Розділ II. Авторське право і суміжні права. Глава 5. Об'єкти авторського права

Глава 5. Об'єкти авторського права

формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових якої та її упорядкування є результатом творчої праці і частини якої є доступними індивідуально та можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів. Законодавство віднесло електронні бази даних до об'єктів авторського права і надало їм правову охо­рону як збірників. Концепція правової охорони електронних баз даних як об'єктів авторського права стала основою національних законів країн СНД, тоді як інші бази даних могли набути правової охорони як збірники творів, даних і інформації¹.

§ 3. Твори, які не є об'єктами авторського права

Будь-яке законодавство виокремлює деякі категорії об'єктів, що не визнаються об'єктами авторського права, відповідно — не

¹ У законодавстві більшості країн СНД під базою даних розуміється електронна база даних, оскільки тільки вона може оброблятися за допомогою комп'ютера. Однак залишається не врегульованим питання, чи можна розуміти під «даними» зведення про що-небудь, тобто інформацію як таку, чи значення терміна «дані» ширше. Зміст цього терміна дуже важли­вий, оскільки від цього залежить, які об'єкти може включати база даних і, насамперед, чи є серед них об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Згадування «статей, розрахунків» означає, що бази даних можуть включати твори чи їх частини. Визначення бази даних як одного з найбільш розпов­сюджених об'єктів права інтелектуальної власності містить як окремий випадок збірки, складові і спільні твори. Справа в тім, що збірки, складені і роздільні спільні твори являють собою інші сукупні твори чи частини з них, тоді як бази даних можуть містити не тільки твори і не тільки частини з них. У визначенні прямо встановлено, що база даних — це компіляція матеріалів, даних, інформації. Інакше кажучи, у базі даних можуть бути не тільки твори чи частини з них, але і будь-які інші об'єкти, що завжди можна віднести до ма­теріалів, даних, інформації. Отже, база даних може містити будь-які об'єкти авторського права і суміжних прав, а в деяких випадках і результати науково-технічної творчості. Сучасні міжнародні норми правової охорони баз даних містять низку важливих положень щодо них, а саме:

— підлягають правовій охороні креативні бази даних, які за підбором і розміщенням ма­теріалу являють собою результат інтелектуальної, творчої діяльності;

— правова охорона баз даних не поширюється на самі дані або матеріали, які складають їх зміст;

— правова охорона баз даних, які включають об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, набувається лише у тому випадку, якщо розробник або укладач бази даних отримав дозвіл від правовласника на включення до бази даних об'єктів або їх частин, права на які належать йому;

— поняття бази даних не поширюється на комп'ютерну програму, за допомогою якої може здійснюватися електронний доступ до матеріалів бази даних;

— назви електронних баз даних зазвичай підлягають правовій охороні як торговельні марки;

— вимагається ліцензія на базу даних;

— встановлюється режим прокату баз даних.

підлягають правовій охороні. Зазвичай законодавством про ав­торське право (ст. 434 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про ав­торське право і суміжні права») дві категорії об'єктів визнаються такими, що не підлягають правовій охороні. По-перше, це особли­ва категорія творів, яким за законом не надається правова охоро­на. По-друге, це особлива категорія реально існуючих об'єктів, що виражаються, відображаються, втілюються у творах.

Правова охорона не поширюється переважно на такі види об'єктів:

— офіційні документи (закони, судові рішення, інші тексти за­конодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їх офіційні переклади;

— державні символи і знаки (прапор, герб, гімн, ордени, гро­шові й інші знаки);

— повідомлення про новини дня або інші факти, що мають ха­рактер звичайної прес-інформацїї, навіть якщо вони виражені, відображені, пояснені чи втілені у творі.

Віднесення зазначених об'єктів до таких, що не охороняються авторським правом, належить до дискусійних питань теорії ав­торського права¹.

¹ Проблема полягає у тому, що, на думку деяких науковців, повне виведення з-під правової охорони як об'єктів авторського права перерахованих об'єктів не є раціональним, тому що багато таких об'єктів мають своїх авторів, імена яких відомі, за винятком об'єктів народної творчості. Всі офіційні документи, державні символи і знаки, теорії, формули, методи роз­робляються конкретними особами // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. - С. 122.

