Методичні вказівки 1 страница

до виконання курсової роботи «Економіка створення та експлуатації нового

структурного підрозділу виробничого підприємства» з дисципліни «Економік

підприємства» для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 0305- «Економіка та підприємництво», спеціальності 6.030504 «Економіка підприємства»

«К друку у світ дозволяю»

Проректор Смирний М.Ф.

Протокол № 1 від 01. 09. 2009 г.

Укладачі: Бачевський Б.Є.

Житний Є.П.

Решетняк О.О.

Брежнєва С.В.

Весь цифровий і фактичний матеріал,

бібліографічні зведення перевірені.

Написання одиниць відповідає стандарту.

Помилки виправлені

ЛУГАНСЬК 2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсової роботи «Економіка створення та експлуатації нового

структурного підрозділу виробничого підприємства» з дисципліни «Економік

підприємства» для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 0305 - «Економіка і підприємництво», спеціальності 6.030504 «Економіка підприємства»

ЛУГАНСЬК 2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсової роботи «Економіка створення та експлуатації нового

структурного підрозділу виробничого підприємства» з дисципліни «Економік

підприємства» для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 0305- «Економіка і підприємництво», спеціальності 6.030504 «Економіка підприємства»

Затверджено

на засіданні кафедри

економіки підприємства

Протокол № 1 від 1.01. 2009 р.

ЛУГАНСЬК 2009

Методичні вказівкидо виконання курсової роботи «Економіка створення та експлуатації нового структурного підрозділу виробничого підприємства» для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 0305 – «Економіка і підприємництво», спеціальності 6.030504 «Економіка підприємства». / Уклад. Б.Є. Бачевський, Є.П. Житний, О.О. Решетняк, С.В. Брежнєва – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – 39 с.

Містить типову методику планових розрахунків економічних показників зі створення та подальшої експлуатації структурного підрозділу виробничого підприємства (цех, дільниця), у тому числі визначення необхідних капітальних вкладень на створення виробничих площ та допоміжних приміщень на заданий обсяг виробництва, річної потреби в грошових, матеріальних та трудових ресурсах, визначення планових показників повної собівартості продукції, планових обсягів товарної та реалізованої продукції, рентабельності продукції та виробництва, планового прибутку і показників очікуваної економічної ефективності створення та експлуатації цеху (дільниці).

Дані методичні вказівки призначені для закріплення навичок розрахунку планових техніко-економічних показників створення та експлуатації нових виробничих потужностей діючого машинобудівного підприємства.

Склали: Б.Є.Бачевський, доц.

Є.П.Житний, доц.

О.О.Решетняк, доц.

С.В.Брежнєва

Відповідн

Загальні положення

Дана методика спирається на певні припущення, які не завжди виконуються в умовах вільного ринку, але дозволяють спростити розрахунки, висвітлюючи економічний зміст найважливіших показників. За даними припущеннями:

ринок продукції, що планується до випуску, ненасичений, тому до розрахунку приймається, що 100% обсягу продукції, при заданому відсотку завантаження виробничої потужності, буде реалізовано;

продукція, що виготовляється, реалізується на ринку вільної конкуренції, тому найбільш прийнятний метод встановлення ціни на вироби є метод орієнтації на конкурентів (середні ринкові ціни), але для навчальних цілей у цій роботі задається плановий рівень рентабельності, який встановлюється з врахуванням депозитних ставок банку, рівня ризику, інфляції та інших показників визначення ставок дисконту, або, за наявністю даних, з орієнтацією на рівень рентабельності подібних вкладень у галузі, що склався, у випадках, коли витрати на виробництво дорівнюють середнім по галузі;

планова рентабельність продукції визначається шляхом співставлення планового прибутку (як різниці між планованим обсягом реалізації за середніми ринковими цінами та повної планової собівартості товарного випуску) та вказаної собівартості, визначеної за техніко-економічними розрахунками;

витрати, які не визначаються прямим розрахунком (такі як адміністративні або витрати на збут), встановлюються у відсотках до загальної заробітної плати або, як надається у цій методиці, у відсотках до виробничої собівартості за рівнем, характерним для даної галузі виробництва;

тип проектованого виробництва – крупносерійний, тому розрахунки проводяться на деталь – представник (комплексну деталь), для якої характерно певне співвідношення різних методів обробки (токарної, фрезерної, свердлильної) за спеціалізацією технологічного обладнання;

