Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних та шкідливих роботах

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціаль­не взуття та інші засоби індивідуального захисту: маски, респі­ратори, захисні окуляри, запобіжні пояси і т.іІн., а також змива­ючі та знешкоджуючі засоби.

26 вересня 2001 р. Кабінет Міністрів прийняв постанову "Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими на­даються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці", на виконання якої Міністерство охорони здоров'я України своїм наказом № 528 від 27 грудня 2001 р. затвердило Гігієнічну класифікацію. При цьо­му МОЗ України постановило передати до Міністерства праці та соціальної політики зазначений акт з тим, щоб Мінпраці розро­било на його основі перелік пільг і компенсацій для працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах праці. Слід взяти до уваги, що втратив чинність наказ МОЗ і Мінпраці України від 31 грудня 1997 р. № 38, яким було затверджено попередній варі­ант цього акта.

Порядок забезпечення працівників підприємств спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуаль­ного захисту, а також порядок їх утримання і зберігання визна­чаються Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170 (Кодекс законів про працю України з постатей­ними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної прак­тики України. — 1997. — № 11 — 12. — С. 690).

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття ма­теріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбан­ня не дозволяється. Водночас власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбан­ня спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і
працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

На роботах, пов'язаних із забрудненням, працівникам видається безплатно за встановленими нормами мило, а там, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, — змиваючі, знешко­джуючі засоби. Перелік робіт і професій, що дають працівникам права на отримання мила, встановлюється власником або упов­новаженим ним органом за узгодженням з профспілковим ор­ганом.

На роботах зі шкідливими умовами праці працівникам вида­ються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Чинною постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 р. № 731/П-13 "Про порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робіт­никам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умова­ми праці" (Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1988. — № 4) пе­редбачено, що підприємства самостійно вирішують питання, по­в'язані з безоплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів, на підставі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими з профілактичною метою рекомен­дується вживання молока або інших рівноцінних харчових про­дуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 ли­стопада 1987 р. № 4430-87 (Додаток до постанови Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 р. № 731/П-13).

Молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її три­валості в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, по­в'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин. Не допускається оплата молока грішми, заміна його іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних — кефіром, кислим молоком тощо.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактич­не харчування. Перелік професій і посад, робота на яких дає пра­во на безплатне лікувально-профілактичне харчування, а також раціони і правила видачі цього харчування визначено чинною постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1 (Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1979. — № 7—9).

Лікувально-профілактичне харчування видається у вигляді га­рячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках допускається за погодженням з медико-санітарною частиною під­приємства, а коли її немає — з місцевою санітарно-епідеміологіч­ною станцією видача цих сніданків під час обідньої перерви. Працівникам, які одержують безплатне лікувально-профілактич­не харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, молоко не видається.

Працівники гарячих цехів і виробничих дільниць забезпечуються безкоштовно газованою солоною водою. Цехи і виробничі дільниці, на які поширюється це правило, визначаються органа­ми санітарного нагляду за погодженням з власником або упов­новаженим ним органом.

На навантажувально-розвантажувальних роботах встановлено граничні норми підіймання, перенесення і пересування вантажів (Правила про умови праці вантажників при вантажно-розван­тажувальних роботах: Затв. НКТ СРСР 20 вересня 1931 р. // Известия НКТ СССР. — 1931. — № ЗО). Забороняється перене­сення одним вантажником вантажів, більших за 80 кг. Якщо вага вантажу (кожного місця окремо) перевищує 50 кг, то підйом і зняття вантажу зі спини вантажника повинні проводитися за допомогою інших працівників, а перенесення такого вантажу допускається на відстань, не більшу за 60 м.

Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкри­тому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, ван­тажникам і деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються до робочого часу. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний обладну­вати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників. Питання про кількість і тривалість перерв та про обладнання місць обігрівання вирішується власником або уповноваженим ним органом і виборним профспілковим органом підприємства. Тривалість і розподіл перерв для відпочинку на навантажуваль­но-розвантажувальних роботах встановлюються правилами внут­рішнього трудового розпорядку.

Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умова­ми праці, встановлюється скорочена тривалість робочого часу — не більше 36 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП). Ці питання регу­люються Переліком виробництв, цехів, професій і посад з шкідли­вими умовами праці, робота на яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 163. Наказом Міністерства праці та соці­альної політики від 23 березня 2001 р. № 122 затверджено По­рядок застосування цього переліку.

За роботу зі шкідливими і важкими умовами праці працівни­кам надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 ка­лендарних днів, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну до­даткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. №1290. Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 30 січня 1998 р. № 16 затверджено По­рядок застосування таких списків (Людина і праця: Інформа­ційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — №2.)

Додаткові компенсації і пільги з урахуванням специфіки умов праці на конкретному підприємстві можуть визначатися колек­тивним договором або угодою.