Так, на деякі об'єкти, перераховані вище, дійсно цілком можна поширити принципи охо­рони творів, створених на замовлення або у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Це жодною мірою не обмежило б їхнє використання, в той час як автори цих творів набули б статусу суб'єктів інтелектуальної власності. Проте зміст права інтелектуальної власності на вказані об'єкти повинні складати лише особисті немайнові права — право на ім'я і право на захист репутації тощо. Нині у переважній більшості випадків автори і розробники законо­проектів та інших правових документів є невідомими. Надання особистих немайнових прав розробникам подібного роду творів могло б підвищити якісний рівень актів законодавства, оскільки на сьогодні розробники не мають ніяких прав на результати своєї пращ. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів дозволяє своїм країнам-членам не надавати правової охорони офіційним текстам законодавчого, адміністративного і судово­го характеру й офіційним перекладам таких текстів. Закони про авторське право і суміжні права цих країн використовують надану можливість. Такі норми введені для забезпечення вільного поширення подібних документів на території держави. Разом з тим, необхідно зазначити, що в деяких країнах існують певні обмеження на відтворення і поширення текстів законодавчого, адміністративного і судового характеру. Наприклад, у Республіці Білорусь для формування баз даних правової спрямованості, що містять документи

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Відповідно до ст. 434 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» державні символи і знаки не є об'єктами авторського права. Такий режим не випливає ані з Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ані з Угоди ТРІПС.

Проте регулювання режиму правової охорони таких символів і знаків міститься в Паризькій конвенції про охорону промислової власності, відповідно до якої країни Паризького Союзу погодили­ся «відхиляти чи визнавати недійсною реєстрацію прав і забороня­ти шляхом відповідних засобів використання без дозволу компе­тентних органів як торговельних марок чи як елементів цих марок гербів, прапорів та інших державних емблем країн Союзу» (п. 1а ст. 6^ter). Пункт 3 «а» цієї ж статті регулює застосування викладених принципів, відповідно до яких зазначені позначення держави спрямовуються до ВОІВ для подальшого оповіщення інших членів Паризького Союзу.

Країни — члени Паризької конвенції про охорону промислової власності включають аналогічні положення у своє національне за­конодавство. Наприклад, відповідно до Закону України «Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг» не допускається реєстрація прав на торговельні марки, що складаються тільки з по­значень, що представляють собою державні герби, прапори й емб­леми, офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, нагороди й інші знаки відмінності.

Проте такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що не мають правової охорони, якщо на те є

законодавчого, адміністративного чи судового характеру, необхідна спеціальна ліцензія. Ліцензія потрібна і для опублікування таких творів. Введення таких обмежень на обнароду­вання творів правового характеру передбачає контроль за якісним рівнем оприлюднених матеріалів. // Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 124. Можна навести й інші приклади. Так, деякі законодавства включають у перелік обмежень авторським правом вільне використання офіціальних документів (наприклад, Сальвадор, ст. 39; Гондурас, ст. 53; Мексика, ст. 21.1; Уругвай, ст. 45) і новини дня (наприклад, Арген­тина, ст. 28.2; Бразилія, ст. 49-І.Ь; Колумбія, ст. 34; Гондурас, ст. 45.а; Парагвай, ст. 12.1; Домініканська Республіка, ст. 33; Уругвай, ст. 45.3; Венесуела, ст. 48).

Не підпадають під охорону авторським правом офіційні документи та новини дня, окрім України, також у Перу (статті 64, 65), Коста-Ріка (ст. 67) й ін. // Липцик Д. Авторское пра­во и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — M.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002.-С. 204.

Глава 5. Об'єкти авторського права

згода відповідного компетентного органа. Ці положення Паризь­кої конвенції про охорону промислової власності і національних законів спрямовані на запобігання використанню державних символів як торговельних марок. З іншого боку, законодавство про авторське право також визнає державні символи і знаки таки­ми, що не підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права. Порядок їхнього використання визначається особливим законодавством держави як щодо державного прапора, герба, гімну, державних нагород, символів та знаків державних органів, військових формувань, територіальних громад, підприємств, установ та організацій, так і щодо грошових і інших знаків. Слід зауважити, що копіювання грошових чи інших знаків, а також деяких державних символів є в будь-якій країні кримінально караним діянням.