методика орієнтована на нормальні умови функціонування підприємства (не кризові), за якими рівень інфляції низький, строк створення виробничої площі приймається менше одного року, то розрахунок показників економічної ефективності не потребує врахування фактору часу, за яким у інших умовах зміна вартості грошового потоку повинна була б розраховуватись згідно методиці ефективності інвестиційного проекту;

комплекс робіт з нового будівництва та розширення існуючих виробничих площ може виконуватись господарчим методом (і в цьому разі складається повний кошторис витрат підприємства на власний розвиток), або за підрядом, коли підрядна організація виконує комплекс робіт повністю за угодою або створює виробничі площі, на яких встановлюється придбане аналізованим підприємством обладнання (у цьому разі складається кошторис, у якому окремо визначається вартість обладнання з доставкою та монтажем, а послуги підрядних організацій оцінюються за угодою згідно укрупненим нормативам витрат на створення приміщень, споруд тощо). У даній курсовій роботі використовується останній підхід.

враховуючи наведені вище припущення слід зазначити, що зі зміною вказаних умов, у дану методику при застосуванні на практиці, слід вносити відповідні корективи.

Основою розрахунку техніко-економічних показників виробництва, що планується до введення в дію, є програма випуску продукції у натуральному виразі (штук, комплектів тощо), реалізацію якого забезпечує існуючий рівень попиту на ринку даної продукції.

Метою курсової роботи є закріплення отриманих теоретичних знань за курсом «Економіка підприємства», придбання навичок визначення потреби всіх видів ресурсів, необхідних для організації виробництва; засвоєння методів техніко-економічних розрахунків, методів складання кошторису витрат, розрахунку калькуляції собівартості продукції та визначення основних очікуваних техніко-економічних показників створеного об’єкту.

Завданням даної курсової роботи є визначення капітальних витрат на створення цеху (дільниці), розрахунок планових річних поточних експлуатаційних витрат та визначення ефективності запропонованого проекту, тому відповідно виділяються такі основні частини курсової роботи: розрахунок витрат на створення цеху з випуску заданого обсягу виробів за економічними елементами, визначення потрібного розміру річних витрат на виробництво продукції згідно заданої програми, калькулювання собівартості продукції за статтями витрат та встановлення планової ціни, розрахунок розміру обігових коштів та авансованого капіталу, визначення точки беззбитковості (критичної програми випуску продукції), розрахунок техніко-економічних показників проекту створення та експлуатації нового цеху.

Завдання на виконання курсової роботи надається за варіантами, згідно яким за кожною академічною групою студентів закріплюється певна деталь для виробництва (ступінчатий вал, шпиндель (корпус шпинделя) тощо), а вихідні дані щодо обсягу виробництва та трудомісткості окремих операцій приймаються згідно варіанту за порядковим номером студента у журналі групи. Теоретичні основи виконання роботи викладені у розділах: виробнича програма та виробнича потужність, капітальні та поточні витрати, кошторис та калькуляція собівартості, матеріальні та трудові витрати, показники продуктивності праці, техніко-економічні результати діяльності підрозділу, показники ефективності створення та реалізації проекту з курсу дисципліни «Економіка підприємства».

Загальний об'єм курсової роботи повинен забезпечити достатню повноту розрахунків та обґрунтувань, які можуть надаватися у скороченій формі, за якою наводиться приклад розрахунку, а результати усіх подібних зводяться за відповідною формою у таблицю. Звичайно це складає 35 - 40 сторінок комп’ютерного тексту з усіма необхідними аналітичними розрахунками й таблицями. Повністю оформлена курсова робота включає: обкладинку, титульний аркуш, завдання, реферат, зміст, вступ, основні розділи записки, висновок, список використаних джерел. Робота оформляється на папері форматом А-4 (297х210 мм.).

Обкладинка й титульний аркуш оформляються відповідно до вимог (див. додаток К, Л) з вказівкою номера групи, типу деталі та номера варіанта. Титульний аркуш підписується студентом після виконання та керівником після захисту роботи.

Завдання заповнюється за формою бланка, який повинен бути підписано студентом та керівником.

