Підприємство як складна економічна система

Під час формування ринкової економічної системи набувають особливої актуальності проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств довгострокового й поточного характеру.

Ще й до сьогодні процесам формування потенціалу підприємства не завжди приділяють належну увагу. Кризовий стан національної економіки та окремих підприємств, що супроводжується недовикористанням виробничих потужностей, нагромадженням понаднормативних запасів матеріалів і готової продукції, скороченням чисельності працівників, зниженням їхнього кваліфікаційного рівня і продуктивності праці та іншими негативними явищами, закономірно призводить до втрати потенціалу.

Необхідно пам”ятати, що розмір і структура потенціалу сучасних підприємств формуються за рахунок нагромаджених за радянських часів основних фондів, земельних ділянок, технологій і т. д. Хаотичність процесів розвитку і не контрольованість кризових тенденцій на макрорівні спричинили руйнацію структури потенціалу, що виявилося в порушенні пропорцій між основними елементами соціально-економічних систем сучасних підприємств. У свою чергу, багаторівнева деформація пропорцій та зв'язків між складовими виробничих, соціальних, комерційних та інших підсистем підприємств зумовила мультиплікативність дезорганізації та ініціювала наступне посилення кризових загальносистемних змін.

Загальновідомо, що підприємство є системою.

Розглянемо сутність поняття „система”, її властивості.

Система – це сукупність взаємозалежних елементів, відособлених від середовища і взаємодіючих з нею як ціле.

Зовнішнім середовищем називається усе, що не належить системі і може впливати на неї.

Основні властивості систем:

1) цілісність;

2) відносна відособленість;

3) наявність зв'язків із середовищем;

4) структурованість – наявність частин і зв'язків між ними;

5) цілеспрямованість – підпорядкування всієї організації системи визначеній меті.

Цільове призначення системи - це її головна властивість. Цілі, які ставить перед собою людина, рідко досяжні тільки за рахунок її власних можливостей або зовнішніх засобів, що має вона у даний момент. Звідси виникає проблемна ситуація. Проблемність існуючого положення усвідомлюється в кілька стадій: від неясного відчуття, що щось не так, до усвідомлення потреби, а потім до виявлення проблеми і, нарешті, до формулювання мети.

Ціль – це суб'єктивний образ не існуючого, але бажаного стану середовища, який вирішив би проблему, що виникла. Уся наступна діяльність, що сприяє вирішенню цієї проблеми, спрямована на досягнення поставленої мети. Ця діяльність включає вибір з навколишнього середовища об'єктів, властивості яких можна використовувати для досягнення мети й об'єднання цих об'єктів належним чином, тобто це робота по створенню системи.

Таким чином, система – це засіб для досягнення мети.

Будь-яке підприємство, незалежно від розміру, галузі та форми власності, є великою складною системою. Великою – тому що містить в собі велику кількість елементів, складною – тому що управління нею не може бути завжди повіністю простим і прогнозованим, навіть для спеціаліста найвищого рівня.

Існують дві концепції складності: згідно з першою складність залежить виключно від кількості елементів в системі, чим їх більше, тим система складніше. Але згідно з цим підходом вельми складно встановити „поріг” – 100, 1000 чи 10000 елементів повинна містити система, щоб вважатися складною.

Інша концепція складності полягає в тому, що складність залежить від наявності інформації для управління цією системою: якщо інформації достатньо для управління – система є простою, якщо недостатньо – складною. Наприклад, автомобіль як система буде складною для людини, яка не вміє його водити, і простою для того, хто має права водія. Але якщзо автомобіль треба відремонтувати, для водія вона вже може стати складною, якщо він не вміє цього робити, залишаючись при цьому простою для автомеханіка.

Таким чином, згідно з другою концепцією складність є відносним поняттям. Так і підприємство може бути більш або менш складною системою (для неспеціаліста, спеціаліста або керівника), тому що неможливо мати всю потрібну інформацію для успішного управління підприємством у будь-який момент, рішення керівник завжди приймає не тільки на основі інформації, а й виходячи з свого досвіду та інтуїції.

Розвиток складної системи – це процес зростання складності в сполученні з процесом ускладнення організації керування системи, що розвивається.

Інші властивості економічної системи наведені на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Властивості економічної системи