Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок

Структура будь-якого сегмента фінансового ринку, в тому числі і ринку фінансових послуг – це його організаційна побудова за певними ознаками. У світі не існує єдиного методу структуризації ринку фінансових послуг. У міжнародній практиці розвинених країн щодо структури фінансового ринку використовують дві ознаки: часову та інституційну. На вітчизняному ринку виділяють часову, інституційну і сегментарну ознаки структури фінансового ринку і його сегмента – РФП, згідно з якими виділяють грошовий сегмент РФП, інституційну і сегментарну структуру.

Відповідно до часової ознаки, що поділяє ринки за терміном обігу фінансових активів, на ринку фінансових послуг виділяють грошовий сегмент – ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових грошових коштів, що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки (або ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових капіталів).

Інституційна структура РФП включає банківську систему, небанківські кредитні та контрактні фінансові інститути. Інституційна структура вітчизняного РФП включає такі елементи:

- регулюючий (організаційно-технічний), що представлений органами державного регулювання РФП (НКЦПФР, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг (Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затв. Указом Президента України від 23.11.2011р. №1070/2011), Податкова служба тощо), інформаційними центрами, засобами зв’язку. Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України здійснює державне регулювання ринку банківських послуг, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – ринку цінних паперів та похідних цінних паперів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг – інших ринків фінансових послуг;

- фінансово-кредитну систему, яка включає банківську систему, небанківські кредитні та контрактні фінансові інститути. Самими поширеними фінансовими інститутами вітчизняного РФП є такі структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, компанії (страхові, брокерські, дилерські, інвестиційні, холдингові, трастові, андеррайтерів тощо); системи (національна депозитарна, міжбіржових і міжброкерських зв’язків); фонди (інвестиційні, інноваційні, пенсійні, благодійні, гарантування вкладів тощо); реєстратори та зберігачі цінних паперів; розрахунково-клірингові установи; інформаційно-консультативні центри та ін.

ІІ підхід. За інституціональним критерієм ринок фінансових послуг також можна поділити на два сектори:

- сектор прямого фінансування;

- сектор опосередкованого фінансування.

У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями й покупцями фінансових активів здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Брокери та дилери, що тут функціонують, виконують, скоріше, технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі виділяють два канали руху активів:

У секторі опосередкованого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями фінансових активів реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов'язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами ринку фінансових послуг, зумовлювати появу нових грошових потоків.

За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяють на:

- організований (біржовий) – представлений системою фондових і валютних бірж. На організованому фінансовому ринку забезпечуються: висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти); проводиться перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, допущених до торгів; процедура торгів має відкритий характер; гарантується виконання укладених угод;

- неорганізований (позабіржовий) – ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди за якими не реєструються. Цей ринок характеризується вищим рівнем фінансового ризику; більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців; торгівлею цінних паперів більш низької якості; більш низьким рівнем поточної інформованості покупців тощо. Разом з тим, цей ринок забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг; задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом; значною мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод.