Межа виробничих можливостей

Людські потреби практично безмежні, а ре­сурси обмежені, тому суспільство не в змозі задовольнити всі потреби своїх громадян. Доводиться вибирати, які про­дукти й послуги слід виробляти, а від яких відмовитися. Тому залишається тільки домагатися максимально можли­вого задоволення потреб за рахунок підвищення ефек­тивності використання рідких ресурсів. Ефективність — це не тільки відсутність втрат ресурсів, а й найкраще (при певному рівні техніки, організації, підготовки й досвіду кадрів) використання факторів виробництва, економія ро­бочого часу, засобів виробництва, природних ресурсів під час виробництва одиниці продукту. Ефективність харак­теризує зв'язок між кількістю одиниць рідких ресурсів, що застосовують у процесі виробництва, й кількістю отри­муваного продукту. Більша кількість продукту, що отри­мують за даного обсягу витрат ресурсів, означає зростання ефективності. Менший обсяг продукту за тих самих умов вказує на падіння ефективності.

Щоб досягти високої ефективності щодо розподілу ресурсів, їх слід використати так, аби вони якнайбільше сприяли зростанню загального обсягу продукції. Тобто, не­обхідно досягти оптимального варіанту. Для цього слід створити такі умови, за яких зростання виробництва одно­го продукту зумовить скорочення виробництва іншого. В Цьому випадку виробник (суспільство, фірма) перебу­ватиме на своїй межі виробничих можливостей.

Це теоретичне положення можна пояснити на прикладі Діяльності фізкультурно-оздоровчої фірми. Спростимо ситуацію й припустимо, що менеджери фірми використо­вують фіксовану кількість ресурсів (певні площі спор­тивних споруд й робочий час фахівців) для виробництва тільки двох видів фізкультурно-оздоровчих послуг — ПІ та П2

Можливі варіанти (альтернативи) надання послуг мають такий вигляд (табл. 1).

Таблиця 1. Варіанти надання фізкультурно-оздоровчих послуг

Варіанти (альтернативи)	Кількість послуг, людино-занять	Кількість послуг, людино-занять
	ПІ	П2
А
Б
В
Г		ЗО
Д

Як видно, повністю використовуючи наявні ресурси, можна провести або 100 занять по наданню послуги ПІ, або 40 занять по наданню послуги П2. Між цими край­німи альтернативами існують інші варіанти, що позначені Б, В, Г. Побудуємо, виходячи з табл. 1, графік (мал. 1). Якщо з'єднаємо точки А, Б, В, Г, Д суцільною лінією, то отримаємо графік виробничих можливостей фірми.

Послуга П1

Послуга П2

Мал. 1. Межа виробничих можливостей

Перебуваючи на цій межі, фірма буде у кожній точці надавати максимально можливу кількість послуг при фік­сованому обсязі ресурсів. Якщо фірма захоче виробити більше послуг ПІ і П2 (точка Е), то наявні ресурси не да­дуть змоги їй це зробити одночасно. Таким чином, виробництво поза межею виробничих можливостей не­можливе.

А чи можливе виробництво в межах виробничих можливостей? Звернемось до точки М. Як і будь-яка інша точка, що знаходиться всередині кривої, вона вказує на неповне використання ресурсів, їхні резерви. Наявність резервів дає змогу при бажанні різко збільшити надання однієї з послуг, не зменшуючи надання другої.

Командна система організації економічного життя суспільства

Економічна практика людства свідчить про можливість існування різних економічних систем з різними підходами до розв'язання головних економічних проблем.

Командна економіка. У цій системі всі рішення щодо виробництва й розподілу приймає держава. Для цієї системи характерною є державна власність практично на всі матеріальні ресурси. Економічні рішення здійснюють за допомогою централізованого планування розвитку на­родного господарства. Плани виробництва встановлюють планові органи для кожного підприємства. Вони конк­ретизують кількість ресурсів, що потрібно виділити підприємству, аби воно могло виконати свої виробничі завдання. Засоби виробництва розподіляють між галу­зями на базі довгочасних пріоритетів, що встановлює центральний плановий орган. Він також встановлює про­порції розподілу суспільного продукту між галузями, територіями, громадянами.

