Поняття про форми держави

Форма держави – це зовнішній вираз її сутності, що складається з трьох взаємопов’язаних частин: форми правління, форми державного ладу та форми політичного режиму.

Форма правління становить собою організацію вищої державної влади в країні.

Форма державного ладу характеризує внутрішній устрій держави та встановлює певний спосіб розподілу державної або іншої публічної влади між центральними (федеральними) органами державної влади в територіальних одиницях держави. (Під іншою публічною владою у даному випадку розуміються повноваження органів місцевого самоврядування).

Форма політичного режиму передбачає: як, якими засобами та методами здійснюється влада.

У зв’язку з цим можна виділити наступні протилежні за формою держави:

а) за формою правління – монархії та республіки;

б) за формою державного ладу – унітарні держави та федеративні держави (федерації), а також конфедерації;

в) за формою політичного режиму – демократичні та антидемократичні держави.

Кожна з цих форм має свої внутрішні різновиди:

- монархії поділяються на абсолютні та обмежені, останні – на федеративні та конституційні, а конституційні монархії – на дуалістичні та парламентські;

- республіки поділяються на одновладні (ідеократичні та неідеократичні) та засновані на розподілі влади; останні – на президентські, парламентські та змішані, серед яких особливо можна виділити напівпрезидентські республіки;

- унітарні держави поділяються на централізовані, відносно централізовані, а також на прості та складні (унітарні держави, що мають у своєму складі автономії);

- федерації поділяються за: способом утворення: на договірні, конституційні, договірно-конституційні; за принципом утворення – на національні, територіальні, змішані (національно-територіальні); за статусом суб’єктів – на симетричні та асиметричні; за рівнем децентралізації – на централізовані та децентралізовані;

- виділяються між унітарною державою та федерацією проміжні форми державного ладу – регіоналістська держава та унія;

- антидемократичні держави поділяються на тоталітарні та авторитарні.

3.2. Форми політичного режиму

Вирішальне значення при визначенні суті держави мають форми політичного режиму. Політичний режим дає уявлення не лише про зовнішню форму держави, але й характеризує її сутність.

Країни, тотожні за двома іншими елементами форми держави (формою правління та формою державного ладу), можуть суттєво відрізнятися між собою за формою політичного режиму.

Політичний режим буває демократичним та антидемократичним. Останній, у свою чергу, розподіляється на авторитарний та тоталітарний. Відповідно до цього розрізняються демократичні та антидемократичні (авторитарні та тоталітарні) держави.

У демократичній державі:

- визнаються, здійснюються та захищаються права і свободи людини та громадянина;

- існує багатопартійність (політичний плюралізм);

- відбуваються вільні вибори до представницьких органів влади;

- відсутня єдина обов’язкова ідеологія та релігія (ідеологічний плюралізм);

- існує свобода економічної діяльності (економічний плюралізм);

- необхідний порядок та організованість у суспільстві підтримуються за рахунок внутрішніх духовних та економічних чинників, а не силою держави;

- втручання держави у справи людини та суспільства мінімальне.

У демократичній країні вільно функціонує громадянське суспільство, яке не потребує нагляду з боку держави. Демократичний політичний режим закріплений у конституціях багатьох сучасних країн, хоча далеко не всюди основні засади демократичної держави втілюються в життя.

Повною протилежністю демократичній державі є тоталітарна держава. У ній ігноруються та порушуються основні права людини та громадянина; відсутній політичний, ідеологічний та економічний плюралізм. Для такої держави характерні однопартійність, невільні вибори чи цілковита відсутність їх, постійне втручання держави в усі сфери людського життя та суспільства. У минулому тоталітарними державами були сталінський СРСР, гітлерівська Німеччина, у наш час – Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР- Північна Корея), Республіка Куба.

Авторитарні держави характеризуються більш м’яким політичним режимом, ніж тоталітарні. У ньому може існувати багатопартійність, хоча дуже часто формальна. Теж саме стосується і довільних виборів. Втручання держави в справи суспільства досить значне, але не тотальне. Необхідний порядок та організованість існують переважно за рахунок держави та її органів, слабко розвинуте громадянське суспільство. Відмінність авторитарного режиму від тоталітарного полягає у тому, що тоталітарний режим веде наступ проти власного народу, а авторитарний - захищає себе від суспільства.

3.3. Форми правління в зарубіжних країнах

Монархія – найдавніша за часом походження форма правління, через яку пройшли майже всі країни світу, проте й до нашого часу багато держав залишаються монархіями.

Монархії, у свою чергу, поділяються на абсолютні (необмежені) та обмежені.

В абсолютних (необмежених) монархіях влада монарха ніким і нічим не обмежена. Він поєднує в собі всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади – таким чином, розподіл влади в таких країнах повністю відсутній. Абсолютній монархії завжди відповідають такі форми держави, як унітарна централізована держава та антидемократичний режим. Абсолютні монархії в наш час існують лише у деяких країнах Перської затоки (Оман, Кувейт, Саудівська Аравія), султанаті Бруней (північна частина острова Калімантан у басейні Індійського океану) та Ватикані.

Серед абсолютних монархій особливе місце займають абсолютні теократичні монархії. Їх особливість полягає в тому, що монарх водночас є й главою церкви. У зоні Перської затоки такою державою є Саудівська Аравія, а в Європі – Ватикан.

Обмежені конституційні монархії поділяються на дуалістичні та парламентські.

Дуалістичні монархії (від лат. „du” – два) характеризуються двома основними носіями влади: законодавчу владу здійснює парламент, а виконавчу – монарх.

У парламентській монархії влада монарха обмежена не лише в законодавчій сфері, але й у сфері державного управління.

Республіка – це така форма правління, за якої глава держави та всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами.

Президентська республіка становить собою таку форму правління, при якій президент водночас є і главою держави, і чільником уряду.

Головною ознакою парламентської республіки є політична відповідальність уряду перед парламентом. На відміну від президентської республіки, при парламентській республіці уряд очолює прем’єр-міністр. У більшості країн з такою формою правління відповідальність уряду перед парламентом – солідарна: вираз недовіри до окремого міністра, зазвичай, призводить до відставки всіх членів уряду.

Для парламентської республіки у значно більшій мірі, ніж для президентської притаманні розбіжності між юридичним та фактичним станом всіх вищих органів державної влади: проголошується верховенство парламенту, але фактично він працює під жорстким контролем уряду; встановлюється відповідальність уряду за свою діяльність перед парламентом, але фактично парламент завжди може бути розпущений урядом, який втратив до нього довіру; президент має значні повноваження, але здійснюються вони не ним, а урядом.