![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Основними джерелами забруднення поверхневих вод органічними забруднювачами є:
- целюлозно-паперова промисловість;
- лакофарбові виробництва, та виробництва органічних розчинників (ацетон, толуол, ксилол, сольвент, уайт-спірит тощо);
- харчова промисловість (жири, органічні залишки);
- транспорт (нафта, нафтопродукти);
- стічні води тваринництва (органічні залишки) та рослинництва (пестициди та органічні добрива).
Методи контролю окремих органічних забруднювачів наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3. 1 – Методи визначення ШР
ШР | Принцип дії | Визначенню | |
заважають | не заважають | ||
Індикаторний метод (для УГ–2) | |||
Ацетон | Реакція гідрооксиламінгідрохлоридом і бром феноловим синім | Циклогексанон та інші кетони | Ксилол, толуол, етанол, бутанол, бутилацетат, етилацетат, уайт-спірит |
Ксилол | Реакція з параформальдегідом в сірчанокислому середовищі | Толуол, сольвент | Ацетон, циклогексанон, етанол, бутанол, етилацетат, етилцелозольв, уайт-спірит, бутилацетат |
Сольвент | –//– | Толуол, ксилол | –//– |
Толуол | Реакція з сірчанокислим розчином йодиду калію | Уайт-спірит, ксилол, сольвент | –//– |
Уайт-спірит | Реакція з йодидом калію в сірчанокислому середовищі | – | Ацетон, етанол, бутанол, етилацетат, |
Спектрофотометричний метод | |||
Циклогексанон | Реакція з фурфуролом в лужному середовищі | Кетони | Ксилол, толуол, етанол, бутанол, етилацетат, уайт-спірит, бутилацетат |
Бутилацетат, етилацетат | Реакція з гідроксиламіном в лужному середовищі | Ефіри оцтової кислоти | Ксилол, толуол, етанол, сольвент, циклогексанон, уайт-спірит |
Титриметричний метод | |||
Етилцелозольв | Окиснення дихроматом калію в сірчанокислому середовищі | Етанол, бутанол, ацетон | Ксилол, толуол, сольвент, уайт-спірит, циклогексанон |
Газо хроматографічний метод | |||
Етиловий та бутиловий спирти | Газоадсорбційна хроматографія з використанням вогняноіонізаційного детектора. | – | – |
Для очистки стічних вод від органічних забруднювачів застосовують такі методи.
Адсорбція. Цей метод, як правило, використовують у комбінації з іншими, зокрема для початкового виділення грубодисперсних домішок механічними методами і коагуляцією. Потім молекулярно-розчинені домішки органічних речовин видаляють шляхом адсорбції на активованому вугіллі (табл. 3.2), яке крім речовин, що погіршують смак і запах води, сорбує також гербіциди, інсектициди, віруси тощо. Відпрацьоване активоване вугілля регенерують відгонкою адсорбованих домішок парою, якщо вони використовуються, або деструктивною регенерацією, якщо адсорбовані домішки знешкоджуються.
Таблиця 3.2 – Характеристика деяких марок активованого вугілля
Марка | WS, см3/г | W01, см3/г | W02, см3/г | B01·106, град–2 | B02·106, град–2 | ||
АГ–3 | 0,891 | 0,3 | – | 0,7–0,8 | – | ||
БАУ | 1,5 | 0,22 | – | 0,55 | – | ||
АР–№ | 0,7 | 0,19 | 0,18 | 0,74 | 3,42 | ||
КАД йодний | 1,0 | 0,23 | 0,13 | 0,7 | 3,1 | ||
КАД молотий | – | 0,12 | – | 1,08 | – | ||
СКТ | 0,98 | 0,5 | – | 0,83 | – | ||
Примітка.W01 – об’єм мікропор, W02 – об’єм макропор. Що стосується макропор та перехідних пор, то їх сорбційна активність виявляється тільки сорбцією речовини, поверхнею стінок та кількістю сорбованої на них речовини і є значно меншою, ніж в мікропорах. Тому макропори та перехідні пори є шляхами підводу сорбату до мікропор. Другою важливою величиною активованого вугілля є структурно-енергетична константа B, град–2. Вона може приводитись для мікропор та супермікропор (B01, B02). Характеристиками активованого вугілля також є: насипна маса, г/см3; механічна міцність, %; діаметр зерен, мм; ціна за 1 т, грн. тощо. | |||||||
Застосування принципу завислого (киплячого) шару адсорбенту для сорбції забруднювальних органічних речовин дає змогу вирішити завдання безперервної заміни адсорбенту в установці (рис. 3.1), спрощує регенерацію відпрацьованого вугілля. Крім того, при цьому можна запобігти замулювання шару адсорбенту і застосовувати дрібні фракції активованого вугілля (0,2—0,5 мм). Це дає змогу значно скоротити час досягнення адсорбційної рівноваги. Адсорбцію можна здійснювати як в одному адсорбері, так і в блоці з двох або трьох послідовно з'єднаних апаратів.
