Загальні положення. До виконання комплексного курсового проекту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Методичні вказівки

До виконання комплексного курсового проекту

З професійно орієнтованих дисциплін кваліфікаційного рівня

магістр (спеціаліст) зі спеціальності 8.050206 (7.050206)

„Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”

Дніпропетровськ 2007

Методичні вказівки до виконання комплексного курсового проекту з професійно орієнтованих дисциплін кваліфікаційного рівня магістр (спеціаліст) зі спеціальності 8.050206 (7.050206) «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

/ Упоряд.: к.т.н., доц.З.С. Стеханова

Загальні положення

Відповідно до навчальних планів підготовки спеціалістів та магістрів зі спеціальності 7.050206; 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” з професійно орієнтованих дисциплін „Стратегічний менеджмент”, і “Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції” виконується комплексний курсовий проект.

Вихідними даними для виконання курсового проекту мають бути нормативні документи, літературні джерела щодо об’єкта дослідження як вітчизняного, так і іноземного походження, інформація та обліково-статистичний матеріал суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, в умовах якого виконується курсовий проект.

Курсовий проект має містити елементи науково-дослідної роботи, яку студент самостійно виконує, консультуючись у наукового керівника (викладача кафедри менеджменту).

Виконаний курсовий проект є основою до виконання окремих розділів дипломної роботи спеціаліста і магістерської роботи, які є завершальним етапом навчального процесу.

2. Мета та задачі курсового проекту

Курсовий проект виконується для поглибленого вивчення теоретичного матеріалу та підготовки студентів до самостійного вирішення задач розробки стратегії функціонування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, визначення ризиків та їх хеджування, розробки валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій.

Метою курсового проекту з даних дисциплін є надбання студентами навичок організації управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств та організацій, оцінки ризиків та їх хеджування, більш детального вивчення та вирішення проблем кредитування, міжнародних розрахунків, валютних операцій та підготовка майбутніх фахівців до самостійної діяльності у даній галузі.

Курсовий проект повинен мати реальний характер і вирішувати такі задачі:

- поглиблення знань, одержаних під час вивчення теоретичного курсу;

- надбання вмінь самостійно аналізувати стан валютного регулювання, міжнародних розрахунків, кредитування у зовнішньоекономічній діяльності держави, галузі та підприємства, проектувати більш раціональну її організацію з метою збільшення прибутку підприємства та організації;

- самостійно приймати студентом конкретні рішення з розробки валютно-фінансового механізму підприємства.

3. Організація виконання курсового проекту

Курсовий проект виконується студентами на 5 курсі.

Виконання курсового проекту здійснюється у такій послідовності:

1.Вибір і затвердження теми курсового проекту.

2.Вивчення літературних джерел та нормативних документів, виконання теоретичного розгляду проблеми заданої теми.

3.Визначення структури проекту.

4.Обробка та аналіз статистичних матеріалів, розгляд даної проблеми у зовнішньому середовищі та на конкретному підприємстві, підрозділі та інше, проведення дослідження; розробка шляхів удосконалення досліджуваної проблеми.

5.Розробка проекту валютно-фінансового механізму в умовах реальної зовнішньоекономічної угоди з урахуванням висновків та рекомендацій з досліджуваних питань та пакету необхідних документів щодо реалізації цієї угоди; визначення ефективності впровадження рекомендованих конкретних заходів.

6.Написання тексту і оформлення курсового проекту.

7.Захист курсового проекту.

У відповідальності до програм дисциплін кафедра менеджменту пропонує тематику курсових проектів, яка охоплює основні питання даних дисциплін та базується на раніше вивчених дисциплінах (економіка підприємства, основи зовнішньоекономічної діяльності, аналіз зовнішньоекономічної діяльності, фінанси, міжнародна економіка та інші).

Тема курсового проекту та об’єкт дослідження повинні бути закріплені у вигляді завдання на виконання курсового проекту, затвердженого кафедрою. Студент повинен мати перед собою подальшу завершальну мету – написання кваліфікаційної роботи. Структура курсового проекту, питання мають бути погоджені з науковим керівником. З ним же вони можуть бути зкоректовані при виконанні проекту. Вихідними даними мають бути нормативні документи, літературні джерела, міжнародний досвід, відомчі та обліково-статистичні матеріали, досвід підприємства на прикладі і в умовах якого виконується проект.

Студент повинен обов’язково дослідити відповідну нормативну базу за темою проекту (закони, укази, постанови, інструктивні листи, регулюючі зовнішньоекономічну діяльність підприємств), проаналізувати рівень дослідження теми в економічній літературі як вітчизняного, так і іноземного походження; ширше використовувати матеріали статистичних довідників, Internet, обліково-статистичні дані підприємств.

На підставі виконаних досліджень студент з’ясовує сучасний стан найважливіших питань за темою проекту, рівень їх розробки, чітко визначає напрямки та методику досліджень, обсяг та характер інформації з підприємства, необхідні для виконання курсового проекту, визначає найбільш доцільний план курсового проекту.

4. Збір інформації для написання курсового проекту

Студент повинен визначати напрямки та методику досліджень, обсяг та характер інформації, необхідної для виконання курсового проекту.

Вихідною базою для виконання курсового проекту є матеріали, що студент одержав на підприємстві або в організації, здійснюючих зовнішньоекономічну діяльність, під час проходження виробничої практики, Internet, літературні джерела, нормативні документи, виконані наукові дослідження. Склад цих матеріалів залежить від обраної теми.

