![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
В умовах посилення взаємозалежності, глобалізації економічних та політичних процесів вирішення внутрішніх проблем України цілком залежить від визначення оптимального вектора розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Україна поки що не включена належним чином до міжнародної спеціалізації; її частка у світовому експорті залишається незначною.
Проте конкурентоспроможною на зовнішньому ринку можна вважати лише деяку частину промислової продукції.
Разом з тим є потенційні конкурентні переваги українського експорту, які склалися на цей час: наявність технологічно передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції, насамперед у військово-промисловому комплексі; наявність значних сировинних ресурсів; традиційних ринків збуту української продукції; високий рівень кваліфікації низки професійних категорій працівників.
Зараз досить стабільним попитом в окремих сегментах світового ринку користується вітчизняна продукція металургійного комплексу (прокат чорних металів, сталеві труби, залізорудна сировина, феросплави), частково машинобудування (машини та обладнання для власного машинобудування), гірничовидобувної, електроенергетичної промисловості, будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів (поліроване і віконне скло, каоліни, тугоплавка глина, кварцовий пісок, вироби з граніту, санітарно-керамічні вироби, цемент), хімічного комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бензол, вінілхлорид, шини, лікарські засоби тощо).
Оцінюючи експортний потенціал обробної промисловості, слід в першу чергу виділити металургію України. В умовах скорочення поставок металопродукції до країн СНД і скорочення внутрішнього попиту продукція цієї галузі почала постачатися на ринки далекого зарубіжжя.
Зростання експортних поставок підтверджує достатню конкурентну спроможність продукції галузі на зовнішніх ринках — значна частка продукції сертифікована. Цей процес додатково стимулювали більш низькі експортні ціни (на декілька відсотків), ніж у західноєвропейських партнерів. За рахунок антидемпінгових заходів було досягнуто підвищення цін на експортовану продукцію. Експорт чорних металів збільшився у 2000 р. порівняно з 1999 р. на 29,4 % і досяг 5 млрд дол. США; алюмінію і виробів з
нього — на 29,7 % (0,48 млрд дол. США). Проте вирішення багатьох проблем ускладнюється внаслідок значних поставок продукції на експорт через посередників та з використанням давальницьких схем.
Експортний потенціал чорної металургії постійно зростає. Але якщо не буде вжито заходів щодо поліпшення якості і асортименту металопродукції в майбутньому, найбільш ймовірно погіршення кон'юнктури на традиційних ринках експорту української металопродукції в Південно-Східній Азії та Китаї; поширення конкуренції з боку металургійної промисловості Росії, яка має можливість використовувати значно дешевші енергоносії.
Експортний попит став головним чинником зростання виробництва у хімічній промисловості. У хімічній та нафтохімічній промисловості зосереджено значний експортний потенціал — майже 60 % продукції реалізується на експорт, переважно в країни далекого зарубіжжя. Експортні потужності підприємств цих галузей спеціалізуються на виробництві аміаку і азотних добрив, зокрема, карбаміду та шин для легкових автомобілів і сільгосптехніки. Експорт продукції неорганічної хімії збільшився за 1999—2000 рр. на 42,3 %, добрив — на 42,8 %. На поставки продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості припадає 10,6 % загального обсягу експорту (у тому числі продуктів неорганічної хімії—4,3 %).
Подальше нарощування випуску експортної продукції в цьому комплексі стримується насамперед несприятливою кон'юнктурою світового ринку аміаку і карбаміду, ціни на які за останні роки різко знизились, та недостатньою конкурентоспроможністю такої групи товарів, як аміак, азотні добрива та шини. Тому зараз проводиться реконструкція та технічне переозброєння частини агрегатів і потужностей за участю іноземних фірм та їх інвестицій з метою впровадження у виробництво новітніх та енергозберігаючих технологій, суттєвого збільшення обсягів випуску і підвищення якості продукції.