![]() |
Термічний метод полягає в спалюванні токсичних органічних речовин, що містяться в стічних водах. В результаті утворюються нетоксичні газоподібні продукти горіння й тверді речовини, які можна використовувати. Цей метод застосовується для знешкодження сульфатних лугів целюлозно-паперової промисловості, стоків анілінофарбової промисловості, у виробництві нітросполук. Стоки попередньо упарюються, а потім надходять у топку циклонного типу, де згоряють у розпиленому вигляді.
Ефективним методом видалення органічних домішок з води є біохімічний. Методи біологічного очищення ґрунтуються на застосуванні різних мікроорганізмів. Розрізняють аеробний процес, який здійснюється за наявності кисню, і анаеробний – без доступу кисню. Анаеробне очищення застосовують як перший ступінь для підготовки до наступного аеробного очищення стічних вод з високою концентрацією органічних забруднень.
Біологічне аеробне очищення здійснюють штучними методами: у біофільтрах, аеротенках, окситенках та природними засобами: на зрошувальних,фільтраційних полях та в біологічних ставках. Біофільтри будують у вигляді залізобетонних резервуарів діаметром до 30 м і заввишки: низькі – 1,5–2 м, високі – 2–4 м і баштові – 10–20 м. На дірчасте днище резервуара накладають щебінь, гальку, керамзит або ґратчасті блоки з пластмаси. На поверхні укладених матеріалів поселяють мікроорганізми, які живляться органічними домішками стічних вод. Мікроорганізми перетворюють органічні речовини на неорганічні (переважно на вуглекислий газ і воду або метан, аміак та ін.). Біофільтри доцільно застосовувати в районах з теплим кліматам для стічних вод з БПК не більш як 400–500 мг О2/л.
Аеротенки являють собою відкриті резервуари завдовжки до 100 м і більше, завширшки до 10 м і глибиною до 5 м. В аеротенки постійно нагнітають повітря. Стічні води очищають методом “чистих культур” або за допомогою активного мулу. “Чиста культура” – це вирощені популяції мікроорганізмів, які живляться певними речовинами (наприклад, фенолом, роданідами і ціанідами з концентрацією до 100 мг/л і більше). Активний мул — це різноманітні бактерії, одноклітинні організми (інфузорії, амеби, туфельки тощо), які живляться органічними домішками стічних вод. У мулі залежно від виду виробництва розвиваються певні групи мікроорганізмів. Проте певна частина їх є спільною для всіх видів мулу: завжди присутні неспороносні бактерії роду псевдомонас, сарцини, а також інші бактерії й мікрококи. Для очищення стічних вод харчових виробництв використовують також різні водорості, нафтохімічної промисловості — мікроорганізми з роду нокардія і культури дріжджів. Приріст активного мулу періодично виводять з апарата і після знезаражувальної обробки його можна використовувати як добриво. В окитенках (закриті резервуари) активний мул продувається технічним киснем або повітрям. Ефективність очистки підвищується.
Поля зрошування, поля фільтрації та біологічні ставки належать до ґрунтових методів біологічного очищення. На полях зрошування одночасно з очищенням стічних вод вирощують різні культури рослин. Якщо на ділянках не вирощують рослини, а тільки очищають стічні води, їх називають полями фільтрації. Цей спосіб знайшов обмежене застосування, оскільки потребує рівні ділянки ґрунтів з доброю фільтрувальною здатністю.
Біологічні ставки облаштовують каскадом по 3—5 водойм глибиною 1—1,5 м. Оскільки процеси біологічного очищення відбуваються повільно, вода в ставках має перебувати не менш як 20 діб. Біологічні ставки частіше використовують після попереднього очищення іншими методами, як буфер перед водоймою, в яку скидають очищену воду.
Дата публикования: 2015-04-06; Прочитано: 399 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!