Поняття, принципи та види дисциплінарних проваджень

Попри шістнадцятирічну історію незалежності України, з часів СРСР законодавство про дисциплінарну відповідальність розвитку в нашій державі майже не зазнало: можна згадати лише про дисциплінарні статути Збройних сил і міліції, а також окремі, розрізнені норми Кодексу законів про працю України і Виправно-трудового кодексу України. Не приділялось належної уваги цим питанням і в правовій доктрині. Як правило вони розглядалися лише в рамках підручників з адміністративного і трудового права. В зв’язку з цим росте кількість громадян, які незаконно притягуються до адміністративної та дисциплінарної відповідальності лише через вади відповідного законодавства.[125]

Під дисциплінарною відповідальністю відповідно до діючого законодавства України варто розуміти винне порушення трудової дисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності.

О.В. Кузьменко справедливо зазначає, що дисциплінарна відповідальність є найпоширенішим видом юри­дичної відповідальності. Вона значно переважає кримінальну, адміністративну, цивільну та інші види юридичної відповідальності, як за своїми масштабами, так і за частотою реалізації. Це зумов­лює надзвичайну важливість дослідження різноманітних аспектів відповідної проблематики, у тому числі - процесуального порядку застосування дисциплінарних санкцій.[126]

Дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності;

її дослідженню присвячено низку робіт, однак її загальновизнану концепцію ще не розроблено. Юридична відповідальність є проявом загально-соціологічного феномена - соціальної відповідальності, її специфічним різновидом. Існування соціальної відповідальності обумовлено нормативним регулюванням суспільних відносин, зміст яких, у свою чергу, визначено виробничо-економічним укладом суспільства. Юридична відповідальність завжди реалізується через конкретні правовідносини, змістом яких є обов’язок правопорушника давати звіт про свої неправомірні вчинки та відповідне право, правомочність іншого суб’єкта вимагати цього звіту, примушувати до реалізації обов’язку[127].

Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці - співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).

Законодавством закріплені такі види дисциплінарної відповідальності державних службовців:

1) у порядку, установленому законами України;

2) у порядку, установленому Кодексом законів про працю України;

3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців;

4) на підставі дисциплінарних уставів і спеціальних положень, що діють у ряді галузей керування й деяких сфер державної діяльності. [128]

Слід звернути увагу на те, що у чинному законодавстві про працю передбачені два види дисциплінарної відповідальності, кожному з яких притаманні свої характерні особливості щодо видів, порядку застосування і оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, виокремлюють загальну і спеціальну дисциплінарні відповідальності.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України і правилами внутрішнього трудового розпорядку для всіх категорій працівників, крім тих правове регулювання трудової діяльності яких лежить в площині застосування спеціального законодавства України або відомчих актів (статутів чи положень про дисципліну).

Слід зазначити, що за загальним правилом за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана та звільнення, але це стосується тільки загальної дисциплінарної відповідальності.

Для спеціальної ж дисциплінарної відповідальності є характерною можливість застосування до порушника трудової дисципліни крім догани і звільнення, ще й таких заходів дисциплінарного стягнення та впливу, зокрема, як: пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку, звільнення з позбавленням класного чину, попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, усне зауваження, зауваження, сувора догана, пониження в спеціальному званні на один ступінь та ін.

На думку О.В. Кузьменко до специфічних рис дисциплінарної відповідальності належать:

1) підставою для застосування заходів дисциплінарної відпові­дальності є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто порушення нею норм або правил, якими регламентується порядок діяльності колективів, підприємств, закладів, установ, організацій тощо;

2) як правило, за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлег­лості. Цим дисциплінарна відповідальність принципово відріз­няється від відповідальності адміністративної, де порушник та уповноважений суб'єкт застосування адміністративно-деліктних норм не пов'язані між собою відносинами організаційного підпо­рядкування;

3) дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до порушника широкого переліку специфічних санкцій. Деякі з цих стягнень (наприклад, попередження або догана) за­стосовуються практично до всіх суб'єктів дисциплінарних відно­син. Але переважна їх більшість відображає специфіку умов і порядку функціонування тих закладів, установ, організацій, в діяль­ності яких вони застосовуються. Так, поміщення в карцер може застосовуватись лише до осіб, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі; позбавлення спеціального звання - до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; пониження у клас­ному чині або його позбавлення - виключно до працівників про­куратури і т. д.[129]

К.В. Коваленко до основних ознак дисциплінарного проступку відносять: протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних та ін.) для підприємства, колективу установи, суспільства; причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; вину працівника, що його скоїв.[130]

Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчого акту наступає дисциплінарна відповідальність, вона характеризується такими загальними ознаками:

1) її підставою є дисциплінарна провина;

2) за таку провину передбачене накладення дисциплінарного стягнення;

3) стягнення накладає уповноваженим на те органом (посадовою особою) у порядку підпорядкованості;

4) рамки "дисциплінарної" влади цього органа (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;

5) службовець, на який накладене дисциплінарні санкції, може оскаржити його у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд;

6) за одна дисциплінарна провина може бути накладено тільки одне дисциплінарні санкції.

Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність відповідно до приписань трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність службовців, які реалізують свої повноваження поза рамками трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, указами Президента України, уставами й положеннями, затвердженими вповноваженими органами.

Значна кількість державних службовців несуть дисциплінарну відповідальність не тільки за дисциплінарні провини, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням покладених на них обов'язків, але й за перевищення своїх повноважень, недотримання обмежень, що стосується державної служби, здійснення дій, що ганьблять орган, де із працює, або його звання (норми моралі), присяги, обов'язків, передбачених контрактом, військової честі й ін.

В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладений характер діяльності різних категорій службовців, умови їхньої роботи, система дисциплінарних стягнень, порядок їхнього накладення й оскарження.[131]

Виходячи з того, що дисциплінарні деліктні відносини, як пра­вило, виникають на основі та з приводу порушень трудового зако­нодавства, а дисциплінарна відповідальність часто застосовується в порядку організаційної трудової (службової) підлеглості, деякі науковці виключають дисциплінарне провадження з переліку адмі­ністративних проваджень та вважають його самостійним інститу­том трудового права.

Втім, існує принаймні кілька обставин, які свідчать про тимча­сову доцільність віднесення окремих дисциплінарних проваджень до розряду адміністративних, а відтак - на їх включення до складу адміністративного процесу.

По-перше, далеко не завжди дисциплінарні стягнення засто­совуються за вчинення саме дисциплінарних проступків. У пе­редбачених законом випадках дисциплінарна відповідальність застосовується як альтернатива адміністративної відповідаль­ності.

За прикладом звернімося до ст. 15 КУпАП. Згідно з її положеннями, військовослужбовці і призвані на збори військо­возобов'язані, а також особи рядового і начальницького скла­дів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, за певним виключенням. Але у всіх інших випадках органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, замість накладення таких стягнень, передають матеріали про правопорушення відпо­відним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у випадках, прямо передбачених законодавством, за вчинення адміністративних деліктів до дисциплінарної відпові­дальності притягуються також й інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дис­ципліну.

По-друге, дисциплінарним проступком не завжди вважається порушення трудової (службової) дисципліни. Зокрема, чинне за­конодавство передбачає дисциплінарну відповідальність неповно­літніх, які тримаються у приймальниках-розподільниках, за пору­шення ними правил внутрішнього розпорядку названих установ. Дисциплінарні санкції до таких неповнолітніх можуть бути засто­совані і у випадках, коли інші виховні заходи не дали позитивних результатів. Очевидно, що відповідні дисциплінарні проступки не являють собою порушення трудових (службових, виробничих) відносин.

по-третє, не завжди за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової під­леглості. Тут прикладом можуть слугувати дисциплінарні деліктні відносини, що виникають між особами, засудженими до криміналь­ного покарання, та адміністрацією виправних установ.[132]

Слід звернути увагу, що чинне законодавство не закріплює дефініції "дисциплінарне провадження". Єдиним виключенням з цього є Закон України "Про судоустрій України" ст. 97 якого визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.[133]

Аналіз наукових підходів до розуміння дисциплінарного провадження та його місця в адміністративному процесі дозволяє нам визначити дисциплінарне провадження як, владно-управлінська діяльність уповноважених суб’єктів публічної адміністрації щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності та накладення специфічних дисциплінарних стягнень.

Але дана діяльність не можлива без правових основоположних вихідних, керівних ідей і закономірності здійснення цього виду унормованої діяльності – принципів провадження. Дисциплінарному провадженню загалом притаманні основні принципи адміністративного процесу. Так до основних принципів дисциплінарного провадження слід віднести:

- Законність;

- Об’єктивність процесу;

- Рівність сторін;

- Відкритість та гласність процесу;

- Забезпечення права на правову допомогу;

- Відповідність накладеного стягнення тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Розглядаючи питання видів дисциплінарних проваджень слід зазначити, що в науковій літературі не існує єдиного підходу щодо їх визначення.

Так О.В. Кузьменко виділяє кілька груп дисциплінарних проваджень в адміністративних справах:

- дисциплінарне провадження у справах про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінар­них статутів або спеціальних положень про дисципліну;

- дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­вил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття криміналь­ного покарання;

- дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­вил внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво.[134]

В свою чергу запропонуємо наступну класифікацію видів дисциплінарних проваджень, що на нашу думку дозволяють більш вдало представити їх сукупність:

1) дисциплінарні провадження у порядку встановленими Кодексом законів про працю України;

2) дисциплінарні провадження у порядку встановленими законами України (дисциплінарні статуту, спеціальні положення про дисципліну тощо);

3) дисциплінарні провадження за порушення відповідно до правил внутрішнього розпорядку;