VІІ. Оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи має бути вичитаний та відредагований. Робота набирається на комп'ютері без скорочень, пропусків (крім загальноприйнятих), на стандартних аркушах (формат А4).

Текст курсової роботи розміщується по всій ширині аркуша, з полями зліва - 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу - 20 мм. Кожний розділ потрібно розпочинати з нової сторінки. Розділи позначаються порядковими номерами римськими цифрами (1, 2, 3). Нумерація сторінок має бути наскрізною. Сторінки нумеруються у верхньому правому куті (перша і друга сторінки не номеруються).

Окремі питання курсової роботи треба викладати коротко, лаконічно не перевантажуючи текст зайвими описами, уникаючи повторень та непотрібних відступів від основної теми. Статистичний матеріал доцільно узагальнювати в таблицях, кожна з яких повинна мати номер, чітку назву із зазначенням періоду, за який аналізуються дані, і назви підприємства, що аналізується, та посилання на джерело даних, приведених в таблиці.

Первинні документи об’єкту дослідження, які використовувались у роботі або великі таблиці доцільно розміщувати в додатках, у кінці роботи із відповідними посиланнями на них за текстом роботи.

Курсова робота комплектується у такій послідовності:

- титульний лист;

- зміст;

- вступ;

- основна частина (3 розділи);

- висновки (заключна частина);

- список використаних джерел;

- додатки.

Зразок титульного листа курсової роботи наведений у додатку 2.

Зміст - це перелік назв розділів та питань курсової роботи з номерами початкових сторінок тексту кожного розділу та питань.

Нумерація сторінок, розділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Титульний аркуш, завдання, анотація (1,5 с.) та зміст є відповідно першою, другою, третьою, четвертою та п’ятими сторінками роботи, хоч на них номер сторінки не ставиться. Нумерація починається із сторінки "6". Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як анотація, зміст, вступ, висновки і пропозиції, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини друкованої роботи, нумеруються звичайним способом. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1.Вступ" або "5. Висновки і пропозиції". Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Якщо в розділі наявні підрозділи, то номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці подаються в роботі після тексту, де вони згадані. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією. Якщо ілюстрація розміщена на окремій сторінці роботи, її включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих в додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу), Рис. 1.3, Рис. 2.1. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією. В секторних діаграмах, що ілюструють структуру показників, дані необхідно вказувати з точністю до 0,1 %.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу арабськими цифрами. У правому верхньому куті розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера (без знаку номер). Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Якщо по тексту таблиця розривається та переносяться окремі рядки на наступний аркуш роботи, то в такій таблиці необхідно включати нумерацію стовпчиків, у інших випадках така нумерація не доцільна (додаток Ж) При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) пишуть слова: «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад, «Продовження табл.1.2». На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово таблиця в тексті пишуть скорочено, наприклад, «… в табл.1.2». Заголовки таблиць мають відповідати її змісту, бути короткими, чітко визначеними і повністю відповідати розміру таблиць. Їх розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють і в кінці заголовку крапки не ставлять.

Таблицю розміщують відразу ж після першого згадування про неї в тексті. Заголовки граф таблиці починаються з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Після кожної таблиці і рисунка потрібно залишати один вільний рядок.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфорграфічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують у середині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули розміщуються симетрично до тексту, виділяться з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати один вільний рядок. Якщо рівняння вміщується в один рядок, його слід перенести після знаків рівності "=" або після знака "+", мінус "-", множення "х", ділення ":".

Формули в магістерській роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер формули – дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Посилатися рекомендується на останні видання публікації.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на конкретну сторінку відповідного джерела, то це робиться таким чином:

Цитата в тексті "…наукові основи побудови податкової системи…"[6, 3]. У дужках цифра 6 означає джерело в списку використаних джерел, а цифра 3 – сторінку в цьому джерелі.

Звертаємо увагу дослідників на те, що у випадку використання відомостей, матеріалів з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Для підтвердження власних аргументів автору необхідно наводити цитати з авторитетного джерела. Це вимагає точного відтворення цитатного тексту. Вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

- цитування повинно бути без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) треба бути граматично точними у викладі думок автора і давати посилання на відповідне джерело і його автора.

Список використаних джерел розміщується після основного змісту роботи (їх повинно бути не менше 30). Літературні джерела вказуються в такому порядку:

1. Конституція України.

2. Закони України.

3. Постанови Верховної Ради України.

4. Укази Президента України.

5. Постанови Кабінету Міністрів України.

6. Нормативні документи міністерств і відомств.

7. Монографії, підручники, журнальні та газетні статті в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами джерел українською та російською мовами.

8. Друковані джерела іноземною мовою в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами джерел.

9. Інформація з Інтернету.

10. Статистичні збірники, інформаційні бюлетені.

При оформленні списку літератури слід дотримуватись наступних правил:

1) закони, укази, постанови повинні бути названі повністю, оформлені так, як звучать в пресі;

2) оформляти монографії, підручники і навчальні посібники, кількість авторів яких не перевищує три особи, потрібно так: Прізвище та ініціали автора. Назва. – Місце видання: Видавництво, рік. – загальна кількість сторінок.;

3) якщо кількість авторів монографій, підручників і навчальних посібників більше трьох, то книга йде за редакцією і оформляється так: Назва / За ред. (ініціали та прізвище). – Місце видання: Видавництво, рік. – загальна кількість сторінок.;

4) якщо використовується стаття з журналу або газети, то вона оформляється так: Прізвище та ініціали автора. Назва статті // Назва журналу (або газети). – рік. – номер. – сторінки статті.;

5) назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком міст: Київ (- К.:), Москва (- М.:), Санкт-Петербург (- СП.:), перед назвою міста ставиться тире, а після - двокрапка.