Реферат повинен містити короткі відомості про курсову роботу (додаток М), достатні для відображення його основного змісту. Він будується за наступною схемою: відомості про об'єм записки (загальна кількість сторінок), таблиць, схем у одну строку, за відступом у чотири строки надається зміст роботи (4 – 5 строк), перелік ключових слів (від 10 до 15) надається наприкінці сторінки. Текст реферату розміщується на окремій сторінці.

Зміст роботи складається з переліку усіх структурних частин, починаючи з вступу та закінчуючи списком використаних джерел з вказівкою номера сторінки, з якої починається кожен розділ та підрозділ, перелік яких надано нижче.

Вступ коротко висвітлює особливості створення нових виробничих площ у машинобудуванні, які виробляють комплектуючі за кооперацією для транспортного машинобудування та верстатобудівних підприємств. Огляд створюється за даними мережі Інтернет за ключовими словами: машинобудування, металообробка, комплектуючі, деталі, обладнання, що підтверджує актуальність даної роботи.

Основна частина курсової роботи складається з наступних розділів та підрозділів:

1. Розрахунок витрат на створення цеху з випуску заданого обсягу виробів.

1.1. Розрахунок необхідної кількості основного обладнання для металообробки та термічного обладнання за трудомісткістю операцій.

1.2. Розрахунок кількості підйомно-транспортного, та енергетичного обладнання за нормативами та пропускною спроможністю.

1.3. Розрахунок потрібних виробничих площ та визначення загальної вартості ОВФ та нематеріальних активів (НА).

1.4. Складання кошторису витрат на створення нового цеху.

2. Визначення потрібного розміру річних витрат на виробництво продукції згідно заданої програми.

2.1. Розрахунок потрібної кількості основних матеріалів та їх вартості.

2.2. Визначення витрат на технологічне паливо та електроенергію.

2.3. Визначення потреби у трудових ресурсах за категоріями працівників.

2.4. Розрахунок фонду оплати праці та відрахувань на соціальні заходи за категоріями працівників цеху.

2.5. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

2.6. Визначення загальновиробничих витрат.

3. Калькулювання собівартості продукції за статтями витрат та встановлення планової ціни.

4. Розрахунок розміру обігових коштів та авансованого капіталу.

5. Визначення точки беззбитковості (критичної програми випуску продукції).

6. Розрахунок техніко-економічних показників проекту створення та експлуатації нового цеху.

Висновок з результатів виконання курсової роботи містить їх узагальнення, яке повинне мати обґрунтування доцільності реалізації проекту, що визначається на основі аналізу техніко-економічних показників створення та експлуатації проектованого виробництва шляхом їх співставлення із сучасним рівнем доходів на вкладений капітал у машинобудуванні взагалі або за аналогічними проектами. Для цього можуть використовуватись статистичні дані за галуззю з офіційних джерел у Інтернеті, рівень депозитних ставок банків з врахуванням ризику вкладень, рівень рентабельності споріднених підприємств, акціонерних товариств, зобов’язаних публікувати звіт про діяльність у мережі Інтернет.

Таблиці, які вміщують не тільки вихідні дані, але й проміжні розрахунки, зручніше формувати у вигляді електронних таблиць Excel [2; с. 48-52].

Список використаних джерел повинен формуватися згідно наведеному прикладу переліку джерел у даній курсовій роботі, вміщувати не менш як п’ятнадцять джерел, у тому числі нормативні матеріали, законодавчі акти та сучасні огляди матеріалу за темою роботи.

1. Розрахунок витрат на створення цеху з випуску заданого обсягу виробів.

Проектування виробничого підрозділу спирається на визначення потреб ринку у певному виді продукції. У даній курсовій така потреба надається у якості вихідних даних (додатки А) у вигляді річної програми випуску деталі (тис. шт.), яку призначає для групи студентів керівник, згідно варіанту за номером студента у журналі групи. За вказаним варіантом у цьому ж додатку надається:

чиста маса деталі, (кг.), яка визначається конструкцією та матеріалом і слугує основою для розрахунку витрат основного матеріалу;

коефіцієнт використання матеріалу (К_вм), діленням на який визначається потрібна маса заготовки для виготовлення даної деталі, а різниця між масою заготовки та чистою масою деталі визначає масу зворотних відходів, які підприємство реалізує на металобрухт за ціною на такі відходи;

матеріал певної марки, яка визначає якому виду обробки може піддаватися деталь (наприклад, сталь 45 – закалювання ТВЧ, сталь 10 - цементація), вартість матеріалу;

трудомісткість усіх операцій обробки заготівлі, (нормо-години), за якими визначається вид необхідного обладнання та його кількість, яка в змозі забезпечити виконання кожної операції на всю виробничу програму.

