Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу

Звичайно технологічний процес виготовлення деталі розробляють в декількох варіантах, вибір найбільш доцільного з них провадять після техніко-економічної оцінки шляхом визначення їх економічної ефективності.

Існує два основних методи визначення економічної ефективності технологічного процесу: бухгалтерській, та за технологічною собівартістю, який ще носить назву елементний, при застосуванні останнього собівартість може визначатись прямим розрахунком та за приведеними затратами. Кожний з цих методів має свої межі застосування і має як переваги, так і недоліки, але більш доступний для технолога саме елементний метод.

За цим методом технологічна собівартість певного варіанту технологічного процесу розраховується за формулою:

Або, за спрощеною формулою:

де: – вартість вихідної заготовки, її розрахунок надано у курсі «Технологічні методи виготовлення заготовок»;

– заробітна плата відповідно верстатника і наладчика;

– амортизаційні відрахування від вартості обладнання;

– амортизаційні відрахування від вартості технологічного оснащення;

– витрати на ремонт і обслуговування обладнання;

– витрати на інструмент;

–витрати на силову електроенергію;

–витрати на амортизацію й утримання виробничих площ;

– витрати на підготовку і експлуатацію програмного забезпечення (для верстатів із ЧПК).

С_в.год – вартість однієї верстато-години (чи однієї верстато-хвилини), що визначена за нормативами як сума вартостей окремих елементів (структуру середніх витрат на утримання та експлуатацію обладнання для різних груп верстатів, % - дивись [15]).

Т_шт.к – штучно-калькуляційний (для масового виробництва штучний) час порівнюваної операції у хвилинах.

Докладно і з конкретним прикладом розрахунок технологічної собівартості надано в [17]