Суть і методи нормування оборотних фондів

Визначення потреби в оборотному капіталі є основною частиною фінансового планування т.к. недолік оборотних коштів призводить до порушення процесу виробництва, а їх надлишок до заморожування частини оборотного капіталу у формі товарно матеріальних цінностей.

Для забезпечення безперервності (безперебійності) процесу виробництва необхідно мати планову величину оборотних коштів.

Планова величина оборотних коштів встановлюється за допомогою нормування. У цьому зв'язку всі оборотні кошти підприємства поділяються на дві групи:

- Нормовані;

- Ненормовані.

Нормовані оборотні кошти є основою раціонального використання господарських засобів. Нормування полягає в розробці обгрунтованих норм і нормативів витрачання оборотних коштів, необхідних для створення постійних мінімальних запасів, достатніх для безперебійної роботи підприємства. Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно -матеріальних цінностей розрахованих в днях запасу або інших одиницях. Нормативи оборотних коштів - це сума оборотних коштів, що виділятимуться для забезпечення планованої роботи підприємства.

Необхідно розрізняти:

- Сукупний норматив - загальна сума нормованих оборотних коштів по підприємству за звітний період;

- Приватний норматив - це розмір коштів за окремими статтями нормованих оборотних коштів за той же період.

При плануванні оптимальної потреби в оборотних коштах визначаються грошові кошти, які будуть авансовані для створення виробничих запасів, заділів НЗВ і накопичення готової продукції на складі. Для цього використовуються три методи:

- Аналітичний метод;

- Коефіцієнтний метод;

- Метод прямого рахунку.

Підприємство може застосовувати один з методів, орієнтуючись на свій досвід роботи і розміри підприємства, обсяг виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів. Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували виробничі програми і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів.

Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. Щоб виключити недоліки минулих періодів в організації руху оборотних коштів потрібно проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів в цілях виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних і всі стадії НЗП для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах.

При цьому необхідно врахувати всі конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Даний метод застосовується на підприємствах, де кошти, вкладені в матеріальні цінності і витрати, займають велику питому вагу в загальній сумі оборотних коштів.

Коефіцієнтний метод. При цьому методі витрати і запаси поділяються на залежні від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, витрати на НЗВ, готова продукція на складі) і незалежні від зміни обсягів виробництва (запчастини, МБП, витрати майбутніх періодів),

У першому випадку потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі, яка не має пропорційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їх середньо фактичних залишків за ряд років.

Метод прямого рахунку передбачає обгрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно -технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно -матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Даний метод дуже трудомісткий, але дозволяє найбільш точно розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах. Даний метод використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючих підприємств.