Додаток. ДКНС

До складу ДКНС (незаконного, бо його створення не було передбачено тодішньою Конституцією Радянського Союзу) увійшли: віце-президент СРСР Генадій Янаєв (26 серпня 1937 - 24 вересня 2010), прем'єр-міністр СРСР Валентин Павлов (26 вересня 1937 — 30 березня 2003), голова КДБ СРСР Володимир Крючков (29 лютого 1924 - 23 листопада 2007), міністр оборони Дмитро Язов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго (19 лютого 1937 - 22 серпня 1991), заступник голови Ради оборони СРСР Олег Бакланов, президент Асоціації державних підприємств та об'єднань промисловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков, голова Селянської спілки СРСР Василь Стародубцев. У зверненні до радянського народу путчисти оголосили про введення надзвичайного стану у деяких районах СРСР, припинення виходу більшості ЗМІ. Також віце-президент СРСР Янаєв, нібито через хворобу Горбачова, бере на себе обов'язки глави держави. У «Постанові №1 ДКНС» було перераховано перелік заходів, якими мав бути збережений СРСР. Оголошено недійсними закони та рішення органів влади та управління союзних республік, що суперечили законам СРСР. Це був сигнал Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Молдові та Україні, котрі вже ухвалили Декларації про державний суверенітет. Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).(За даними Інтернету)

Путчисти заявили про введення надзвичайного стану в СРСР. Реакція на заяву ДКНС у різних республіках була неоднаковою. Лідери Литви, Латвії та Естонії не визнали ДКНС не тільки тому, що він не відповідає Конституції СРСР, але й тому, що більше не вважали себе частиною Радянського Союзу.

В УРСР з критикою путчистів виступив Народний Рух і інші демократичні сили. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зайняв обережну, вичікувальну позицію. КПУ підтримала ДКНС.

Опір путчистам в Москві організували президент Росії Борис Єльцин і віце-мер Москви Юрій Лужков. Було організовано мітинг. 300 тисяч москвичів охопили в кільце Білий дім, спорудили барикади. Війська перейшли на бік повсталих. 22 серпня 1991 року заколотники були заарештовані.

Верховна Рада УРСР приймає Акт незалежності України

Акт проголошення незалежності

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України».

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

25 серпня Президія Верховної Ради України прийняла Постанову про тимчасове припинення діяльності КПУ. 26 серпня Верховна Рада України створила тимчасову комісію для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади та управління, об'єднань і організацій в зв'язку з державним заколотом 19-21 серпня 1991 року. Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності.

7. Всеукраїнський референдум і вибори президента 1991 року

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

На підтвердження Акту проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні заяви противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події(адже рішення про самостійність прийняла лише Верховна Рада). На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Також громадяни повинні вже були обрати президента України.

Оголошення про референдум 1991 року Голосування за президента Зустріч у Біловезькій пущі 1991 року

Народ, наляканий економічними негараздами і хаосом, загрозою путчу і можливих військових дій, сподіваючись на те, що в незалежній державі можна буде подолати руйнівні кризові процеси, погодився з виходом України на самостійний шлях.

Близько 90% громадян підтримали проголошення незалежності України (особливо активно - в західних і центральних регіонах). Ще зовсім недавно, 17 березня 1991 року, 70% голосувало за збереження СРСР, а тепер, за декілька місяців думка народу змінилася. Також, зіграла свою роль агітація, обіцянки розквіту незалежної України. Але попереду були ще довгі роки важких випробувань і поневірянь. Через деякий час незалежну Україну визнали Польща, Канада, Угорщина.

Вибори президента

Що стосується виборів президента, то в виборчий бюлетень було включено 6 кандидатів: 1) Володимир Гриньов (лідер «Демократичної платформи» і ПДВУ), 2) Леонід Кравчук (голова Верховної Ради), 3) Левко Лук’яненко (голова УРП, автор Акту незалежності), 4) Леопольд Табурянський (Народна партія), 5) В’ячеслав Чорновіл (НРУ), 6) Ігор Юхновський (вчений – фізик).

61,59% голосів отримав Леонід Кравчук, колишній партійний працівник. Друге місце зайняв В’ячеслав Чорновіл (далі, відповідно: Лук’яненко, Гриньов, Юхновський, Табурянський).

Л.Кравчук В.Чорновіл Л.Лук’яненко Л.Табурянський І.Юхновський В.Гриньов

Першим президентом незалежної України став Леонід Макарович Кравчук.

Утворення СНД і визнання незалежності України

Результати Всеукраїнського референдуму, вихід окремих республік зі складу СРСР створили нову політичну ситуацію. Було прискорено остаточну ліквідацію СРСР.

7—8 грудня 1991 року на території Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, відбулася досить суперечлива і неоднозначна подія: зустріч Голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича, Президента Російської Федерації Б. Єльцина і Президента України Л. Кравчука. Підсумком її стали офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Звичайно така ситуація була на користь західних держав і всіляко ними підтримувалася.

Додаток. Декларація про СНД

21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алмати керівники Росії, України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану підписали Декларацію про утворення СНД. Це означало, що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність перестав існувати (що було остаточно визнано юридично 26 грудня 1991 р.); кожна республіка стала самостійною. СНД не є державою, вона не має наддержавних управлінських структур. Члени Співдружності є цілком незалежними державами. (За даними Інтернету)

Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. 2 грудня 1991року незалежність України визнали Польща і Канада. 3 грудня Україну визнала Угорщина; 4 грудня - Литва і Латвія; 5 грудня – Росія і Болгарія.

До кінця грудня 1991 року заяви про визнання незалежності України зробили уряди 68 держав світу, серед яких і США, ФРН, Великобританія, Швеція, Італія, Японія.

Додаток. Атрибути державності

Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 р оку над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 року він отримав статус державного. 15 січня 1992 року державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…». 19 лютого 1992 року Верховна Рада затвердила тризубяк малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну. (За даними Інтернету)

Незалежність України є закономірним наслідком багатовікового прагнення народу. Україна здобула її за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом.

______________________________________________________________

Додаток. Незалежна Україна(узагальнююча таблиця)

Леонід Кравчук Леонід Кучма Віктор Ющенко Віктор Янукович Петро Порошенко

1. Президенство Леоніда Кравчука (грудень 1991-липень 1994)

Прем’єр – міністри: Листопад 1990-жовтень 1992-прем’єр-міністр В.Фокін, Жовтень1992-вересень 1993-Л.Кучма, Вересень 1993-червень 1994-Ю.Звягільський

Внутрішньополітичне життя	1 грудня 1991 р - Всеукраїнський Референдум на підтвердження незалежності України (90% - за; 8% - проти). Обрання президентом Л.М.Кравчука (61,59% виборців; 2 місце - В.Чорновіл). 6 грудня 1991р. - Закон про Збройні Сили України. Утворене Міністерство Оборони України (К.Морозов). Початок прийняття присяг на вірність Україні. Січень 1992 р. - прийняття Верх. Радою державного гімну України (муз. М. Вербицького) та державного прапору України (синьо-жовтий стяг). Лютий 1992 р. - Затвердження ВР малого державного герба України (золотий тризуб на блакитному тлі).(*працювала Верх. Рада 12 скликання, зібрана ще в УРСР 1990р - до весни1994р). Січень-квітень 1992 р. - будівництво державних структур, 3 гілок влади (Верх. Рада; Президент Укр., як голова держави та виконавчої влади.; Кабінет Міністрів та прем’єр; Верховний Суд України); створення управлінських структур на місцях. Представники президента Укр. в областях стали вищими посадовими особами виконавчої влади та головами місцевих державних адміністрацій (вони діяли до 1994 року, потім їх функції перейшли до виконкомів місцевих рад). Травень 1992 р. - прийняття Конституції Криму. Вона фактично проголосила вихід автономії зі складу України, що призвело до суперечок з ВР України та до майбутньої відміни Конституції (17.03.95р.). 1992-1995рр. - утворення громадсько-політичних організацій, об’єднань, нових політичних партій центристського, лівого і правого спрямування: Союз промисловців та підприємців України (Л.Кучма), Конгрес Український Націоналістів - КУН (С.Стецько), Соціалістична партія України - СПУ (О.Мороз), Народний Рух України - НРУ (В.Чорновіл), Селянська партія України - СПУ (С.Довгань), Українська Республіканська партія - УРП (Л.Лук’яненко),СДПУ(о) (В.Медведчук), Партія Зелених Укр. – ПЗУ (С.Кононов), Держана Самостійність України – ДСУ (Коваль), Прогресивна Соціалістична парт Укр. – ПСПУ (Н.Вітренко), політ. альянс «Нова Україна»; з 1993р. - відновлено діяльність Комуністичної партії України.- КПУ (що була заборонена з серпня 1991 р. в зв’язку з підтримкою державного перевороту в Москві; лідер відновленої партії - П.Симоненко), інші; усього біля 30 партій. 1992-1994 рр. - поява навчальних закладів нового типу (ліцеї, гімназії, приватні школи; затвердження нових навчальних програм). Червень-липень 1993 р. відбулися масові страйки донецьких шахтарів, та робітників інших галузей промисловості, працівників бюджетної сфери з-за глибокої економічної кризи в країні (результат: дострокові вибори до Верховної ради і Президента України). Березень - квітень 1994 р. - вибори до Верховної Ради 13 скликання (вперше – на багатопартійній основі). Явка виборців незначна. 4 партії пройшли до ВРУ: КПУ (90деп.),НРУ (22деп.),СелПУ (21),СПУ (15). Спікер - О.О.Мороз. Червень-липень 1994р. - позачергові вибори президента. Переміг Л.Д.Кучма (52 % голосів виборців).
Економіка	1991-1995 рр. - відбувся розрив традиційних економічних зв’язків, що склалися в СРСР; безсистемність та непродуманість в економічній політиці, відсутність реформ, занедбаність виробництва, раптовий «шоковий» перехід від планової соціалістичної економіки до ринкової, капіталістичної, відсутність фахівців - усе це призвело до катастрофічного занепаду економіки. 1992 рік – відбувся вихід з рубльової зони,введення купонів багаторазового використання (прообраз нац. валюти). Початок лібералізації цін, переходу до ринкових відносин. Відмова державного регулювання економіки призвела до дезорганізації виробництва, хаосу, «прихватизації» держ.власності. 1992-1993рр. - спроби здійснити економічні реформиза гіперінфляційною моделлю перехідного періоду (нав’язаною Україні зовні) призвели до економічного колапсу і зубожіння населення. Повернулись забуті за довгі часи радянського періоду бідність, голод, холод, безробіття, жебрацтво, ринкова анархія, зростання цін, (особливо на с\г продукцію), зрост. злочинності, «тіньової економіки», відплив капіталів за кордон тощо). Щезнення вкладів Держ. Банку СРСР. 1992-1994рр. – гіперінфляція(у 1993 році гроші знецінились у 100 разів),відроджується «бартер»(натур.обмін),перестала виплачуватися щомісячна зарплата, особливо - у бюджет. сфері. Розпад колгоспної системи. 1994 р.- падіння промислового виробництва склало 28 %, ВВП-23%. Різко (у порівн. з радян. періодом) впав життєвий рівень населення. Експорт здійснюється за заниженими цінами, а імпорт - за завищеними. Зросли ціни на нафту й газ та зовнішній борг України. Припининення держ будівництва житла; безробіття. Була спроба подолати кризу в Укр. з допомогою позик з Заходу (МВФ, МБРР) але грошові позики були дуже малі. Червень-липень 1993 р. - відбувалися масштабні страйки донецьких шахтарів, та робітників інших галузей промисловості, працівників бюджетної сфери. (Результат: дострокові вибори до Верховної ради і вибори нового Президента України).
Зовнішня політика	2 грудня 1991 року - незалежність Укр. визнали Польща і Канада. 7- 8 грудня 1991р. відбулася нарада керівників Росії, України та Білорусі. Заява про розпад СРСР (денонсація союзного договору 1922 р.). Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (ратифікована ВРУ 12.12.91р.). 21 грудня 1991р. відбулася зустріч в Алма-Аті лідерів 10 республік колишнього СРСР(крім Грузії та країн Прибалтики). Прийнята Декларація про утворення СНД без вертикальних управлінських структур, з рівними правами усіх держав. Січень1992 - січень 1993 - масове визнання України. як незалежної держави (132 держави,з них 106 встановили диплом. відносини). У 1992 році - приєднання України до Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР надає кредити державам Схід.Європи з ринковою економікою), набуття членства в МВФ. Спроба подолати кризу в Укр. з допомогою позик, але грошові вливання були дуже мізерні. 1992-1995 роках - слабка співпраця Укр. у рамках СНД з іншими держ., відмова підпис. статут СНД, створити спільний блок. 1992-1997рр. -загострення відносин з Росієюз-за проблеми кордонів, Чорноморського Флоту, Севастополя та Криму (була заява Держ.Думи Росії 1992р.про відторгнення Севастополя від України). Виважена, обережна політика України забезпечила вихід з цієї політ. кризи. 1992-1993 рр. - участь України в роботі 47 та 48 сесій ООН(дипломати виступали за мир і роззброєння, мирне урегулювання збройних конфліктів). 1993р. – участь українського батальйону у миротворчій операції у Югославії. Ратифікація Верховною РадоюДоговору «Старт-1» (Укр.. скорочує 36% ракет та 42% ядерних зарядів). Січень 1994 р. - президенти України, США і Росії підписали в Москві Угоду про ліквідацію ядерної зброї в Україні (визначені грошова компенсація, гарантія безпеки України та грошова допомога). Лютий 1994 р. - підписання Україною у Брюсселі документів щодо участі в програмі НАТО «Партнерство заради миру». Березень 1994 р. - підписання угоди в Брюсселі про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом(перші кроки на шляху до європейської інтеграції).

