Роботи під час обслуговування статичних конденсаторів

6.6.1. Батареї статичних конденсаторів повинні бути закриті сітчастим огородженням висотою не менш 1,7 м, на якому укріплюються застережні знаки “Обережно електрична напруга”.

6.6.2. Включати й відключати статичні конденсатори ЕУ напругою до 1000 В дозволяється одній особі, яка має групу ІІІ, стоячи на ізолювальній основі.

Включати й відключати статичні конденсатори ЕУ напругою понад 1000 В дозволяється двом особам, одна з яких повинна мати групу ІV, а друга – ІІІ.

6.6.3. Огляд статичних конденсаторів дозволяється проводити одній особі, яка має групу ІІІ в ЕУ напругою до 1000 В і групу ІV в ЕУ напругою понад 1000 В без входу за огородження.

6.6.4. ТО статичних конденсаторів проводиться двома номерами розра-хунку, один із яких, у ВЕУ напругою до 1000 В, повинен мати групу ІІІ, а другий – ІІ, а у ВЕУ понад 1000 В – групи ІV і ІІІ відповідно.

6.6.5. ТО й зміна запобіжників проводяться тільки після відключення й розрядки батарей конденсаторів.

Кожен статичний конденсатор розряджається окремо і закорочюється.

6.6.6. Відсутність напруги на статичних конденсаторах перевіряється в ЕУ напругою до 1000 В ПНН, у ЕУ напругою понад 1000 В спочатку ПВН, а потім ПНН.

6.6.7. Статичні конденсатори розряджаються за допомогою переносно-го розрядного опору. Застосовувати для цього шматки проводу та інші мета-леві предмети забороняється.

Розрядні опори до батареї статичних конденсаторів підключаються без запобіжників.

6.6.8. Статичні конденсатори у ВЕУ до 1000 В, дозволяється розряджа-ти двом особам, із групою ІІІ, застосовуючи захисні окуляри, діелектричні рукавички й килими, а у ВЕУ понад 1000 В – особам які мають групи ІV і ІІІ, застосовуючи захисні окуляри, ізолювальні штанги, діелектричні рукавички, боти або килими.

6.7. Роботи з вимірювальними приладами та пристроями РЗАіТ

6.7.1. Для убезпечення робіт у колах вимірювальних приладів і прист-

роїв РЗАіТ усі вторинні обмотки вимірювальних трансфор­маторів струму й напруги постійно заземлюються.

У разі необхідності розірвати кола струму вимірювальних приладів і реле, слід кола вторинної обмотки трансформатора струму попередньо зако-ротити на спеціально призна­чених для цього затискачах. В колах, де спе-ціальні затискачі відсутні, розмикати вторинні кола трансформаторів струму під напругою забороняється.

6.7.2. Розривати кола між трансформаторами струму й затискачами з установленими закоротками забороняється. У разі необ­хідності розриву цих кіл, вони мають бути попередньо замкнуті перемичкою, яка встановлюється до передбаченого місця розриву (якщо рахувати від трансформатора струму). Під час установлення перемички застосовується інстру­мент з ізолювальними рукоятками.

Виконання робіт у колах між трансформаторами струму й затискачами, до яких приєднані перемички, що не гарантують виключення можливості ви-падкового розмикання кола, забороняється.

6.7.3. Під час роботи на трансформаторах струмуабов колах, підклю-чених до їх вторинних обмоток, виконуються наступні заходи безпеки:

затискачі вторинних обмоток до закінчення монтажу кіл, що до них підклю­чаються, замикаються накоротко;

після при­єднання змонтованих кіл до трансформатора струму закорот-ка переноситься на найближчу збірку затискачів;

закоротка знімається тільки після повного закінчення монтажу та пере-вірки правильності приєднання змонтованих кіл;

під час перевірки полярності, до подачі імпульсів струму в первинну обмотку прилади приєднуються до затис­качів вторинної обмотки.

Забороняється використовувати шини первинних об­моток як струмо-відні під час монтажних та зварюваль­них робіт.

6.7.4. Робота в колах пристроїв РЗАіТ проводиться тільки за виконав-чими схемами. Виконувати роботи без схем забороняється.

6.7.5. Під час робіт у пристроях РЗАіТ необхідно використо­вувати слю-сарно-монтажний інструмент з ізолюваль­ним покриттям.

6.7.6. Під час перевірки кіл вимірювання, сигналі­зації, управління й за-хисту (наприклад, регулювання вимикачів, перевірка ізоляції) за необхідно-стю у приміщенні ЕУ напругою понад 1000 В дозволяється залишатися од-ному з номерів розрахунку з групою III.

6.7.7. Під час робіт у колах трансформаторів напру­ги, із подачею нап-руги від стороннього джерела, необхідно зняти запобіжники з боку вищої й нижчої напруги, а також відключити автомати від вторинних обмоток.

6.7.8. За необхідністю проведення будь-яких робіт у колах чи на апара-турі РЗАіТ, з ввімкненим ос­новним обладнанням, вживаються додаткові за-ходи щодо запобігання його випадкового відключення.

6.7.9. Забороняється на панелях або поблизу місця розміщення релей-ної апаратури проводити роботи, які викликають сильний струс релейної апа-ратури і можуть спричинити помилкові дії реле.

6.7.10. Перемикання, вмикання й вимикання вими­качів, роз’єднувачів та іншої КА, пуск й зупинка агрегатів, регулювання режиму їх роботи, необхідні під час налагодження або перевірки пристроїв РЗАіТ, проводить тільки оперативний склад (номери чергової зміни) у присутності службової (посадової) особи, відповідальної за експлуатацію ВЕУ.

6.7.11. У ЕУ записувати покази електролічильників та ін­ших вимірю-

вальних приладів, встановлених на щитах управління і в РУ, дозволяється:

одноосібно особовому складу з групою II, у разі наявності чергової зміни в складі не менше двох номерів і з групою ІІІ – у ЕУ без постійного чергування;

особовому складу (працівникам) інших військових частин (організацій) із групою III – у суп­роводі особи оперативного складу військової частини.

6.7.12. Перевірка кіл вимірювання, сигналізації, управління, захисту, встановлення й зняття вимірювальних приладів, підключених до вимірюваль-них трансформаторів, проводиться за на­рядом, зі зняттям напруги, двома особами, одна з яких повинна мати групу IV, а друга – групу III.

У разі наявності в колах вимірювальних приладів контактів (блоків), що дозволяють працювати без розмикання кіл, підключених до вторинних обмоток трансформатора стру­му, ці роботи можна виконувати за розпоряд-женням, не знімаючи напруги зі схеми приладу.

У разі відсутності вказаних контактів, струм у колах вимірювальних приладів відключається.

6.7.13. Приєднання вимірювальних приладів, підключених до вимірю-вальних трансформаторів, у разі наявності випробу­вальних блоків або спе-ціальних затискачів (що дають змогу безпечно закорочувати кола струму) до-пускається виконуються без зняття навантаження й напруги.

6.8. Акумуляторна, зарядні ЕС, зарядні пристрої й акумуляторні батареї

6.8.1. Працювати в акумуляторних до­зволяється особовому складу, який пройшов інструктаж із безпечного поводження з кислотою, лугами й свинцем.

6.8.2. В акумуляторній забороняється: палити, приймати їжу, входити до неї з вогнем, користуватись електронагрівальними приладами, апаратами й інстру­ментами, що можуть креснути іскрою.

6.8.3. Обслуговування акумуляторних батарей проводить спеціально підготовлений особовий склад із групою ІІІ.

6.8.4. Акумуляторна повинна бути завжди зачинена на замок. Особам, які оглядають ці приміщення і працюють у них, ключі видаються згідно з вимогами Правил на час огляду або роботи. Перебування в акумуляторній сторонніх осіб (крім обслуговуючого персоналу) забороняється.

