Загальна характеристика трудової діяльності

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'я­заними елементами: фізичний (механічний) — визначається роботою м'язів; психічний — визначається участю органів чуття, пам'яті, мис­лення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль­ності неоднакова: під час фізичної праці переважає ♦ м'язова діяльність; під час розумової активізуються ♦ процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

♦ фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантаження;

♦ ритм і темп роботи;

♦ монотонність праці;

♦ обсяг сприймання і переробки інформації;

♦ біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити +ступінь і характер навантаження організму під час роботи, +відповідність робочого місця і засобів праці анатомо­фізіологічним особливостям людини і +розв'язати цілу низку практич­них питань: +раціональні режими праці і відпочинку, організація ро­бочого місця, проведення професійного добору та профорієнтації тощо.

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується ви­тратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енер­гетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпе­чення постійного обміну енергії, тобто є безперечною умовою життя. Кількість енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного об­міну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, яких докладає людина в трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чи кКал/год). їх кількість залежить від інтенсивності навантаження. Так, при фізичній праці середньодобові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрати енергії в ба­гатьох випадках залежать від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, які займаються розумовою працею.

Розглянемо таблицю енерговитрат людини на різних етапах діяль­ності (з розрахунку на масу тіла в 70 кг).

Вид діяльності	Енерговитрати, кКал/год
а) У домашніх умовах:
— сон і відпочинок у ліжку	65-77
— відпочинок сидячи	85-106
— особиста гігієна	102-144
— читання, домашнє навчання	90-112
— прибирання '	до 270
б) Розумова діяльність:
-~ спокійне читання	До 110
— навчання, самопідготовка	До 111
— слухання лекцій сидячи	102-112
— писання	90-112
— друкування	90-144
— робота з комп'ютером
— читання лекцій у великій аудиторії	140-270
— бесіда стоячи
— бесіда сидячи
в) Фізична діяльність:
— робітники прокатного цеху	275-325
— робітники ливарного цеху	280-375
— бетонщики	360-390
— моляри
— тесляри	207-246
— цегельник	220-400

Отже, добові енерговитрати залежать від характеру роботи та фізич­ного навантаження:

> при розумовому виді діяльності — не більше 2,5 тис. кКал/добу;

> при середній фізичній праці — 3,2 тис. кКал/добу;

> при тяжкій фізичній праці та активному способі життя вони досягають 4 тис. кКал/добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Наприклад,
у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб життя)
добова витрата енергії може становити 2,3 тис. кКал/добу;
для людей молодих та середнього віку добові енерговитрати сягають
6 тис. кКал/добу. j

У наш час дуже велика кількість людей займається розумовою працею та ведуть малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей:

Нічний сон (7 год)	7х65 = 455кКал
Ранковий туалет (40 хв)	0,7 х 102= 71 кКал
Сніданок (20 хв)	0,3 х 99 = ЗО кКал
Дорога на роботу (ЗО хв)	0,5 х 112 = 56кКал
Службова праця (7 год)	7x106= 742кКал
Повернення додому (ЗО хв)	0,5 х 112 = 56кКал
Обід (ЗОхв)	0,5 х 100 = 50 кКал
Відпочинок (1 год)	1x85 = 85 кКал
Домашнє навчання (3 год)	3x90 = 270 кКал
Вечеря (ЗОхв)	0,5 х 99 = 50 кКал
Відпочинок, читання (1 год)	85 кКал
Інші види домашньої праці або прогулянка (1 год)	157кКал
Разом (24 год)	2107 кКал

Залежно від виду праці обов'язково необхідно враховувати і харчо­вий раціон. В даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен більше, ніж на 5%, перевищувати до­бові енерговитрати).

На будь-яку діяльність людини сильно впливають успіх або невдача. В одних випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, і мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших — може; викликати самозаспокоєння. Невдача ж у справі, до якої людина ставиться позитивно, викликає пригнічений стан. Залежно від осо­бистих рис, неприємні почуття можуть викликати або відмову від подальшої діяльності в певній області, або послідовний аналіз при­чин невдачі та нові зусилля на виконання тієї чи іншої справи.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості.

Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, є рушійною силою виробництва та науки. В творчості відбувається злиття ф фізичних та розумових сил, що розкриває повністю особистість, дає можливість самовираження.

Втома

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату
енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють мож­ливість продовження діяльності. Об'єктивним показником вломлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години про­дуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а пе­ріод нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні проце­си в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступно­го дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

· Погіршується продуктивність праці

· Знижується опір організму до інфекції

· Зростає лабільність показників серцево-судинної системи

· Підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість

· Часто зменшується маса тіла

· Збільшується кількість помилок, брак у роботі

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робо­чого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може при­звести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ен­докринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.