2. Перше президенство Леоніда Кучми ( липень 1994-листопад 1999)

Прем’єр – міністри: Червень1994 - червень 1995-В.Масол; Червень1995-травень 1996- Є.Марчук; Травень 1996-липень 1997-П.Лазаренко; Липень 1997-листопад 1999-В.Пустовойтенко

Внутрішньополітичне життя	1994 р. - Указ президента про посилення боротьби з злочинністю. 8 червня 1995 р. -відбулося укладення Конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України (розмежовані компетенції виконав. та законод. влади; розширено повноваження Президента Укр.; договір діяв до затвердження Конституції). Січень – лютий 1996 р. - окремі страйки робітників бюджетної сфери, зокрема вчителів з-за невчасної виплати зарплати з прагненням вплинути на політику уряду. 28 червня 1996 р. - Верховна Рада ухвалила нову Конституцію України(вона закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет та територіальну цілісність). 1997 р. - ВР України ухвалила Закон про вибори народних депутатів(за мажоритарно-пропорційною системою на основі добров. голосування). Березень 1998 р. – відбулися чергові парламентські вибори(за пропорційно - мажоритарною системою). 4% бар’єр подолали 8 партій: КПУ (84 мандати- 25 % голосів виборців), НРУ (32 мандати), блок СПУ-Сел.ПУ(29),ПЗУ(19), НДП (17), «Громада» (16), ПСПУ (14). Спікер - О.Ткаченко. (*Увага! Існують і інші дані про кількість депутатських місць у парламенті). Квітень-травень 1998 р. - відбулися окремі страйки робітників підприємств. Найбільший – Шахтарський страйк з походом страйкуючих до Києва. Мета: привернути увагу уряду, ВР до проблем промислового виробництва, соціальних проблем. Травень 1999р. - прийнято Закон про середню освіту(12- річна освіта; гуманізм, увага до особистості). Липень - жовтень 1999 р. - гостра політична боротьба навколо президентських виборів: війна компроматів, брудні технології, збройні замахи, зокрема на лідера ПСПУ Н.Вітренко тощо). 31 жовтня-14 листопада 1999 р. - відбулися 2 тури президентських виборів. Результат: Л.Кучма -56% голосів виборців, П.Симоненко-39% голосів виборців; інші - О.Мороз, Н.Вітренко. Переміг Л.Д.Кучма.
Економіка	Листопад 1994 р. - Указ президента про прискорення земельної реформи в с/г (заходи, щодо впорядкування власності на землю, приватизації землі; селянин отримав можливість стати власником землі; реформа реалізована частково!). 1995 р. - проводилася політика лібералізації цін і жорстка монетарна політика уряду, направлена на стрімке скорочення грошей в обертанні, призвела до грошового голоду, росту цін, але й сприяла поступовому подоланню інфляційних процесів. Січень – лютий 1996 р. - відбувалися окремі страйки робітників бюджетної сфери, зокрема, вчителів, з-за невчасної виплати зарплати. 2 вересня 1996 р. - проведена Грошова реформа. Указ президента Л.Кучми про введення національної валюти - гривні; відбувається обмін: 1 гривня = 100000 купоно-карбованців. Довгий час вдається підтримувати стабільність гривні. 1996 -1998 рр. - проведення поступової приватизації з збереженням державних форм власності. Але сертифікаційні аукціони мало що дали (на деяких підприємствах пакети акцій потрапили до рук директорів, які перетворились у реальних власників і збагачувалися). Збільшилася увага до соціальних проблем(виплати боргів по зарплаті). Квітень-травень 1998 р. - окремі страйки робітників підприємств. Найбільший – Шахтарський страйк з походом страйкуючих до Києва. Лютий 1998 р. - підписання у Москві Договору про довгострокове економічне співробітництво Росії і України (на 1998-2007 рр.). Це узгодило багато невирішених питань та покращило торгівлю, товарообмін між країнами. Вирішені питання про постачання нафти і газу до України. Вересень 1998 р. - криза в Росії вплинула на Україну: гривня знецінилася у 2 рази.
Зовнішня політика	16 листопада 1994 р. - Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (підтвердила свій без’ядерний статус). З лідерами США та Росії підписано Меморандум щодо гарантій безпеки України. Україна ліквід.1500 ядерних боєголовок та 176 ракет, отримала компенсацію. Грудень 1994р. - участь Укр. у Нараді з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ) – 3 ядер. Держави (Англія, США, Росія) зобов’язувались поважати цілісність та суверенність нашої держави, гарантують безпеку України. 24 січня 1995 р. - під час зустрічі в Москві Л.Кучми та Б.Єльцина(Росія) підписана Угода про торгово-економічне співробітництво України та Росії. 9 листопада 1995 р. - Україну прийнято до Ради Європи, що надало можливість участі у вирішенні загальноєвропейських політичних питань. 31 травня 1997 р. - підписання у Києві широкомасштабногоДоговору про співробітництво і партнерство між Росією та Україною(підпис. Російський президент Б.Єльцин та Л.Кучма). Зокрема обговорено статус та умови перебування Чорноморського флоту Рос. Федерації на території України, питання поділу флоту (флот поділяється порівну; Росія купує непотрібні Україні кораблі; вартість 20-річ. оренди бази в Севастополі покривалась боргом України за рос. Енергоносії; ратифіковано15.01.1998 року). 1997 р. - підписано Договір з Румунією (про відсутність територіальних претензій та дружбу) 9 липня 1997 р. - Нарада 16 країн блоку НАТО. Секретар Х.Солана і президент Л.Кучма підписали Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО задля забезпечення стабільності в Схід. Європі (участь у Програмі «Партнерство заради миру»). 1997р. - спільні навчання у Чорному морі(з військами НАТО). 1997 р. - політ американсько- українського екіпажу в космос(космонавт Л.Каденюк). Лютий 1998 р. - підписання у Москві Договору про довгострокове економічне співробітництво Росії і України (на 1998-2007 рр.).