6.8.5. Акумуляторна повинна обігріватися паровим чи водним опалю-ванням, або калориферним пристроєм, який розміщений поза приміщенням.

Приміщення для зберігання акумуляторів повинно бути сухим і мати вентиляцію. Акумулятори встановлюються на стелажі або полиці шаф, захи-щені спеціальним покриттям. В акумуляторній необхідно застосовувати кис-лотостійкі та лугостійкі фарби. На стінах повинні вивішуватися плакати та інструкції з правил і заходів безпеки під час експлуатації акумуляторних ба-тарей.

На вхідних дверях повинні бути написи: “Акумуляторна”, “Вогненебез-

печно”, “Палити заборо­нено” і “З вогнем не входити”. Вхід в акумуляторну повинен здійснюватися через тамбур.

У разі наявності вікон, вони повинні бути засклені непрозорим склом.

Поблизу від акумуляторної має бути водопровідний кран (бачок із во-дою) і раковина.

6.8.6. Для переміщення акумуляторних батарей по території та в при-міщеннях військової частини слід використовувати спеціальні візки, плат-форми тощо, які виключають можливість падіння батарей.

Під час перенесення малогабаритних акумуляторних батарей вручну використовуються пристрої (захвати) й додержуються застережних заходів, щодо унеможливлення обливанням електролітом.

6.8.7. Акумулятори, що працюють у режимі розряду, заряд яких прово-диться поза місцем їх установки, слід розміщувати у вибухобезпечних та по-жежобезпечних приміщеннях (шафах, що вентилюються) за умови установки над ними витяжного вентиляційного пристрою.

Герметичні акумулятори можуть розміщуватися у вибухобезпечних та пожежобезпечних приміщеннях без установки спеціальних вентиляційних пристроїв.

Кислотні й лужні акумуляторні батареї розміщуються у різних примі-щеннях. Вентиляційні пристрої (повітроводи) цих приміщень об’єднувати за-бороняється.

Забороняється захаращувати проходи між акумуляторними батареями.

6.8.8. Електропривод вентилятора повинен бути вибухозахищеного ви-конання або встановлюватись поза приміщенням акумуляторної.

Видалення газів повинно робитися як із верхньої, так і з нижньої части-ни приміщення з боку, протилежному припливу свіжого повітря.

6.8.9. В акумуляторній використовуються світильники тільки у вибу-хозахищеному виконанні. Запобіжники, штепсельні розетки, вимикачі та ін-ша КА встановлюється поза приміщенням.

Для аварійного освітлення дозволяється використовувати переносні лампи у вибухозахищеному виконанні з напругою не вище 42 В або акуму-ляторні ліхтарі.

6.8.10. В акумуляторних, що мають при­пливно-витяжну вентиляцію, останню необхідно вмикати пе­ред початком зарядки і вимикати після вида-лення газу, але не раніше ніж через 1,5 години після закінчення зарядки.

Вентиляцію зарядного відділення слід блокувати із зарядним пристро-єм так, щоб зарядний струм не подавався до акумуляторних батарей коли не працює вентиляція.

6.8.11. У кожній акумуляторній (у тому числі й у польових умовах) мають бути:

скляний або фарфоровий кухоль із носиком (або глечик) місткістю 1,5–2 л для приготування елект­роліту і доливання його в посудини – 2 шт.;

нейтралізуючий розчин питної соди (10 % – ний, для промивання шкі-ри, 2 % – ний для промивання очей) для кислотних батарей і борної кислоти

або оцтової есенції (одна частина на вісім частин води) для лужних батарей;

костюм, грубошерстий (для робіт із кислотою) – 1 шт.;

костюм, бавовняний (для робіт із лугами) – 1 шт.;

гумовий фартух – 2 шт.;

антикислотні гумові рукавички – 3 пари;

гумові чоботи – 2 пари;

захисні окуляри – 1 шт.;

діелектричні килими – 2 шт.;

пассатіжи з ізолювальними рукоятками – 1 шт.;

діелектричні рукавички – 1 пара;

аптечка (сумка) першої медичної допомоги, укомплектована згідно з вимогами Правил – 1 шт.;

ареометр (денсиметр) із гумовою грушею для перевірки щільності електроліту – 1 шт.;

навантажувальна вилка – 1 шт.;

термометр 0 – 50^оС – 1 шт.;

ПНН – 2 шт.;

пристрій для розливу електроліту – 1 шт.;

плакати з правил і заходів безпеки під час експлуатації акумуляторних батарей;

інструкції з правил і заходів безпеки під час експлуатації аккумулятор-них батарей;

службова (посадова) інструкція акумуляторника;

скляна трубка з діленнями для виміру рівня електроліту – 1 шт.;

переносна лампа у вибухозахищенному виконанні з напругою не вище 42 В або акумуляторний ліхтар – 1 шт.

Прилади й обладнання зберігаються у шафах і на стелажах. Зберігання в акумуляторних стороннього обладнання й особистих речей забороняється.

6.8.12. На всіх посудинах з електролітом, дистильо­ваною водою і ней-тралізуючими розчинами повинні бути відповідні написи (назва речовини; на посудинах з електролітом – склад, щільність та дата приготування; на ін-ших – призначення).

6.8.13. Кислота зберігається в скляних оплетених бутлях із притертими пробками й бирками з її назвою. Зберігання в акумуляторній бутлів із кисло-тою у кількості більш добової потреби та порожніх бутлів й посуду забо-роняється. Бутлі з кислотою в кількості, необхідній для експлуатації бата­рей, і порожні бутлі розміщуються в окремому приміщенні біля акумуляторної. Бутлі розміщуються на підлозі в корзинах або на дерев’яних латах, в один ряд, так щоб на них не падали прямі сонячні промені.

6.8.14. Під час транспортування скляні бутлі з кисло­тами й лугами пе-реносять два чоловіки в спеціальному дере­в’яному ящику з ручками або на спеціальних ношах з отвором посередині, а також у латах, в які бутель має входити разом із корзиною на 2/3 його висоти.

Забороняється переносити скляні бутлі з кислотами та лугами на спині,

плечах та в руках.

Кислоту з бутлів виливають із використанням спеціального пристрою, який фіксує положення бутля під час його нахилу (качалки, сифони тощо). Переливання кислоти вручну забороняється.

6.8.15. Для приготування електроліту кислоту повільно (для запобіган-ня інтенсивного нагрівання роз­чину) уливають тонкою цівкою з кухля у фар-форову або іншу термостійку посудину з дистильованою водою. Еле­ктроліт, у цьому разі, потрібно весь час перемішувати стрижнем (мішалкою) із кисло­тотривкої пластмаси або скляною трубкою.

Забороняється, готуючи електроліт, вливати воду в кислоту. У готовий електроліт доливати воду дозволяється.

6.8.16. Під час робіт із кислотою й лугом застосовуються засоби індиві-дуального захисту: костюми, гумові чоботи (під низ штанів) чи калоші, гумо-вий фартух, захисні окуляри і гумові рукавички. Забороняється брати їдкий луг руками (його беруть за допомогою стальних щипців, пінцета або метале-вої ложки). Грудки їдкого лугу слід подрібнювати у спеціально відведеному місці, попередньо загорнувши у мішковину. У цей час поблизу повинен зна-ходитися посуд із нейтралізуючим розчином.

6.8.17. Щільність і температуру електроліту, а також напругу на еле-ментах під час зарядки акумуляторних батарей заміряють у гумовому фарту-сі і захисних окулярах, не нахиляючись до елементів батареї. Під час сильно-го газовиділення проводити ці заміри забороняється.

6.8.18. Вилучення шламу з акумуляторних батарей виконують у захис-ному костюмі, рукавичках, гумових чоботах і захисних окулярах забірною трубкою з діелектричного матеріалу.

6.8.19. Відпрацьовані кислоти й луги слід збирати окремо для нейтралі-зації.

Розлиті кислоти й луги необхідно негайно нейтралізувати. Нейтраліза-ція проводиться у протигазах. Після нейтралізації проводиться прибирання.

