Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві

Розрахунок чисельності працюючих є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві. Планові розрахунки кожної категорії працюючих здійснюються із застосуванням різних методів визначення їх необхідної чисельності.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується система показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється в першу чергу за такими показниками, як штатна (облікова), явочна та середньооблікова чисельність працівників.

Облікова чисельність працівників – це показник чисельності працівників облікового складу на певне число або дату. Вона враховує чисельність усіх працівників підприємства, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу відповідно до укладених трудових договорів (контрактів), а також працюючих власників організації, які одержують заробітну плату. Не включаються в обліковий склад особи, які працюють за договором підряду та іншими договорами цивільно-правового характеру. В обліковому складі працівників за кожний календарний день враховуються як ті, що фактично з'явилися на роботу, так і відсутні на роботі з яких-небудь причин (відпустка, хвороби, відрядження тощо).

Явочна чисельність працівників – кількість працівників облікового складу, які повинні вийти на роботу в даний день для того щоб забезпечити безперебійний виробничий процес, включаючи тих, що знаходяться у відрядженнях. Це необхідна чисельність працівників для виконання виробничого змінного завдання з випуску продукції. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує резерв робочої сили. Для переведення явочної чисельності в облікову використовується коефіцієнт переводу явочної чисельності працівників в облікову ():

,

де – плановий відсоток невиходу працівників на роботу.

При розрахунку необхідно пам’ятати, що обліковий склад завжди більший від явочного складу на кількість відсутніх з різних причин працівників.

Середньооблікова чисельність працівників – чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається додаванням чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця з подальшим діленням на кількість календарних днів у місяці. При цьому облікова чисельність працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до облікової чисельності персоналу попереднього робочого дня.

Середньооблікова чисельність показує, скільки в середньому працівників щодня рахувалося в списках підприємства за даний період. При визначенні середньооблікової чисельності працівники, прийняті на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (сумісники) враховуються пропорційно фактично відпрацьованому ними часу. Персонал, який працює на дому, рахується як ціла одиниця. Деякі працівники облікового складу не враховуються при визначенні чисельності (жінки, які перебувають у відпустці по вагітності і пологах, у додатковій відпустці за доглядом за дитиною; працівники, які знаходяться в навчальній відпустці без збереження заробітної плати тощо).

Тож для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

Баланс робочого часу характеризує планову кількість днів і годин, які може відпрацювати один працівник або службовець у плановому періоді. Облік часу в людино-годинах ведеться, як правило, для категорії робітників, а для інших категорій персоналу застосовуються людино-дні.

При плануванні персоналу розрізняють календарний, табельний (номінальний), плановий (ефективний) і фактичний фонди робочого часу.

Календарний фонд робочого часу дорівнює кількості календарних днів за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Він може бути розрахований на всю чисельність працюючих, групу працюючих підприємства (цеху, дільниці) і в середньому на одного працюючого (в людино-днях або людино-годинах).

Табельний (номінальний) фонд робочого часу визначається, як різниця між календарним фондом робочого часу працівників (у людино-днях або людино-годинах) і кількістю людино-днів (людино-годин), які не використовуються в святкові та вихідні дні.

Згідно 73 статті Кодексу законів України про працю святковими днями є:

1) 1 січня – Новий рік;

2) 7 січня – Різдво Христове;

3) 8 березня – Міжнародний жіночий день;

4-5) 1 та 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

6) 9 травня – День Перемоги;

7) 28 червня – День Конституції України;

8) 24 серпня - День незалежності України;

9) один день (неділя) – Пасха (Великдень);

10) один день (неділя) – Трійця.

Плановий (ефективний) фонд робочого часу менший номінального фонду на величину невиходів працівників на роботу з поважних причин (невиходи на роботу через хвороби та пологи, чергові відпустки, час на виконання державних і громадських обов’язків, навчальні відпустки тощо).

Тривалість планового (ефективного) фонду робочого часу (в людино-годинах) може бути визначена на підставі балансу робочого часу. При його складанні кількість неробочих днів з поважних причин визначається, як правило, на основі середніх даних звіту за минулий рік і відповідно до законодавства про працю. Середня тривалість робочого дня розраховується як середньоарифметична величина, зважена з урахуванням офіційно встановленої тривалості робочого дня за чисельністю окремих груп працівників.

Умовний приклад розрахунку планового (ефективного) фонду робочого часу зображений у таблиці.

Таблиця – Розрахунок планового (ефективного) річного фонду робочого часу

Показник	Періодичний графік роботи	Безперервний графік роботи (4-бригадний)
днів	годин	днів	годин
Тривалість зміни
1) Календарний фонд
– вихідні дні
– святкові дні			-	-
2) Номінальний фонд
– чергові відпустки
– додаткові відпустки
– хвороби та декретні відпустки
– виконання держобов’язків
– цілодобові простої
– учбова відпустка
Разом невиходів
3) Ефективний фонд

Графік змінності за умов безперервного виробництва протягом 8-годинної зміни та 4-бригадного графіка роботи при цьому виглядає так, як це показано в наступній таблиці.