3. Друге президенство Леоніда Кучми ( листопад 1999- січень 2005)

Прем’єр – міністри: Грудень 1999-травень 2001-В.Ющенко; Травень2001-грудень 2002-А.Кінах;

Грудень 2002-грудень 2004-В.Янукович; грудень 2004-січень 2005- в.о. прем’єр - міністра М.Азаров

Внутрішньополітичне життя	Грудень 1999 р. - утворення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Прийняття Кримінального кодексу. Січень 2000 р. - утворення депутатської більшості у Верховній Раді України, що створило передумови для ефективної співпраці законодавчої та виконавчої гілок влади. 2000-2001роки - продовження Освітньої реформи(комп’ютеризація освіти, перехід до 12 - бального оцінювання, ліцензування та акредитація вузів). Березень 2000 р. - прийняття кабінетом міністрів програми «Реформи заради добробуту» (на основі проектів реформ президентської програми «Україна: поступ у 21 ст.»). 16 квітня 2000 р. - відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою(80% громадян – за двопалатний парламент, скорочення депутатського корпусу, збільшення прав президента у деяких питаннях, тощо, але виконання цих рішень гальмується політичними силами, крім того, не має конкретного механізму їх втілення). Березень - квітень 2001 р. - політична криза в Україні, пов’язана з загибеллю опозиційного журналіста Г.Гонгадзе, касетами майора Мельниченка (що з’явилися за кордоном і немовби свідчать про причетність окремих урядовців до вбивства), а також корупційними скандалами, (пов’язаними з екс-прем’єром П.Лазаренко, керівницею ЄЕСУ Ю.Тимошенко), відставкою уряду прем’єра В.Ющенка, негативними явищами у вищих ешелонах влади. Були проведені демонстрації., акції протесту «Україна без Кучми». Кризу вдалося подолати, але авторитет влади був вже підірваний. Березень 2002 р. - вибори до Верховної Ради (за змішаною системою). Результати: блок «Наша Україна» (В.Ющенко)-24%; КПУ(П.Симоненко) - 20,02%; «За ЄдУ» (В.Литвин)-12%; блок Ю.Тимошенко -7,25%; СПУ(О.Мороз)-6,87%; СДПУ(о) (О.Зінченко)-6,27%. Спікер - В.Литвин. 21 листопада 2002 р. - призначення прем’єр – міністром Віктора Януковича. 2002-2004 рр. - гостра політична б-ба в країні (Л.Кучма- за внесення змін до Конституції, але це не знайшло підтримки з-за протестів правої опозиції у ВРУ). 31 жовтня 2004 р. - 1 тур президент. виборів. Результати: В.Ющенко-39,26%; В.Янукович-39,11%; О.Мороз-5,82%; П.Симоненко-4,97%; Н.Вітренко-1,53%; А.Кінах-0,93% (інші - менше 1% голосів). 21 листопада - 2 тур. Дані про перемогу В.Януковича не викликали довіри з-за підозри фальсифікації результатів виборів комісією С.Ківалова. 21 листопада - 8 грудня 2004 р. відбулися мітинги, акції протесту на майдані незалежності у Києві («Помаранчева революція»). Проходило протистояння прихильників В.Ющенка і В.Януковича, була дуже напружена ситуація. 3 грудня 2004 р. – Верховний Суд визнає результати 2 туру недійсними. Створена Комісія по урегулюванню кризи (Л.Кучма), новий склад ЦВК (Я.Давидович), запрошено 12 тис. міжнародних спостерігачів. 7 грудня 2004 р. – призначений в.о. прем’єра М.Азаров (з-за відпустки В. Януковича для участі у виборах). 26 грудня 2004 р. відбувся безпрецедентний випадок - переголосування 2 туру. Результати: В.Янукович-44,21%; В.Ющенко - 51,99%; Перемога В.Ющенка.
Економіка	1999-2001 рр. - відбувається поступова стабілізація роботи промисловості, фінансово-грошової системи, створено збалансований бюджет; продовжуються приватизаційні процеси. Приділяється велика увага соціальним проблемам, відбувається виплата заборгованостей по зарплаті, поступово підвищуються пенсії, зарплати бюджетникам. Грудень1999 р. – Указ президента Л.Кучми про прискорення реформи аграрного сектору(триває поступовий розпуск колгоспів, передача селянам землі у приватну власність,створюються фермерські господарства, приватні кооперативи тощо). Жовтень 2001 р. - Верховна Рада приймає Земельний Кодекс України (земля - у приватну власність). 2000-2003 рр. – поступове відновлення ефективної роботи залізничного транспорту, його оновлення(міністр Г.Кирпа). Травень-серпень 2004 р.- здійснення унікального проекту: Канал «Чорне море - Дунай». Покращення торгівлі з Європою. 1999-2005 рр. – активна торгівля з Росією.
Зовнішня політика	2001-2002 рр. – Україна стає непостійний членом Ради Європи. Травень 2002 р. - Україна відрито оголошує про свій європейський вибір, зобов’язується провести реформи, що забезпечують досягнення європейських стандартів розвитку. 2003 р. – Україна отримує статус «країни-сусіда ЄС»; домовленість із сусідськими державами про спрощення візового режиму. 2003 р. - участь укр.19-го окремого хімічного батальйону в гуманітарній місії у Кувейті. Також, 5 окрема механізована бригада брала участь у війні США в Іраку (трохи підвищило рейтинг України,але й викликало критику суспільства; загинуло 18 бійців). Лютий 2003 р. - спроби уряду Л.Кучми розширити інтеграцію в рамках СНД. Укладення Угоди про утворення Єдиного Економічного Просторуз Росією, Білорусією, Казахстаном. Вересень 2003 р. - конфлікт України і Росіїз-за будівництва російською владою на Таманському півострові (Росія) насипної дамби у напрямку острова Тузла (Україна). Плідні конструктивні переговори призвели до вирішення питання делімітації кордону в Азовському морі. 20 квітня 2004 р. - Ратифікація ВРУ пакета міжнародних документів (ратифікували Угоду про Єдиний Економічний Простір - ЄЕП; Угоду про україно - російський кордон, тощо).

4. Президенство Віктора Ющенка (січень 2005- лютий 2010)

Прем’єр – міністри: Січень - вересень 2005 - Ю. Тимошенко; Вересень2005-березень 2006-Ю.Єхануров; Серпень 2006-жовтень 2007-В.Янукович; З жовтня 2007- Ю.Тимошенко

