Ускладнення виразок

• екзема, піодермія, целлюліт, мікоз, бешиха, індурація шкіри і п/ш клітковини
• тромбофлебіт, вторинна лімфедема
• кровотеча (арозія судини дна)
• перфорація виразки порожнистого органу (наприклад, шлунку), пенетрація в навколо розташовані органи (наприклад, виразки ДПК в головку підшлункової залози)
• порушення функції органу в наслідок загоєння виразки з утворення гіпертрофічного рубця (пілоростеноз, анкілози і контрактури при опікових виразках)
• малігнізація.

Лікування

1. Усунення причин, що спричиняють виникненню виразки:

- сафенектомія – при варикозному розширенні підшкірних вен;

- лікування специфічної інфекції

- резекція шлунку разом з виразкою

1. Створення умов, що сприяють регенерації:

- ліжковий режим із піднятими положенням ніг (усунення застою крові і лімфи);

- ретельний туалет шкіри навколо виразки;

- забезпечення відтоку тканинної рідини з виразки в пов'язку (осмотично-активні речовини);

- боротьба з інфекцією (місцево - антисептики).

- очищення виразки від некротичних тканин і фібринозних нашарувань (протеази, УЗ, лазер).

- після очищення виразки від некрозів – пов'язки з нейтральними мазями 1 раз на 3-6 діб;

- купування гіпергрануляцій (нітрат срібла – ляпіс)

- раціональне харчування

- ЛФК

- імуномодулятори

- оперативне закриття дефекту покривів

Методи хірургічного закриття виразок

Підготовка. Очищення виразок від некрозів, купування гнійного процесу, звільнення виразки від патологічно змінених грануляцій і рубців, які перешкоджають кровопостачанню дна і стінок виразки.

Пластичне закриття дефекту шкірою. Використовують клаптики (шматки) на ніжці або вільну пластику.

Спосіб Яценко-Ревердена. Забір шматочків шкіри діаметром 0,3 – 0,5 см з зовнішньої поверхні стегна, плеча або живота і черепицеподібне укладання на поверхні дефекту.

Спосіб Тирша. Забір стрічок шкіри, що включають епідерміс і верхівки сосочкового шару. Довжина їх залежить від розмірів дефекту, ширина не більше 3 см.

Спосіб Лоусона-Краузе. Значні за розмірами трансплантанти епідермісу, якіі фіксують швами до країв дефекту.

Спосіб Дугласа. Висічення пробійником кружечків на розтягненій шкірі на відстані 1,5 см. Відсепаровують клапоть, залишаючи кружечки на материнському ґрунті. Клапоть-сито фіксують до країв дефекта.

Спосіб Драгстеда-Уілсона. Забір клаптя шкіри без п/шкірної клітковини на 1/3 довше, ніж дефект і на ½ вужче його. На клапті в шаховому порядку роблять надрізи. Клапоть-сито підшивають до країв дефекту.

ПРОЛЕЖНІ (decubitus)

Пролежень – виразково-некротичний процес, що відбувається у ослаблених хворих в ділянках, які зазнають постійного стискування.

Етіологія і патогенез. Головна причина – зовнішнє (по відношенню до ураженої ділянки) стиснення (екзогенні пролежні) або нейротрофічні зміни тканин (ендогенні пролежні). При стисненні виникає порушення кровообігу (ішемія) і подальший некроз. Пролежень - різновид гангрени.

При нейротрофічних змінах (порушення трофічної іннервації) змінюється трофіка, метаболізм тканин, що також веде до розвитку некрозів.