Критерії визначення оцінки

При перевірці роботи виставляється:

- оцінка «відмінно» при всебічному, глибокому, систематизованому висвітленні питання. У відповіді повинен виявлятися творчий підхід та вміння аналізувати, а також вміння використовувати довідникові матеріали. Розрахунки при цьому не мають помилок;

- оцінка «добре» при достатньо повній i правильній відповіді на запитання. При необхідності повинно бути показано вміння використовувати довідкову літературу. Розрахунки не мають значних помилок;

- оцінка «задовільно» при правильних відповідях на більшу частину поставлених питань або більш важливi запитання. При цьому в розрахунках мають місце різні непринципові похибки чи помилки;

- оцінка «незадовільно» (робота вважається такою, що не захищена) у випадку, якщо студент не володіє методикою розрахунків (при неправильних відповідях на поставлені запитання) чи при наявності принципових помилок у розрахунках. В останньому випадку курсова робота повертається на доопрацювання i уточнення розрахунків.

Курсова робота оформлюється на папері формату А4. Матеріал розміщується в такій же послідовності, що i в методичних вказiвках. Допускається подання на перевiрку курсової роботи з використанням копiї методичних вказiвок, де до таблиць вносять результати розрахункiв, а до формул, що завершуються знаком дорiвнює (“=”) - вихiднi данi й результат розрахункiв. У цьому разі до тексту методичних вказiвок треба також додати обґрунтування розрахунків до плану технiчного i органiзацiйного розвитку.

2. Методичні вказівки щодо складання роздiлiв плану за функцiональним спрямуванням

Розрахунок показникiв плану маркетингу

Першим кроком у розробці комплексу поточних планів підприємства є визначення тих, хто буде споживачем продукцiї даної компанії з метою визначення очікуваного обсягу збуту. Для цього в сучасних ринкових умовах проводять маркетинговi дослiдження. Дослідження ринку насамперед передбачають аналіз обсягiв збуту продукції за попередній період i визначення місткості ринку в плановому перiодi з урахуванням тенденцiй його розвитку, що склалися в поточному перiодi. Мiсткiсть ринку може визначатись у натуральному й вартісному вираженні. Вона служить орiєнтиром для встановлення показникiв виробничої програми.

У загальному випадку мiсткiсть ринку може бути визначена як добуток потенційної місткості ринку на частку ринку, що належить підприємству. Враховуючи монопольне становище пiдприємств водопровiдного господарства на ринку послуг з водопостачання, бiльш доцільно скористатись формулою

МР = n * q * p (2.1)

де n — кількість покупців товару;

q — кількість товару, який купує один покупець в середньому за плановий перiод;

р — вартість одиницi товару.

При цьому слiд зазначити, що:

- для пiдприємств, якi надають послуги, мiсткiсть ринку дорiвнює місткості територіального ринку, де розміщено підприємство;

- якщо можливостi пiдприємства дозволяють забезпечити потреби ринку (потужностей достатньо для надання послуг, що вiдповiдають місткості ринку), то вiдносно об’єкта планування, що розглядається в курсовiй роботi, можна казати про те, що обсяг збуту водопровiдного пiдприємства (обсяг водоспоживання що забезпечується силами пiдприємства; обсяг реалiзації води споживачам) дорiвнюватиме мiсткостi ринку. У натуральному вираженнi обсяг збуту буде визначатись у тис. м3, у вартiсному вираженнi – доходами вiд збуту (вiд реалiзацiї).

Якщо провести сегментацiю ринку за ознакою розмiру дiючих тарифiв на воду, то можна видiлити такi двi основнi групи споживачів послуг водопровiдного пiдприємства:

- населення;

- iншi споживачi (промисловість, будівельнi й житлово-комунальні органiзації, підприємства побутового обслуговування i т. iн.).

Якщо провести сегментацiю ринку за ознакою методології визначення попиту на воду, то можна видiлити такi основнi групи споживачiв послуг водопровiдного пiдприємства:

- промисловість;

- населення та iншi споживачi.