Слід також зазначити, що такі не охоронювані авторським пра­вам об'єкти, як грошові знаки, державні символи України, дер­жавні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Зброй­них Сил України та інших військових формувань, символіка тери­торіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій (пункти «г» і «д» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права») «частково» підпадають під правову охоро­ну, а точніше — їх проекти, які до їх офіційного затвердження роз­глядаються як твори і охороняються відповідно до норм націо­нального законодавства (ч. 2 ст. 10 Закону).

Об'єктами авторського права не визнаються повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, навіть якщо вони виражені, відображені, пояснені чи втілені у творі. Це зроблено на тій підставі, що названі об'єкти не є творами. При цьому самі твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права, а відображені в них повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, — не підлягають правовій охороні¹.

¹ Вказані вище об'єкти відрізняються від об'єктів авторського права. Як уже було зазначе­но, відповідно до ознаки змісту твору об'єктом правової охорони може бути твір майже будь-якого змісту, оскільки для правової охорони важливою є форма вираження твору, а не його зміст. З іншого боку, для наукових, науково-технічних і багатьох інших творів

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Актуальним та дискусійним на сьогодні є питання ролі і місця інформації¹ в законодавстві про інтелектуальну власність. Для з'ясування цього питання доцільно звернутися до міжнародного досвіду.

Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів «правова охорона не поширюється на повідомлен­ня про новини дня чи на повідомлення про різні події, що мають характер простої прес-інформації» (п. 8 ст. 2). Інакше кажучи, зга­дана конвенція не надає правової охорони інформації, під якою розуміються повідомлення про події і новини.

Угода ТРІПС встановлює, що «компіляції даних чи іншої інформації в друкованій чи іншій формі, що являють собою підбір та розташування матеріалів, які є результатами інтелектуальної, творчої діяльності, підлягають правовій охороні як такі. Така пра­вова охорона, що не поширюється безпосередньо на такі дані чи інформацію, не наносить збитків правам авторів кожного з творів, що містяться безпосередньо в таких даних чи інформації» (п. 2 ст. 10).

Слід зазначити, що положення цих двох міжнародних норма­тивно-правових актів викликали дискусію серед науковців. Так, одні вважають, що підлягають правовій охороні саме компіляції,

головним є зміст, а форма його вираження потрібна тільки для доступного чи несупєречли-вого викладу змісту твору. Ненадання правової охорони повідомленням про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, навіть якщо вони відображені чи виражені, пояснені чи втілені у твір, викликане тим, що ці об'єкти можуть знайти своє відображення у безлічі творів. Такий підхід повністю збігається з принципами Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Конвенції, що засновує ВОІВ, і Уго­ди ТРІПС. При цьому слід зазначити, що список об'єктів, які не підлягають правовій охо­роні, постійно розширюється.

' Відсутня єдина точка зору у визначенні поняття «інформації», оскільки є різні підходи до змісту, яким наповнене це поняття. Так, з одного боку, теорія інформації, створена К. Шен­ноном, дозволила Е. Джейнсу і М. Трайбусу встановити зв'язок між інформацією й ент­ропією. Інформація та ентропія — це найважливіші поняття фундаментальної і прикладної науки як природного, так і гуманітарного профілю. З іншого боку, зазвичай під інфор­мацією розуміють відомості про що-нсбудь. Туг інформація виконує утилітарну і часто до­поміжну роль, хоча цінність такої інформації в деяких випадках може бути дуже високою.

Законодавство про авторське право має справу саме з останнім розумінням інформації, причому просто інформація як така не підлягає правовій охороні, навіть якщо вона відоб­ражена у творі. Прикладом є інформація про управління правами, тобто відомості про влас­ників прав на об'єкти авторського права і суміжних прав та умов щодо використання таких об'єктів. Проте інформація — це не завжди лише відомості про що-небудь.

Глава 5. Об'єкти авторського права

але не інформація, матеріали чи дані¹. Інші вважають, що відпо­відно до Бернської конвенції за національним законодавством зберігається право «визначити умови» (п. 2 ст. 2^bis), при цьому це право полягає не тільки в тому, що національне законодавство повинно передбачити можливість дозволити вільне використання (як це має місце при застосуванні п. 1 ст. 10^bis, в якій використо­вується термін «дозволити відтворення»), а й у тому, що у націо­нальному законодавстві повинна бути передбачена можливість того, що в аналогічних випадках національне законодавство повинно встановлювати видачу обов'язкових ліцензій, які вклю­чають зобов'язання відшкодувати таке використання².