Електроліт, пролитий на стелаж, верстак тощо витирається ганчір’ям, змоченим у 10 % нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу – спочатку посипається тирсою, збирається, а потім це місце змочується нейтралізуючим розчином і протирається насухо.

6.8.20. Паяти пластини в акумуляторній допускається дотримуючись наступних умов:

роботи виконуються за нарядом;

паяння проводиться не раніше ніж через 2 години після закінчення за-рядки;

батареї, що працюють за методом постійної підзарядки, за 2 години до початку робіт переведені в режим розрядки;

до початку робіт приміщення вентилювалось протягом 2 годин;

під час паяння приміщення безперервно венти­люється;

місце для паяння відгороджене від решти бата­реї вогнестійкими щита-ми;

для запобігання отруєнню свинцем та його сполуками ужито спеціальні заходи безпеки і визначено режим роботи відповідно до інструкцій з ек-сплуатації й ремонту акумуляторних батарей.

6.8.21. Акумуляторні батареї з’єднуються у зарядні групи за допомо-гою проводів з наконечниками, що щільно прилягають до клем батарей і вик-лючають можливість іскріння. З’єднувати наконечники акумуляторних бата-рей дротом “закруткою” забороняється.

6.8.22. Вмикання в роботу зарядних пристроїв дозволяється тільки піс-ля надійного закриття кришок вентилятора, щітково-колекторного пристрою та з’єднувальної муфти.

6.8.23.Перед підключенням акумуляторних батарей до зарядного при-строю необхідно переконатися в тому, що автоматичні вимикачі мережі вик-лючені, а реостати струму навантаження знаходяться в положенні мінімаль-ного значення зарядного струму.

6.8.24. Для підключення акумуляторних батарей до зарядного прист-рою необхідно:

включити автоматичний вимикач мережі живлення;

включити автоматичний вимикач навантаження;

встановити ручкою управління регулятора струму зарядного пристрою необхідну величину зарядного струму.

Відключення акумуляторних батарей від зарядного пристрою прово-диться у зворотному порядку.

6.8.25. У включених в роботу зарядних пристроях відчиняти кришки, що перешкоджають доступу до неізольованих частин обладнання та приєдну-вати (від’єднувати) акумуляторні батареї забороняється.

6.8.26. У процесі заряду акумуляторних батарей необхідно періодично контролювати величину зарядного струму та стежити, щоб його значення не перевищувало номінальну величину. Регулювання зарядного струму шляхом зміни опору гасячих реостатів виконується в діелектричних рукавичках.

6.8.27. У разі виникнення несправностей у зарядному пристрої, які мо-жуть привести до його пошкодження або до порушення режиму заряду (роз-ряду), необхідно відключити акумуляторні батареї.

6.8.28. Кислотні і лугові акумуляторні батареї у польових умовах за-ряджаються від зарядних ЕС і випрямляючих пристроїв відповідно до ви-мог Правил.

6.8.29. Зарядна ЕС повинна бути обладнана автоматичним вимикачем максимального зворотного струму, вольтметром із перемикачем та ампермет-ром у колі “зарядний агрегат – акумуляторні батареї”.

6.8.30. Для убезпечення обслуговування зарядної ЕС у разі відсутності пристроїв ПКІ та автоматичного захисного відключення необхідно корпус джерела живлення напругою 115 В і понад (електроагрегат, випрямляючий пристрій тощо) і зарядно-розрядний пристрій металево з’єднати між собою, а корпус джерела живлення заземлити.

6.8.31. Забороняється проводити ремонт електрообладнання зарядної

станції під час її роботи.

6.8.32. Під час роботи агрегату (випрямляча) забороняється доторкати-ся до струмовідних неізольованих провідників.

6.8.33. Випрямлячі приєднуються до мережі з боку змінного струму че-рез розділювальний трансформатор. Під час обслуговування селенових (кремнієвих) випрямлячів забороняється знімати кожух і проводити роботи на струмовідних частинах без відключення випрямляча.

6.8.34. Після роботи в акумуляторній необхідно вимити руки й обличчя теплою водою з милом та прополоскати рот.

6.9. Роботи з електрифікованим інструментом, трансформаторами, пе-ретворювачами, переносними світильниками, електрозварювальним устатку-ванням та комплектними військовими кабельними мережами

6.9.1. Вимоги до робіт із застосуванням ручного електрифікованого ін-струменту, розподільчих трансформаторів безпеки та перетворювачів

6.9.1.1. До електрифікованого інструменту відносяться електродрилі, електропили, електрошліфувальні машини та інші подібні пристрої. Електри-фікований інструмент (далі – електроінструмент) повинен відповідати нас-тупним вимогам:

бути заводського виготовлення;

швидко вмикатися й вимикатися;

бути безпечним у роботі й мати недоступні для випадкового доторкан-ня струмовідні частини.

За умовами безпеки електроінструмент поділяється на такі класи:

І – електроінструмент, у якого всі деталі, що перебу­вають під напру-гою, ізольовані й штепсельна вилка має заземлюючий контакт. У електро-інструмента І класу всі деталі, що перебу­вають під напругою, можуть бути з основною, а окремі деталі – із подвійною або посиленою ізоляцією;

II – електроінструмент, у якого всі деталі, що пере­бувають під напру-гою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей електроінструмент не має пристроїв для заземлення. Номінальна, напруга для електроінструменту І та II класів має бути: не більше 220 В для електроінструменту постійного стру-му; 380 В – для електроінструмента змін­ного струму.

III – електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не перебувають під іншою напругою. Електро-інструмент III класу призначений для живлення від безпечної над­низької напруги.

Якщо безпечну наднизьку напругу одержують перетво­ренням вищої напруги, то це необхідно здійснювати за допо­могою безпечного ізолюваль-ного трансформатора (розподільчого трансформатора безпеки) або перетво-

рювача з окремими обмотками.

Електроінструмент І та ІІ класів застосовується в приміщеннях без під-

вищеної небезпеки, а електроінструмент ІІІ класу – в приміщеннях із підви-щеною небезпекою та поза приміщеннями.

У разі відсутності електроінструменту ІІІ класу допускається застосо-вувати електроінструмент І та ІІ класів з подвійною ізоляцією або в комплек-ті із захисно-вимикальним пристроєм.

6.9.1.2. Електроінструмент, який живиться від елект­ромережі, повинен бути обладнаний незнімним гнучким кабелем (шнуром) із штатною штеп-сельною вилкою. Приєднання електроінструмента до мережі живлення про-водом (кабелем) без штепсельної вилки забороняється.

Незнімний гнучкий кабель електроінструменту І класу повинен мати жилу, яка з’єднує заземлюючий за­тискач електроінструменту із заземлю-ючим контактом штепсельної вилки.

Кабель у місці введення в електроінструмент І класу повинен бути за-хищеним від стирань і перегинання еластичною трубкою з ізоляційного мате-ріалу, яка закріплюється в корпусних деталях елек­троінструменту. Вона по-винна виступати з них на дов­жину не менше п’яти діаметрів кабелю. Закріп-лення трубки на кабелі поза інструментом забороняється.

6.9.1.3. Для приєднання однофазного електроінструмен­ту шланговий кабель повинен мати три жили; дві – для живлення, одну – для заземлення.

Для приєднання трифазного електроінструменту зас­тосовується чоти-рижильний кабель, одна жила якого застосовується для заземлення.

Вимоги цього пункту стосуються тільки електроінструменту з корпу-сом, який слід заземлювати.

6.9.1.4. Доступні для доторкання металеві деталі елек­троінструменту І класу,які можуть опинитись під на­пругою у випадку пошкодження ізоляції, повинні бути з’єднані із заземлюючим затискачем.

Електроінструмент II і III класів не заземлюють.

