости, м	Координати, м
				X	Y
		150º59,0¢
	-0,2¢ 55°32,0¢	850,18	1083,07
275º27,2¢	127,91	-0,01 +12,16	-0,04 -127,33
	-0,2¢ 171°27,0¢	862,33	955,70
284º00,4¢	121,07	-0,01 29,30	-0,03 -117,47
	-0,1¢ 47°49,0¢	891,62	838,20
56º11,5¢

= 274°48,0¢, =148,98 м, +0,02 м, +0,07 м,

274°47,5¢, , , 0,07 м, = 1/2100.

2.2. Визначення висот пунктів знімальної мережі

Завдання: обчислити висоти пунктів знімальної мережі (рисунок 2).

Прийняти: Н₁ = 50,000 м + 0,1 R м.

R м – варіант (три цифри номера залікової книжки в метрах).

Рисунок 2. Схема нівелірного ходу

Обчислення висот пунктів нівелірного ходу виконують у такій послідовності.

Визначають перевищення:

, ,

,

де – перевищення обчислені відповідно по чорних та червоних шкалах рейок і середні; – відліки відповідно по шкалах задньої і передньої рейок.

Контролюють визначення перевищень ,

де – суми відліків відповідно по шкалах задньої і передньої рейок; – сума середніх перевищень.

Обчислюють нев’язку у нівелірному ході

,

де – теоретична сума перевищень ( – для замкнутого нівелірного ходу; ); Н_П, Н_К – висоти відповідно початкового і кінцевого пунктів.

Визначають допустиму нев’язку у нівелірному ході

,

де – довжина нівелірного ходу в кілометрах.

Якщо , то середні перевищення виправляють поправками

,

де – кількість перевищень.

Обчислюють висоти пунктів

,

де – висоти відповідно попереднього та наступного пунктів; – виправлене перевищення між цими пунктами.

Таблиця 3 – Журнал нівелювання замкнутого ходу

Нівелір 2Н-10КЛ, №0157

Номер	Відліки по рейках, мм	Перевищення, мм	Середні перевищення, мм	Висоти точок, м
станцій	точок	задня	передня
		(4685)	(4687)	+2281   +2279	-5 +2280	50,000   52,275
		(4687)	(4685)	+1603   +1605	-5 +1604	52,275   53,874
		(4686)	(4686)	-1425   -1425	-5 -1425	53,874   52,444
		(4688)	(4686)	-2440   -2438	-5 -2439	52,444   50,000

, , мм.

Контроль: 0,5 (29480 - 29440) = + 20 мм, 28 мм.

Таблиця 4 – Журнал нівелювання розімкнутого ходу

Нівелір 2Н-10КЛ, №0157

Номер	Відліки по рейках, мм	Перевищення, мм	Середні перевищення, мм	Висоти точок, м
станцій	точок	задня	передня
		(4685)	(4687)	+1271   +1269	+3 +1270	52,275   53,548
		(4685)	(4687)	-1105   -1107	+2 -1106	53,548   52,444

, , , мм.

Контроль: 0,5 (16172 - 15844) = + 164 мм, 19 мм.

2.3. Оброблення журналу тахеометричної зйомки

Завдання: за даними журналу (таблиця 5) обчислити кути нахилу, горизонтальні прокладення, перевищення і висоти точок.

Опрацювання журналу тахеометричної зйомки полягає у визначенні кутів нахилу, горизонтальних прокладень, перевищень і висот точок.

Кути нахилу і горизонтальні прокладення обчислюють за формулами:

, ,

де Л – відлік по шкалі вертикального круга; МО – місце нуля вертикального круга; D – похила відстань від пункту до точки; – кут нахилу лінії до горизонту.

Перевищення між пунктом і точками визначають за формулою тригонометричного нівелювання

,

де і – висота приладу; V – висота наведення.

Висоти точок обчислюють за формулою

,

де – висота станції.

Таблиця 5 – Журнал тахеометричної зйомки

Теодоліт 4Т30П, №1577, КЛ

Номер точок

Назва точок

D,м

Відліки по кругах

d,м

h, м

Висоти точок Н, м

Л

Станція 1. Орієнтир на ст. 2. МО=0. і = V. = 50,00 м

Край чагарн Рельєф точка Рельєф точка Рельєф точка

85°02¢   42°15¢   0°00¢   0°00¢

+1°09¢   +1°14¢   +1°11¢   +0°59¢

+1°09¢   +1°14¢   +1°11¢   +0°59¢

+1,35   +1,55   +0,83   +1,48

51,35   51,55   50,83   51,48

Станція 2. Орієнтир на ст. 3. МО=0. і = V.