Внутрішньополітичне життя	2005 р. - початок боротьби нового уряду з корупцією. Продовження приватизації. Боротьба з так званим сепаратизмом (виклики на допити харківського губернатора Ю.Кушнарьова, який проявляв сепаратистські тенденції; пізніше – загадково загинув). Різні погляди, підходи до управління, відсутність принципових домовленостей призвели до гострого протистояння президента і прем’єра. 2000 роки – формування і переформування політичних сил та організацій в країні. На авансцені історії такі політичні партії і лідери: Партія регіонів (В.Янукович, О.Єфремов), Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (Ю.Тимошенко, А.Яценюк), «Український Демократичний Альянс за Реформи» («УДАР») (В.Кличко), Наша Україна(В.Ющенко).Залишаються популярними партії лівого, соціалістичного, комуністичного направлення: Комуністична партія України (П.Симоненко), Соціалістична партія України (О.Мороз). Незважаючи на занепад партій правого спрямування (НРУ, УНА, КУН), набирають сили нові партії націоналістичної течії - всеукраїнське об'єднання «Свобода» (О. Тягнибок), пізніше – Правий сектор (Д.Ярош). З вересня 2005 р. - нова політична криза в Україні: конфлікти між урядом та РНБО, Верховною Радою та президентом. Обнародувана Заява про відставку Держсекретаря, прем’єра Ю. Тимошенко та її уряду, та секретаря РНБО П.Порошенко. Прем’єр – міністром став Ю.Єхануров, Секретарем РНБО - А. Кінах. Але протистояння Президента та Верховної Ради залишилося. 26 березня 2006р. - чергові вибори до ВРУ(за пропорційною системою). Відсотковий бар’єр подолали 5 блоків і партій: «Партія регіонів»(В.Янукович)-22,29%; «Наша Україна» (Ю.Єхануров)-13,95%; СПУ(О.Мороз)-5,69%; КПУ (П.Симоненко)-3,66%. Спікер - О.О.Мороз. 4 серпня 2006 р. - прем’єр-міністром України другий раз призначено Віктора Януковича. 2006-2007 рр. - введення в освітніх закладах зовнішнього незалежного тестування (нова форма оцінювання якості освіти). 2007р. - нове політичне протистояння у Верховній Раді та між ВРУ і президентом Ющенко призвело до розпуску ВРУ, та проведення позачергових парламентських виборів. 30 серпня 2007 р. - позачергові парламентські вибори. Бар’єр подолали блоки і партії: «Партія регіонів» (В.Янукович); «Блок Юлії Тимошенко»(«БЮТ»), «Наша Україна»; КПУ (П.Симоненко), «Блок Литвина» Жовтень 2007 р. -прем’єр - міністром України другий раз призначено Юлію Тимошенко. Січень-лютий 2008р. - нова парламентська криза(блокування роботи ВРУ опозицією з-за питання щодо вступу до НАТО). До 2009 року продовжується нестабільність у парламенті. 2008 рр. – нові скандали, пов’язані з укр. політичною і фінансовою елітою(зловживання міністра транспорту М.Рудьковського, що витратив 393 тис. гр.. з державного бюджету на політ з коханкою до Парижу; груба поведінка мін. внутр. справ Ю.Луценка, що вдарив мера Києва Л.Черновецького; перехід окремих членів НУНС та БЮТ в опозицію, вони приєдналися до регіоналів; розпочалася «холодна війна» В.Ющенка і Ю.Тимошенко, що не призводило до ефективної співпраці; вбивство народним депутатом від БЮТ М. Лозинським, прокурором Є.Горбенком, та начальником міліції М.Ковальським селянина М.Олейника у Кіровоградській області). 2008 - 2009рр. – страшні аварії – вибухи побутового газу, тощо(проблеми техніки безпеки, безгосподарність). 2009 р. – присвоєння звання Герой України націоналістичному діячеві С.Бандері викликає неоднозначну реакцію в українському суспільстві. 17 січня 2010 року - 1 тур президент. виборів. Результати: бл.36 % голосів виборців набрав В.Янукович, 25% - Ю.Тимошенко, 13,06% - С.Тигипко, 7%- А.Яценюк, 5,45% - В.Ющенко, 3,56% - П.Симоненко, 2,35% - В.Литвин(інші- менше 2% відсотків). 7 лютого 2010 року - 2 тур президентських виборів. Результати: переміг лідер Партії регіонів Віктор Янукович (48,95% голосів; 45,47%- Ю.Тимошенко).
Економіка	Грудень 2005 р. – Україна отримала статус країни з ринковою економікою(після 9 саміту Україна - ЄС). 2007р. - вступ України до ВТО, СОТ. 2007 р. - Указ В.Ющенка щодо заходів з будови доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян України житлом. Започатковано проект «Зігрій любов'ю дитину» — благодійництво на підтримку багатодітних родин 2007-2008 рр. - поглиблення економічної кризи в Україні, інфляція. Січень 2009 р.- газові суперечки України та Росії. Грудень 2009 р. – за підсумками 2009 року рівень ВВП впав на 14,5%, що є одним з найгірших показників динаміки ВВП в світі. За 2009 рік промислове виробництво впало на 25,0%(приблизно як і у Естонії, за нами лише Ботсвана). Занепало ракетобудування, машинобудування, знизилась продуктивність легкої промисловості (в основному одяг завозиться з Азії, рідко - з Європи). Важка енергетична ситуація: крім електроенергії, інші види палива слабо розвинуті в Україні, вона на 65% залежить від інших країн. У нас найменші ціни на газ у Європі. Але гідроенергетика, теплові, атомні електростанції працюють непогано: майже щорічно Укр.. експортує 10 10,5 КВТ ч. електроенергії щорічно (купляють Молдова, Угорщина Словаччина, Румунія тощо). У черзі на житло близько 2 млн. осіб. 2009-2010 рр. - поглиблення економічної стагнації.
Зовнішня політика	2005 р. – погіршення українсько-російських відносин. 8 травня 2005 р. - відбувся неформальний саміт керівників держав СНД. Створено міждержавну комісію «Путін-Ющенко» для вирішення питань українсько-російських відносин. Серпень 2005 р. - нарада країн СНД в Казані. Росія, Казахстан і Білорусь підписали 29 документів про створення Єдиного Економічного Простору. Але Україна не підписала документ, висловившись проти наднаціонального органу, діяльність якого суперечить Конституції нашої держави. 19-20 жовтня 2005 р. - засідання комісії Україна-НАТО в Києві. 2 грудня 2005 р. - створення Спільноти країн демократичного вибору (СДВ) за ініціативою України та Грузії (під час форуму 23 країн Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону). Мета - ефективна співпраця країн регіону. 2006р. - внаслідок протесту політичних партій та населення відмінені спільні навчання військ України і НАТО в Криму. 2007-2008рр. - загострення відносин з Росією (кордони; питання заборгованостей за нафту та газ).