Заземлення корпусу електроінструменту здійснюється спеціальною жи-лою кабелю живлення, яка не може одночасно бути провідником робочого струму. Ви­користовувати з цією метою нульовий робочий провід забороня-ється.

Штепсельна вилка повинна мати відповідну кількість робочих і один заземлюючий контакт. Конструкція вилки повинна забезпечувати виперед-жальне замикання заземлюючого контакту під час включення та більш запіз-нене розмикання його під час виключення.

6.9.1.5. Конструкція штепсельних вилок електроінст­рументу ІІІ класу повинна унеможливлювати з’єднання їх із розетками на напругу понад 42 В. Штепсельні з’єднання у ВЕУ на напругу до 42 В і понад 42 В фарбуються у різний колір.

6.9.1.6. Особовий склад, допущений до роботи з електроін­струментом, повинен спочатку пройти навчання (у ході навчання вивчаються правила експлуатації, електрична схема і цей розділ Правил) й пере­вірку знань щодо безпечного виконання робіт із засто­суванням електроінструмента.

До роботи з електроінструментом І класу в при­міщеннях із підвище-

ною небезпекою та поза приміщен­нями допускається особовий склад із II групою.

Для роботи з електроінструментом II і III класу дос­татньо І групи.

6.9.1.7. Електроінструмент для роботи видається особовому складу під підпис у книзі обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове користуван-ня.

Службовими (посадовими) особами, які відповідають за збереження та справність електроінструменту, під час кожної чергової видачі, у присут­ності особового складу, який отримує електроінструменти, перевіряється:

комплектність і надійність кріплення деталей (затяжка гвинтів тощо);

справність деталей корпусу, рукоятки, кришок щіткотримачів та ре-дуктора (провертанням шпинделя при відключеному електродвигуні), наяв-ність та стан захисних кожухів;

стан кабелю, шнура, цілісність ізоляції та відсутність злому жил;

надійність роботи вимикача;

робота на холостому ході.

В електроінструмента І класу, крім того, омметром перевіряється справність кола заземлення між його корпу­сом і заземлюючим контактом штепсельної вилки. Для роботи з цим інструментом особовому складу мають бути видані електрозахисні засоби (діелектричні рукавички, боти, килими) або безпечний ізолювальний трансформатор (далі – розподільчий трансфор-матор безпеки) (перетворювач зокре­мими обмотками, захисно-вимикальний пристрій).

Забороняється видавати для роботи електроінстру­мент, який не від-повідає хоча б одній з перелічених вимог або електроінструмент із простро-ченою датою пер­іодичної чергової перевірки.

6.9.1.8. Безпосередньо перед початком роботи додатково до перевірок, зазначених у пункті 6.9.1.7 перевіряється:

відповідність напруги й частоти струму електричної мережі до зазначе-ної у паспорті (табличці на кожусі) напруги й частоті струму електродвигуна елек­троінструмента;

надійність закріплення робочого виконавчого інструменту (свердел, аб-разивних кругів, дискових пил, ключів-насадок тощо);

справність заземлення і захисно-вимикальних пристроїв.

6.9.1.9. Під час роботи електроінструментом І класу застосування засо-бів індивідуального захисту (діелект­ричних рукавичок, бот, килимів тощо) обов’язкове, за виключенням винятків:

тільки один електроінструмент одержує жив­лення від розподільчого трансформатора безпеки;

електроінструмент одержує живлення від пе­ретворювача частоти з ок-ремими обмотками;

електроінструмент одержує живлення через захисно-вимикальний при-стрій.

У приміщеннях без підвищеної небезпеки достатньо застосува­ти тільки

діелектричні рукавички, а в приміщеннях із струмовідними підлогами додат-ково – діелектричні боти або килими.

6.9.1.10. Електроінструментом ІІ й ІІІ класів у приміщеннях без підви-щеної небезпеки дозволяєть­ся працювати без застосування індивідуальних засобів захисту.

6.9.1.11. У посудинах, апаратах та інших металевих спорудах в умовах обмеженої можливості переміщення й виходу з них дозволяється працювати:

електроінструмен­том І та II класів за умови, що тільки один електро­інструмент одержує живлення від автономної двигун-ге­нераторної установки, розподільчого трансформатора безпеки або перетворювача часто-ти з роздільними об­мотками;

електроінструментом ІІІ класу.

У цих випадках джерело живлення (трансформатор, перетво­рювач то-що) розміщується поза вказаними спорудами, а вторинне коло джерела не заземлюється.

6.9.1.12. Забороняється підключати електроінструмент напругою до 12 В до електричної мережі загального користування через автотрансформа-тор, резистор або потенціометр.

Забороняється натягувати, перекручувати та перегина­ти кабель, стави-ти на нього вантаж, а також допускати перетинання кабелю живлення елек-троінструменту з тро­сами, кабелями та рукавами газозварювання.

6.9.1.13. Кабель електроінструменту має бути підвішений на ізолюваль-ні підставки й захище­ний від випадкових пошкоджень і зіткнень з гаря­чими, вогкими та масними поверхнями.

Щоб уникнути пошкоджень проводу різальним інструментом і для зручності роботи слід застосовувати спеціальні крючки з кільцями, за допо-могою яких здійснюється кріплення проводу до поясного ременю.

6.9.1.14. Забороняється вставляти робочу частину елек­троінструменту в патрон і виймати її з патрона, регулювати інструмент, а та­кож триматись за кабель електроінструменту та за робочі частини, що обертаються, без відклю-чення його від електромережі штепсельною вилкою та повної зупинки час-тин, що обертаються.

6.9.1.15. Забороняється особовому складу, що працює з електроінстру-ментом, розбирати й ремонтувати інстру­мент, кабель, штепсельні з’єднання та інші частини самочинно, якщо ці роботи не входять до їх службових (поса-дових) обов’язків.

6.9.1.16. Забороняється вилучати стружку або тирсу під час роботи електроінструмента. Це робиться спеціальними крючками або щітками після повної зу­пинки електроінструмента.

6.9.1.17. Забороняється працювати електроінструмен­том із приставних драбин.

Під час виконання робіт на висоті застосовуються спеціальні ришту-вання або драбини-стремянки з верхніми площадками обмеженими перилами.

Під час роботи електродрилю предмети, що підлягають свердлінню, не-

обхідно надійно закріплювати.

Забороняється працювати ручним абразивним інструментом без захис-ного огородження робочого органу (каменя).

6.9.1.18. Забороняється обробляти електроінструментом обмерзлі та мокрі деталі.

6.9.1.19. Забороняється працювати електроінструмента­ми, які не захи-щені від дії крапель або бризок і не мають відповідних знаків (крапля в три-кутнику або дві краплі), в умовах дії крапель і бризок, а також на відкритих майданчиках під час снігопаду чи дощу.

Працювати таким електроінструментом поза примі­щеннями дозволя-ється лише в суху погоду, а під час снігопаду чи дощу – під навісом на сухій землі або настилі.

6.9.1.20. Забороняється залишати без нагляду елект­роінструмент, при-єднаний до електромережі, а також передавати його особам, що не мають права з ним пра­цювати.

6.9.1.21. У разі раптової зупинки електроінструменту (зникнення нап-руги, заклинювання рухомих частин то­що), він має бути вимкненим за допо-могою вимикача.

Під час пере­несення електроінструменту з одного робочого місця на друге, а також під час перерви в роботі та її закінчення електроінструмент обов’язково відмикається від мережі штепсельною вилкою.

6.9.1.22. Забороняється продовження робіт електроін­струментом у разі найменших ознак його несправності або якщо особа, що працює з ним, рап-том відчує хоча б слабку дію електричного струму.

В обох випадках робота негайно припиняється, а несправний електро-інст­румент здається для перевірки й ремонту.

