Висновки. Характер, на відміну від темпераменту, не є природженим, він формується у процесі соціалізації індивіда

Характер, на відміну від темпераменту, не є природженим, він формується у процесі соціалізації індивіда.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що формуються та виявляються в діяльності та спілкуванні, яка обумовлює типові для цієї особистості способи поведінки та систему відносин.

Список рекомендованої літератури

1. Кон И. С. Открытие «Я». – М., 1978.

2. Костюк В. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989.

3. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К., 1989.

4. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: навчальний посібник. – К, 2000.

5. Мерлин В. С. Структура личности: характер, способности, самосознание. – Пермь, 1990.

6. Психология развивающейся личности /Под ред. А. В. Петровского – М., 1987.

7. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 1999.

8. Симонов П. В., Ерисев П. М. Темперамент. Характер. Личность. – М., 1987.

9. Столяренко А. М. Психология и педагогіка. – М., 2001.

10. Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтеся до співбесіди за темами:

1. Характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, яких людина набуває в суспільстві.

2. Структурність характеру як закономірна залежність між його окремими рисами.

3. Акцентуація характеру. Класифікація основних типів акцентуації характеру.

4. Вплив властивостей темпераменту на виявлення характеру.

5. Форми і методи самовиховання як фактор самовдосконалення особистості.

6. Диференційний підхід у дослідженні індивідуальних властивостей особистості.

7. Види суперечностей та їх роль у становленні характеру.

Поміркуйте!

1. Як співвідносяться в характері людини біологічне і соціальне?

2. Чому самовиховання характеру є ефективнішим, ніж виховання?

3. Чи можна за зовнішніми рисами обличчя людини визначити її характер?

4. У прислів’ї сказано: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Про яку закономірність характеру йдеться?

Ключові поняття теми

Характер, риси характеру, риса особистості, провідні та другорядні риси характеру, акцентуація характеру, інтровертний тип, екстравертний тип, сензитивний тип, некерований тип, неврастенічний тип, демонстративний тип.

Тема 7

КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ

Відчуття. Сприймання. Увага

План

1. Відчуття. Загальна характеристика, види та основні властивості

відчуттів.

2. Сприймання. Основні властивості сприймання.

3. Увага. Основні характеристики. Керування увагою.

Пізнавальні психологічні процеси

Відчуття	Сприймання	Пам’ять	Уява	Мислення
Відображення окремих властивостей предметів, що без- посередньо впливають на наші органи чуття	Відображення предметів та явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття в цілому, в сукупності властивостей та ознак цих предметів	Відображення минулого досвіду чи відбиток, зберігання та відтворен-ня явищ, речей тощо	Відображен-ня майбутнього, створення нового образу на підставі минулого досвіду	Вища форма відображу-вальної діяльності, що дозволяє зрозуміти сутність предметів та явищ, їх взаємо-зв’язок, закономір-ність розвитку

1. Відчуття. Загальна характеристика, види та основні властивості відчуттів

Відчуття – психічний процес, що полягає у відображенні мозком окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також внутрішніх станів організму за безпосередньої дії та впливу подразників на відповідні органи чуття.

Виникнення відчуттів

За розташуванням рецепторів відчуття поділяють на екстероцептивні, інтероцептивні і пропріоцептивні.

Екстероцептивні відчуття мають рецептори на поверхні тіла відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).

Інтероцептивні відчуття мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні – спраги, глоду тощо).

Пропріоцептивні відчуття дають інформацію про рух і положення нашого тіла.

Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно відбиває основні характеристики предметів і явищ – якісні, кількісні, просторово-часові. Головною характеристикою відчуттів є їхня якість.

Якість відчуттів – специфічні особливості, які відрізняють кожен вид чуття від інших видів.

Інтенсивність відчуттів визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.

Тривалість відчуттів визначається функціональним станом органів чуття, часом дії подразника та його інтенсивністю.

Просторова локалізація – просторовий аналіз, що здійснюється дистантними рецепторами, дає нам відомості про локалізацію подразника у просторі.

Загальні властивості відчуттів

2. Сприймання. Основні властивості сприймання

Сприймання – цепсихічний процес відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності в сукупності їх властивостей і частин при безпосередній дії їх на органи чуття з розумінням цілісності відображуваного.

Основними властивостями сприймання є предметність, структурність, цілісність, константність, вибірковість, осмисленість.

Сприймання та його властивості

	Сприймання – пізнавальний психологічний процес, результатом якого є відображення у свідомості людини цілісних предметів та явищ при безпосередній дії подразника на органи чуття.

Предметність		Цілісність
Виявляється у співвіднесенні відносно відомостей, які одержані з зовнішнього світу, до цього світу.	Сприймання є завжди цілісний образ предмета.

Структурність		Константність
Сприймання не є простою сумою відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану з цих відчуттів узагальнену структуру.	Завдяки константності ми сприймаємо оточуючі предмети як відносно постійні за формою, кольором, розміром тощо.

Осмисленість		Вибірковість
Сприймання у людини тісно пов’язане з розумінням сутності предметів і явищ.	Виявляється в переважному виділенні одних об’єктів у зіставленні з іншими.

3. Увага. Основні характеристики. Керування увагою

Увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Характерними для уваги є такі риси: концентрація, стійкість, переключення, розподіл уваги, обсяг.

Стійкість уваги виявляється в здатності протягом тривалого періоду часу зберігати увагу на певному об’єкті, предметі діяльності.

Концентрація уваги – утримання уваги на одному об’єкті, або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.

Переключення уваги розуміють як зміну її спрямованості з одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

Розподіл уваги полягає в тому, що людина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об’єктів, виконувати два, а то й три види діяльності.

Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, що одночасно може зберігатися у сфері підвищеної уваги людини (середній обсяг уваги людини – 5-7 одиниць інформації).

Характерні риси уваги

Виділяють такі види уваги: мимовільну, довільну, післядовільну.

Мимовільна увага виникає незалежно від наміру та бажання людини.

Довільна увага характеризується спрямованим і регульованим зосередженням, зумовленим потребами діяльності.

Увага, яка спершу підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільною, потім перейшла у післядовільну.

Види уваги та їх порівняльні характеристики