Обсяг водоспоживання населення встановлюється за методологiєю, наведеною у формулi (2.1), як добуток чисе­льності населення (кількість покупців товару), добової норми водоспоживання та тривалості періоду (кількість товару, який купує один покупець у середньому за плановий перiод). Кiлькiсть днiв у плановому перiодi в курсовiй роботi дорівнює кiлькостi днiв у тому роцi, коли проводиться захист роботи. При цьому потребу населення встановлюють з урахуванням динаміки чисельності людей, якi мешкають у будинках з різним рівнем благоустрою, i норм водоспоживання води в розрахунку на одного мешканця на добу, що прий­мається за даними СНiП 2.04.01.- 85 "Внутрішнє водопостачання та каналізація будівель". Цi норми диференційовані залежно від рівня благоустрою житлового фонду. На практиці структура житлового фонду достатньо стабільна. Тому планування потреби у воді для населення може проводитися через середню норму водоспоживання. Цей спосіб рекомендовано використати і в курсовiй роботi.

Обсяг водоспоживання підприємствами міської інфраструктури (лікарні, школи, їдальні і т.д.) та іншими підприємствами (крім технологічних потреб промисловостi) також встановлюється за даними СНiП 2.04.01.-85 "Внутрішнє водопостачання та каналізація будівель", де наведено норми витрат води в розрахунку на 1 ліжко, 1 учня, 1 робітника і т.iн (залежно вiд специфiки дiяльностi органiзації).

Витрати води на виробничі цілі (технологiчнi потреби промисловостi) планують на підставі заявок підприємств. Потребу у воді підприємств визначають виходячи з технологічних особливостей їх діяльності та очiкуваного обсягу виробництва.

Враховуючи, що, як правило, спiввiдношення обсягiв води, яку витрачають на комунально-побутові й виробничі потреби, та потреб населення досить стабільне, потребу у водi для підприємств можна визначати у планових розрахунках, виходячи з відносного рівня водоспоживання (у вiдсотках до водоспоживання населення). Цю методику використовують i в курсовiй роботi.

Рівень відносного водоспоживання iншими споживачами, середньодобова норма водоспоживання у розрахунку на одного жителя i чисельнiсть населення наведені в завданні до курсової роботи.

Розрахунок планового обсягу збуту (обсягів реалізації), орієнтований на забезпечення загальної потреби споживачiв, наведено в табл.2.1.

Таблиця 2.1. - Розрахунок обсягу водоспоживання

Показники	Номер рядка	Од. виміру	Значення
Чисельність населення міста у плановому роцi		тис. чол
Денна норма водоспоживання на душу населення		м3/добу
Кiлькiсть днiв у плановому перiодi		днiв
Обсяг водоспоживання населення		тис.м3
Відносне водоспоживання iншими споживачами (у вiдсотках до водоспоживання населенням)		%
Обсяг водоспоживання iнших споживачiв послуг підприємства		тис.м3
Загальний обсяг водоспоживання у натуральних одиницях вимiру		тис.м3

Для визначення обсягу збуту у вартiсних одиницях вимiру необхiдно пiдрахувати доходи вiд основної дiяльностi, що можуть бути визначенi за формулою

_n

Д=Σ Oв_і * Т_і = (2.2)

ⁱ⁼¹

де Д – загальна сума доходів водопроводу, тис. грн.;

Oв_і – обсяг водоспоживання i-ї групи абонентів, млн.м³;

n – кiлькiсть груп абонентiв на ринку, сегментованому за ознакою

розмiру дiючих тарифiв на воду;

Ті – тариф на воду, встановлений для i- ї групи споживачів,

грн./м3.

Тариф на воду для груп споживачiв приймають за даними завдання, а обсяг реалізації визначають за даними розрахункiв (див. табл 2.1).

Планування показників виробничої програми

Метою розробки виробничої програми водопровідного підприємства є визначення системи показників діяльності підприємства, що забезпечують виконання встановленого завдання з обсягів води, якi повинні бути реалізовані споживачам.

Необхiдний обсяг реалізації води у натуральних одиницях виміру в курсовій роботі вже знайдений (див. рядок7 табл. 2.1). За економiчним змiстом цьому показнику в виробничiй програмi відповiдає показник "Загальний обсяг водоспоживання" (див. табл..2.3.). Даний показник є відправним у подальших розрахунках показникiв виробничі програми. Базуючись на ньому, насамперед визначають необхідний обсяг подачi води в мережу і необхідний підйом води. Розрахунки ведуть за формулами (2.3) і (2.4):

Ом = Ов * 100 / (100 – Ввит) = (2.3)

де О_м. – кількість поданої води в мережу, тис. м³;

Ов – загальний обсяг водоспоживання (реалізація води споживачам), тис. м³;

Ввит – вiдносний рiвень витрат води в мережах (витоки), % (див. завдання).