6.9.1.23. Забороняється працювати електроінструмен­том, у якого про-строчено термін періодичної перевірки, а також у разі виникнення хоча б од-нієї з таких несправ­ностей:

пошкодження штепсельного з’єднання, кабелю, або його захисної труб-ки;

пошкодження кришки вимикача;

ненадійна робота вимикача;

іскріння щіток на колекторі, що супроводжується круговим вогнем на його поверхні;

витікання масла з редуктора або вентиляційних каналів;

поява диму або специфічного запаху, характерного для ізоляції, що го-рить;

поява підвищеного шуму, стукоту, вібрації;

зіпсування або поява тріщин у корпусній деталі, рукоятках, захисному огородженні;

пошкодження робочої частини інструмента;

зникнення електричного зв’язку між металевими частинами корпусу та нульовим захисним штирем штеп­сельної вилки.

6.9.1.24. Електроінструмент, розподільчі трансформато­ри безпеки та

знижувальні трансформатори, перетворю­вачі частоти, захисно-вимикальні пристрої та кабелі-подовжувачі підлягають періодичній перевірці не рідше як 1 раз на 6 місяців.

Періодична перевірка включає:

зовнішній огляд;

перевірку роботи на холостому ході не менше 5хвилин;

вимірювання опору ізоляції мегомметром на напру­гу 500 В протягом 1 хвилини при ввімкненому вимикачі, при цьому опір ізоляції має бути не менше 1 МОм;

перевірку справності кола заземлення (для елект­роінструмента І класу).

6.9.1.25. В електроінструмента вимірюється опір обмо­ток і струмовід-ного кабелю відносно корпусу та зов­нішніх металевих деталей, у трансфор-маторів – між первинною й вторинною обмотками та між кожною з обмоток і корпусом.

6.9.1.26. Справність кола заземлення перевіряється за допомогою при-строю на напругу не більше 12 В, один контакт якого підключається до за-землюючого кон­такту штепсельної вилки, а другий – до доступної для до-тику металевої деталі інструмента (наприклад, до шпинделя).

Електроінструмент вважається справним, якщо пристрій показує наяв-ність струму.

6.9.1.27. Після КР електроінструмен­ту чи ремонту його електричної частини він підлягає випробуванню, в такому обсязі й послідовності:

перевірка правильності збирання зовнішнім оглядом та триразовим вмиканням і вимиканням вимикача у підключеного на номінальну напругу

електроінструмента, при цьому не повинно бути відмов пускання й зупинен-ня;

перевірка справності кола заземлення (для елект­роінструмента І класу);

випробування ізоляції на електричну міцність;

обкатка в робочому режимі не менше 30 хвилин.

6.9.1.28. Після КР електроінструмен­ту опір ізоляції між деталями, що перебувають під на­пругою і корпусом або деталями для основної ізоляції має бути не нижче 2 МОм, для додаткової – 5 МОм, для підсиленої – 7 МОм.

6.9.1.29. Випробування електричної міцності ізоляції електроінстру-мента проводиться напругою змінного струму частотою 50 Гц:

для електроінструменту І класу – 1000 В;

для електроінструменту ІІ класу – 2500 В;

для електроінструменту ІІІ класу – 400 В.

Електроди випробувальної установки прикладаються до одного з кон-

тактів штепсельної вилки та до шпин­деля або металевого корпусу, або ж до фольги, накла­деної на корпус електроінструмента, виконаного з ізо­ляційного матеріалу (вимикач, має бути ввімкнений).

Ізоляція електроінструменту повинна витримати зазначе­ну напругу

протягом 1 хвилини.

6.9.1.30. Зберігати електроінструмент та допоміжне обладнання до нього слід у сухому приміщенні, облад­наному стелажами, полицями, скриня-ми, що надійно забезпечують його збереження, згідно з вимогами до умов зберігання, зазначеними в паспорті електроінструмента.

Забороняється складати електроінструмент у два ряди і більше без спе-ціального упакування.

Під час транспортування електроінструмента слід вживати застережні заходи, що унеможливлюють його пошкодження. Забороняється перевозити електроінстру­мент разом із металевими деталями та виробами.

6.9.1.31. Для живлення електроінструмента та переносних електричних світильників застосовуються переносні знижувальні трансформатори, роз­подільчі трансформатори безпеки та перетворювачі. Вони підключаються з боку вищої напруги (127–380 В) кабелем із штеп­сельною вилкою для при-єднання до електромережі. Дов­жина кабелю має бути не більше 2 м. Кінці кабелю мають бути прикріплені до затискачів трансформатора за допомогою паяння (зварювання) або надійного болто­вого з’єднання.

З боку нижчої напруги (12–42 В) трансформатора мають бути гнізда під штепсельну вилку для підключення переносних струмоприймачів.

6.9.1.32. Корпуси розподільчих трансформаторів безпе­ки, знижуваль-них трансформаторів та перетворювачів частоти, в залежності від режиму нейтралі мережі, яка живить первинну обмотку, мають бути заземлені або занулені відповідно до вимог пунктів 1.7.39 і 1.7.44 ПВЕ.

Вторинні обмотки знижувальних трансформаторів без роздільних об-моток підлягають заземленню.

Не допускається заземлення вторинної обмотки транс­форматорів або перетворювачів частоти з роздільними обмотками.

6.9.1.33. Забороняється заносити трансформатор або перетво­рювач час-тоти, до якого приєднаний електроінструмент всередину топок і барабанів котлів, конденсаторів турбін, баків та інших ємностей.

Під час виконання робіт у підземних спорудах (колодязях, камерах то-що), та земляних роботах трансформатор (перетворювач частоти) розміщу-ється поза цими спорудами, котлованами.

6.9.1.34. Підключення (відключення) допоміжного обладнання (транс-форматорів, перетворювачів частоти, захисно-вимикальних пристроїв тощо) до мережі, його перевірку, а також усунення неполадок проводи­ть спеціально підготовлений особовий склад, який має групу III.

6.9.1.35. Під час введення в експлуатацію, а також після капітального ремонту знижувальних та розподіль­чих трансформаторів безпеки, перет-ворювачів частоти та захисно-вимикальних пристроїв, випробування ізоляції

їх обмоток проводиться підвищеною (випробувальною) напругою, що при- кладається почергово до кожної з обмоток. У цьому разі решта обмоток мають бути електрично з’єднані із заземленим корпусом та магнітопроводом. Тривалість випробувань – 1 хвилина.

Випробувальна напруга повинна бути:

550 В – у разі номінальної напруги вторинної обмотки трансформатора та перетворювача частоти до 42 В;

1350 В – у разі номінальної напруги відносно первин­ної і вторинної об-моток трансформатора та перетворю­вача частоти струму й напруги мережі живлення захисно-вимикального пристрою 127–220 В;

1800 В – у разі номінальної напруги відносно пер­винної та вторинної обмоток трансформатора і перетво­рювача частоти струму й напруги мережі живлення захисно-вимикального пристрою 380–400 В.

6.9.1.36. Результати перевірок і випробувань електроі­нструменту, зни-жувальних і розподільчих трансформа­торів безпеки, перетворювачів частоти, захисно-вимикальних пристроїв та кабелів заносяться в Журнал обліку, пере-вірки та випробування електроінструменту, трансформаторів, перетворюва-чів частоти та переносних світильників (додаток 23 до Правил). Журнал об-ліку, перевірки та випробування електроінструменту, трансформаторів, пере-творювачів частоти та переносних світильників веде енергетик військової частини (відповідальний за електрогосподарство).

6.9.1.37. На корпуси електроінструменту наносяться інвентарні номери та дати наступних пере­вірок, а на знижувальні та розподільчі трансформа­тори безпеки, перетворювачі частоти та захисно-вимикальні пристрої – інвентарні номери та дати наступ­них вимірювань опору ізоляції.

6.9.2. Вимоги до робіт із застосуванням переносних електричних сві-тильників

6.9.2.1. Переносні ручні електричні світильники (далі – електросвітиль-ники) застосовуються для освітлення, коли загального освітлення недостат-ньо або воно відсутнє. Вони повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід із вилкою. Корпус із рефлектором ви-готовляються з міцного ізоляційного матеріалу. Сітка повинна бути закріпле-на на рукоятці гвинтами або хомутами. Патрон повинен бути вбудований у корпус світильника так, щоб струмовідні частини патрона й цоколя лампи бу-ли недоступні для дотику.