Вісь дороги Рельєф точка Рельєф точка Рельєф точка Вісь дороги

101°10¢   0°00¢   0°00¢   35°30¢   55°30¢

-0°54¢   +0°11¢   +0°25¢   +0°33¢   +0°17¢

Станція 3. Орієнтир на ст. 4. МО=0. і = V.

Рельєф точка Рельєф точка Рельєф точка Рельєф точка

88°30¢   0°00¢   40°15¢   0°00¢

-0°45¢   +0°53¢   -0°27¢   +0°12¢

Продовження таблиці 5

Станція 4. Орієнтир на ст. 1. МО=0. і = V.
	Рельєф. точка Рельєф. точка Вісь дороги Вісь дороги		84°55¢   53°30¢   30°15¢   0°00¢	+0°55¢   +0°44¢   +0°12¢   -0°21¢

2.4. Складання топографічного плану

Завдання: за даними таблиць 1, 2, 3, 4, 5 та абрису знімання (рисунок 3) скласти топографічний план ділянки у масштабі 1:1000 з висотою перерізу рельєфу 0,5 м.

Рисунок 3 – Абрис знімання

План складають на креслярському папері в такій послідовності: побудова сітки координат; нанесення на план пунктів теодолітних ходів за їхніми координатами; нанесення на план ситуації місцевості; проведення горизонталей; оформлення плану.

Координатну сітку можна накреслити геометричним способом (рисунок 4), суть якого полягає в наступному. На аркуші проводять діагоналі і від центру їх перетину відкладають однакової довжини відрізки. З’єднавши крайні точки відрізків прямими лініями, одержують

прямокутник. Відкладають від вершин прямокутника по його сторонах

відрізки по 10 см і через відповідні точки протилежних сторін проводять тонкі лінії, на перетині яких одержують квадрати.

Лінії сітки оцифровують у відповідності із значеннями координат пунктів теодолітного ходу і масштабом плану. Цифри ліній мають бути кратні величині, що виражається в масштабі плану відрізком 10 см. Наприклад, для плану в масштабі 1:1000 лінії сітки можуть бути підписані цифрами в метрах 100, 200,... або в кілометрах 0,1, 0,2 і т. д.

Рисунок 4 – Схема побудови сітки координат

Нанесення пунктів на план виконують за допомогою циркуля- вимірника і масштабної лінійки. Спочатку визначають квадрат, в якому буде розміщуватись пункт. Потім розраховують різниці координат пункту і відповідних ліній координатної сітки. Далі відкладають розраховані величини по осях абсцис і ординат. З’єднують протилежні точки лініями, на перетині яких буде шуканий пункт (рисунок 5).

Контролюють положення пунктів на плані, порівнюючи довжини ліній між пунктами, виміряними на плані із значеннями відповідних довжин ліній, записаними у відомості обчислення координат. Допустима розбіжність має не перевищувати 0,2 мм в масштабі плану.

Рисунок 5 – Нанесення пунктів на план за координатами

Ситуацію місцевості наносять на план за допомогою креслярських приладів згідно з абрисом. Побудова точок на плані відповідає способу зйомки ситуації на місцевості. При цьому довжини ліній відкладають циркулем – вимірником і масштабною лінійкою, кути – транспортиром або тахеографом, прямі кути – трикутником. З’єднуючи точки у відповідності

з абрисом, викреслюють контури об’єктів і угідь, місцеві предмети.

Для нанесення горизонталей на план застосовують аналітичний або графічний способи інтерполяції.

При аналітичному способі, обчислюють відстань l₁ від точки з відомою висотою до горизонталі за пропорцією

,

,

де – молодша і старша висоти точок; Н_Г –висота горизонталі; l – відстань між точками на плані в мм.

Аналогічно можна визначити відстань l₂ від іншої точки

.

Наприклад, щоб визначити положення горизонталі з висотою 45 м (рисунок 6 – а), обчислюють відстані від точок 1 і 2 до горизонталі

мм, мм.

Розраховану довжину відкладають по лінії 1 – 2 і позначають точку, яка належить горизонталі з висотою 45 м.

Рисунок 6 – Інтерполювання горизонталей способами:

а – аналітичним; б – графічним за допомогою палетки

Суть графічного способу полягає в тому, що горизонталі наносять на план за допомогою палетки (калька з паралельними лініями). Палетку накладають на план так, щоб дві точки розмістились між лініями палетки

відповідно значенням своїх висот. Перетини лінії, що проходить через точки, з лініями палетки переколюють на план. Переколоті точки належать горизонталям, висоти яких написані на паралельних лініях. Наприклад, лінія 1 – 2 (рисунок 6 – б), перетинає одну паралельну лінію з цифрою 45. Точка перетину цих ліній визначає положення горизонталі з висотою 45 м.