5. Президенство Віктора Януковича (лютий 2010-лютий 2014)

Прем’єр – міністри: Микола Азаров

Внутрішньополітичне життя	Лютий 2010 р. – Указ президента скорочення робочого штату і витрат на утримання Секретаріату Президента на 20% (Указ мав лише тимчасові наслідки, згодом видатки на Держуправління справами при Президенті в 2011-му зросли на 400 млн грн.). Сформовано Комітет з економічних реформ (І.Акімова), Національний антикорупційний комітет та Раду регіонів, як консультаційно-дорадчого органу при Президентові України. 2010 рік – формування у Верховній Раді парламентської коаліції «Стабільність та реформи». 2010-2012 рр. - стабілізація політичної системи України (але так і не вдалося втілити в життя гасло про «уряд професіоналів». Кабінет міністрів Миколи Азарова формувався за «регіональним присмаком»;за деякими підрахунками, більше третини складу чинного уряду — вихідці з Донецького регіону). 2010-2011 рр. - кадрові зміни держапарату. Відновлення управлінської «вертикалі». Спроби проведення Конституційної та пенсійної реформ. 21 листопада 2013 р. – початок масових протестів у Києві на Майдані незалежності з-за призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом(яку президент і прем’єр вважали невигідною для України). грудень 2013 – лютий 2014 р. – зростання і посилення демонстрацій, мітингів, протестів на Майдані (Євромайдан або Революція гідності, здійснювалася при підтримці європейських країн). Протести проти корупції, соціальної нерівності, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Відбувалися гострі криваві зіткнення урядових сил і майданівців («Небесна сотня»). Лідерами Євромайдану стали політики - опозиціонери А.Яценюк, В.Кличко та О.Тягнибок. Вимоги відставки президента та уряду. Незважаючи на гострі конфлікти, В.Янукович ввести воєнний стан в країні та здійснити силове придушення Майдану відмовився. Результат: повернення Конституції 2004 року, дострокові президентські вибори, Кримська криза. 22 лютого 2014 р. – внаслідок посилення протестних акцій президент В.Янукович був змушений залишити свою посаду і країну. Виконуючим обов’язки президента став голова ВРУ Олександр Турчинов, прем’єра – Арсеній Яценюк. Лютий – березень 2014 р. – заворушення по країні, пошкодження і руйнування радянського періоду (зокрема, В.Леніну), пам’ятників героям Великої Вітчизняної війни, захоплення облдержадміністрацій, руйнування тощо. Це викликає неоднозначну реакцію в країні і світі. Відбуваються проросійські виступи. 16 березня 2014 р. відбувся референдум про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77% жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз’єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим. З квітня 2014 р. – громадянська війна на сході країни. Сепаратистські виступи на Донбасі, у Харкові тощо. 25 травня 2014 року - позачергові вибори Президента України. Петро Порошенко набирає 54,70% серед тих, хто взяв участь у голосуванні, Ю. Тимошенко набрала 12,81%, О.Ляшко — 8,32%, А. Гриценко — 5,48. 7 червня 2014 року – початок діяльності президента Петра Олексійовича Порошенка.
Економіка	2010 -2012 роки – стабілізація економіки, підвищення рівня розвитку промисловості і сільського господарства. 2013-2014 рр. – з-за політичних заворушень в країні починається економічна криза, інфляція і значний спад.
Зовнішня політика	21 квітня 2010 р. - В.Янукович підписав з президентом Росії Д. Медведєвим «Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України»(продовжується термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі на 25 років, до 2042 року; це стало своєрідною «ціною» підписання Доповнення до газового контракту і обумовлює знижку на російський газ для України). Більшість аналітиків розцінили угоду як таку, що суперечить Конституції України. 12 квітня 2011 р. - візит голови уряду Росії В. Путіна до Києва. Росія схиляє Україну до вступу до Митного союзу, до якого крім РФ входять Білорусь і Казахстан. Основною поступкою за це має бути зниження ціни на російський газ для України майже наполовину. Янукович висловлюється за зближення країни з Митним союзом країн СНД. 31 травня 2013 року - у Мінську прем'єр-міністр України Микола Азаров і голова Євразійської економічної комісії (ЄЕК) Віктор Христенко (економічний союз Росії, Білорусії, Казахстану і Киргизстану) підписали Меморандум про поглиблення взаємодії між ЄЕК і Україною. Меморандум передбачає надання Україні можливості мати представника в ЄЕК і одержати статус спостерігача в Євразійському економічному союзі з 2015 р. 28 — 29 листопада 2013 року на Саміті глав держав у Вільнюсі Президент України Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом, що викликало бурхливі негативні реакції Заходу та України, додавши ще більших масштабів Євромайдану. 21 березня 2014 р. - Рада Федерації Росії прийняла Закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