6.9.2.2. Заземлення корпусу електросвітильників напругою понад 42 В здійснюється спеціальною жилою кабелю живлення, яка не повинна викорис-товуватись для живлення світильника. Ця жила приєднується до спеціально-го контакту штепсельної розетки.

Виконання з’єднання заземлюючого контакту електросвітильника та штепсельної розетки повинно забезпечувати випереджальне замикання за-землюючого контакту під час вмикання та більш запізнене розмикання його під час вимикання.

6.9.2.3. Конструкція штепсельної вилки напругою 12 і 42 В повинна унеможливлювати їх з’єднання з розетками на напругу 127 і 220 В. Штеп-сельні розетки на­пругою 12 і 42 В повинні візуально різнитися від розе­ток

127 і 220 В.

У разі наявності в одному приміщенні (споруді) різної напруги для електросвітильників, розетки фарбуються у різний колір і на них робиться напис про номінальну напругу.

Допускається безпосереднє приєднання електросвітильників до виводів трансформаторів (наглухо) без КА.

6.9.2.4. Для живлення електросвітильників в особливо не­безпечних приміщеннях та у приміщеннях із підвище­ною небезпекою застосовуються напруги не вище 12 і 42 В відповідно. Джерелом живлення служать знижува-льні трансформатори або мережа наднизької напруги.

6.9.2.5. Забороняється вносити до середини газоходів та топок котлів, тунелів та інших подібних споруд переносні знижувальні трансформатори.

Заземлення корпусу та вторинної обмотки знижу­вального трансформа-тора, а також вимірювання опору ізоляції й випробування її електричної міц-ності проводиться відпо­відно до вимог пунктів 6.9.1.24, 6.9.1.32 і 6.9.1.35 Правил.

6.9.2.6. Забороняється для зниження напруги живлен­ня електросвітиль-ників використовувати автотрансфор­матори, дросельні котушки та реостати.

6.9.2.7. Для підключення до електромережі електрос­вітильників засто-совується гнучкий провід із мідни­ми жилами перерізом від 0,75 до 1,5 мм² із пластмасовою або гумовою ізоляцією в полівінілхлоридній або гумовій обо-лонці. Провід у місцях введення у електросвітильник має бути захищений від витирання та перегинів. Ізоляція повинна вмонтовуватись у корпус елек-тросвітильника й не мати зломів, тріщин та інших пошкоджень.

Провід світильників не повинен торкатися вогких, гарячих та масних поверхонь.

6.9.2.8. Якщо під час роботи виявиться несправність електролампи, проводу або трансформатора, то електросвітильник (трансформатор) необ­хідно відімкнути від електромережі та замінити справним.

Ремонт електросвітильників виконує спеціально підготовлений особо-вий склад електротехнічних спеціальностей у майстерні.

6.9.2.9. Електросвітильники слід зберігати у сухому приміщенні. Під час видачі світильників службові (посадові) особи, які видають та приймають їх, зобов’язані переконатись у справності ламп, патронів, штеп­сельних вилок, проводів тощо.

6.9.2.10. У світильників, що експлуатуються, періодично, не рідше 1 раз у 6 місяців, мегомметром на напругу 1000 В проводиться вимірювання опору ізоляції. При цьому опір ізоляції має бути не меншим ніж 0,5 МОм.

6.9.3. Вимоги до електрозварювальних робіт та обладнання

6.9.3.1. Електрозварювальні роботи виконуються згідно з вимогами НАОП 1.4.10-1.04-86 “Правил техники безопасности и производственной са-нитарии при электросварочных работах”, затверджених Міністерством хіміч-

ного машинобудування СРСР 22 травня 1989 року та НАПБ А.01.001-95 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністра внут-рішніх справ України від 22 червня 1995 року № 400 і зареєстрованих у Міні-стерстві юстиції України 14 липня 1995 року за № 219/755. Ці роботи про-водяться за нарядом-допуском на виконання тимчасових вогневих робіт, фор-ма якого наведена в додатку 8 ДНАОП 1.1.10-1.04-01 Правил безпечної робо-ти з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 252.

Порядок видачі та оформлення наряду-допуску на виконання тимчасо-вих вогневих робіт повинен відповідати вимогам ДНАОП 1.10.-1.02-01 Пра-вил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій та теплових мереж, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної по-літики України від 15 листопада 2001 року № 495 і зареєстрованих у Мініс-терстві юстиції України 3 грудня 2001 року за № 1002/6193.

У непередбачених випадках виконання вогневих робіт допускається видавати цей наряд-допуск у день проведення таких робіт.

Виконання зварювальних та інших вогневих робіт без видачі наряду-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт допускається під час робо-ти в постійних місцях проведення вогневих робіт та ліквідації аварій, але обов’язково під наглядом командира підрозділу або призначеної ним службо-вої (посадової) особи інженерно-технічного складу підрозділу.

6.9.3.2. Зварювальні та інші вогневі роботи виконуються у разі забез-печення наступних умов:

електрозварювальне обладнання відповідає ви­могам ПВЕ та ПТЕ;

місце проведення зварювальних робіт укомплектоване засобами поже-жегасіння та має огородження – для запобігання травмування особового складу від іскор, що розлітаються, огару та випромінювання, що виділяється під час зварювання;

деталі, що зварюються, повинні бути ретельно очищені ззовні та зсере-дини від огару, пилу, горючих та легкозаймистих рідин, а їх поверхні – від задирок;

місце, де виконуються вогневі роботи, звільнено від горючих речовин та матеріалів в залежності від висоти місця зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території у радіусі, зазначеному у таблиці 4.

Таблиця 4

Радіус зони вогневих робіт, які проводяться на висоті

Висота точки зварювання над рівнем підлоги або при-леглої території, м	0,2							По-над 10
Мінімальний радіус зони вогневих робіт, м

під час зварювання металоконструкцій масою понад 15 кг робочі місця

обладнані збірними стендами та засобами механізації, а під час зварювання дрібних та малогабаритних (масою до 15 кг) – столами зварників.

6.9.3.3. До електрозварювальних робіт допускається особовий склад, який пройшов медичний огляд, спеціальну підготовку та перевірку теоретич-них знань і практичних навичок, знань інструкцій з охорони праці, спеціаль-не навчання (пожежно-технічний мінімум) та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення відповідно до вимог НАПБ А.01.001-95 Пра­вил пожежної безпеки в Україні, затверджених нака-зом Міністра внутрішніх справ України від 22 червня 1995 року № 400 та за-реєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 липня 1995 року за № 219/755 й має посвідчення із записом про допуск до виконання цих робіт.

Порядок організації та проведення інструктажів, на­вчання та перевірки знань із пожежного мінімуму вста­новлено НАПБ Б.02005-94 Типовим поло-женням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань по-жежної без­пеки на підприємствах і в установах та організаціях України, затверджене наказом Міністра внутрішніх справ України від 17 листопада 1994 року № 628 й зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1994 року за № 307/517. Електрозварники повинні мати групу II, а елек-трозварники, яким надано право самостійного підключення зварювального обладнання до електромереж, групу III.

6.9.3.4. Атестація зварювальників на право виконання зварю­вальних робіт під час виготовлення, монтажу та ремон­ту об’єктів, що підлягають реє-страції у органах Державного нагляду за охороною праці Міністерства оборо-ни України, має проводитись відповідно до ДНАОП 0.00-1.16-96 Правил ате-стації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по наг-ляду за охороною праці від 19 квітня 1996 року № 61 й зареєстрованих у Мі-ністерстві юстиції України 31 травня 1996 за № 262/1287.