Командна система має окремі позитивні якості. Наприклад, в екстремальних ситуаціях (у разі стихійного лиха, війни) вона здатна швидко концентрувати ресурси на вирішальних напрямках діяльності. Проте у значно більшій мірі їй притаманні негативні риси. Головні з них: відсутність гнучкості, повільне реагування на зміни попиту, що створює дефіцит чи надлишок товару; низька ефективність виробництва, нераціональне використання ресурсів; відсутність у виробників стимулів до вдоскона­лення виробництва.

Ринкова система організації економічного життя суспільства

Економічна практика людства свідчить про можливість існування різних економічних систем з різними підходами до розв'язання головних економічних проблем.

Ринкова економіка. В ринковій системі сама система ринків, цін, прибутків й збитків визначає: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.

Відповідь на питання “Що виробляти?” дають спожи­вачі, голосуючи своїми гаманцями за той чи інший товар. Споживач сам вирішує, за що він сплачуватиме гроші, а виробник намагається задовольнити його бажання, над­аючи йому потрібний продукт чи послугу.

Як виробляти? Відповідь на це питання дає виробник, який намагається отримати найбільший прибуток. Якщо ціна товару встановлюється ринком, то перед виробником постає альтернатива: або збанкрутувати, або виробляти й продавати більшу кількість товару за нижчою піною, тобто з меншими витратами, ніж у конкурента.

Питання “Для кого виробляти?” розв'язують на користь тих, хто отримує більшу платню й має більший доход.

Слід відзначити, що у чистому вигляді ринкової еконо­міки не існує. У більшості країн ринковий механізм до­повнюється державними регуляторами розвитку націо­нальної економіки.

Ринок, функції ринку

У сучасній економічній літера­турі найпоширенішими е визначення ринку як сфери то­варного обігу. Ринок може бути представлений як сукупність економічних відносин щодо купівлі та продажу това­рів. або як сукупність угод купівлі і продажу товарів, або як сукупність існуючих та потенційних покупців товару. Це вузьке розуміння ринку. В широкому ж розумінні ринок розглядається як певний спосіб організації еконо­мічного життя.

Він має ряд характерних ознак (а, отже, й умов свого існування):

1) свобода підприємництва, тобто вільний доступ кож­ної людини до будь-якого виду господарської діяльності;

2) вільний вибір контрагента (покупця чи продавця). Кожний виробник самостійно визначає, кому реалізувати вироблений продукт чи послугу, а кожний покупець — у кого їх купувати;

3) конкуренція (економічне суперництво) виробників за гроші покупців, ресурси, місце застосування капіталу тощо;

4) самостійне визначення виробником цін на товари з урахуванням споживацького попиту;

5) наявність відносного балансу (рівноваги) між попи­том та пропозицією товарів. Для нормального функціону­вання ринку пропозиція товарів має дещо переважати рівень попиту.

Ринок виконує у суспільстві важливі функції: інфор­мативну, регулятивну, оздоровчу.

Інформативна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інфор­мацію про реальні витрати виробництва і необхідну якість та асортимент тих продуктів і послуг, що виробляються.

У процесі конкуренції ринок, з одного боку, постійно виявляє середньовиважені витрати всієї сукупності виготов­леного певного товару, а з іншого — визначає кінцевий по­пит на різноманітні альтернативні товари подібного призна­чення. Тобто, ринок виконує роль суперкомп'ютера, який збирає й переробляє великі масиви інформації і видає уза­гальнені дані щодо всього господарського простору, який він охоплює. Це дає можливість кожній фірмі, менеджерам, які здійснюють управління нею, постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і заздалегідь вживати заходів щодо зниження індивідуальних витрат, підвищення якості продукції та послуг, зміни асор­тименту.

Регулятивна функція. Підприємці орієнтуються на ринкові ціни і намагаються одержати прибуток, вклада­ючи свої кошти у випуск тих товарів, на які є попит. Зрештою досягається відповідність між обсягом вироб­ництва та сукупними потребами, формуються необхідні пропорції, складається структура економіки, притаманна кожній країні.

Оздоровча функція. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за допомогою конкуренції звільняє вироб­ництво від економічно слабких, нежиттєздатних госпо­дарських одиниць і відкриває широкі можливості най­ефективнішим з них. Виконуючи цю функцію, ринок виступає об'єктивним суддею, який відбирає найко­рисніших для суспільства виробників, внаслідок чого підвищується середній рівень ефективності економіки. Водночас ринок дає оцінку й діяльності менеджера, його кваліфікації, здатності діяти у нестандартних економічних ситуаціях.

Аналіз функцій ринку дає змогу дійти висновку, що ринок є великим досягненням людської цивілізації.