Студент під час виробничої практики, повинен отримати на підприємстві зразки документів, первинні статистичні, бухгалтерські документи та інші дані. Для цього необхідно з’ясувати джерела отриманих даних (зразки документів у відповідних структурах управління, форми звітності чи книгу обліку); період, за який проводиться збір показників. Доцільно зробити аналіз діяльності, використовуючи дані за два – три останні роки. Якщо підприємство реорганізовано, чи функціонує менший період, слід проаналізувати дані за останній звітний період. Для порівняння слід вивчити досвід інших підприємств-учасників зовнішньоекономічної діяльності, що працюють у аналогічних умовах.

У першу чергу мають бути зібрані документи, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність (контракти, документи із забезпечення виробництва експортного товару, з підготовки товару до відвантаження, комерційні документи, документи з платіжно-банківських операцій, страхові документи, транспортні документи, транспортно-експедиторські документи, митні документи), показники із даних статистичного чи бухгалтерського обліку; далі збираються показники шляхом прямого обстеження підприємства, а на завершальному етапі – шляхом спеціальних досліджень. Необхідно перевірити взаємозв’язок показників у різних формах збору.

Показники, що мають бути одержані шляхом використання спеціальних методів з’ясовуються відповідно до методики досліджень.

Обробка і аналіз первинної та вторинної інформації виконується за допомогою різних методів: групування, розрахунки відносних і середніх величин, індексів, показників варіації, розробка таблиць, графіків, побудова рядків динаміки, визначення залежності показників між собою, порівняння, ланцюгова підстановка, кореляційний аналіз та інші.

Під час практики студент повинен зробити первинний аналіз документів, показників і дати рекомендації для подальшого поліпшення роботи з досліджуваного питання. Висновки і рекомендації повинні бути вироблені з точки зору перспективи їх використання. Тому слід враховувати не тільки дійсні умови, але й ті зміни, які мають настати в майбутньому. Висновки мають бути економічно обгрутовані.

Розкриваючи тему дослідження, необхідно ширше використовувати матеріали статистичних довідників та інформацію з Інтернет.

5. Структура курсового проекту

Курсовий проект повинен містити:

- титульний аркуш;

- зміст;

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки.

Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, кафедри де виконаний проект; прізвище, ім’я, по батькові автора, назву роботи, шифр і найменування спеціальності, шифр групи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові керівника; місто і рік.

Зміст подають на початку проекту. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок).

Вступ розкриває сутність і стан проблеми (задачі) та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності вирішення проблеми; шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язуваннями проблеми обгрунтовується актуальність та доцільність проекту для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, особливо на користь України.

Основна частина проекту складається з розділів, підрозділів, пунктів, кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів. В розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямків вирішення проблеми; розгляд стану даної проблеми у зовнішньому середовщі та на конкретному підпиємстві, підрозділі або іншому суб’єкті зовнішньоекономічної діяльності; виклад загальної методики і основних методів досліджень, експеріментальну частину, проведені експеріментальні дослідження з використанням інформації та обліково-статистичних даних підприємства, аналіз і узагальнення результатів досліджень; пропонують шляхи вирішення досліджуваної проблеми та конкретні заходи для удосконалення валютно-фінансового механізму у зовнішньоекономічній діяльності на підприємстві; обгрунтовують ефективність реалізації намічених заходів.

Висновки. Викладають найбільш важливі результати, одержані в курсовому проекті, формулюють висновки та рекомендації щодо використання здобутих результатів. В першому висновку оцінюють стан питання. Далі розкривають шляхи та методи вирішення проблеми, їх практичний аналіз, особливо наголошуючи на якісних та кількісних показниках здобутих результатів у порівнянні з фактично існуючими, викладають рекомендації щодо використання запропонованих заходів.

Додатки. До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсового проекту:

- допоміжні розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- розрахунки економічного ефекту;

- супроводжуючі документи;

- ілюстрації допоміжного характеру.

Висовуючи ті чи інші пропозиції чи рекомендації з економічних та організаційних питань діяльності підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, студент має з’ясувати їх ефективність. Якщо мова йде про впровадження нових форм організації, системи управління, необхідно користуватися методами оцінки ефективності, які відомі у світовій практиці.

6. Вимоги до оформлення курсового проекту

Основними вимогами до викладу курсового проекту є: чіткість побудови, логічна послідовність викладу матеріалів, доказовість аргументації, точність формулювань, обгрунтованість висновків та пропозицій.

Курсовий проект оформлюється як рукопис за допомогою комп’ютера через 1,5 міжрядкових інтервалів. Лінійна висота шрифту 1,8 мм. Обсяг курсового проекту не повинен перевищувати 40-50 сторінок рукописного тексту.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній і нижній – не менше 20 мм.

Текст курсового проекту поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “Зміст”, “Вступ”, “Висновки” та інші друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів маленькими літерами (крім перших великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за виключенням заголовка пункту) та тексту повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №..

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші № сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова “Розділ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозілу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:”2.3.”(третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номерів розділу, підрозілу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад:”2.3.1.”(перший пункт третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (схеми, графіки, креслення) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом “рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку.

Наприклад:

Рис. 1.2.(другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальний текст. Підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Формули в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меньшою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних і хімичних символів, які повторюються не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівнення і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче формули потрібно залишити не меньш одного вільного рядка.

Під час написання курсової роботи автор повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід розпочати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “…у працях [1-7]…”.

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 (другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

Курсовий проект підписує студент і проставляє дату виконання.