6.9.3.5. Для електрозварювальних установок та зва­рювальних постів, призначених для постійних електроз­варювальних робіт у будовах поза збір-но-зварювальними цехами та ділянками, мають бути передбачені спец­іальні вентильовані приміщення зі стінами з негорючих матеріалів. У приміщенні для електрозварювальних установок слід передбачити достатні за шириною проходи, які забезпечують зручність та безпеку виконання зварюваль­них ро-біт й доставку виробів до місця зварювання і назад, але не менше 0,8 м. Площа окремого приміщення для електрозварюваль­них установок має бути не менше 10 м², за умови, що пло­ща, вільна від обладнання та матеріалів, не менше 3 м² для кожного зварювального поста. Стіни кабіни мають бути зав-вишки 2 м, зазор між стінкою й підлогою – 50мм. Ці приміщення обгород-жуються сіт­кою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не біль­ше 10 х 10мм, а під час зварювання у середовищі захисних газів – 30 х 30 мм.

6.9.3.6. Проходи між однопостовими джерелами зва­рювального стру-му, перетворювальними установками зва­рювання (різання, наплавлення) ма-ють бути шириною не менше 0,8 м, між багатопостовими – не менше 1,5 м, відстань від джерел зварюваль­ного струму до стіни має бути не менше 0,5 м.

Проходи між групами зварювальних трансформаторів повинні мати ширину не менше 1 м. Відстань між зва­рювальними трансформаторами, які стоять в одній групі, має бути не менше 0,1 м, між зварювальним трансфор­матором та ацетиленовим генератором – не менше 3 м.

Забороняється встановлення зварювального трансфор­матора над регу-лятором струму. Регулятор зварюваль­ного струму може розміщуватись поряд із зварювальним трансформатором або над ним.

6.9.3.7. Приєднання зварювальних установок до елек­тричної мережі проводиться тільки через КА.

6.9.3.8. Забороняється безпосереднє живлення зварю­вальної дуги від силової, освітлювальної та контактної мереж.

6.9.3.9. Схема приєднання декількох джерел зварю­вального струму під час роботи на одну зварювальну дугу має унеможливлювати виникнення між виробами та електродом напруги, що перевищує найбільшу напругу холосто-го ходу одного із джерел зварювального струму.

6.9.3.10. Напруга холостого ходу джерел струму для дугового зварю-вання в разі нормальної напруги мережі не повинна перевищувати:

80 В ефективного значення – для джерел змінного струму ручного дугового та напівавтоматичного зварю­вання;

140 В ефективного значення – для джерел змінно­го струму автоматич-ного зварювання;

100 В середнього значення – для джерел постійно­го струму.

6.9.3.11. Електрообладнання стаціонарних й пересувних зварювальних установок повинно бути захищене від випадкового дотику, а частини, що обертаються, закриті кожухами. Маховики, рукоятки, кнопки, до яких мож-ливе доторкання у ході робіт, повинні виготовлятися з діелектричних мате-ріалів.

Доторкатись голою рукою до неізольованих струмовідних частин зва-рювальної мережі забороняється.

Зварювальні установ­ки повинні бути захищені запобіжниками чи авто-матич­ними вимикачами з боку мережі живлення. Установки для ручного зварювання повинні бути оснащені покаж­чиком значення зварювального струму (амперметром або шкалою на регуляторі струму). Багатопостові зва-рю­вальні агрегати крім захисту з боку мережі живлення повинні також мати й автоматичний вимикач або кон­тактор (для підключення джерела струму до розподіль­чої мережі) у загальному проводі зварювального кола та запобіжни-ки на кожному проводі до зварюваль­ного поста.

6.9.3.12. Для запобігання займання електропроводів та зварювального обладнання слід правильно добирати пе­реріз кабелів – за значенням струму, ізоляцію кабелів – за робочою напругою та плавкі вставки запобіжників – за гранично допустимим струмом.

6.9.3.13. Приєднання до мережі живлення та відклю­чення від неї зва-рювальних установок виконує особовий склад електротехнічних спеціаль-ностей, який екс­плуатує цю електромережу.

6.9.3.14. Пересувні джерела зварювального струму, під час їх перемі-щення, повинні бути відключені від мережі.

6.9.3.15. Електрозварювальну установку необхідно розміщувати якнай-ближче до місця робіт. На весь час роботи установка заземлюється мідним проводом (без ізоляції) перерізом не менше 6 мм² або сталевим прутом (смужкою) перерізом не менше 12 мм². Заземлення здійснюється через спеці-альний болт, що має бути на корпусі установки.

Крім заземлення основного електрозварювального обладнання (кожух зварювального трансформатора, корпуси регулятора й зварювальної установ-ки тощо) у зварювальних установках безпосередньому заземленню підлягає той затискач вторинної обмотки зварюваль­ного трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний дріт), а також затиска-чі вторинної обмотки зварювальних випрямлячів й генераторів, у яких обмотка збудження приєднана до розподільчої електричної мережі без розпо-дільчого трансформатору.

Забороняється використання нульового робочого чи фазного проводу двожильного кабелю живлення для заземлення зварювального трансформато-ра.

Заземлення електрозварювальних установок встановлюється до їх підключення до мережі і знімається після відключення від мережі.

6.9.3.16. Кабелі (проводи) живлення електрозварювальних установок повинні мати захист від механічних пошкоджень й довжину не більше 15 м.

Для живлення однофазного зварювального трансформатора застосову-ється трижильний гнучкий шланговий кабель, третю жилу якого приєднують до болта заземлення корпуса зварювального трансфор­матора та до заземлю-ючої шини пункту живлення.

Для живлення трифазного трансформатора зас­тосовується чотирижиль-ний кабель, четверта жила якого використовується для заземлення.

Заземлювальна шина пункту живлення в уста­новках із глухозаземле-ною нейтраллю з’єднується з нульовим захисним проводом лінії живлення, а в установках з ізольованою нейтраллю із заземлювачем.

6.9.3.17. Приєднання зварювального трансформа­тора до деталі, що зва-рюєть­ся, виконується згідно з рисунком 1.

	1 – пункт живлення; 2 – зварювальний трансфор­матор; 3 – регулятор; 4 – елек-тродотримач; 5 – шланговий одножиль-ний дріт; 6 – заземлюючий болт; 7 – шланговий трижильний кабель живлен-ня із заземлюючою жилою; 8 – нульовий дріт мережі.   Рис. 1. Схема підключення зварювально-го трансформатора

6.9.3.18. Зварювальні кабелі з’єднуються опресову­ванням, зварюван-ням або паянням.

Підключення кабелю до зварювального обладнання здійснюється оп-ресованими або припаяними кабель­ними наконечниками.

6.9.3.19. Довжина первинного кола між пунктом жив­лення і пересув-ною зварювальною установкою має бути не більше 10 м. Зварювання слід проводити із застосуванням двох проводів.

Як зворотний провід (який з’єднує вироби, що зва­рюються, із джере-лом зварювального струму) дозволяється використовувати сталеві, алюміні-єві або мідні шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі та самі конструкції, що зва­рюються, (металоконструкції та знепарені і зневоднені трубопроводи в межах котлів і турбін, на яких провадять зварювальні робо-ти) за умови, що їх переріз забезпечує безпечне (у разі нагрівання) протікан-ня зварювального струму.

З’єднання окремих елементів, які застосовуються як зворотний провід, виконується болтами, струбцина­ми або затискачами.

Забороняється використовувати як зворотний провід внутрішні заліз-ничні рейки, мережі заземлення чи занулення, а також проводи та шини пер-винної комутації розподільчих пристроїв, металеві конструкції будівель, ко-мунікацій та технологічне обладнання.

Забороняється використання заземлюючих провідників розподіль­чих пристроїв як зворотнього проводу для зварюваль­них установок оскільки це може привести до відгалужування стру­му на металеві оболонки розташова-них поблизу конт­рольних кабелів, їх пошкодження та помилкової роботи ре-лейного захисту. Помилкова робота релейного захис­ту може бути спричине-на також появою різниці потен­ціалів між заземленими точками кіл релейного захисту під час роботи зварювальних установок.

