Земельна рента, її сутність, види та механізм утворення. Земельна рента за умов розвинутих товарно-грошових відносин виступає у формі орендної плати землевласнику за тимчасове користування земельною ділянкою

Земельна рента за умов розвинутих товарно-грошових відносин виступає у формі орендної плати землевласнику за тимчасове користування земельною ділянкою. Але земельну ренту не можна ототожнювати з орендною платою. Остання може включати платежі не лише за користування земельною ділянкою, а й за користування складами, іригаційними системами та іншими спорудами, що розміщені на земельній ділянці, а також звичайний процент на раніше позичений і вкладений в землю капітал.

У сільському господарстві розрізняють три види ренти: диференціальну, абсолютну, монопольну. Щоб зрозуміти суть кожної з них, необхідно передусім з'ясувати причини, умови та джерело виникнення їх.

Причиною виникнення диференціальної земельної ренти є монополія на землю як об'єкт господарювання. Суть цієї монополії полягає в тому, що землі кращої та середньої якості вже зайняті сільськогосподарськими підприємствами і інші суб'єкти господарювання не можуть проникати в сільське господарство шляхом створення необмеженої кількості нових підприємств на землях кращої та середньої якості.

Вони можуть втягувати у виробництво лише відносно гірші землі. Але суб'єкт господарювання буде застосовувати свій капітал до гірших ділянок землі лише в тому випадку, коли ціни на сільськогосподарську продукцію дадуть йому можливість відшкодувати витрати виробництва і одержати середню норму прибутку на капітал.

Оскільки попит на продукцію сільського господарства не може бути покритий лише виробництвом її на кращих та середніх за якістю ділянках землі і оскільки доводиться здійснювати виробництво і на гірших землях, остільки суспільна ціна виробництва продукції визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце в промисловості, а умовами виробництва на гірших землях. За такими же цінами буде продаватися і та продукція, яка вироблена на кращих • середніх землях.

В результаті цього праця, прикладена до кращих і середніх ділянок землі, буде приносити додатковий прибуток, тобто лишок прибутку над середнім прибутком. Цей лишок і становить собою диференціальну земельну ренту. Отже, диференціальна земельна рента є різниця між суспільною ціною виробництва, (а нею є ціна виробництва з гірших земель) і індивідуальною ціною виробництва з кращих і середніх земель.

Розрізняють дві форми диференціальної земельної ренти: диференціальна земельна рента І і диференціальна земельна рента II.

Умовами виникнення диференціальної земельної ренти І є різна природна родючість ділянок землі та різне місце розташування ділянок землі до ринку збуту продукції. Господарства, що користуються кращими землями, або ближче розташовані до ринків збуту продукції, витрачають на одиницю продукції менше праці порівняно з господарствами, що розташовані на гірших ділянках. Тому індивідуальна ціна виробництва одиниці продукції нижче у господарствах, де кращі умови виробництва.

Розглянемо механізм утворення диференціальної земельної ренти І за різною природною родючістю землі на такому прикладі.

Припустимо, що є три однакові за площею, але різні за родючістю ділянки землі. При однакових затратах капіталу зібрано врожай: 4 т. зерна на гіршій ділянці, 5 т. зерна на середній ділянці і 6 т. зерна на кращій ділянці.

Припустимо, що середня норма прибутку в цій країні становить 20%. При таких вихідних даних ціна виробництва всього продукту на кожній ділянці становитиме 120 (100+20) грошових одиниць.

В той час як індивідуальна ціна виробництва одиниці продукції (1 тонни) на різних ділянках буде різною:

на 1-й ділянці-30 (120: 4) гр. од. на 2-й ділянці-24 (120: 5) гр. од. на 3-й ділянці-20 (120: 6) гр. од.

На ринку вся вироблена продукція буде продаватися по суспільній Ніні виробництва, яка визначається умовами гіршої ділянки. В нашому прикладі суспільна ціна виробництва однієї тонни продукції становить ЗО грошових одиниць.

Відповідно суспільна ціна виробництва всієї продукції становитиме:

на 1-й ділянці 120 (30 х 4) гр. од.

на 2-й ділянці 150 (30 х 5) гр. од.

на 3-й ділянці 180 (30 х 6) гр. од.

В результаті реалізації продукції орендар гіршої ділянки одержить 20 гр. од., які дорівнюють сумі затрат виробництва і середнього прибутку Орендарі середньої і кращої ділянок землі виручать за свою продукцію відповідно 150 і 180 грошових одиниць. В них після заміщення витрат виробництва і одержання середнього прибутки залишиться лишок відповідно в ЗО і 60 гр. од. Цей лишок і становить диференціальну земельну ренту, яка передається орендарем власникові землі.

Отже, диференціальна земельна рента І за родючістю становить собою різницю між суспільною ціною виробництва сільгосппродуктів та індивідуальною ціною виробництва їх на більш родючих землях.