1.1. Розрахунок необхідної кількості основного обладнання для металообробки та термічного обладнання за трудомісткістю операцій.

Визначення потрібної кількості обладнання певної моделі для виконання кожної операції технологічного процесу реалізується співставленням трудомісткості річної програми випуску деталі за операціями та дійсного фонду часу роботи потрібного обладнання з врахуванням режиму змінності (таблиця 1.1).

Обсяг продукції може вимірюватися в натуральних (шт., компл., тони, м² тощо), умовно-натуральних (тон умовного палива, одиниць транспорту у перерахунку на потужність тощо) та вартісних показниках (гривні, долари тощо).

Якщо одна група обладнання може обробляти кілька найменувань деталей без додаткових налаштувань, трудомісткість яких відрізняється незначно, їх об’єднують за такою ознакою під однією номенклатурною позицією як деталь - типовий представник даної групи. Як типовий представник однорідної в конструктивно-технологічному відношенні групи продукції вибирається деталь (виріб), річний об'єм робіт по виготовленню якої має найбільшу питому вагу в загальному обсязі робіт по даній групі. У випадках, коли виготовлення виробу стосується багатьох операцій (переділів), у якості типової може бути прийнята так звана комплексна деталь, технологічний процес виготовлення якої найбільш повно відображає всі спільні характеристики операцій. Таким чином, трудомісткість операції, яка потребує певного виду і типорозміру обладнання для виготовлення комплексної деталі, помножена на річну програму випуску у натуральному виразі (тис. шт.) є трудомісткістю заданої річної програми випуску виробів:

Т_i = t_i × N, (1.1)

де Т_i – трудомісткість заданої річної програми випуску деталей за і-тою операцією;

t_i – трудомісткість і-тої операції виробництва деталі, н-год.;

і – номер операції згідно технологічного процесу;

N – задана виробнича програма випуску деталі, тис. шт. (додатки А).

Кожна одиниця обладнання з врахуванням режиму змінності та часу, потрібного на обслуговування й регламентні роботи, може відпрацювати за рік певний час – дійсний річний фонд часу роботи устаткування (Ф_д), який приймається для укрупнених економічних розрахунків за досвідом даного підприємства або за середніми статистичними показниками за галуззю залежно від виду обладнання, особливостей сфери експлуатації. Для умов, прийнятих у даній роботі, значення цього показника наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Дійсний річний фонд часу роботи устаткування крупносерійного виробництва.

Устаткування	Фонд часу для двозмінної роботи обладнання, годин.
Установки механічної обробки, металорізальні верстати
Печі, устаткування для цементації та закалювання деталей, устаткування високочастотного нагріву
Підйомно-транспортне обладнання

Співвідношення трудомісткості програми випуску виробів та фонду часу за кожним видом обладнання (додаток Б) визначає приблизну розрахункову кількість обладнання, яке потрібно встановити для забезпечення виконання потрібних операцій у необхідному обсязі:

С_Рі = Т_і / Ф_д,(1.2)

де С_Рі – розрахункова кількість обладнання для виконання і-тої операції, од.;

Т_і – трудомісткість заданої річної програми випуску деталей за і-тою операцією, н-год.;

Ф_д – дійсний річний фонд часу роботи устаткування, год.

Слід відзначити, що майже ніколи не вдається синхронізувати технологічний процес таким чином, щоб за розрахунком отримати цілу кількість одиниць обладнання. Просто відкинути дрібну частину отриманого значення не можна, оскільки округлена у меншу сторону кількість обладнання буде перевантажена. Якщо кількість обладнання за розрахунком велика (50 – 100 одиниць), це перевантаження розподілиться між усіма верстатами і відповідно воно зменшиться у 50 – 100 разів, то такою величиною можна знехтувати. Якщо ж за розрахунком отримано, наприклад 1,3 одиниці, а прийняти з округленням у меншу сторону 1, то її перевантаження складе 30%, що не припустимо. В реальних виробничих умовах звичайно дозволяється перевантаження не більш ніж на 10%, тому що це перевантаження може бути ліквідовано зміною розподілу технологічних операцій, зміною вимог до режимів обробки, зміною режиму праці (організація другої зміни на один день на тиждень або місяць) тощо. Те або інше рішення визначається за доцільністю, оскільки у таких умовах як криза, зменшення виробництва тощо, простіше забезпечити додатковий час роботи працівника, аніж встановити додаткове обладнання.

