Незалежність і міжусобиці

У жовтні 1804 Дессалін оголосив себе імператором Жаком I. Він створив сильну армію, складову одну десяту всього населення, організував масову різанину білих і оголосив всіх жителів Гаїті неграми. Конституція 1805 підтвердила скасування рабства і заборонила білим іноземцям мати нерухомість на території Гаїті. Частина земель була передана колишнім рабам, що викликало невдоволення колишніх повстанських воєначальників, що перетворилися тепер у феодалів-плантаторів. У жовтні 1806 вони підняли заколот і проголосили тимчасовим президентом генерала-негра Анрі Крістофа. Дессалін був убитий змовниками. У грудні Конституційна асамблея обрала Крістофа президентом, але той відмовився прийняти обмеження його влади, встановлене мулатской верхівкою. На початку 1807 Крістоф був змушений відступити на північ країни, а асамблея в Порт-о-Пренсі обрала президентом Республіки Гаїті генерала-мулата Олександра Петіон. Держава розкололося надвоє.

У 1810 спробу повалити Петіон почав інший мулатскій лідер - генерал Ріго. У лютому 1811 він оголосив про відокремлення від республіки її Південного департаменту, але вже у вересні раптово помер. А в 1818 помер і Петіон. Коли важко хворий Крістоф наклав на себе руки в 1820, Буайе захопив його володіння, а в 1822 зумів приєднати схід острова - Санто-Домінго і став правителем всього Гаїті.