На рівні нормативно-правових актів ясність у це питання може внести погоджувальна заява Договору ВОІВ про авторське право: будь-яка інформація, що являє собою зведення чи повідомлення про об'єкти авторського права і суміжних прав, не підлягає правовій охороні³.

Слід підкреслити, що творець інформації зобов'язаний дотри­муватися права на об'єкти права інтелектуальної власності, повідо­млення про які він включає до інформації. Проте слід мати на увазі, що прості зведення щодо об'єктів авторського права і суміжних прав не порушують цих прав. Якщо ж особа, яка опрацьовує інфор­мацію, готує анотацію чи реферат якого-небудь твору, то вона по­винна мати дозвіл на таку переробку твору. Підготовлена у такий спосіб анотація чи реферат перестають бути просто інформацією як такою, а стають об'єктом авторського права, що підлягає пра­вовій охороні. Отже, можна зробити висновок, що якщо створюва­на інформація являє собою просто зведення про щонебудь, то вона є «просто інформацією як такою» і не підлягає правовій охороні як об'єкт авторського права. Якщо ж створена інформація є перероб­кою чи включає об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, то вона перестає бути просто інформацією як такою, а стає

¹ СударковС. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 130-131 ^гЛигщикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 596.

³ Авторское право и смежные права. Законы, конвенции, договоры и соглашения/ Под ред. С. А. Сударкова. — Минск: Пейто, 1998. — С. 134.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

об'єктом авторського права (анотацією, рефератом, збірником, базою даних), який підлягає правовій охороні. Тобто не підлягає правовій охороні будь-яка інформація, що не використовує об'єкти права інтелектуальної власності. Саме таким чином слід розуміти норми законодавства, відповідно до яких авторське право не поширюється на «просто інформацію як таку».

Національне законодавство України у ст. 434 ЦК України, а та­кож у п. «а» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить уточнення, що «не є об'єктами авторського права повідомлення про новини дня або поточні події, що мають харак­тер звичайної прес-інформації».

Слід також зазначити, що не підпадають під правову охорону авторським правом розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази да­них, які не відповідають критеріям оригінальності та на які поши­рюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду) (п. «є» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Такий підхід законодавця пояснюється тим, що зазначені об'єкти він розглядає як інформацію широкого використання та доступу.

Не можуть бути об'єктами авторського права твори народної творчості (фольклор), автори яких невідомі (п. «б» ч. 1 ст. 10 Зако­ну України «Про авторське право і суміжні права»). Причина виве­дення за межі охорони авторським правом творів народної твор­чості полягає не в недооцінці народної творчості та її результатів, а у тому, що правова охорона цих творів нормами авторського права не може бути ефективною і повинна забезпечуватися іншими за­конами і впливом держави для збереження і розвитку національ­ної культури. Автори творів народної творчості, як правило, невідомі, і їх особисті немайнові права не можуть бути забезпечені, хоча самі твори і є вічними, а майнові права їх авторів давно втра­тили своє правове значення. На підставі саме цієї обставини в більшості країн, у яких закони про авторське право існують упродовж століть, твори народної творчості вважаються су­спільним надбанням і, відповідно, можуть вільно використовува­тися будь-якою особою.

Глава 6. Суб'єкти авторського права

Якщо провести порівняння змісту ст. 434 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», які містять перелік творів, що не підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права, то можна дійти такого висновку: зако­нодавець у ст. 434 ЦК України не встановлює виключного переліку об'єктів, що не є об'єктами авторського права, на відміну від ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка містить виключний перелік таких об'єктів, тому при практичному застосуванні ст. 434 ЦК України слід розглядати як відсилочну.

Питання для самоконтролю:

1. Які об'єкти авторського права ви могли б назвати?

2. Які ознаки правової охорони об'єктів авторського права вам відомі?

3. Як ви можете класифікувати об'єкти авторського права?

4. Поясніть різницю між драматичними та музично-драматичними
творами?

5. Які об'єкти архітектури та живопису, що підпадають під охорону ав­торським правом, ви могли б назвати?

6. Що собою являє база даних як об'єкт авторського права?

7. Які твори не є об'єктами авторського права?

8. Чи поширюється правова охорона на офіційні документи як на
об'єкти авторського права?

Глава 6 Суб'єкти авторського права