6. Освіта, наука і культура незалежної України

Після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап розвитку українського суспільства, а відповідно і національної культури. Відбувається остаточний перехід від догм "соціалістичного реалізму", ідеологічної регламентації культурного життя, притаманних тоталітарній системі, до плюралізму, орієнтації на загальновизнані цінності світової культури. ОСВІТА.Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі, яка охоплювала понад 48 тис. закладів, де навчалося бл. 15 млн. учнів і студентів, працювало більше 2 млн. фахівців, став Закон України "Про освіту" (1991).Він визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави. Освіта мала бути доступною, гуманною, незалежною від політичних партій, забезпечувати рівні можливості для всіх людей, зв'язок з національною культурою і традиціями, відповідати світовому рівневі.Основні засади функціонування та розвитку системи загальної середньої освіти окреслив Закон "Про загальну середню освіту" (1999). В Україні встановлено такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як середня загальноосвітня школа, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін. Запроваджено поступовий перехід до 12-річного терміну навчання, введено 12-бальну шкалу оцінювання знань учнів. Навчальний процес поділено на З ступені: І — початкова школа (1—4-й кл.), П — базова школа (5—9-й кл.), Ш — старша школа (10— 12-й кл.). З 2003/04 навчального року розпочався перехід старшої школи на профільне навчання. Відкриваються класи різних профілів: універсального, суспільно-гуманітарного, природничо-математичного, технологічного, спортивного тощо. Більша увага приділяється вивченню національної історії, культури, традицій, розширюється сфера вживання української мови. Із 2008 р. замість вступних іспитів до ВНЗ запроваджено зовнішнє незалежне тестування, яке надає рівні можливості для здобуття вищої освіти. Активно реформується система вищої освіти, яку громадяни України мають право безоплатно здобувати на конкурсній основі у ВНЗ таких типів, як технікуми, коледжі, інститути, академії, університети тощо. Прагнучи увійти до освітнього простору Європи, наша держава дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до т.зв. Болонського процесу. Його суть полягає у формуванні загальноєвропейської системи вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. З метою підвищення якості освітньої діяльності вишів запроваджено регулярне їх ліцензування й акредитацію. Найкращі з навчальних закладів отримують статус національних. Успіхом у галузі вищої освіти стало відкриття приватних вузів. Загалом на початок 2000-х років в Україні діяли понад тисяча ВНЗ усіх рівнів акредитації" в яких навчалася 2109 тис. студентів. Серед проблем освітянської галузі — невідповідність матеріально-технічної бази вимогам часу, скорочення мережі шкіл, дошкільного та позашкільного виховання, погіршення забезпечення технічними засобами навчання та підручниками, зниження престижу праці педагога, перевищення випуску спеціалістів низки професій над потребою, що призводить до зростання кількості безробітних з вищою освітою, тощо. НАУКА. Україна має солідний науковий комплекс, який у 2001 р. включав 1479 наукових організацій та 113,3 тис. спеціалістів. Визнаними у світі центрами науки є Київ, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ, Одеса. Установи Національної академії наук України мають тісні зв'язки з провідними науковими центрами світу. Так, завдяки науковим розробкам Національного космічного агентства України наша держава бере участь у міжнародних програмах з дослідження космічного простору. У 1997 р. український космонавт-дослідник Л. Каденюк здійснив політ у космос на американському кораблі "Коламбія". Працюють конструкторські бюро заводів ім. О. Антонова, ім. Малишева, "Південмаш, "Мотор-Січ" та ін. Значною мірою завдяки їм Україна володіє важливими технологіями та науковими розробками, є виробником низки конкурентоспроможних на міжнародному ринку товарів, таких як супутник Землі "Січ", літаки "Мрія", "Ан", кораблі, і найпотужніші у світі преси, турбіни, дизельні двигуни, тепловози, електронні мікроскопи. Увагу українські вчені приділяють розвиткові таких перспективних галузей, як генна інженерія і біотехнології, біокібернетика, штучний інтелект, мембранні технології, монокристали і штучні алмази, дослідження в галузях матеріалознавства, надтвердих матеріалів та технологій зварювання, фундаментальні дослідження в математиці, теоретичній фізиці, біології, хімії, медицині. Істотні зрушення сталися у сфері гуманітарних наук. Видано низку важливих наукових праць, відкрито нові суспільствознавчі інститути — української археографії, сходознавства, української мови, народознавства, українознавства тощо. В галузі історичної науки активно працює і видає монографії академік П.Толочко. Налагоджено зв'язки з багатьма науковими закладами української діаспори та світу. Поряд зі значними досягненнями у науковій сфері має місце чимало проблем. Украй недостатнім залишається фінансування наукових досліджень, унаслідок чого низка наукових установ практично припинила їх. Різко скоротилася кількість учених, особливо серед генетиків, фізіологів, біохіміків, фізиків-теоретиків, програмістів. В порівнянні з радянським періодом, українська наука, з-за не достатку фінансування, постійної неуваги уряду топчется на місці, поступово занепадаючи. ЛІТЕРАТУРА. Не обминула економічна криза й літературу. В декілька разів скоротилися тиражі періодичних видань, різко знизився випуск книжок. До того ж українські видання активно витісняються книгами з Росії, які завдяки нижчій ціні заполонили книжковий ринок України. І все ж українська література вижила. За роки державної незалежності значно розширився її діапазон, урізноманітнилися стильові форми, в небуття пішла ідеологічна цензура. Бурхливого розвитку набула художня публіцистика. Зокрема, високим громадянським змістом наповнена творчість О. Гончара, І. Дзюби, І. Драча, Р. Лубківського, Д. Павличка, Л.Костенко та ін. У літературу ввійшло нове покоління, зокрема Ю. Андрухович, О. Забужко, Ю.Покальчук, О. Пахльовська, Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Цибулько та ін. Воно намагається по-новому вирішувати мистецькі проблеми, йти в ногу зі світовим літературним процесом. У філософсько-художній прозі активно працює В.Шевчук. Новими творами збагатився жанр історичної романістики. Серед його корифеїв такі відомі письменники, як П. Загребельний, Р. Іваничук, Р. Іванченко, Ю. Мушкетик, Р. Федорів та ін. Цікавий історичний твір написав В.Шкляр. Не оминає українська література й популярні жанри. Відомим майстром детективної прози став А.Курков. В галузі містичної прози проявив себе В.Шкляр. Широко представлена наукова та філософська фантастика, фентезі такими іменами, як О.Бердник, М. і С.Дяченко, Г.Л.Олді, А.Валентинов, А.Дашков, Ю.Нікітін, В.Савченко та інші. В галузі дитячої прози продовжує активно працювати В.Нестайко. Водночас відмітимо й те, що загальний рівень української прози і поезії значно знизився. Величезними тиражами, міжнародним успіхом можуть похвалитися лише невеличка кількість письменників (серед них П.Загребельний, О.Гончар, М. і С.Дяченко, О.Бердник, В.Шевчук). Значним явищем у літературному житті держави стало видання раніше заборонених творів І. Багряного, В. Винниченка, Г. Косинки, М. Куліша, Є. Маланюка, О. Олеся, У. Самчука, В. Стусата ін. У широкий вжиток увійшли історичні праці М. Грушевського, Д. Яворницького, П. Куліша, Д. Дорошенка, О.Субтельного. МУЗИКА. У музиці все частіше лунали твори різних жанрів і стилів, дзвінко зазвучала українська пісня. Плідно працювали композитори О. Білаш, І. Карабиць, А. Горчинський, Л. Дичко, Є. Станкович та ін. Далеко за межами України стали відомі імена вітчизняних оперних співаків В. Гришка, А. Кочерги, В. Лук'янець, В. Степової та ін. їхні голоси звучать на сценах Метрополітен опера, Віденської та Женевської операх. Значних успіхів за роки незалежності досягла українська естрада. Відновлено фестиваль «Червона Рута». Великою популярністю користуються піснітаких виконавців, як С.Ротару, О. Білозір, Н.Могилевської, В. Зінкевича, А. Кудлай, Ані Лорак, Т. Петрененка, О. Пономарьова,Т. Повалій, І. Поповича, Руслани, яка в 2004 р. перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення". Виступають рок-гурти "ВВ", "Океан Ельзи", "Шкардійська терція", «ТНМК», «Скрябін» тощо. ТЕАТР. Розвиток театрального мистецтва в Україні пов'язаний з новаторськими пошуками режисерів І. Бориса, С. Донченка, А. Жолдака, В. Петрова, С. Мойсеева, Б. Шарварка та ін. Світове визнання здобув Р. Віктюк, який розпочинав творчу діяльність у Львові, а згодом створив власний театр у Москві. У Дніпропетровську активно працює Театр одного актора «Крик» (актор і режисер М.Мельник). Серед акторів виділяються такі майстри, як Ада Роговцева, Богдан Ступка, сестри Сумські, Анатолій Хостікев, Богдан Бенюк, Л. Задніпровський, та ін. Але, з іншого боку. недостатність фінансування, загальні економічні негаразди призводять до того, що деякі театри працюють з перебоями, глядачів на виставах обмаль. КІНО. Від засилля американських і російських фільм: потерпав вітчизняний кінематограф. Особливу шкоду нанесли закордонні серіали, що заполонили екран. Проте і в таких умовах яскравим явищем стали кінокартини за творами української літератури: "Сад Гетсиманський", "Пастка", "Царівна", "Чорна рада" та інші. Схвально зустріли глядачі серіал "Роксолана". Багато серіалів знімається у тісному співробітництві з російськими кінематографістами. З новими стрічками виступили такі метри кіно, як В. Криштофович, Р.Балаян, К.Муратова, Ю.Іллєнко, О.Янчук. Майстер кіно Микола Мащенко поставив широкомасштабну стрічку «Богдан – Зіновій Хмельницький». Певних успіхів українські кіномитці досягли на міжнародних кінофорумах. Зокрема, Гран-прі на фестивалі в Сан-Ремо дістався фільму "Ізгой" режисерів В. Савельева і А. Браунера. В угорськом місті Дьєрдь із 10 призів 4 отримали українці: С. Лисенко ("Кордон на замку"), Й. Дулевська ("Хроніка. повстання у Варшавському Гетто"), С. Бусовськш ("Портрет, пейзаж, натюрморт"), О. Столяров ("Спілка одноногих"). Значний резонанс на кінофестивалях у Каннах, Роттердамі, Берліні мали фільми "Фучжоу" М. Ільєнка, " Астенічний синдром" К. Муратової, "Голос трави" Н. Мотузко, "Приятель небіжчика" В. Криштофовича. Популярністю користуються стрічки вихідця з України В.Бортко. Особливий успіх у глядача мала екранізація «Тараса Бульби»( за М.Гоголем).З іншого боку, вітчизняний кінематограф переживає мало не катастрофу. З-за злочинної неуваги урядовців, відсутності фінансування розпочався період малокартиння. Закрилися Одеська та Ялтинська кіностудії. Майже не працює Київська кіностудія імені О.Довженка. Багато кінотеатрівзакрито, занедбано, перетворено у комерційні заклади. Ті, які працюють, мають на сеансах з десяток глядачів. Повністю щезли кіно - точки в українських селах, закриті клуби. ЖИВОПИС І СКУЛЬПТУРА.Українське образотворче мистецтво останніми роками збагатилося картинами А. Антонюка ("На Голгофу"), В. Зарецького ("Чорний струмок"), І. Марчука (цикл картин "Шевченкіана") та ін. Широке визнання здобула творчість одного із засновників нового напрямку в монументальному живописі ("національна колористична школа") Г. Синиці. Плідно працюють українські скульптори, зусиллями яких споруджено пам'ятники Т. Шевченку у Львові, Чернігові, Луцьку, Б. Хмельницькому в Черкасах, Суботові, княгині Ользі в Луцьку, Ярославу Мудрому в Києві, Данилу Галицькому у Львові, героям Берестецької битви у Берестечку тощо. СПОРТ. Значних успіхів досягли українські спортсмени. Першу олімпійську золоту медаль для незалежної України завоювала на зимових Олімпійських іграх 1994 p. фігуристка О. Баюл. Згодом її почин підтримали гімнастки Л. Підконасва, К. Серебрянська, борець В. Олійник, важкоатлет Т. Таймазов, легкоатлетка І. Кравець, плавчиня Я. Клочкова та ін, У всьому світі сьогодні відомі імена професійних боксерівбратів Кличків, які є чемпіонами світу в різних версіях, футболіста А. Шевченка, фехтувальника С. Голубицького, борців Е. Тедеєва і Р. Гонтюка, плавців Д. Силантьєва і О. Лисогора, важкоатлета В. Вірастюка та ін. Найкращий результат на Олімпійських іграх за час державної незалежності збірна України показала 2008 р. у Пекіні, де в неофіційному медальному заліку зайняла 11-те місце, здобувши 27 медалей: 7 золотих, б срібних і 15 бронзових. Вагомим був і здобуток донецького футбольного клубу "Шахтар", який 20 травня 2009 р. виграв Кубок УЄФА. Заслугою всього українського спорту стало рішення Виконавчого комітету УЄФА від 18 квітня 2007 р. про надання Україні права спільно з Польщею прийняти чемпіонат Європи з футболу 2012 р. Отже, на багатовіковому шляху було чимало злетів і падінь, перемог і поразок, досягнень і прикрих помилок, але українці вистояли. їх прагнення до національної державності стало містком, що пов'язав минуле і сьогодення. Яким буде майбутнє, залежить тільки від нас. (За даними Інтернету).