Показник “Підйом води” (у даному разi необхідний підйом) розраховують за формулою

Оп = (Ом * 100) / (100 – Вв.п.) = (2.4.)

де Оп_. –підйом води, тис. м³;

Вв.п. – вiдносний рiвень витрат води на власні потреби, %

(див. завдання).

Далі при плануваннi виробничої програми необхідно визначити, наскільки існуючi потужності підприємства відповідають потребам виробництва (рiвень забезпеченості операційної діяльності потужністю). Для відповіді на це запитання треба визначити коефiцiєнт завантаження обладнання. Для цього порівнюють необхідний підйом води (див. попереднi розрахунки формулою (2.4.) з можливим підйомом води (з потужністю водопровідного підприємства), або, іншими словами, з максимально можливою кількістю води, яку можна пiдняти при дотриманні вимог якості, тиску і забезпечення найбільш ефективного використання обладнання і споруд.

Можливий підйом води визначають у два етапи.

На першому етапi знаходять пропускну спроможнiсть основних технологічних ланок водопроводу. У курсовій роботі до них відносяться:

- насосні станції першого підйому;

- фільтри;

-відстійники.

На другому етапi визначають "вузьку ланку" в технологiчному ланцюзi шляхом порівняння пропускної спроможностi трьох вище згаданих технологiчних ланок.

Пропускну спроможність кожної технологічної ланки у курсовій роботі визначають за наведеними нижче даними, що дозволяють встановити пропускну спроможність насосних станцій, фільтрів та відстійників. У процесі виконання курсової роботи студентові необхідно визначити їх пропускну спроможність за рік і вибрати "вузьку ланку". Найменша пропускна спроможність за технологічними ланками буде відповідати потужності виробництва в цілому.

Вихідні дані для розрахунку пропускної спроможності насосних станцій

Показники	Остання цифра шифру залікової книжки
1. Кількість насосних станцій, од.
2. Годинна потужність насосної станції, тис. м3	4,7	3,0	2,6	2,8	4,8	3,2	2,6	3,3	2,5	5,0
3. Питома вага часу перебування обладнання в роботі в % вiд календарного фонду часу

Пропускна спроможність насосних станцiй =

Вихідні дані для розрахунку пропускної спроможності фільтрів

Показники	Остання цифра шифру залікової книжки
1. Кількість фільтрів, од.
2. Площа фільтрації одного фiльтру, м2
3. Швидкість фільтрації, м./годину.
4. Питома вага часу перебування обладнання в роботі в % вiд календарного фонду часу

Пропускна спроможність фiльтрiв =

Вихідні дані для розрахунку пропускної спроможності відстійників

Показники	Остання цифра шифру залікової книжки
1. Кількість відстійників, од.
2. Об’єм одного відстійника, тис. м3.	2,3	2,5	2,2	2,4	2,3	2,4	2,2	2,6	2,0	2,1
3. Час відстоювання води за технологiчним процесом, год.	2,6	2,9	2,6	2,8	2,8	2,5	3,1	3,0	2,8	2,6
4. Питома вага часу перебування обладнання у роботі у % вiд календарного фонду

Пропускна спроможність вiдстiйникiв =

Рiвень забезпечення операційної діяльності потужністю можна визначити за формулою

Кв. у. = ПС необх. / ПС можл.,

де Кв.у. – коефіцієнт використання обладнання;

ПСможл. – можлива рiчна пропускна спроможнiсть

(можливий пiдйом води), т.м3;

ПС необх. – необхiдна рiчна пропускна спроможнiсть

(необхiдний пiдйом води), т.м3.

Результати розрахункiв коефіцієнтів завантаження обладнання рiзних технологiчних ланок заносять до табл. 2.2.