Для спрощення виконання розрахунків, в курсовій роботі прийнята кількість технологічного обладнання по операціях визначається округленням розрахункової у більшу сторону.

Наприклад, якщо Ср_і = 2,1, то необхідно прийняти три одиниці, тобто Спр_і = 3, при цьому завантаження обладнання буде менше за оптимальне і слід розрахувати коефіцієнт завантаження верстатів на операції:

Кз_і = Ср_і / Спр_і, (1.3)

де Кз_і – коефіцієнт завантаження верстатів на і-тій операції;

Ср_і – розрахункова кількість обладнання для виконання і-тої операції, од.;

Спр_і – прийнята кількість обладнання для виконання і-тої операції, од.

При виконанні розрахунків коефіцієнт завантаження обладнання повинен бути не менш 0,6 і не більше 0,95. Сто відсотків завантаження звичайно не планується, оскільки необхідно резервувати приблизно 5% часу на усунення непередбачених простоїв. Якщо фактичний результат не попадає у вказаний діапазон, студенту слід надати рекомендації з організаційних або технічних заходів покращення рівня завантаження обладнання.

Слід враховувати, що недовантаження обладнання викликає зростання собівартості продукції за рахунок збільшення долі амортизаційних відрахувань, а перевантаження – за рахунок збільшення фонду оплати праці внаслідок зміни режиму роботи, роботи в нічну зміну або у вихідні, необхідності створення оборотного запасу деталей на операції.

Результати розрахунків необхідної кількості обладнання зводяться до таблиці 1.2 (рекомендується створення в Excel) після наведення прикладу розрахунку за відповідною формулою. В таблиці вказується або джерело, з якого заповнюється стовпчик (вихідні дані, норматив, прийняте ціле значення кількості од. обладнання), або наводиться алгоритм розрахунку показника.

Розрахунок кількості обладнання, необхідного за технологією виготовлення продукції слугує основою для подальших розрахунків кількості підйомно-транспортного та енергетичного обладнання й потрібної площі приміщень для розташування усіх вказаних видів обладнання з врахуванням зон обслуговування в процесі експлуатації.

Таблиця 1.2

Розрахунок кількості обладнання, необхідного за технологією

Найменування Обладнання	Річна програма деталей, шт.	Трудомісткість (норма часу) операції, год.	Трудомісткість річної програми, год.	Дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год.	Розрахункова кількість обладнання, од.	Прийнята кількість обладнання, од.	Коефіцієнт завантаження,
N	tі	Ті	Фд	Срі	Спрі	Кзі
Вихідні дані	Вихідні дані	N×tі	Норматив	Ті/Фд	Більше ціле	СРі/СПРі

Обладнання в таблиці поєднується за технологічним принципом (усі токарні, фрезерні, свердлильні верстати), що відповідає звичайному порядку групування обладнання підприємством – виробником при наданні інформації про ціни окремих верстатів кожної технологічної групи.

1.2. Розрахунок кількості підйомно-транспортного, та енергетичного обладнання за нормативами та пропускною спроможністю.

На аналізованому підприємстві обране обладнання підлягає групуванню як за видом обладнання, так і за видом обробки на операціях тех. процесу. Так, наприклад, операцію центрування можна виконувати фрезеруванням, на токарному або свердлильному верстаті і в подальшому вказані види обладнання можуть бути об’єднані у одну виробничу ділянку механічної обробки, або групування виконується за методами обробки, тоді в ділянку об’єднуються окремо токарні, окремо фрезерні або свердлильні верстати. Групування обладнання за дільницями дозволяє упорядкувати технологічний процес та обрати за видом та кількістю необхідне підйомно-транспортне та енергетичне обладнання. Це обладнання має певні границі обслуговування, які звичайно співпадають з межами дільниць цеху, але не обов’язково.