Усі видання колективного автора, найменування якого змінювались, припускається описувати під його останньою офіційною назвою.

Вид джерела	Приклади оформлення
Конституція України	1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. – 115с.
Закони України	2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року № 2664 – ІІІ.
Постанови Верховної Ради України	3. Про прийняття за основу проекту Закону України про Державну програму приватизації на 2008-2012 роки: від 3 червня 2008р. № 311-VІ / Верховна Рада України, Постанова // Відомості Верховної ради України. – 2008. - № 40.
Укази Президента України	4. Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління: від 4 листопада 2008р. № 997/2008 / Президент України, Указ // Урядовий кур’єр. - 2008. - № 208. – С.4.
Постанови Кабінету Міністрів України	5. Про економію бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів: від 22 жовтня 2008р. № 943 / Кабінет Міністрів України, Постанова // Урядовий кур’єр. - 2008. - № 205. – С. 4.
Розпорядження Кабінету Міністрів України	6. Про передачу цілісних майнових комплексів комунальних підприємств у державну власність: від 30 жовтня 2008р. № 1379-р. / Кабінет Міністрів України, Розпорядження // Збірник Урядових нормативних актів України. – 2008. - № 34. 7. Про присвоєння рангів державним службовцям відповідно до статті 26 Закону України «Про державну службу»: від 5 листопада 2008р. № 1411-р. / Кабінет Міністрів України, Розпорядження.
Нормативні документи міністерств і відомств	8. Роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету / Державне казначейство України // Все про бухгалтерський облік. – 2008. - № 109. – С. 20-37. 9. Меморандум з МВФ про грошово-кредитну та податково-бюджетну політику на 2009 рік / Фінансовий ринок України. – 2008. - №11. – С. 3-5.
Підручники, навчальні посібники: один автор   два автори     три автори     чотири і більше авторів	10. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: навч. посіб. / Ю.В. Пасічник – К.: Знання-Прес, 2006. – 607 с. – (Вища освіта ХХІ століття). 11. Онисько С.М. Фінансова санація і банкрутство підприємств: підруч./ С.М.Онисько - Львів: «Магнолія 2006», 2008.- 268 с. 12. Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с. 13. Кузьмін О.Є. Бюджетування на підприємстві: навч. посіб. / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. - К.: Кондор, 2007.- 312с. 14. Алєксєєв І.В. Бюджетна система: навч. посіб. / І.В. Алєксєєв, Н.Б. Ярошевич, А.М. Чушак-Голобородько – К.: „Хай-Тек Прес”, 2008. – 376 с. 15. Казначейська справа: інтегр. посіб. / [Петрашко П.Г., Чечуліна О.О., Александров В.Т., Булгакова С.О., Огданський К.М., Назарчук О.І., Сушко Н.І.]. – К.: НВП „АВТ”, 2004. – 288 с. (т.1). 16. Казначейська справа: інтегр. Посіб. / [П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огданський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко]. – К.: НВП „АВТ”, 2004. – 496 с. (т.2).
Статті з журналів, газет українською та російською мовами	17. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник Національного банку України. – 2009. - №4. – С. 8-19. 18. Безус Р.М. Роль фондової біржі у формуванні інвестиційного капіталу / Р. М. Безус // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – №21. – С. 4-8. 19. Геллер Т. Комп’ютерна техніка в бюджетних установах: особливості обліку / Т. Геллер // Все про бухгалтерський облік. – 2008. - №100. – С. 36-40. 20. Деньга С.М. Розвиток інформаційних систем управління за бюджетами / С.М. Деньга // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №10. – С. 41-48. 21. Дроздов О.И. Размещение средств федерального бюджета на банковские депозиты / О.И. Дроздов // Финансы. – 2008. - №9. – С. 30-34. 22. Дяченко Я.Я. Пріоритетні напрями державного впливу на формування доходів бюджету / Я.Я. Дяченко, Л.М. Колесник, А.М. Цугунян // Фінанси України. – 2008. - №7. – С. 34-52.
Дисертації	23. Панчишин Тарас Володимирович. Інвестиційна діяльність в умовах ринкової трансформації економіки України: дис. …канд. екон. наук: 08.01.01 / Панчишин Тарас Володимирович. – Львів, 2005. – 214с.
Автореферати	24. Юрій Е.О. Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації стратегії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец.08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Юрій Едуард Олександрович; Національний ун-т харчових технологій. – К., 2006. – 23с.
Монографії	25. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління підприємств: Монографія./ О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2006. - 268 с.
Друковані джерела іноземною мовою	26. Perridon L. Finanzwirtschaft der Unternehmen. 10. Aufl. – Muenchen: Vahlen, 2004. – 600 S.
Інформація з Інтернету	27. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].
Статистичні збірники, інформаційні бюлетені	28. Статистичний щорічник України за 2012 рік. – К.: Техніка, 2012. – 605 с. 29. Бюлетень про соціально-економічне становище України. – К.: Держкомстат України, 2012. – 74 с.

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Наприклад, "... у дод. А" або (дод. А). Як правило, кожен додаток починається з нової сторінки. Він має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово: "Додаток _" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ш, Щ, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Логічно взаємопов’язані додатки позначаються великою літерою і порядковим номером. Наприклад, баланси підприємства за 2010-2012 роки позначаються: Додаток А.1, Додаток А.2, Додаток А.3.

Назва додатку містить назву таблиці або рисунку, що в ньому відображені.

Якщо в додатку таблиця чи рисунок розміщені в альбомній орієнтації, то його позначення (наприклад: Додаток А) відображається в книжковій орієнтації.