Таблиця 2.2. - Визначення пропускної спроможностi водопроводу

Показники	Номер рядка	Од. вимiру	Значення
Необхiдний пiдйом води		т. м3
Рiчна пропускна спроможнiсть:
- насосних станцiй		т.м3
- фiльтрiв		т. м3
- відстійників		т. м3
Коефіцієнти завантаження обладнання:
- насосних станцiй
- фiльтрiв
- вiдстойнiкiв
Рiчна пропускна спроможнiсть водопроводу		т. м3

Якщо отриманий коефіцієнт завантаження за “вузькою ланкою” технологiчного процесу бiльший за одиницю, то це означає, що має мiсце ситуацiя, коли існуючих потужностей водопровідно­го підприємства недостатньо для задоволення попиту на воду. У цьому разi такi показники виробничої програми як, “Пiдйом води” i “Витрати води на власнi потреби” розраховують, виходячи з мак­симально можливої пропускної спроможності водопроводу, що визначається за най­більш "вузькою" ланкою у технологічному ланцюгу.

У ситуацiї, коли власних потужностей підприємству недостатньо, у курсовiй роботi приймаємо, що icнyє можливiсть закупити для забезпечення потреб споживачів недостатню кiлькiсть води у стороннiх організацій, що мають свої водозабірні споруди («куплена вода»). Тому показник виробничої програми “Подача води в мережу” у курсовiй роботi при любих значеннях коефіцієнта завантаження обладнання буде визначатись обсягом води, що необхiдно подати в мережу (див. формулу 2.3). Обсяги придбаної у стороннiх організацій води відтворюється у статті виробничої програми "Куплена вода" (див. табл.2.3, рядок 4). Оскільки, як правило, "куплена вода" подається безпосередньо у мережу вже очищеною, у курсовiй роботi для визначення обсягу цієї води (Окуп) може бути використана формула

О куп = Ом.необ – Ом. можл =

де Ом.можл_. – можливий обсяг подачі води в мережу власними силами підприємства, який визначається виходячи з пропускної спроможностi водопроводу (див. формулу 2.5.), тис. м3;

Ом.необх_. – необхідний обсяг подачі води в мережу, який визначається виходячи з планових обсягів водоспоживання (див. формулу 2.3.), тис. м³

Можливий обсяг подачi води в мережу може бути визначен за формулою

Ом. можл = Оп * (100 – Вв.п.) / 100 = (2.5)

де Оп – можливий підйом води (див. рядок 8 табл. 2.2,), тис. м3;

Вв.п. – вiдносний рiвень витрат води на власнi потреби (див. завдання), %.

Якщо отриманий коефіцієнт завантаження по “вузькiй ланцi” технологiчного процесу буде дорiвнювати або буде меншим нiж одиниця, то це означає, що має мiсце ситуацiя, коли існуючих потужностей водопровідно­го підприємства достатньо для задоволення попиту на воду. У цьому випадку такi показники виробничої програми як “Підйом води” i “Витрати води на власнi потреби” розраховують, виходячи з необхідної пропускної спроможності водопроводу. Потреби у «купленiй водi» у цьому випадку немає.

Витрати води на власні потреби в основному пов’язані з використанням частини пiднятої підприємством води на свої технологічні потреби (промивка обладнання, мереж i т. iн.).

Витрати води на власнi потреби у тис. м3 (Ов.п.) можуть бути визначенi за формулою 2.6. При цьому у розрахунку за цією формулою студент використовує значення пiдйому води (див рядок 1 табл. 2.3), що вiдповідає конкретнiй ситуації, яка склалась з рiвнем забезпеченостi потужнiстю за його варiантом вихiдних даних (необхiдний або можливий пiдйом)

Ов.п = Оп * Вв.п. / 100 = (2.6.)

Показник "Витоки та невраховані втрати води" (див. табл 2.3 рядок 6) відбиває непродуктивні витрати води з моменту подачі її у мережу. Вони значною мірою залежать від технічного стану водопровідних мереж, своєчасного виявлення та усунення витоків, зниження надмірного тиску в мережі, а також вияву несанкціонованого підключення споживачів до мережі і понаднормативних витрат води споживачами (за відсутності приладiв облiку). На практицi постiйно прагнуть забезпечити зниження відносної величини цих витрат, для чого розробляють спеціальні заходи. Визначають плановий обсяг втрат води за формулою (2.7). При цьому розрахунок ведуть виходячи з необхiдного обсягу подачi води в мережу (див. формулу 2.4):

Овит = Ом * Ввит /100, (2.7)

Отримані результати заносять до табл.2.3.