У спеціалізовані дільниці, згідно завданню, можуть бути об’єднані не більш ніж 50 робочих місць з виконання операцій споріднених за методом обробки:

токарна дільниця – токарні та центрувальні операції, токарно-гвинторізні, токарно-револьверні;

фрезерна дільниця – фрезерно-центрувальні, різьбофрезерні операції, фрезерування пазів та шліців;

свердлильна дільниця – свердлення отворів у валах та корпусних деталях типу шпиндель(корпус шпинделя);

дільниця термічної обробки – закалювання та відпуск, цементування, поверхневе закалювання ТВЧ;

шліфувальна – шліфування шийок валів та шліців, шліфування площини, лисок, фасок тощо;

дільниця механічної обробки – інші операції тех. процесу, які неможливо об’єднати за єдиним засобом обробки та обладнання, яке не увійшло у інші дільниці за лімітом кількості обладнання на цих дільницях (у даній курсовій роботі не більш ніж 50 одиниць).

З виділенням дільниці вказується кількість встановленого на неї обладнання, сумарна кількість якого повинна дорівнювати прийнятій загальній кількості обладнання за розрахунком, яке вноситься до титульного списку згідно форми таблиці 1.3, де крім основного технологічного виділяється підйомно-транспортне обладнання, кількість якого визначається згідно нормам обслуговування розподіленого за дільницями основного обладнання (додатки В1, В2). Згідно вказаному додатку виконується розрахунок, який наводиться повністю з обґрунтуванням. Вартість обладнання звичайно визначається за даними підприємства - виробника або за даними фірм – оптових продавців засобів виробництва, які можна знайти у Інтернеті. За відсутністю вказаних даних, можна користуватися даними, наведеними у додатках Б, В1, В2. Якщо мають місце високі темпи інфляції, керівник курсової роботи надає коефіцієнт збільшення вартості обладнання, на який необхідно помножити наведені у додатку ціни.

Витрати на транспортування й монтаж залежать від маси та габаритів обладнання, відстані перевезень, виду транспорту та рівня спеціалізації перевізника. В цій роботі витрати визначаються укрупнено у середньому по галузі в межах території України за залізничним тарифами у відсотках від вартості обладнання:

технологічного 14%;

термічного 18%;

підйомно-транспортного 10%.

Таблиця 1.3

Титульний список устаткування

Найменування обладнання	Кількість одиниць	Встановлена потужність, кВт	Вартість одиниці, грн.	Вартість усього обладнання (2×7)
одиниці	усього (2×3)	оптова ціна	витрати на транспорт і монтаж	усього (5+6)

Вартість інших складових основних фондів також визначається укрупнено за нормативами:

вартість енергетичного обладнання з монтажем (трансформатори, цехові розподільні пристрої й ін.) у середньому становить 32 грн. на 1 кВт встановленої потужності основного та підйомно-транспортного обладнання цеху;

вартість пристосувань та інструменту, які за великою ціною та довгим строком служби, згідно нормативам підприємства, віднесено до основних виробничих фондів становить 14% від вартості технологічного обладнання;

вартість виробничого інвентарю приймається в розмірі 2% від вартості усього обладнання;

вартість господарського інвентарю приймається в розмірі 1% від вартості усіх приміщень цеху;

вартість створення необхідної для виробництва та обслуговування тех. процесу площі визначається окремим розрахунком, починаючи з визначення потреби за нормативом на одиницю обладнання.

1.3. Розрахунок потрібних виробничих площ та визначення загальної вартості ОВФ та нематеріальних активів (НА).

Потреба у виробничих та побутових площах визначається у м², їх вартість розраховується на 1 м³, оскільки при однаковій площі приміщення можуть мати різну висоту.

Потреба у виробничих площах укрупнено визначається виходячи з кількості обладнання (Спр) з врахуванням їх типорозміру згідно коефіцієнтам додаткової площі (Кдод), які наведені в додатку Б.

Розрахунок виконується на кожну окрему одиницю обладнання з врахуванням зони обслуговування, місця складування, проходів між верстатами та загально-цехових проїздів та норм техніки безпеки. Наприклад, для токарного верстата 16К25 з габаритними розмірами 2,79 х 1,24 коефіцієнт (Кдод), що враховує додаткову площу, становить 3,5. При цьому, для ділянки токарної обробки з 10 таких верстатів буде потрібна виробнича площа у розмірі: 2,79 × 1,24 × 3,5 × 10 = 121 м². Результати розрахунків зводяться до таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Визначення виробничої площі