______________________________________________________________________

Історія України

Частина друга

збірник завдань за програмою 11 класу

ІІІ тематичний блок

Тема 3. Україна в період «Відлиги»

Лекція 12. Україна на початковому етапі десталінізації

Опитування

Час: 20 хвилин

Запитання і завдання

1. Проаналізуйте внутрішньополітичне становище, що склалася на початку 50-х роках ХХ століття в СРСР. Які були альтернативи розвитку країни?

2. Завдяки кому вдалося попередити переворот в СРСР? Хто став переможцем у внутріпартійній боротьбі?

3. Назвіть перші демократичні перетворення в країні Рад. Чим можна пояснити своєрідну «українізацію» державного апарату СРСР?

4. Які прогресивні зміни відбулися у державному устрої УРСР?

5. Коли і за яких обставин Крим було передано до УРСР? Які наслідки мала ця подія?

6. Підготуйте усну доповідь «Перші заходи по реформуванню економіки».

7. Які події відображені на художньому полотні? _____________________

8. Хто ці особи? Що ви про них знаєте?

______________ ______________ _______________ _______________

Лекції 13-14. Україна в період «Відлиги». Стан економіки наприкінці 50-х – на початку 60-х років

Семінар: Україна в період «Відлиги»

Час: 40 хвилин

1.Чому період з 1953 по 1964 рік отримав назву «Відлига»? Які його основні характерні риси?

2. В чому полягає значення ХХ з’їзду КПРС для майбутнього радянського суспільства?

3. Проаналізуйте Постанову «Про подолання культу особи і його наслідків». Яку реакцію вона викликала? В чому принципова відрізність Постанови від доповіді М.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС?

4.Як проходили десталінізація і реабілітація репресованих? Наведіть приклади.

5. Наведіть факти, що свідчать про роль українців у державному апараті СРСР та розширення повноважень УРСР.

6.Підготуйте невеличкі повідомлення: «Раднаргоспи та їх роль в соціалістичній економіці» та «Освоєння космосу».

7. Підготуйте презентацію(реферат) «Успіхи і втрати промислового розвитку 50-60-х років».

8. Чи були прогресивні зрушення у сільському господарстві? Що гальмувало цю галузь?

9. Які факти свідчать про покращення життя людей в період «Відлиги»?

10. Чому відбувається усунення М.Хрущова з влади? Хто став керівником СРСР?

11. Визначіть терміни: «Відлига», десталінізація, культ особи, демократизація, реабілітація, раднаргоспи, цілина, волюнтаризм.

12. Ідентифікуйте події на поданих фото. Поставте дати.

__________ ___________ ___________ ____________________