Аналогічну інтерполяцію виконують по усіх точках плану. Точки з однаковими висотами сполучають плавними лініями, товщиною 0,1мм. Окремі горизонталі, висоти яких кратні цілому числу перерізів, стовщують до 0,2 мм. Складений план оформляють згідно із умовними знаками (рисунок 7).

Рисунок 7 – Топографічний план

2.5. Визначення загальної площі ділянки

Завдання: за координатами пунктів (таблиця 1) обчислити загальну площу ділянки

Загальну площу ділянки можна визначити за координатами її вершин або пунктів, що розміщені у вершинах, за формулами:

,

,

де X, Y – координати вершин (пунктів) ділянки; – виправлені прирости координат.

Таблиця 6 – Відомість обчислення загальної площі ділянки

Номер пунк - тів	Координати, м	Прирости координат, м	Добутки,
X	Y			X	Y
	1000,00   850,20   743,75   891,59   1000,00	1000,00   1083,07   957,36   838,21   1000,00	-149,80   -106,45   147,84   108,41	83,07   -125,71   -119,15   161,79	-106879   -88618	-149800   -115293	-12444     -17615

=0 =0 = 31823 = -32687 = 863

2 F = 31823 – (-32687) = 64510 ;

2 F = 2 х 31823 + 863 = 64509 .

Загальна площа ділянки буде: F = 3,226 га.

3. ТРАСУВАННЯ ЛІНІЙНИХ СПОРУД

3.1. Оброблення журналу нівелювання траси

Завдання: згідно з даними журналу нівелювання траси (таблиця 7) обчислити перевищення, висоти пікетів і проміжних точок.

Висоти вихідних реперів прийняти:

Н_реп.1 = 50,386 м + 0,1 R м, Н_реп.2 = 46,850 м + 0,1 R м.

R м – варіант (три цифри номера залікової книжки в метрах).

Перевищення і висоти пікетів визначають за формулами розділу 1.2.

Горизонт приладу і висоти проміжних точок обчислюють за формулами:

, , ,

,

де - висоти заднього і переднього пікетів; - відліки по чорних шкалах рейок, встановлених на задньому і передньому пікетах; - відліки по чорній шкалі рейок, встановлених на проміжних точках.

Таблиця 7 – Журнал нівелювання траси

Нівелір 2Н-10КЛ, № 0157

Номер	Відліки по рейках, мм	Перевищення, мм	ГП, м	Висоти точок H, м
станцій	точок	задня	передня	проміжна	h
	Реп 1 314 м ПК 0	(4685)	(4683)			-2		50,386   52,552
	ПК0   ПК 1	(4686)	(4686)		-1557   -1557	-2 -1557		52,552   50,993
	ПК 1 +43 Х	(4683)	(4687)		-881   -885	-2 -883	52,372	50,993 49,994 50,108
	Х   ПК 2	(4684)	(4686)			-2		50,108   52,011
	ПК 2 +60 П 10 Л 10 ПК 3	(4685)	(4687)			-2	54,604	52,011 52,976 52,558 52,793

Продовження таблиці 7

	ПК 3   ВК+71   ПК 4	(4688)	(4686)		-2130   -2128	-2 -2129	53,348	52,793 50,670 50,662
	ПК 4   ПК 5	(4687)	(4683)		-2057   -2053	-2 -2055		50,662   48,605
	ПК 5 197 м Реп 2	(4685)	(4685)		-1753   -1753	-2 -1753		48,605   46,850

63547 = 70587 = -3520

= -3520 – (46850 – 50386) = 16 мм, 50 = 50 мм.

3.2. Визначення основних елементів колової кривої

Завдання: обчислити основні елементи колової кривої.

Прийняти: , r = 50,000 м + 0,1 R м.

Rº, R м – варіант (три цифри номера залікової книжки в градусах і метрах).

Основні елементи колової кривої обчислюють за формулами:

,

м,

м,

м,

м,

де – кут повороту траси; Т – тангенс; r – радіус колової кривої; К – крива; Д – домір; Б – бісектриса.

Визначають пікетажні найменування точок кривої:

ВК ПК3+ 71,00 Контроль: ВК ПК3 + 71,00

- Т 30,37 + Т 30,37

_________________ _______________

НК ПК3 + 40,63 ПК 4 + 1,37

+К 54,59 -Д 6,15

_________________ _______________

КК ПК 3 + 95,22 КК ПК 3 + 95,22

СК = ПК 3 + 40,63 + 54,59/2 = ПК 3 + 67,92,

де НК – початок кривої; КК – кінець кривої; СК – середина кривої.

Рисунок 8. Схема колової кривої

3.3. Побудова профілів під’їзної дороги

Завдання:за даними журналу (таблиця 7) нівелювання траси та пікетажного журналу (рисунок 9) скласти поздовжній та поперечний профілі під’їзної дороги в масштабах:

горизонтальний для поздовжнього профілю – 1:2000;

горизонтальний для поперечного профілю - 1:100;

вертикальний - 1:100.

