Бідна Вітчизна, коли ти будеш благоденствувати?

Тільки тоді, коли будеш триматися всім серцем Бога, церкви, любові до Царя і Вітчизни та чистоти моральних принципів. Через державних осіб Господь слідкує за благом царств земних та особливе благо світу Церкви своєї, не допускаючи безбожним вченням, єресі та розколам заволодіти нею, - і найбільший злодій світу, який появиться в останній час, Антихрист, не може появитись серед нас по причині самодержавної влади, стримуючи безчинство хитання та безглузде вчення безбожників, говорили нам праотці.

І саме через віровідступництво ми отримали 1917 рік, сім років правління Антихриста, Лігу Націй – вселенський уряд, а також все, що із цим пов’язане в подальшому розвитку Русі.

Коли світ буде проголошувати свої успіхи, утвердження найвищого благоденствія, нерушимого спокою, тоді непомітно нападе на них всезгубництво (1 Сол. 5:3).

Для чого у видах Божих існувати світу далі, коли світ, тобто – людство, відвертається від тієї цілі, для якої надано йому можливість мандрувати на землі: короткотермінове земне життя приймається за вічність, всі сили душі і тіла витрачаються людиною та приносяться в жертву безглуздій, незбутній мрії: витрачаються вони на влаштування плотського благоденствія. І при всьому цьому ніякого духовного розвитку.

Православіє, Самодержавіє, Народність. Ось, що потрібно втілити та зберегти. Коли ослабнуть вони, або переміняться ось ці начала народ Русі перестане бути самим собою – він втратить свою божественну сутність: віддалиться від Бога, а наблизиться до дикого Звіра.

Життя всякого народу, будь-якого суспільства утримується на єдності світосприйняття, що визначає моральні, етичні та релігійні норми та принципи поведінки. Життя особисте та сімейне, суспільне та державне в однаковій степені залежать від того, що визнається людьми допустимим, а що ні, що почитується за благо, а що за зло, який смисл покладається в основу людського буття і яка його найвища, вічна та непереходяща мета. Протягом віків всієї історії людства саме релігія являлась тим цінносте-організуючим, скріпляючим початком, яке об’єднувало народи навколо ідеалів, придавало міцність національним державам та однорідність національному характеру. Різниця в побуті, психології, сімейному укладі та історичній долі народів та країн коріниться перш за все в області релігійній та духовній.