Слід зазначити, що позиції українського машинотехнічного експорту останнім часом значно погіршились. Враховуючи загальносвітову тенденцію зростання питомої ваги продукції машинобудування у структурі міжнародної торгівлі, що досягає третини та більше експорту, на поставки українських машин, устаткування та механізмів припадає лише 9,3 % експорту (у тому числі механічних машин — 6,0 %, електричних — 3,3 %).
Україна мало експортує наукомістких машинотехнічних виробів і не адаптувалась до світової торгівлі товарами, які мають високий рівень «інтелектуалізації». Це призводить до незвичай-
них для світової практики обмежень вітчизняних експортерів і відповідних скорочень валютних надходжень.
Динаміка експорту машин і устаткування свідчить як про певну втрату традиційних ринків, так і про тяжкий стан машинобудування порівняно з іншими галузями. Найгірше, що його конкурентні переваги, які існували раніше, поступово втрачаються через випереджальне зростання цін на первинні ресурси, звуження серійності, погіршення економічного стану підприємств.
Багатогранність промислового виробництва і сфер реалізації його продукції, у тому числі за сегментами світового ринку, передбачає багатовекторність експорту і наявність різних стратегій розвитку. Але серйозні проблеми для України пов'язані зі зростаючою залежністю від Росії і Заходу, втратою позицій у міжнародному розподілі праці. Зараз Україна не в змозі реально впливати на своїх стратегічних партнерів і не в останню чергу через обмеженість її партнерського потенціалу, насамперед у наукомістких галузях обробної промисловості.
Підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівного комплексу, як найбільш прогресивного в науково-технічному відношенні, повинно бути першочерговим. Зараз на світовому рівні якості виробляється частина продукції літако- і суднобудування, космічної, військової техніки та озброєння. Проте підвищення конкурентоспроможності значної кількості продукції галузі відбувається вкрай повільно. Вирішення цього важливого завдання необхідно здійснювати за рахунок прискорення структурної перебудови галузі, втілення у виробах новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної науки і техніки, створення нових організаційних структур — спільних підприємств, промислово-фінансових груп, холдингових компаній — із залученням коштів як іноземних, так і вітчизняних інвесторів.
Для збільшення обсягів випуску експортної продукції слід також відбудувати експортні потужності підприємств важкого, електроенергетичного машинобудування, верстато- і приладобудування, з випуску обладнання і устаткування для нафтогазовидобувної та нафтохімічної промисловості, що можуть суттєво поповнити експортний потенціал країни продукцією, яка відповідає світовому або близькому до нього науково-технічному рівню.
Поряд з традиційними видами експорту слід створювати нові види продукції у^галузях, що використовують новітні досягнення науки і техніки. Йдеться в першу чергу про:
• розроблення керамічних матеріалів і виготовлення з них великих дрібнооптових партій товарів, які за своїми характеристиками
могли б задовольняти сучасний і перспективний попит на електротехнічні керамічні вироби, конструкційні, жароміцні деталі, автомобільні керамічні двигуни, керамічні газові турбіни, біокераміку;
• розроблення нових металевих матеріалів (стійких до корозії, високої чистоти, аморфних, надстійких сплавів, сплавів з ефектом пам'яті, надпровідників та ін.) і виготовлення з них вузлів, деталей, агрегатів складного технологічного обладнання;
• створення принципово нових видів компонентних і порошкових матеріалів і відповідних виробів (з використанням технологій волоконного армірування, напилу, виготовлення зносостійких, тугоплавких матеріалів і конструкцій, деталей і агрегатів), полімерів, пластмас для виготовлення висококонкурентних товарів і технологічних деталей;
• розвиток біотехнологічного дослідницько-прикладного напряму генної інженерії (біоконструювання шляхом комбінації генів) і клітинної інженерії з новими корисними властивостями їх життєдіяльності);
• промислове застосування винаходів і наробок з технологічних процесів зварювання, термічного різання, високого тиску, вакуумної, імпульсної дії, плазменної обробки та ін.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 3168 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!