6.9.3.20. У разі застосування пересувних джерел зва­рювального струму та виконання робіт у пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід ізолюється так же, як і прямий.

6.9.3.21. Забороняється подавати напругу до виробу, який зварюється, через систему послідовно з’єднаних металевих стрижнів, рейок чи будь-яких інших пред­метів.

Якщо зварювальний виріб не має електричного кон­такту із заземленим столом, то заземленню підлягає безпосередньо цей виріб.

6.9.3.22. Перед початком електрозварювальних робіт необхідно зовніш-нім оглядом перевірити правильність приєднання зварювальної установки до мережі живлення, справність ізоляції зварювальних проводів та електродо-тримачів, а також надійність з’єднання усіх контактів і заземлення (занулен-ня) зварювального апарату.

У ході виконання робіт необхідно постійно перевіряти надійність при-єднання заземлюючих проводів до зварювального агрегату та до виробів, що зварюються.

6.9.3.23. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільчих

щитів та іншого обладнання, а також у місцях зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольо­вані, а в необхідних місцях захищені від дії високої тем-ператури, механічних пошкоджень та хімічної дії.

У разі пошкодження ізоляції проводів їх слід заміни­ти або помістити в резиновий шланг.

Допускається ізоляція пошкоджених ділянок дротів методом вулканіза-ції з використанням сирої гуми.

6.9.3.24. Відстань від зварювальних проводів до гаря­чих трубопроводів та балонів із киснем має бути не менше 0,5м, до балонів та трубопроводів із горючими га­зами не менше – 1 м.

6.9.3.25. Забороняється користування електродотрима­чами, у яких по-рушена ізоляція держаків. Держаки електродотримачів мають бути виготов-лені з негорючо­го діелектричного та теплоізоляційного матеріалу.

Забороняється застосування саморобних електродот­римачів. Електро-дотримачі повинні відповідати вимогам діючих стандартів.

6.9.3.26. Струмовідні частини електродотримача мають бути ізольова-ні, крім того, повинен бути забезпечений за­хист від випадкового дотику до них рук зварювальника чи виробу, що зварюється.

Різниця температур зовнішньої поверхні руків’я і навколишнього по-вітря на ділянці, що охоплюється ру­кою зварювальника, за номінальним ре-жимом роботи еле­ктродотримача, має бути не більше + 40 °С.

6.9.3.27. Допускається застосовувати для зварювання постійним стру-мом електродотримачі з електричною ізо­ляцією тільки рукоятки. В цьому ра-зі її конструкція повинна виключати можливість створення струмовідних міс-тків між зовнішньою поверхнею рукоятки та деталя­ми електродотримача, що перебувають під напругою, й безпосередній контакт із струмовідними дета-лями під час охоплення рукоятки. На електродотримачі має бути попереджу-вальний надпис “Застосовувати лише для постійного струму”.

6.9.3.28. Ремонт зварювальних установок виконується тільки після зняття напруги.

6.9.3.29. Огляд та очищення зварювальної установ­ки та її пускової апа-ратури проводиться 1 раз на місяць.

6.9.3.30. Опір ізоляції обмоток зварювальних трансфор­маторів та пере-творювачів струму вимірюється після усіх видів ремонту, але не рідше 1 разу на рік.

Опір ізоляції обмоток трансформатора відносно корпу­са, між обмотка-ми і струмовідними частинами зварювального кола (кабелі, електродотрима-чі) має бути не менше 0,5 МОм.

Під час введення в експлуатацію та після КР ізоляція зварювальних трансформаторів випробується підвищеною напругою частотою 50 Гц протя-гом 1 хвилини.

Випробувальна напруга має відповідати значенням таблиці 5.

Результати вимірювання опору ізоляції та випробування ізоляції зварю-вальних трансформаторів та перетворювачів струму особа, яка проводила ви-

мірюван­ня чи випробування, заносить у відповідні розділи експлуатаційної документації.

Таблиця 5

Випробувальна напруга зварювальних трансформаторів

Місце прикладення випробувальної напруги	Випробувальна напруга, при напрузі мережі живлення трансформатора, В
до 380	більше 380
Між первинною обмоткою та корпусом   Між вторинною обмоткою та корпусом   Між первинною та вторин-ною обмотками

На корпусі зварювального трансформатора (перетворювача) слід зазна-чати інвентарний номер, дату наступного вимірювання опору ізоляції та на-лежність до підрозділу.

6.9.3.31. Під час роботи з підручним або у складі розрахунку, зварю-вальник перед запалюванням дуги зобов’я­заний попередити людей, що його оточують.

6.9.3.32. Під час ручного зварювання всередині ємності та зварювання великогабаритних виробів застосо­вуються переносне портативне місцеве відсмоктувальне устаткування, оснащене пристроями для швидкого та надійного закріплення поблизу зони зварювання.

Освітлення місця робіт у таких випадках здійснюється з допомогою світильників, розташованих поза спорудою, або переносними лампами нап-ругою не більше 12 В. Трансформатор для живлення ламп установлюється поза спорудою, один із виводів його вторинної обмотки заземлюється.

6.9.3.33. Виконувати зварювальні та інші вогневі роботи на посудинах, апаратах, трубопроводах, комунікаціях тощо, наповнених горючими або шкідливими речовинами, а також у випадках, коли вони перебувають під тиском негорючих рідин, газів, пари й повітря або під напругою забороняєть-ся.

Перед початком зварювання від ємності (резервуара, бака тощо), в якій містились рідке пальне, легкозаймисті або горючі рідини, кислоти, гази тощо, необхідно від’єднати трубопроводи, по яких шкідливі речовини можуть потрапити в цю ємність, заглушити, а потім очистити, промити гарячою водою з каустичною содою, пропарити, просушити й провентилювати. Після цього ємність перевіряється на відсутність небезпечної концентрації шкідли-

вих речовин.

6.9.3.34. Перед початком виконання зварювальних робіт у підземних спорудах відповідно до вимог пункту 6.2.6.4 Правил перевіряється вміст імо-вірних шкідливих речовин, вибухонебезпечних концентрацій газів, пари лег-козаймистих та горючих речовин.

Під час виконання вогневих робіт стан повітряного середовища кон-тролюється окремо в нижній та верхній частинах підземної споруди шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.

6.9.3.35. Для виконання зварювальних робіт усередині барабанів котлів та інших резервуарів і підземних споруд призначається не менше трьох осіб, із яких двоє є наглядачами. У разі виконання робіт кількома зварювальника-ми необхідно забезпечити одночасне надання допомоги усім зварювальни-кам. Одночасне виконання електрозварювальних та газополумневих робіт за-бороняється.

Наглядачі повинні перебувати поза ре­зервуаром (спорудою), біля входу (люка, лаза) і страхувати зварювальника за допомогою страхувального кана-та, зак­ріпленого за його запобіжний пояс.

У запобіжних поясів із боку спини мають бути плечові лямки з кільцем на їх перетині, для закріплення страхувального каната. Пояс слід підганяти так, щоб кільце розміщувалось не нижче лопаток. Забороняється застосуван-ня поясів без плечових лямок.

Під час виконання робіт усередині газонебезпечних підземних споруд та резервуарів застосування запобіжних поясів та страхувальних канатів обо-в’язкове.

Другий кінець страхувального каната протягом усього часу виконання робіт повинен знаходитись назовні у руках нагляда­ча.

Наглядачі не мають права відходити від люка резер­вуара чи підземної споруди доти, поки у резервуарі пе­ребуває зварювальник.

У разі необхідності спуску до постраждалого, один із наглядачів пови-нен одягти шланговий протигаз та запобіжний пояс і передати кінець від страхувального каната наглядачеві, який залишився назовні.