Таблиця – Графік змінності (А, Б, В, Г – робочі бригади)

Зміни

Дні

1 зміна

А

А

А

А

Б

Б

Б

Б

В

В

В

В

Г

Г

Г

Г

2 зміна

В

Г

Г

Г

Г

А

А

А

А

Б

Б

Б

Б

В

В

В

3 зміна

Б

Б

В

В

В

В

Г

Г

Г

Г

А

А

А

А

Б

Б

Відпочинок

Г

В

Б

Б

А

Г

В

В

Б

А

Г

Г

В

Б

А

А

Для деяких категорій працівників (які працюють на шкідливих дільницях виробництва, для підлітків та інших груп) тривалість робочого тижня та, відповідно, робочого дня скорочена. Розрізняють повну тривалість робочого дня, тобто з урахуванням над нормованих відпрацьованих годин, і призначену тривалість робочого дня (без урахування над нормованих відпрацьованих годин). Наднормовий час – години, відпрацьовані понад встановлену законом тривалість робочого часу (включаючи години, відпрацьовані у вихідні і святкові дні, якщо за них не надаються інші дні відпочинку).

На підставі даних, що містяться в балансі робочого часу, можна розрахувати коефіцієнти використання фондів робочого часу: календарного, номінального та ефективного. Усі ці коефіцієнти розраховуються аналогічно за наступною формулою:

Вони показують, яка частина відповідного фонду часу була фактично використана. Це необхідно для визначення потреби в персоналі підприємства, яка розраховується роздільно по групах промислово-виробничого і непромислового персоналу. В загальному випадку вихідними даними для розрахунку чисельності працівників є виробнича програма, норми часу і норми обслуговування, виробіток, ефективний фонд робочого часу за рік, заходи щодо скорочення витрат праці тощо.

Основними методами визначення кількісної потреби в промислово-виробничому персоналі є розрахунки:

1) за трудомісткістю виробничої програми;

2) за нормами виробітку;

3) за нормами обслуговування;

4) за робочими місцями.

Норматив чисельності основних робітників-відрядників за трудомісткістю виробничої програми визначається за формулою:

,

де – трудомісткість виготовлення i -ої одиниці продукції, нормо-годин;

– натуральний обсяг випуску i -ої продукції, од.;

– ефективний фонд часу одного робітника за рік, годин;

– коефіцієнт виконання норм.

Даний метод розрахунку чисельності персоналу є найбільш точним та достовірним, оскільки потребує застосування норм праці.

Метод визначення чисельності робітників за нормами виробітку є спрощеним і менш точнішим у зв’язку з впливом цін та матеріаломісткості продукції на обсяг продукції у вартісному виразі. Чисельність робітників за нормами виробітку визначається за формулою:

,

де – норма виробітку одного робітника.

Планування чисельності основних та допоміжних робітників, які виконують роботи за нормами обслуговування, зводиться до визначення загальної кількості об’єктів обслуговування з урахуванням змінності робіт:

,

де – кількість встановленого обладнання;

– кількість змін роботи обладнання;

– коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову;

– норма обслуговування (кількість одиниць обладнання, що обслуговується одним робітником).

За робочими місцями визначається чисельність основних і допоміжних робітників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування (наприклад, кранівники, стропальники тощо):

,

де – кількість робочих місць.

Приведені вище формули використовуються для розрахунку чисельності як основних, так і допоміжних робітників. Однак чисельність обслуговуючого персоналу може бути визначена і за укрупненими нормами обслуговування, наприклад, чисельність прибиральників можна визначити за кількістю квадратних метрів площі приміщень, гардеробників – за числом обслуговуваних людей тощо.

Чисельність учнів розраховується з урахуванням потреби в навчанні за конкретними професіями.

Планова чисельність воєнізованої охорони визначається за кількістю постів і режимом роботи (її змінності і безперервності), пожежної охорони – за числом пожежних машин, нормами їх обслуговування і режимом роботи.

Чисельність службовців визначається за наявними середньогалузевими даними, а також за нормативами, розробленими підприємством і за посадами (конструктори, технологи, бухгалтери тощо).

Щодо чисельності працівників непромислового персоналу, то вона планується окремо (незалежно від чисельності працівників промислово-виробничого персоналу) за кожним видом діяльності й об'єктом з урахуванням їх особливостей.

Загалом планування чисельності доцільно починати із структурних підрозділів підприємства (ділянок, цехів, корпусів, виробництв) і закінчувати підрозділами апарату управління. Загальна чисельність тих, хто працює на підприємстві в цілому визначається підсумовуванням чисельності робітників, учнів, службовців та інших категорій за всіма підрозділами підприємства.

Забезпечення потреби в персоналі діючого підприємства передбачає не тільки визначення чисельності працівників, але і її зіставлення з наявною робочою силою, оцінкою обороту, плинністю кадрів, визначення додаткової потреби або надлишку персоналу.

В умовах нестабільності економіки фактична потреба підприємства в персоналі певних категорій працівників безперервно змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. У ринкових відносинах на використання трудових ресурсів, робочої сили, персоналу підприємства, як і на виробництво продукції, робить вплив закон попиту та пропозиції. Попит на робочу силу, згідно з теорією, визначається граничним доходом підприємця, що отримується від продажу товару, виробленого із залученням додаткової робочої сили, на одиницю товару. Виходячи з теорії граничного доходу, для кожного підприємства значно вигідніше забезпечувати приріст промислової продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, яке потребує меншої кількості працівників для збільшення випуску продукції. У зв'язку з цим в умовах ринку гостро встає проблема соціальної захищеності працюючих і безробітних як з боку держави, так і з боку роботодавців.