Правила вживання апострофа і м’якого знака у текстах документів

І. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належав би до кореня: б’є, п’ятниця, в’юн, сім’я, торф’яний.

2. Після р у кінці складу: довір’я, бур’ян, матір’ю, пір’я, Мар’яна.

3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний: від’їзд, без’ядерний,об’єднаний.

4. Після к у слові Лук’ян і похідних від нього: Лук’янець, Jlyк’яненко, Лук’янівна.

ІІ. Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, коли перед ними є інший приголосний, крім р, що належить докореня: Святослав, морквяний, різьбярс т во (але: черв’як, торф’яний, верб’я). Якщо попередній приголосний належить до кореня, то апостроф пишеться: розв’язати, розм’якнути.

2. Після р на початку складу: рясний, гарячий, буряк, Рєпін.

3. Після губних б, п, в, м, ф, префіксів та р перед йо: Соловйов, Муравйов, підйом, курйоз, серйозний.

4. Після префіксів перед а, о, у, е, і: загітувати, зокрема, зумовити, зекономити, безініціативний.

І. М’який знак уживається:

І. Для позначання м’якості приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні:

молодь, юність, витязь, карась, вітерець, кисіль, відстань, летіть, станьте, молотьба, синька,Грицько, усміхайтесь.

2. Дляпозначення м’якості приголосних у середині складу перед о: льон, п’ятьох, льодовик, сьомий, тьохкати, льотчик.

3. Після з, ц, с у суфіксах -зьк-, -цьк-, - ськ-: празький, ризький, чумацький, козацький, гвардійський, український.

4. Після н у суфіксах - еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк -: річенька, калинонька, тихесенький, малесенький, повнісінький, малюсінький.

5. Після л перед наступним приголосним (крім л): вихователька, полька, їдальня, пальці, лялька, сільський, учительська (але: гілля, лляний, ллється).

Примітка:м’який знак не ставиться:

а) у суфіксах -алн-, -илн-: держално, грабилно;

б) у сполученнях -лч- -лц -, якщо вони походять з -лк: фіалка – фіалчин, фіалці; білка – білчин,білці / але: доньчин, доньці, бо донька/.

6. В особових формах дієслів дійсного і наказового способу: дивиться, пишеться, усміхається, сміються, косять, порадься, подивіться.

ІІ. М’який знак не вживається:

І. Після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні: степ, любов, ніж, розкіш, плач, обличчя, збіжжя.

2. Після р у кінці, слова і складу: календар, бібліотекар, Харків, гіркий (але: Горький).

3. Після н перед шиплячими та перед суфіксами –ськ(ий), –ств(о): менший, кінчик, громадянство, казанський, селянський.

4. Після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть іншім'якіприголосні, м'якість яких на письмі позначається буквами я, ю, є, і: цвях, гордість, днювати, кінця, підняти (але: сільський, кальцій).

Примітка: Якщо м'який знак уживається в початковій формі слова, то він зберігається і в усіх інших формах, а також у похідних словах, незалежно від характеру наступного приголосного: сторононька - сторононьці, голубонька -голубоньці, різьба - різьбяр, тьма-тьмяний.

Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приго-лосні: навчання, галуззя, стаття, сіллю, тінню.