Рисунок 9. Пікетажний журнал

Профілі складають за матеріалами нівелювання траси і пікетажного журналу на аркуші міліметрового паперу. Для складання поздовжнього профілю під’їзної дороги приймають масштаби – 1:2000 і 1:100.

На поздовжньому профілі дороги зображують розгорнутий план траси, пікети і плюсові точки. профілі землі по осі траси, проектну лінію осі дороги, прямі і криві, заносять дані про ґрунти, відстані між плюсовими точками, висоти землі по осі траси, проектні висоти і нахили по осі дороги і тому подібне. Із журналу нівелювання виписують на профіль висоти пікетів і плюсових точок. Відкладають від лінії умовного горизонту по ординатах висоти землі по осі дороги. Сполучають точки прямими лініями і одержують профіль місцевості по осі траси (рисунок 10).

Масштаби: горизонтальний – 1:2000

вертикальний – 1:100

Рисунок 10. Поздовжній профіль

Проектну лінію дороги наносять на профіль за умовою балансу і мінімуму земляних робіт а також враховуючи нормативні вимоги і висотне положення існуючих точок споруд, до яких може примикати або їх перетинати майбутня дорога. Проектний нахил прямих визначають за формулою

,

де – висоти точок на початку і кінці проектної прямої (можуть визначатись графічно або задаватись).

Проектні висоти інших точок прямої обчислюють за формулою

,

де – проектні висоти попередньої і наступної точок; – відстань між цими точками.

Робочі відмітки визначають, як різницю між проектними і фактичними висотами (). Додатні робочі відмітки виписують на профілі над проектною лінією, а від’ємні – під нею. Відстані до точок нульових робіт обчислюють за формулою

,

де – попередня та наступна робочі відмітки.

Поперечний профіль будують аналогічно, використовуючи іншу форму профільної сітки (рисунок 11).

Масштаби: горизонтальний – 1:200

вертикальний – 1:100

Рисунок 11. Поперечний профіль

Для проведення проектної лінії на поперечному профілі назначають ширину дороги. У відповідну графу виписують проектну висоту осі дороги і відкладають її по ординаті. Від зафіксованої точки відкладають вліво і вправо відрізки, що дорівнюють половині ширини дороги.

Згідно з діючими нормативами приймають поперечний нахил і проїжджої частини дороги. Тоді брівка узбіччя дороги буде розміщена нижче осі дороги на величину

,

де – ширина дороги.

Від краю узбіччя будують укоси з прийнятим коефіцієнтом крутизни схилу . З нагорного боку дороги проектують кювет глибиною до 0,5м.

4. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ МАЙДАНЧИКІВ

4.1. Оброблення журналу нівелювання поверхні

Завдання: згідно з даними нівелювання поверхні обчислити горизонт приладу і висоти вершин квадратів;

прийняти: Н_р1 = 50,000 м + 0,1 R м, Н_р2 = 49,598 м + 0,1 R м.

R м – варіант (три цифри номера залікової книжки в метрах).

Горизонт приладу обчислюють за формулами:

= 50,000 + 0,927 = 50,927 м,

= 49,598 + 1,331 = 50,929 м,

= 50927 – 50929 = 2 мм,

= 0,5 (50,927 + 50,929) = 50,928 м,

де – висоти реперів; – відліки по чорних шкалах рейок, встановлених на реперах.

Висоти вершин квадратів обчислюють за виразом

,

де – відліки по чорній шкалі рейок, встановлених на вершинах квадратів.

Результати нівелювання і обчислень заносять у польовий журнал (рисунок 12).

Рисунок 12. Журнал нівелювання поверхні

4.2. Визначення проектних висот вершин квадратів

Завдання: обчислити проектні висоти вершин квадратів;

прийняти: α = 150º17' + Rº, і = - 0,017, а = 20 м.

Х_Ц = 20 м, Y_Ц = 20 м.

Rº – варіант (три цифри номера залікової книжки в градусах).

Обчислення проектних висот вершин квадратів виконують у такій послідовності.

Визначають значення нахилів по осях :

= -0,017хc os 150º17΄ = -0,0148,

= -0,017х sin 150º17΄ = -0,0084,

де і – проектний нахил; – дирекційний кут нахилу майданчика.

Обчислюють проектну висоту центра ваги майданчика:

,

= 49,509 м.

де – суми висот вершин квадратів, що належать відповідно одному, двом, трьом і чотирьом квадратам; n – кількість квадратів.

Визначають проектні висоти інших вершин квадратів:

,

м,

м,

м,

м,

м,

м,

м,

м,

де – координати вершини квадрата; Х_Ц, Y_Ц – координати центра ваги майданчика.