Таблиця 2.3. - Виробнича програми водопроводу

ПОКАЗНИКИ	Номер рядка	Од. виміру	Кількість
до заходiв	пiсля заходiв
Підйом води		тис. м3
Витрати води на власні виробничі потреби
- у натуральних показниках		тис.м3
- у % до поднятої води		%
Куплена вода		тис.м3
Загальна подача води в мережу		тис.м3
Витоки й невраховані витрати води в мережi:
- у натуральних показниках		тис.м3
- у % до поданої в мережу води		%
Загальний обсяг реалізація води споживачам – всього.		тис.м3
у тому числі:
- населенню		тис.м3
- iншим споживачам		тис.м3

План із праці та заробітної плати

План із праці та заробітної плати розробляють з метою визначення потрібної чисельності робітників, витрат на оплату праці, забезпечення співвідношень між темпами зростання заробiтної плати i продуктивностi працi, ефективного використання режимного фонду часу.

Iснує декiлька методiв визначення планової чисельностi i планового фонду оплати працi. У курсовiй роботi передбачено визначати цi показники методом коригування базової (поточного року) чисельності i базового фонду оплати працi. При цьому можна скористатися наступними формулами:

Чобл. пл. = Чобл.баз + ΣЧЕ_і = (2.8.)

ФОПпл =ФОПбаз*Iоп + ΣЧЕ_і * СЗПр = (2.9.)

де Чобл.баз. (Чобл пл)— базова (планова) облiкова чисельність

персоналу, чол.;

ФОП пл (ФОПбаз) – плановий (базовий) фонд оплати працi

працiвникiв підприємства, тис. грн;

ΣЧЕ_і —зміна чисельності за факторами впливу основних техніко-

економічних чинників, чол.;

СЗПр — середня заробітна плата одного працівника за даним

фактором впливу в плановому періоді, тис.грн / рiк;

Iоп – iндекс зростання середньої заробiтної плати.

У курсовiй роботi приймаємо, що:

- єдиним чинником, що впливає на змiну чисельностi працiвникiв, є реалiзацiя першого заходу плану технiчного i органiзацiйного розвитку пiдприємства (див. завдання);

- iндекс зростання заробiтної плати в плановому роцi порiвняно з поточним роком обумовлений змiною мiнiмальної заробітної плати на рiвнi держави (див. завдання).

Середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв у поточному роцi (табл. 2.4., рядок 1) в курсовій роботi визначають за формулою

Чоб.баз = Ов / В =

де В — виробiток на одного працiвника (див. завдання), тис. м3.

Отриманий результат округлюють до цілого числа. Чисельність за списком на підставі структури робітників, що наведена в завданні, розподіляють між категоріями працівників. (На практиці планування чисельності працюючих ведуть, виходячи з нормативів чисельності і норм обслуговування при погодинній оплаті праці, норм часу і норм виробітку – при відрядній. Чисельність керiвникiв, службовцiв i спеціалістів планують на основі типових штатних розкладів).

На пiдставi даних про чисельнicть робiтникiв за категорiями (Чi) i даних про їх середньомiсячну заробiтну плату (CЗПм), що наведена в завданнi, визначають рiчний фонд оплати працi у поточному роцi за наступною формулою

_n

ФОПбаз = ∑ CЗПм_і*Ч_і*12, (2.10.)

^і=1

де n – кількість категорії робітників;

і – конкретна категорія /керівники, робітники та ін./;

12 – кiлькiсть мiсяцiв у розрахунковому перiодi.

При цьому вважають, що до СЗПм i CЗПр входять усі виплати робітникам, які відносять відповідно з діючим законодавством на собівартість продукції. (На практицi фонд оплати праці на підприємствах планують, виходячи з очікуваної чисельності працівників за категоріями, їх тарифних ставок (посадових окладів) і діючої системи матеріального заохочення, що дозволяє враховувати очікуваний розмір премій і доплат, передбачених діючим законодавством, з урахуванням специфіки роботи підприємств і структури професійного складу кадрів. Для працівників, які знаходяться на відрядній формі оплати праці, розмір тарифного фонду зарплати визначають за сумарною величиною витрат на оплату планового обсягу робіт за діючими розцінками.) Дані зводять до табл. 2.4.

Таблиця 2.4. - Розрахунок рiчного фонду оплати праці.